Skip to main content

Full text of "Походження Русі"

See other formats 


- 


« 
- - 
17 ж 


ПеихоХ 
зерен 
; б ел 


"Із 


» 


ї М 
пи 


о ПьЛь. 


- . Є і Кі ї 
анало А 
о 


ну Х 
зт; 


До 
учня 
их гомо 


Меп 


нам 
мав. 


про пос 
щ 


Роб 





Печі 
У 7. 
ю 
Гм 
7 


Й 
ГА 


У, 


ей 
- , 


зо 
У Ра 


' 
ен 
ПОСОКАНЯ 

, 
чай ж 


. 





« 
зм 
А . 
У г -о"5 
мк 


М 
Ж 


3 
х 


ря 


або 
пиж? Озоо 


-к 


тел 





а, 
ИЙ 
«б 





2 


бо 


уко? 
ки -ШРОЯ 
Ж з 


є 


Гобі" Ж 


- 
- 


Уа 
Ул. "м, - 
прое 


м 
УЛІ; яБЯ 
із зором. 


"ер 


а 


чну 


і Яга. 
РОЗ м 





АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНСЬКОЇ РСР 


ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ 


КИЇВ - 1968 





М. Ю. БРАЙЧЕВСЬКИЙ 


ПОХОДЖЕННЯ рука 


9(С) 


1--6--4 
28--68М 





Відповідальний редактор 
доктор історичних наук 0. С. КОМПАН 


МИХАЙЛ ЮЛИАНОВИЧ БРАЙЧЕВСКИЙ 


Происхождение Руси 
(На украйнском язьке) 


Друкується за постановою вченої ради 
Інституту історії АН УРСР 


Редактор В. О. Годлевська 
Художній редактор С. П. Квітка 
Оформлення художника 0. Г. Ком'яхова 
Технічний редактор М. А. Притикіна 
Коректор Т. М. Бодак 


БФ 01801. Зам. 1308. Видавничий Хе 134. Тираж 6000. 
Папір Мо І, 70Х90/в. Друк. фіз. арк. 14,0. Умовн. 
друк. арк. 16,38. Обліково-вид. арк. 15,2. Підписано 
до друку 12.УЇ 1968 р. Ціна 1 крб. 18 коп. 


Видавництво «Наукова думка», Київ, Рєпіна, 3. 


Книжкова фабрика «Жовтень» Комітету по пресі 
при Раді Міністрів УРСР, Київ, Артема, 2 а. 


ВСТУП 


ІСТОРІЯ ПИТАННЯ 


Проблема походження Русі в східнослов'янській історіографії така ж 
стара, як і сама історіографія. Питання про те, звідки взялася Русь, зав- 
жди цікавило наших предків, і вже найдавніші згадки про далеке ми- 
нуле Русі містять у собі перші спроби відповісти на це питання. 
"Давньоруські літописи завжди починаються з викла- 
ду етнографічної проблеми, але цей виклад, звичай- 
но, не міг мати наукового характеру і відзначався 
своєю наївністю. По суті, справа зводилася до спроби вивести гене- 
алогію Русі від всесвітнього потопу, зв'язавши, таким чином, історію 
східних слов'ян з біблійною історією. 

Класичний зразок такого розв'язання проблеми знаходимо у найви- 
значнішому історичному творі епохи Київської Русі -- «Повісті времен- 
них літ»: «Се начнем повесть сию. По Потопе трие сьнове Ноеви разде- 
лиша землю, Сим, Хам, Афет...» |352, с. 9|. Далі йде перелік країн, що, 
згідно з біблійними переказами, становили «жребії» Сима, Хама та 
Афета; слов'яни (в тому числі і Русь) знаходять собі місце в останньому: 
«В Афетове же части седять русь, чюдь и вси язьци: пермь, печера, ямь, 
угра, литва, зимегола, корсь, летьгола, любь» і т. д. |392, с. 101. 

Втім далі йдуть згадки, які мають більш реальний історичний зміст: 
заява про те, що «нарци ! суть словени» |352, с. 11|, перекази про перебу- 
вання слов'ян у Подунав'ї, «где есть ньне Угорська земля и Болгарська» 
І352, с. 1Щ; про розселення слов'янських народів на широкому просторі 
Центральної і Східної Європи, про розселення східнослов'янських пле- 
мен і т. д. Всі ці згадки, хоч і відзначаються подекуди неясністю і непев- 
ністю, становлять собою виняткової ваги джерело, що проливає світло 


ЛІТОПИСНА 
ТРАДИЦІЯ 


! Це ім'я дослідники співставляють з неврами, згадуваними ще в У ст. до н. е. 
у Геродота |Негод; ТУ, 17). | 


на початки історії наших народів. Разом з тим вони є визначною пам'ят- 
кою зрілості історичної думки давньої Русі, що піднялася до розуміння 
своєї історії як невід'ємної частки світової історії і шукала шляхи для 
визначення справжнього місця Русі серед решти народів оейкумени. 

Подібні згадки і перекази знаходимо і в інших літописних текстах. 

Доводиться констатувати, що досягнення перших руських істориків 
ХІ ст. продовжували залишатися надбанням вітчизняної історіографії 
протягом наступних дев'яти століть. Разом з тим пізніші літописці та 
історики завантажили етногенічну проблему новими домислами, запози- 
ченими переважно з тієї ж біблійної традиції. Зокрема, з'явилася фан- 
тастична версія про безпосереднє походження Русі від шостого сина 
Іафета Мосоха (Мешеха), яку знаходимо, зокрема, у польського хро- 
ніста ХУЇ ст. Стрийковського |616, с. 9Д і яка звідти перейшла до укра- 
їнської (Інокентій Гізель) -- |425, с. 15--161), а далі й до російської істо- 
ріографії і серйозно обговорювалася ще в середині і кінці ХМПІ ст.! 

В той же час спроби відшукати якісь матеріали щодо початкової 
історії Русі в античних джерелах при відсутності надійних методів до- 
слідження і належної критичності у ставленні до використовуваних до- 
кументів приводили до нових малореальних побудувань, в яких трохи не 
всі народи, відомі в Східній Європі (кімерійці, скіфи, таври, сармати, 
гунни, хозари та ін.), зв'язувалися з слов'янами і Руссю -- переважно на 
підставі випадкових і дуже ризикованих філологічних співставлень, а то 
й простих домислів і здогадів. Це було характерне навіть для кращих 
представників російської історіографії ХУПІ ст.- В. Татищева, М. Ло- 
моносова та ін. 

Взагалі вся тодішня дворянська історіографія -- як російська, так 
і українська -- зовсім не просунула проблему етногенезу Русі від тієї 
стадії, на яку її піднесла давньоруська традиція. По суті, єдиним серйоз- 
ним досягненням науки ХУПІ -- початку ХІХ ст. була запозичена з тієї ж 
«Повісті временних літ» концепція про розселення східних слов'ян з над- 
дунайської прабатьківщини. Взагалі для істориків цього часу давньо- 
руські літописи були осяяні ореолом недоторканого авторитету і кожна 
фраза в них сприймалася як абсолютно достовірне і незаперечне дже- 
рело. Заслуга А. Шлецера, а далі так званої скептичної школи (М. Каче- 
новський) полягала в тому, що цей бездумний авторитет було розхи- 
тано і в багатьох відношеннях поставлено під сумнів. Раціональні 
методи історичного дослідження вимагали принципово іншого підходу 
до справи. 

Справжньою вершиною дворянської історіографії в Росії була «Їс- 
торія держави російської» М. М. Карамзіна; вона по суті знаменувала 
собою початок нової історіографії. Очищаючи історію Русі від фанта- 


|! Як відомо, офіціальна історіографія намагалася вивести від імені Мосоха назву 
Москви |240, с. 20). 


стичних домислів, відокремлюючи реальні свідчення джерел від усього 
наносного і міфологічного, Карамзін прокладав шлях до створення 
принципово нової концепції, основаної на застосуванні наукових критич- 
них методів. На жаль, явно недостатня на той час кількість джерел не 
дозволила підійти до справді наукової постановки етногенічної пробле- 
ми. Історичні джерела застають Русь в цілком сформованому вигляді; 
передісторія народу губиться в темряві доісторичних часів. 
Повідомлення античних авторів-- ті, що безсумнівно могли бути 
використані для висвітлення найдавніших етапів розвитку слов'янських 
племен! -- мали надто стислий і уривчастий характер. Археологічних 
джерел в той час практично взагалі ще не існувало. Фантастичні уявлен- 
ня, основані на біблійних текстах або на повідомленнях про амазонок, 
гіпербореїв і т. п., були відкинуті, але на їх місце поставити не було чого. 
Єдиним фактом, що міг бути взятий без сумніву, залишалося повідом- 
лення літописів про розселення слов'ян з-над Дунаю під тиском волохів. 


Відсутності прогресу в цій проблематиці 
чимало сприяла норманістична тенденція, 
що стала явно переважати у вітчизняній історіографії після М. М. Ка- 
рамзіна, особливо ж -- у зв'язку з створенням так званої теорії родового 
побуту І.-Ф.-Г. Еверса, С. М. Соловйова, К. Д. Кавеліна. Таких істори- 
ків, як А. А. Кунік або М. Погодін, цілком влаштовувала неясність щодо 
походження слов'янської Русі, оскільки на місце останньої вони ставили 
Русь норманську. Питання про походження Русі з царини історії сло- 
в'янщини переносилося до сфери історії скандінавських народів. Для 
слов'ян залишалася роль інертної маси, підложжя для історичної актив- 
ності норманських зайд., 

Чи була в такому разі потреба дошукуватися, звідки взялася та 
маса, яка заселяла Східну Європу до появи тут скандінавів і яка, на 
думку цих дослідників, не мала власного почуття ані національності, ані 
державності, ані громадянства? На превеликий жаль, доводиться ви- 
знати, що протиставлений цій тенденції антинорманістичний струмінь не 
спромігся піднестися вище рівня ХМПІ ст. і, зрештою, обмежувався пов- 
торенням малоправдоподібних тверджень щодо слов'янського походжен- 
ня сарматів, роксоланів і навіть гуннів (напр., у творах Д. Іловайського 
П931). Але в нових умовах застосування критичних методів аналізу 
джерел такі твердження вже не могли розраховувати на успіх. 


НОРМАНІЗМ 


| Інтерес до цього типу джерел пробудився ще у ХМПІ ст., свідченням чого є три- 
томна збірка, підготовлена Іваном Штриттером |592). 


Справжній прогрес у галузі вивчення про- 
блеми східнослов'янського етногенезу про- 
тягом ХІХ ст. намітився зовсім з іншого боку. Він був справою не істо- 
риків, а мовознавців; наша проблема вийшла за рамки історичної науки 
і стала проблемою лінгвістичною. 

Порівняльно-історичний метод, розроблений в першій половині 
ХІХ ст. німецькими вченими (Ф. Бопп, А. Шлейхер, В. Гумбольдт), трі- 
умфально увійшов у європейську лінгвістику, відкривши перед нею нечу- 
вані доти горизонти. Незважаючи на свої серйозні хиби, цей метод віді- 
грав у розвитку науки загалом прогресивну роль, дозволивши розробити 
загальну і науково обгрунтовану класифікацію мов, основану на їх істо- 
ричному розвитку. Але справа не обмежилася власне лінгвістичною про- 
блематикою. Створена внаслідок порівняльно-історичного вивчення мов, 
індоєвропейська теорія вторглася в сферу історії; поряд з традиційними 
письмовими джерелами--хроніками, актами, мемуарами--з'явилися нові 
категорії джерел -- лінгвістичні. 

Індоєвропейська теорія виходила з визнання фундаментального 
припущення, що історія мови завжди збігається з історією народу, який 
цією мовою говорить. Отже, реконструюючи історію конкретних мов, 
порівняльно-історичне мовознавство претендувало і на реконструкцію 
етнічної історії народу -- носія даної мови. 

Незважаючи на хибність цієї засади, компаративістика відіграла 
благотворну роль у розвитку етногенічної проблематики, зрушивши Її з 
місця, на якому та зупинилась ще в ХІЇ ст. вона дала історику ряд 
дуже важливих фактів, що безперечно сприяли розв'язанню поставлених 
питань. Всі ті фантастичні співставлення, які подавалися в історіографії 
ХУПІ ст., стали тепер неможливими. 

Головною основою індоєвропеїзму було уявлення про прамову і пра- 
батьківщину. Виведення мов кожної сім'ї (слов'янської, германської, 
іранської та ін.) з спільного кореня -- прамови (загальнослов'янської, 
загальногерманської та ін.), пояснення їх виникнення шляхом поділу, 
роздріблення прамов передбачало розуміння процесу етногонії кожного 
конкретного народу, як наслідок відповідної етнічної диференціації -- 
розпаду єдиного «пранароду» на кілька споріднених народів -- носіїв мов 
тієї чи іншої сім'ї. Самий же процес розпаду етнічної спільності не міг 
бути інтерпретований інакше, як наслідок розселення «пранароду» з своєї 
первісної прабатьківщини. Стан історичних знань того часу робив таке 
уявлення цілком можливим, оскільки жодних демографічних даних 
щодо давніх європейських країн у розпорядженні істориків тоді не 
існувало. 

Завдяки успіхам порівняльно-історичного методу проблема слов'ян- 
ського етногенезу набула нового змісту. Основним питанням в уяві до- 
слідників ХІХ ст. стало питання про слов'янську прабатьківщину. На 


ІНДОЄВРОПЕЇЗМ 


перших етапах з індоєвропейською теорією дуже добре узгоджувалася 
концепція Нестора про розселення слов'ян з Наддунав'я; отже, перш за 
все з'явилася теорія дунайської прабатьківщини слов'ян. Саме так і 
розв'язували проблему представники раннього індоєвропеїзму почина- 
ючи з П. Шафарика |540Ї. Ця гіпотеза дуже охоче була прийнята і вітчи- 
зняною історіографією (напр. С. М. Соловйовим). Але дуже скоро 
з'явилися такі факти, що спонукали дослідників до рішучого перегляду 
традиційних поглядів. Внаслідок цього виникли, з одного боку, нові кон- 
цепції прибалтійської, привіслянської, прикарпатської, поприп'ятської 
прабатьківщини слов'ян, а з другого боку -- тенденція розширити рамки 
прабатьківщини до таких масштабів, за якими по суті зникало саме 
розуміння цього терміну: Л. Нідерле, наприклад, визначав слов'янську 
прабатьківщину в межах території від Середнього Дніпра до Лаби і від 
Карпат до Балтійського моря 1597. 

Разом з тим з'явилися поліпрапатріальні гіпотези, що в дальшому 
послужили основою для теорій міграціонізму. В російській історіографії, 
зокрема, представником цієї тенденції був О. О. Шахматов, який вва- 
жав, що вперше слов'яни, виділившися із загальної індоєвропейської 
спільності, займали басейн Вісли (де їх під іменем венедів знають ан- 
тичні автори рубежа н. е.), але пізніше, десь в середині І тис. н. е. (точ- 
ніше-- в першій чверті МІ ст.), вони переселилися в Подунав'я, де про- 
довжували зберігати себе як загальнослов'янську етнічну єдність до 
УПІ--ІХ ст., і лише в цей час почали розселюватися по всій Східній і 
Центральній Європі 1541. 

Переважна більшість дослідників-індоєвропеїстів вбачала кілька 
ступенів в процесі утворення східнослов'янських народів, Вважалося, що 
спочатку із загальнослов'янської спільності виділилася східнослов'ян- 
ська єдність ;-- Русь, яка пізніше розпалася на три народи -- російський, 
український та білоруський. О. О. Щахматов припускав навіть ще один 
попередній етап: згідно з його поглядами, праслов'янська єдність спо- 
чатку розпалася на дві великі групи племен-- західних слов'ян і пів- 
денно-східних, з яких пізніше виділилися з одного боку східні, а з дру- 
гого - - південні слов'яни. Спільним, в кожному разі, було визнання 
реальності давньоруської народності як спільного предка українського, 
російського і білоруського народів і, отже, спільного періоду в їх етніч- 
ній історії. 

Але були й інші погляди. Деякі дослідники заперечували факт існу- 
вання давньоруської народності, вважаючи, що процес розпаду загаль- 
нослов'янської спільності привів зразу ж до утворення трьох східно- 
слов'янських народів як відособлених етнічних явищ, Такого погляду, як 
відомо, дотримувався найвизначніший представник буржуазно-націона- 
лістичної школи М. С. Грушевський, що у зв'язку з цим починав історію 
українського народу від першої половини І тис. н. е., від антської епохи 


9 


П50; 151; 152). Грушевський всупереч російській великодержавній школі 
розглядав українців як окремий народ, але існування останнього ствер- 
джував ще в антську епоху, ототожнюючи антів з пізнішими українцями. 
Ця точка зору викликала критичне ставлення з боку переважної біль- 
шості інших учених, що стояли на позиціях індоєвропеїзму з його уяв- 
ленням про прабатьківщину і пранарод. 


Концепція індоєвропеїзму являла собою 
хіба найбільш повне виявлення досягнень 
порівняльно-історичного мовознавства, з якими наука вступила в ХХ ст. 
Але вже в другій половині ХІХ ст. почали з'являтися певні ознаки май- 
бутньої кризи. Ці ознаки були зв'язані з успіхами археологічної науки. 

Виникнення археології як науки в Росії і на Україні припадає ще 
на першу половину ХІХ ст. і зв'язане з іменем ряду видатних дослідни- 
ків, як-от Адама Чернецького (3. Доленга-Ходаковського), І. О. Стемп- 
ковського, В. Пасека, І. Е. Забеліна та ін. Останній цікавився і пробле- 
мами етногенезу слов'ян, але явна недостатність матеріалів в середині 
ХІХ ст. не дозволила йому побудувати міцну концепцію, засновану на 
міцній базі речових джерел; використання ж письмових даних обумо- 
вило таку ж фантастичність побудувань, яка була характерна і для його 
попередників -- незважаючи на цілий ряд блискучих здогадок, які роз- 
сіяні по тексту його праці П 441. 

Справжнє зрушення припадає на рубіж ХІХ та ХХ ст. Воно було 
зв'язане з поступовим виявленням і вивченням тих пам'яток, що могли 
бути пов'язані з давніми слов'янами. Правда, панування індоєвропеїзму 
приводило до того, що й археологи в своїх побудуваннях виходили з за- 
гальновизнаних уявлень щодо прабатьківщини і первісного розселення. 
Розроблялися навіть спроби археологічно обгрунтувати поширені кон- 
цепції (наприклад, спроба Д. Я. Самоквасова відродити Гіпотезу про 
дунайську прабатьківщину |392, 395). Але чим далі, тим більше стає оче- 
видною необхідність внесення серйозних коректив у загальновизнані 
схеми. 

Найбільш важливим наслідком цього було сформулювання основної 
тези автохтонізму. Чеський археолог та історик Л. Нідерле, не порива- 
ючи ще з індоєвропеїзмом та теорією прабатьківщини, розширює її тери- 
торіальні рамки майже до тих масштабів, які характеризували розсе- 
лення слов'янських народів в раннє середньовіччя (1597). Український 
археолог В. В. Хвойка, що перебував під впливом чеської археології, на 
підставі вивчення і широкого порівняння матеріалів з Середньої Наддні- 
прянщини будує струнку і послідовну концепцію автохтонного розвитку 
населення цієї території (що була головним ядром майбутньої Русі) на 
протязі всього періоду від неоліту до раннього середньовіччя 1536; 5971. 
Ця концепція лежить в основі сучасних уявлень, пануючих в радянській 


АРХЕОЛОГІЯ 


10 


науці, хоча, само собою зрозуміло, дальший розвиток знань неминуче 
вносить до неї певні корективи і доповнення. 

З другого боку, розвиток археології наприкінці ХІХ та на початку 
ХХ ст. показавши надзвичайну складність історичного процесу в перед- 
історичній Європі, привів до сформулювання різних напрямів міграціо- 
нізму (школа культурних кругів чи кіл, так звана З5іедІцпєзагсраоіоєіе 
Г. Коссини тощо), згідно з якими основу історичного розвитку завжди 
і всюди становлять переселення окремих етнічних груп. Виступаючи ан- 
титезою автохтонізму, цей напрямок (особливо в німецькій історіогра- 
фії) набрав значення політичної доктрини. Як відомо, міграціоністські 
побудови типу «готської» теорії входили до арсеналу ідеологічної зброї 
гітлерівської кліки при здійсненні нею агресивних планів щодо інших 
народів Європи. | 

Обидва напрямки, що виникли і розвивалися на базі зростання ар- 
хеологічного матеріалу, хоча й виросли в лоні класичного індоєвро- 
пеїзму, означали його очевидну кризу. Стало ясним, що старих, досить 
таки наївних, уявлень про прямий, однозначний процес поступового 
дроблення етнічних праспільностей на споріднені народи явно недосить 
для того, щоб осмислити і пояснити реальну картину розвитку людства. 
Та, зрештою, і лінгвістичні дослідження в рамках компаративістики 
показали недостатність класичного індоєвропеїзму. Наслідком цього 
з'явилася, зокрема, теорія субстрату, що має надзвичайно важливе 
значення саме з погляду етногенічних студій. Індоєвропейська теорія 
була висаджена в повітря зсередини. 


дане Радянська історична наука від самого свого 
ІСТОРІОГРАФІЯ виникнення почала переоцінку цінностей -- 
тотальний перегляд усього набутку попе- 
редніх поколінь дослідників у світлі марксизму-ленінізму. Звичайно, цей 
процес не міг бути завершений протягом короткого часу. Радянська істо- 
рична наука успадкувала старі кадри, які далеко не зразу були готові до 
тієї перебудови, що була поставлена на порядок денний. В перші поре- 
волюційні роки продовжували працювати такі загальновизнані автори: 
тети, як О. О. Щахматов, С. Ф. Платонов та інші, які вступили в нову еру 
з уже виробленими, цілком завершеними поглядами, витриманими в дусі 
традиційних концепцій. 

Головна увага перших радянських істориків-марксистів була спря- 
мована на розв'язання соціально-економічної проблематики, якій доре- 
волюційна історіографія приділяла надто мало уваги. Питання етнічної 
історії тривалий час були відсунуті на другий план, а проблема виник- 
нення Русі висвітлювалася на базі традиційного індоєвропеїзму (роботи 
Ю. В! Готье П41, В. А. Пархоменка |327 та інші), В. А. Бріма П02, 103| 
та ін.). Дослідження цих часів внесли ряд нових цікавих (часом дуже 


14 


оригінальних, як, наприклад, у Пархоменка) ідей, але вони не ставили 
перед собою завдання створення принципово нової концепції етногенезу 
взагалі, яку б можна було протиставити індоєвропейській теорії. 

Процес соціологізаторства, що в кінці 20-х і на початку 30-х років 
захопив історичну науку, безпосередньо відбився і на стані археології. 
Нагромадження нового матеріалу було утруднено не тільки нестачею 
коштів на-проведення широких розкопок, але й тим, що головна увага 
дослідників була спрямована на вироблення загальних соціологічних 
схем і подолання буржуазних концепцій, що не обходилося без певних 
перекручень; нерідко це призводило до взаємних обвинувачень в «анти- 
марксизмі» та «протаскуванні ворожих концепцій». 


М. Я. МАРР Новий етап у розробці проблеми етногенезу 
знову-таки визначився лінгвістами. Маємо 
на увазі школу акад. М. Я. Марра, який був фундатором ГАЇМК -- го- 
ловної наукової установи, що займалася вивченням передісторичних 
епох,-- і керував нею до самої своєї смерті. Своєрідна і яскрава постать 
Марра лишила помітний слід в історії радянської науки, хоча з оцінкою 
його наукової спадщини ще й зараз не все ясно. Спочатку авторитет 
його стояв надто високо; так зване «нове вчення про мову» або «яфетич- 
на теорія» була проголошена найвищим науковим досягненням, єдино 
правильною марксистською концепцією в мовознавстві. Всяка спроба 
критики поглядів Марра, всякий відхід від його тверджень кваліфікува- 
лися як антимарксистський, а тому й неприпустимий виступ, що повинен 
долатися методами організаційного впливу. Цілком очевидно, що така 
ситуація аж ніяк не сприяла нормальному розвитку творчої думки. 
Оскільки ж головні інтереси самого Марра лежали в сфері глоттогонії 
та етногонії, ця ситуація в першу чергу відбилася на стані саме етноге- 
нічної проблематики. 

В 1950 р., внаслідок.проведеної газетою «Правда» дискусії з питань 
мовознавства, а особливо -- участі в ній Й. В. Сталіна, безроздільному 
пануванню нового вчення про мову було покладено край. М. Я. Марр 
був проголошений вульгаризатором марксизму, а його ідеї -- як хибні, 
так і правильні -- були дезавуовані; навіть звичайні посилання на його 
роботи вважалися неприпустимими. Так разом з водою було виплеснуто 
й немовля. 

Найсумнішим же фактом було те, що на місце «розвінчаного» нового 
вчення про мову по суті не було поставлено жодного нового методу, жод- 
ної нової концепції, у зв'язку з чим дискусія з питань мовознавства вліт- 
ку 1950 р. привела лише до відродження старого індоєвропеїзму 1,-- при- 
наймні в плані розвитку етногенічних студій, - відіграла скоріше нега- 
тивну, ніж корисну роль. Гадаємо, зрештою треба спокійно розібратися 


12 


в спадщині М. Я. Марра і відокремити в ній свіже і прогресивне від 
помилкового і невірного, що заважало виробленню закінченої і стрункої 
системи глоттогонічного процесу. 

Тепер не час розбирати нове вчення про мову в повному обсязі 
і зокрема такі важливі сторони його як «теорію стадіальності», «четвер- 
того мовного елементу», «чотириелементного аналізу» і т. п., що викли- 
кають гостру критику мовознавців. Спинимося лише на принципово но- 
вій постановці глоттогенічної проблеми. Заслугою М. Я. Марра було те, 
що він рішуче виступив проти уявлень про виняткову роль мовної дифе- 
ренціації в процесі утворення нових мов і замість того висунув ідею 
мовного схрещення, як основного фактора глоттогонії. Традиційному 
уявленню про походження мов лише внаслідок розпаду «прамов», згідно 
з яким загальна тенденція мовного розвитку йде від єдності до множини 
(«піраміда вершиною донизу»), Марр протиставляв тезу про утворення 
нових мов шляхом злиття різних за походженням мовних субстратів, 
згідно з якою загальною тенденцією розвитку є рух від первісної мно- 
жини до єдності («піраміда вершиною догори»). 

Помилка М. Я. Марра полягала в тому, що він абсолютизував про- 
цес мовної інтеграції і зовсім заперечував значення диференціації; спра- 
ведливо відкинувши ідеї міграціонізму, разом з тим заперечував всяке 
значення переселення, розселення, пересування окремих племен взагалі, 
вважаючи, що самої внутрішньої динаміки цілком досить для виник- 
нення нових мов в кожному конкретному випадку. Останній процес він 
розглядав як такий, що протікає дуже швидко і приводить не просто до 
створення нових якостей, але й до втрати безпосередніх зв'язків з попе- 
редньою стадією мовного розвитку, ігноруючи очевидні факти мовних 
і етнічних традицій. Захоплюючись далекими співставленнями явищ 
з мов різних систем і сімей, М. Я. Марр часто-густо втрачав історичну 
перспективу, внаслідок чого його глоттогенічні і етногенічні побудування 
були позбавлені історичної конкретності. 

Наприклад, ставлячи в багатьох своїх працях так чи інакше питання 
про походження Русі і про її мовних і етнічних предків, М. Я. Марр не 
бачив якоїсь-єуттєвої різниці між скіфами, сарматами та іншими схід- 
ноєвропейськими племенами, що жили в районах, де відбувався цей 
процес, та, скажімо, етрусками, басками і т. д., які (принаймні в плані 
історичному) ніякої участі в етногенезі Русі не брали і брати не могли. 

Звичайно, такі моменти не могли не відштовхувати від М. Я. Марра 
та його концепції дослідників, які звикли до історичної конкретності в 
своїх дослідженнях. Тому-то, незважаючи на велику кількість виконаних 
і опублікованих праць самого Марра та його учнів, проблема етногенезу 
східних слов'ян практично мало посувалася вперед. 


13 


захеднвна Але справжній (і досить помітний) прогрес 
30-х -- 40-х РОКІВ був намічений в працях ряду істориків і, 
особливо, археологів, які, засвоївши деякі 
їдеї М. Я. Марра (переважно в їх критичній частині, спрямованій проти 
індоєвропеїзму), створили нову концепцію етногенезу. 
Глибокий інтерес до проблеми слов'янської етногонії в радянській 
історичній науці виник в кінці 30-х років у зв'язку з підготовкою макету 
І тому «Історії СРСР», а особливо підсилився в роки Великої Вітчизня- 
ної війни і перші післявоєнні роки завдяки загальному патріотичному 
піднесенню радянського народу, що викликало підкреслену увагу до 
свого минулого. В цей час з'явилося чимало значних праць, присвячених 
походженню слов'ян і Русі, побудованих на всій сумі наявних джерел -- 
письмових, археологічних, мовних, антропологічних та ін. Маємо на увазі 
роботи П. М. Третьякова 1491; 492; 494; 504; 510), М. І. Артамонова (151, 
Б. О. Рибакова |366; 373; 375; 377|, О. Д. Удальцова |518; 519; 520), 
С. П. Толстова (487; 438), Б. Д. Грекова 144; 146; 147|, В. В. Мавродіна 
1272) та ін. Ці праці справді внесли в досліджувану проблему дуже ба- 
гато цікавого і дозволили обгрунтувати автохтонну концепцію похо- 
дження східних слов'ян. Головною ідеєю всіх цих студій була теза про 
участь в процесі східнослов'янського етногенезу різних етнічних груп 
(скіфи, сармати, алани, фракійці та ін.), що зрештою дозволило істо- 
рично конкретно подолати головну підвалину індоєвропеїзму про прин- 
ципову відособленість кожної лінії етнічного розвитку. 

Проте ця продуктивна робота (особливо у післявоєнні роки) супро- 
водилася деякими перегинами і надмірностями. Межі слов'янської сей- 
кумени надто розширялися; до неї, наприклад, включалося майже все 
Поволжя, Крим, Північний Кавказ; слов'янськими проголошувалися такі 
археологічні явища, які до слов'ян не мали ніякого відношення (салтів- 
ська культура, городища Дякового типу, пам'ятки типу Суук-Су, навіть 
пізні культурні шари причорноморських античних міст). 

Справжньою перешкодою успішній роботі в цей час була недостатня 
забезпеченість джерелами з історії слов'янських народів до Х ст. Пись- 
мові джерела відзначаються уривчастим і неповним характером; архео- 
логічні ж пам'ятки І тис. н. е. були до кінця 40-х років або зовсім неві- 
домі, або відомі на підставі обмеженої кількості недосить досліджених 
комплексів. У зв'язку з цим промахи і помилки у розв'язанні конкретних 
питань були неминучими. Наприклад, активно розроблювана в 30-х ро- 
ках проблема археологічної атрибуції літописних племен (праці А. В. Ар- 
циховського |21), Б. О. Рибакова |374), що продовжували роботу, розпо- 
чату ще до революції О. А. Спіциним |456|) мала в своєму розпорядженні 
лише пізні матеріали Х--ХТГУ ст., тобто того часу, коли ці племена були 
вже перемелені в процесі формування Русі. У зв'язку з цим у літературі 
виникла гостра полеміка між названими авторами і П. М. Третьяковим 


14 


1509; 20; 373| щодо правомочності притягати ці матеріали для розв'я- 
зання поставленого питання. Спроби ж самого П. М. Третьякова поста- 
вити це питання на базі дослідження більш давніх матеріалів уМЕРАнЕЯ 
в очевидну недостатність останніх. 


ДИСКУСІЯ 50-х РОКІВ У 50-і роки внаслідок активного розгор- 
тання польових досліджень відбувається 
швидке нагромадження фактичного матеріалу, в тому числі і такого, що 
стосується І тис. н. е. Було виявлено нові культурні типи, про які раніше 
ніхто не мав ніякої уяви (пам'ятки типу Луки-Райковецької, Волинцева, 
Пастирського городища, Пеньківки тощо). На той час теорія акад. 
М. Я. Марра була вже підважена дискусією 1950 р. і відсутність вироб- 
леної загальної уяви щодо характеру етногенічного процесу обумовила 
теоретичну плутанину і відхід від постановки конкретних питань етно- 
генезу. Очевидно, не випадковим є факт, що після 50-х років ми не зна- 
ходимо в нашій літературі праць, присвячених походженню Русі як на- 
роду, а в загальноісторичних роботах ця проблема в кращому випадку 
згадується лише самими загальними словами. Етногенічні роботи 
П. М. Третьякова, що з'явилися після його книги 1953 р. |493|, присвяче- 
ній східнослов'янським племенам, в якій відбито досягнення попередньої 
доби, відзначаються надто загальним підходом до постановки проблеми 
(500; 512). Йдеться про походження слов'ян взагалі; ключ для розв'я- 
зання проблеми відшукується в епосі бронзи, в сфері культур шнурової 
кераміки, або в лужицькій, або в тщинецько-комарівській культурі, - 
в чому не можна не вбачати впливу зарубіжної літератури (зокрема 
польської), яка базується на старому, індоєвропейському автохтонізмі. 
Поряд з цим великий внесок в етногенічну проблему становлять наслід- 
ки систематичних і широких досліджень археологічних пам'яток Верх- 
НЬОЇ Наддніпрянщини, нещодавно підсумовані П. М. Третьяковим у вели- 
кій і грунтовній монографії |514). 

Криза етногенічної проблеми стає очевидною від 1955 р., коли було 
взято під сумнів тезу про слов'янське походження черняхівської куль- 
тури. М. І. Артамонов, який ще в 1940 р. першим висунув гіпотезу про Її 
приналежність антам 1П15Ї, в 1956 р. знову-таки першим (|у друкованій 
праці) -- виступив з категоричним запереченням цієї тези П4). Те, що цей 
виступ мав успіх серед значної групи радянських археологів, почасти 
пояснюється реакцією на певні перегини щодо «слов'янізації» не слов'ян- 
ських районів і культур (про що йшлося вище). Але лиха біда -- поча- 
ток. Слідом за черняхівською культурою надходить черга й інших груп 
археологічних пам'яток, на яких доти базувалася постановка етногеніч- 
ної проблеми: верхньодніпровських городищ смоленського типу 1498; 550; 
401), пам'яток Верхнього Поволжя типу Березняків (139; 140, с. 62--8Д, 


15 


пам'яток басейнів Оки, Десни, Сейму, а й навіть Прип'яті щонайменше 
до середини І тис. н. е. Цим коло замикається, і слов'янам взагалі не 
залишається місця в Східній Європі. 

Найбільш дивним у цьому, однак, є невизначеність самого поняття 
«слов'янський», яким оперують дослідники при постановці питань про 
етнічну атрибуцію тих чи інших археологічних культур і типів. Справді, 
слово це має певний сенс як позначення приналежності до певної мовної 
сім'ї, яка відома нам лише від епохи раннього середньовіччя. Але мова 
носіїв археологічних культур першої половини і середини І тис. н. е. нам 
невідома і, мабуть, ніколи не буде відома. 


данной ой В нашому випадку трудність полягає у ви- 

ПРОБЛЕМИ значенні субстрату. Зрештою, нема ясності, 

як треба оцінювати конкретне етнічне яви- 

ще, що характеризується мовою неслов'янської групи, але було втягнуто 

до процесу слов'янського етногенезу і у зв'язку з цим зазнало мовної 

асиміляції. Коли теоретичною підвалиною етногенічних студій була кон- 

цепція М. Я. Марра з її стадіальною теорією, коли «слов'янство» було 

виключною приналежністю певної стадії, хронологічно відповідної се- 

редньовіччю, такої проблеми взагалі не існувало. Але вона постала дуже 

гостро, коли було визнане існування мов слов'янської системи і в попе: 
редні епохи. 

Отже, невиробленість термінології, що відбиває і певну логічну плу- 
танину, відсутність чіткого розмежування поняття «слов'янський» в ет- 
нічному плані (в розумінні «такий, що є безпосереднім етнічним предком 
якогось з слов'янських народів») від поняття «слов'янський» в лінгві- 
стичному плані часто-густо приводить до того, що дослідники просто 
не розуміють один одного, підставляючи термінологічні неузгодження 
замість суперечок по суті. 

Необхідність зрештою розібратися в теоретичних основах проблеми 
етногенезу стає чим далі, тим більш очевидною. Про це починають пи- 
сати дослідники різного профілю і різних спеціальностей. З матеріалів, 
опублікованих останнім часом, видно, що мовознавство, яке досі вело 
проблему етногенезу, обумовлюючи своїми досягненнями її перехід на 
принципово нові етапи, тепер явно втрачає своє авангардне місце. 

І якщо у виступах мовознавців помітне бажання залишитися в рам- 
ках традиційного індоєвропеїзму (яскравий приклад цьому -- недавно 
опублікована книга Ф. П. Філіна |5311Ї, то з боку археологів чуємо інші 
голоси, що закликають до нового підходу до теми |З334Ї. 

Очевидно, для того, щоб наша проблема перейшла нарешті на якісно 
новий щабель розробки (чого безумовно вимагає сучасний стан науки), 
необхідні серйозні дослідження, щоб розібратися в теоретичних питан- 


16 


нях і виробити таку концепцію загального етногенічного процесу, яка б 
знаходилася у відповідності з нагромадженим фактичним матеріалом 
і дозволила б розглядати його як єдину систему, що не має недоречно- 
стей і зовнішніх (недіалектичних) протиріч. 


ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕТНОГЕНІЧНИХ 
СТУДІЙ 


Відсутність у радянській науці розробленої і загальноприйнятої тео- 
рії етногенезу, яка б могла бути покладена в основу дослідження про- 
блеми виникнення кожного конкретного народу, зобов'язує нас хоча б 
коротко спинитися на теоретичній стороні проблеми. Не можемо претен- 
дувати на остаточне розв'язання питання, яке має не стільки історич- 
ний, скільки філософський і соціологічний характер, але вважаємо за 
конче потрібне принаймні роз'яснити свою позицію в цій проблемі, аби 
уникнути прикрих непорозумінь. 

1. Поняття етнічної спільності людей (етносу, народу) є історичним. 
Етнічні явища знаходять свій вияв у єдності території, мови, матеріаль- 
ної та духовної культури, побуту, звичаїв, вірувань і т. д. В цій системі 
ознак мова виступає лише одним з компонентів; підкреслюємо це у зв'я- 
зку з тим, що в літературі досить поширеним є погляд, за яким мова 
є головною (а то й єдиною) ознакою етносу. Так, наприклад, Ф. П. Філін 
в праці, присвяченій проблемі формування російської мови, писав: «Ре- 
шающеє значение в освещений зтого вопроса (зтногенеза славян.-- 
М. Б.) принадлежало и принадлежит язьковедению, поскольку язьк яв- 
ляєется важнейшим признаком зтнической принадлежности населения» 
1531, с. 15) і далі: «Фтническое и родственное» тождественно лишь «язь/- 
ковому» и «язьковому родству» |53Ї1, с. 42). ; 

Цей погляд є абсолютно невірним; якщо це було б справді так, по- 
няття етносу взагалі виявилося б непотрібним -- досить було б поняття 
мови. Не кажучи навіть про ті окремі відхилення від норми, де мова 
і народ просто не збігаються (наприклад, два різні народи -- серби і хор- 
вати -- користуються однією спільною мовою, а швейцарці взагалі не 
мають власної мови і користуються частково німецькою, частково фран- 
цузькою), теза ця невірна по суті. Етнос є явищем соціально-історичним 
і знаходить своє відображення у всіх сторонах діяльності людського су- 
спільства. Твердження, подібні до наведених вище, заперечують етногра- 
фію як науку, що вивчає етнічні особливості конкретних народів поза 
мовою -- в галузі матеріальної і духовної культури. 

Заперечуючи можливість розглядати матеріальну культуру (в тому 
числі-- коли йдеться про давні епохи -- на підставі археологічного ма- 
теріалу) як відображення етнічних єдностей, Ф. П. Філін, зокрема, поси- 
лається на той безперечний факт, що окремі риси культури часто виявля- 


17 


ються спільними для різних народів. Ну, а хіба в різних мовах немає 
спільних рис? Хіба слово «плуг» не є спільним для всіх слов'ян? Хіба 
слово «Напає!» не є однаковим у польській і німецькій мовах? Хіба в різ- 
них мовах мало спільних граматичних і структурних закономірностей? 
Однак нікому ж не спадає на думку дивна ідея заперечувати можливість 
розрізняти окремі мови і ті суспільні організми, які виступають їх но- 
сіями. 

Очевидно, справа не в окремих елементах. культури, які можуть бути 
спільними чи специфічними у різних етнічних явищ; справа в усьому 
комплексі культури, як системи, що завжди і всюди є специфічною. 
Адже, коли йдеться про різні культури, то чимсь вони в кожному разі 
повинні відрізнятися одна від одної; коли ж маємо групи археологічних 
пам'яток з абсолютно подібною комплексною характеристикою, то не 
буде ніяких підстав виділяти дві або кілька культур. 

2. Проблема етногенезу є проблемою історичною, а процес етногонії 
є однією з сторін історичного розвитку суспільства. Підкреслюємо це 
особливо у зв'язку з дискусією про те, чиєю прерогативою є наша про- 
блема, і яка наука має честь вважати себе головною і вирішальною си- 
лою при її розв'язанні. Всі, нібито, згодні з тим, що вирішити питання 
про походження того чи іншого народу на підставі лише якогось одного 
типу джерел -- археологічних чи історичних (розуміємо: письмових), 
чи лінгвістичних, чи етнографічних, чи антропологічних, і т. д.-- немож- 
ливо; лише притягнення всіх цих матеріалів може забезпечити успіх 
справі. Отже, етногенез - - проблема, так би мовити, міждисциплінова, 
вона є прерогативою і історії, і археології, і етнографії, і мовознавства, 
і антропології. Нехтування хоча б одним якимсь видом джерел може 
привести до дуже небажаних і прикрих наслідків. 

Але чи всі ці джерела повинні бути визнані за рівноцінні в нашій 
проблемі? Відволікаємось від можливості конкретних умов (наприклад, 
наявність достатньої кількості письмових джерел відсуває на другий 
план необхідність звертатись до археологічних чи антропологічних да- 
них); питання ставимо в суто теоретичному плані: чи є підстави вважати, 
що процес етногонії найбільш адекватно відбивається в пам'ятках якоїсь 
однієї конкретної сторони творчості людини? 

Звертаючись до наявної літератури, констатуємо дуже строкату кар- 
тину в розбіжності думок, закономірність якої, зрештою, обумовлюється 
спеціалізацією дослідників. Очевидно, природним є те, що, як правило, 
представники кожної дисципліни схильні надавати саме своєму матері- 
алу найбільшої ваги. Винятком, хіба що, є антропологія -- у зв'язку 
з тим, що теорія расизму подолана в радянській науці настільки грун- 
товно, що нікому не спаде на думку стверджувати примат фізичного 
розвитку людського типу перед соціальною творчістю суспільства. Але 
претензії інших наук, безперечно, мають місце. 


18 


Найбільш поширеним, однак, є погляд, що головне місце при розв'я- 
занні проблеми етногенезу належить мовному матеріалу і що проблема 
ця є перш за все проблемою лінгвістичною. Власне, тривалий час роз- 
робка проблеми і йшла цим шляхом (маємо на увазі індоєвропейську 
теорію). Теоретичним обгрунтуванням цієї тенденції була теза про те, 
що головною ознакою етносу завжди є мова, про що вже говорилося 
вище. 

Але поряд з цим існують і інші точки зору. Так, наприклад, С. А. То- 
карєв рішуче заперечував претензії мовознавства, а разом з тим і архео- 
логії, історії та інших наук зайняти чільне місце в розробці етногонічних 
питань, вважаючи, що це місце може належати тільки етнографії як 
науці про народи. 

З другого боку, маємо принаймні практичну тенденцію, яка відво- 
дить дуже значне місце матеріалам археологічним (виявом її, зокрема, 
є велика кількість праць, що ставлять і розв'язують конкретні питання 
етногенезу на базі використання археологічних даних). 

Очевидно, при оцінці всіх цих точок зору казуїстичні аргументи 
мають мінімальне значення. Посилання на конкретні приклади і ситуа- 
ції, коли, скажімо, лінгвістика дає можливість вирішення питання, а ар- 
хеологія -- ні, можуть тільки заплутати справу. Тут йтиметься лише про 
співвідношення наявних джерел у даному конкретному випадку; про 
доцільність компенсувати нестачу однієї групи іншою. Тепер нас, однак, 
цікавить принципове, теоретичне розв'язання суперечок, яке, на нашу 
думку, визначається саме тим, що процес етногенезу є процесом історич- 
ним, а тим самим і суть нашої проблеми є також історичною. 

Кожна наука має свій предмет і метод. І коли проблеми, що стосу- 
ються сфери, предмету однієї науки, намагаються розв'язати методом, 
властивим для інших наук, наслідки мають, як правило, негативний ха- 
рактер. Головна біда етногонічних студій тривалий час полягала в тому, 
що історична по суті проблема розв'язувалася методами лінгвістики, 
причому нерідко - - всупереч даним історичних джерел. У зв'язку з цим 
претензії лінгвістики або етнографії доводиться рішуче заперечити. 
І справа зовсім не в тому, щоб нехтувати лінгвістичними або етнографіч- 
ними фактами, а в тому, щоб при постановці історичної проблеми роз- 
глядати ці факти, як історичні джерела, виробивши відповідний підхід 
до них, тобто аналізуючи їх методами історичного дослідження. 

3. Процес етногенезу є завжди процесом дуже конкретним. Суть 
його полягає у формуванні народів, але народів конкретних, таких; що: 
існують (або існували) реально, виникнення яких охоплює точно визна- 
чені хронологічні періоди, про які можна сказати, що вони мають свій 
початок і свій кінець. Розуміння етногенезу як перманентного процесу, 
що розпочався десь на зорі людської історії і тягнеться до наших днів, 
позбавляє саме поняття реального змісту. 


19 


Одна з основних помилок досьогоднішніх студій у галузі слов'ян- 
ської етногонії полягає в тому, що проблема ставиться, як етногенез сло- 
в'ян взагалі, а це означає втрату конкретності поняття. Такого народу -- 
«слов'яни» -- не існує в природі; існують (або існували) конкретні сло- 
в'янські народи: стародавня Русь, росіяни, українці, білоруси, болгари, 
поляки, чехи, словаки, морави, серби, хорвати, словінці, македонці, ка- 
шуби та ін. Говорити серйозно про виникнення того, що реально не існує 
і ніколи не існувало, не можна. Тому не може бути і проблеми етногенезу 
слов'ян, а може і повинна бути проблема етногенезу слов'янських наро- 
дів-- русі, українців, поляків, болгар і т. д. причому процес форму- 
вання кожного з цих народів міг і повинен був мати РорерІДННи харак- 
тер, а може і зовсім різні шляхи розвитку. 

В такому разі предметом дослідження будуть дуже конкретні тери- 
торія і відрізок часу, в рамках яких відбувався процес формування того 
чи іншого конкретного народу. Наприклад, формування Русі (що є пред- 
метом нашого дослідження) відбувалося на території Східної Європи 
протягом другої половини І тис. н. е. Спускатися при вивченні цього пи- 
тання в епоху бронзи (як це робить дехто !), було б зовсім недоречним. 

Іноді дослідники, говорячи про етногенез слов'ян, мають на увазі 
процес походження того народу, який був носієм пресловутої загально- 
слов'янської мови. Це-- принципово інша постановка питання, яка, 
однак, аж ніяк не суперечить сказаному вище. Отже, і тут йдеться про 
формування конкретного народу, який виник у якийсь конкретний період 
часу і в межах певної території. Але справа ускладнюється тим, що ані 
перше, ані друге нам поки що невідоме (з приводу цього існують найди- 
вовижніші думки, з яких, зрештою, жодна не має під собою достатніх 
підстав). Тому ставити це питання можна хіба що в плані принципової 
можливості, підійти ж до розв'язання його можна буде лише за умови, 
що і хронологія і територіальні рамки стануть відомі цілком точно і до- 
стовірно. Але розраховувати на це, знаючи стан джерел, навряд чи мож- 
ливо. Отже, доводиться примиритися з тим, що проблема загальносло- 
в'янської мовної спільності так і залишиться назавжди проблемою чисто 
лінгвістичною ініколи не перейде в сферу історичних досліджень. 

Спробуємо висловитися більш точно: ми зможемо (якщо не тепер, то 
в майбутньому) з'ясувати більш-менш докладно і достовірно процес фор- 
мування цілком конкретних етнічних груп, відомих нам на підставі архе- 
ологічних джерел, як наприклад: племен лужицької культури, племен 
тщинецької культури, племен комарівської культури і т. д. визначивши 


| М. С. Державін 163) починає процес слов'янського етногенезу навіть від палео- 
літу. В. В. Мавродін у своїй книзі про походження древньоруської держави 2721, в якій 
значна увага приділяється питанням етногенезу, починає процес слов 'янської етногонії 
від епохи неоліту. П. М. Третьяков, (493| починає історію східних слов'ян (маючи на 
увазі знову таки процес етногенезу) від епохи бронзи і т. д. 


20 


точно і хронологічні і територіальні рамки кожного з цих процесів. 
Далі ж буде тільки можливість з більшою або меншою імовірністю зв'я- 
зати з якоюсь однією такою культурно-етнічною групою гіпотетичних 
носіїв праслов'янської мови і розглядати її етногенез як етногенез сло- 
в'ян в цьому суто лінгвістичному розумінні слова. Чекати від тих дже- 
рел, які є в нашому розпорядженні, чогось більшого, значить вимагати 
від них понад їхні можливості. 

Можливості археологічних джерел, очевидно, забезпечать майбутнім 
дослідникам відтворення повної етнічної історії людства, але доведеться 
погодитися з тим, що як імена, так і мовна характеристика переважної 
більшості стародавніх етнічних груп так і залишаться невідомими. 

4. Етногенез і глоттогенез не тільки не становлять собою один і 
той же процес, але практично дуже рідко співпадають один з одним 
і взагалі розвиваються за зовсім різними законами. Серйозна помилка 
переважної більшості, старих дослідників полягала саме в ототожненні 
цих двох абсолютно різних процесів. Зокрема, це-- головний порок кла- 
сичного індоєвропеїзму. Вважаючи (може, й небезпідставно), що основ- 
ним фактором мовного розвитку (і, отже, процесу глоттогенезу, тобто 
утворення конкретних мов і мовних сімей) була диференціація, прибіч- 
ники індоєвропеїзму думали, що ця диференціація завжди і всюди була 
наслідком відповідної етнічної диференціації (поділу народів), що, на- 
приклад, утворенню конкретних слов'янських мов -- староруської, поль- 
ської, чеської та ін.-- з спільної загальнослов'янської «прамови» відпо- 
відало утворення тих народів, які були носіями цих мов -- русі, поляків, 
чехів та ін.-- внаслідок розпаду загальнослов'янської етнічної спіль- 
ності -- «праслов'ян», які, мовляв, були носіями слов'янської «прамови». 

В дійсності такий збіг етнічного і мовного розвитку трапляється 
дуже рідко, у виняткових умовах. Недарма індоєвропейська теорія не 
може бути підкріплена жодним випадком, коли б традиційне уявлення 
про спосіб утворення мовних сімей було зафіксоване якимись іншими 
джерелами, і, перш за все,- історичними. У всіх тих випадках, коли 
виникнення мовних сімей відбувалося на очах у історії, процес цей проті- 
кав принципово інакше, 

Для прикладу візьмемо утворення романської сім'ї народів і мов. 
Загальновизнано, що сучасні романські мови -- французька, італійська, 
іспанська, португальська, румунська та молдавська -- генетично вихо- 
дять з народної латині, яка і повинна вважатися загальнороманською 
прамовою. Однак, утворення романської сім'ї народів аж ніяк не наслі- 
док розпаду народу, який був носієм латинської мови, тобто римлян. 
Предками румунів були переважно гетодакійські племена Подунав'я та 
Прикарпаття; молдаван -- слов'янське «плем'я» тиверців; французів -- 
кельтські та германські племена галів і франків; іспанців -- іберійські 
племена Піренейського півострова і т. д. Процес утворення реальної 


21 


сім'ї романських народів не має нічого спільного з класичною схемою 
індоєвропеїзму. 

Те ж саме можна сказати щодо походження тюркської сім'ї народів, 
монгольської та ін. Немає ніяких підстав думати, що процес утворення 
тих етнічних груп, формування яких не освітлено письмовими джере- 
лами, повинен був відбуватися обов'язково за кабінетною схемою кла- 
сичного індоєвропеїзму. 

Таким чином, досягнення порівняльно-історичного мовознавства 

мають суто лінгвістичне значення. Вони справді дають хороше знаряддя 
для з'ясування закономірностей утворення споріднених мов шляхом ви- 
ведення їх з спільного кореня, але нічим не можуть допомогти при вирі- 
шенні питань про походження споріднених у мовному відношенні наро- 
дів: шлях утворення останніх, як правило, був зовсім іншим. 
- | Із сказаного випливає необхідність дуже чітко розрізняти поняття 
мовних предків і предків етнічних, які в деяких окремих випадках могли 
співпадати, але здебільшого не мають між собою нічого спільного. В на- 
шому випадку, мовним предком румунського народу були римляни, 
а предками етнічними -- населення Дунайсько-Карпатських земель (пе- 
реважно -- гето-дакійські племена, а також -- сармати, кельти, слов'яни 
та ін. етнічні групи, що так чи інакше проникали на цю територію). 

Так само було б абсолютно невірно при постановці проблеми похо- 
дження конкретних слов'янських народів (русі, поляків, чехів, болгар, 
сербів та ін.) ототожнювати поняття їх етнічних предків з поняттям їх 
мовних предків. Процес цей був значно складнішим, і в його висвітленні 
питання про носіїв праслов'янської мови, зрештою, взагалі не є актуаль- 
ним і являє найменший інтерес. Досить того, що можемо визнати наяв- 
ність цих носіїв серед численних етнічних груп, які реально брали участь 
у процесі утворення конкретних слов'янських народів. Докладніше про 
цей аспект дослідження скажемо далі. 

5. Археологічним еквівалентом народу (в розумінні конкретного ет- 
нічного утворення) є археологічна культура. Правда, в спеціальній літе- 
ратурі тепер іде досить активна дискусія про співвідношення між обома 
цими явищами, причому багато дослідників рішуче заперечують можли- 
вість співставлення (а тим більше - - ототожнення) їх. При цьому вислов- 
люється думка, що, мовляв, одна культура може покривати собою кілька 
різних етнічних масивів (наприклад, черняхівська культура -- слов'ян, 
готів, сарматів, фракійців і т. п.). Однак, природа цієї дискусії криється 
у невиробленості самого поняття «археологічна культура». 

Справді, що таке «археологічна культура», в чому полягає суть Її 
розуміння? На превеликий жаль, доводиться стикатися з тенденцією на- 
зивати культурами довільно утворювані множини, що виділяються на 
підставі випадкових критеріїв і справді часто не мають етнічного змісту 
(наприклад, «скіфська культура» від Алтаю до Сілезії, виділена на під- 


22 


ставі виробів так званого звірячого стилю, або «культура мальованої ке- 
раміки», що по суті охоплює чималу кількість досить різних культурних 
виявів від Центральної Європи до Китаю, об'єднаних лише на підставі 
орнаментації глиняного посуду). В такому випадку дійсно може вияви- 
тися, що одна «культура» буде покривати собою етнічно різні групи 
населення. Але справа в тому, що такі «культури» реально не існують, а 
є лише наслідком аналітичної дії дослідників. 

В нашому випадку маємо на увазі культури реальні, які існують 
об'єктивно. Виразом їх є групи пам'яток, спільність яких полягає не 
тільки в окремих, довільно відібраних деталях, що можуть пояснюватися 
випадковими моментами (сторонні впливи, роль географічного фактору 
тощо) або й навіть стадією розвитку, а в усій сукупності ознак. Така 
спільність може бути лише відображенням спільності всіх сторін суспіль- 
ного життя, яка становить зміст поняття етнічного явища (народу). 
Зокрема, це стосується і мови: неможливо уявити собі, щоб люди, які 
мали цілком подібні форми матеріальної культури (в тому числі і в дріб- 
них деталях), розмовляли різними мовами, не розуміючи один одного. 

Отже, коли погодитися, що під археологічною культурою розуміємо 
реально існуючі єдності, яким повинні відповідати єдності суспільні, то 
ніякого іншого суспільного еквіваленту, крім народу, тобто єдності 
етнічної, запропонувати їм не можемо. В цьому разі археологічна куль- 
тура має таке ж відношення до стародавніх народів, як етнографічні 
матеріали -- до народів сучасних, хоч само собою зрозуміло, археолог 
часто має у своєму розпорядженні значно бідніший комплекс ознак, ніж 
етнограф, оскільки не все в повній мірі зберігається у землі. 

Отже, етнічний зміст археологічної культури випливає з самого її 
розуміння та визначення. Ніякої дискусії з цього приводу не може бути 
за умовами самої задачі, бо під археологічною культурою ми розуміємо 
такі асоціації археологічних явищ, яким безумовно відповідають певні 
етнічні єдності. Культура, якій би не відповідала одна, і тільки одна, 
етнічна єдність людей, не визнається нами за культуру. Отже, проблема 
переноситься зовсім в іншу площину: головне завдання полягатиме в 
тому, щоб правильно визначити конкретні культури. Бо коли б вияви- 
лося, що певній виділеній нами культурі відповідають кілька різних 
етнічних груп населення, то звідси випливало б лише те, що культура 
визначена неправильно, що такої культури не існує. 

Археологічний матеріал дає можливість реконструкції досить точної 
етнографічної картини минулих епох, і подібно до того, як, скажімо, все- 
редині сучасного українського народу виділяються етнографічні групи, 
яким відповідають і діалектні особливості української мови і деякі спе- 
цифічні деталі матеріальної культури, - так і локальні варіанти архео- 
логічних культур можуть показати структуру тих етнічних масивів, які 
були творцем і носієм названих культур. 


23 


6. Одним з найпекучіших, дискусійних питань, зв'язаних з теорією 
етногенезу, є питання про взаємовідношення мови і археологічної куль- 
тури та їх етнічної інтерпретації. З приводу цього існують прикрі непо- 
розуміння, причиною яких, мабуть, є неточність термінології та окремих 
формулювань. Лінгвісти нерідко обвинувачують археологів у претензії 
реконструювати лінгвістичні процеси на базі археологічного матеріалу, 
справедливо зауважуючи, що ці матеріали не дають і не можуть дати 
адекватного відображення мовних явищ, Але ці обвинувачення -- боро- 
тьба з вітряками; насправді таких претензій ніхто і ніколи не заявляв, 
і непорозуміння це виникло тільки через неправильну тезу щодо тотож- 
ності етногенезу і глоттогенезу. 

На превеликий жаль, в уяві багатьох дослідників «етнічне» означає 
«мовне»; отже, всяка спроба археолога реконструювати етногенічний 
процес або якусь його конкретну сторону неминуче сприймається як пре- 
тензія на розв'язання лінгвістичних проблем. Скажемо ясніше: коли ар- 
хеолог твердить, що носіями археологічної культури ДА були етнічні 
предки носіїв культури Б, то для такого дослідника це рівнозначно твер- 
дженню, що носії культури 4 розмовляли мовою носіїв культури Б 
П95, с. 149--160). Насправді ж йдеться про зовсім іншу річ: як мова, так 
і археологічна культура є безпосереднім відображенням етносу, Його 
знаками. Це -- різні проекції одного й того ж явища на різні площини. 
Коли ставиться питання про ототожнення етносу і культури, маємо спра- 
ву з термінологічною неточністю: ототожнювати можна явища одного 
порядку, а в даному випадку йдеться про різні категорії, хоча й безпосе- 
редньо зв'язані одна з одною. 

Висловлюючись образно, різниця між археологічною культурою 
іетносом та ж сама, як і між відображенням якоїсь речі в дзеркалі 
і самою цією річчю: ототожнювати їх не можна, але судити про одне 
на підставі другого цілком закономірно. Таке ж відношення існує між 
етносом і мовою, так що в цьому аспекті обидва явища є рівноцінними. 

Але з точки зору оцінки їх як історичного джерела мова і культура 
мають істотну різницю. Вона полягає в тому, що археологія дає прак- 
тично невичерпні можливості поповнення матеріалу, причому незалежно 
від ступеню віддаленості від сучасної епохи. Натомість реальна дже- 
рельна база лінгвістичних студій різко падає зразу ж, як тільки почи- 
наємо віддалятися від писемних епох. Єдиний спосіб поповнення мате- 
ріалу базується на реконструкції закономірностей мовної еволюції, та 
хіба що на використанні топонімічних даних, які, однак, становлять 
великі труднощі щодо їх тлумачення та оцінки, особливо з огляду на їх 
хронологічну невизначеність. 

Другою важливою відмінністю археологічного матеріалу порівняно 
з мовним є його локальність у просторі і часі. Археологу не доводиться 
ламати голову, де й коли жили носії тієї чи іншої культури: при наяв- 


24 


ності достатніх даних це очевидне само собою. Натомість для мово- 
знавця з'ясування часу існування і території поширення реконструйова- 
них чисто лінгвістичним шляхом «прамов» становить практично про- 
блему недорозв'язання. 

Локальність археологічного матеріалу визначає відповідно і його 
джерельні можливості. Розсікаючи його горизонтально, тобто реконст- 
руюючи археологічну карту для кожного конкретного періоду, ми одер- 
жуємо досить точно локалізовані географічно масиви споріднених архео- 
логічних явищ, які ми називаємо культурами і яким відповідають певні 
етнічні єдності. Про їх мову і етнічні назви ми ще нічого не знаємо; 
в деяких випадках -- коли для цього є відповідні дані -- ми можемо при- 
власнювати цим єдностям етнічні імена, відомі нам з письмових джерел; 
можемо (знову-таки, при наявності необхідних даних) робити більш за- 
гальні визначення, відносячи той або інший масив до якогось ширшого 
етнічного масиву (до слов'янського, германського, іранського і т. д.). 
Можна спробувати з більшою або меншою ймовірністю пов'язати з ними 
ті або інші конкретні мови. Але все це не змінює справи по суті. Замість 
цього можна умовно називати ці масиви якимись символами (наприклад, 
літерами: «народ А», «народ Б» і т.д.) або -- як це прийнято в археоло- 
гії - - умовними іменами, утвореними від назви першої або найбільш ха- 
рактерної пам'ятки (черняхівська група племен, зарубинецькі племена 
та ін.). Історична конкретність цих понять не зменшується від неповноти 
їх характеристик, від того, що мова і назва суспільних етнічних єдностей, 
які стоять за ними, нам невідомі. 

Розсікаючи сукупність археологічного матеріалу по вертикалі, тобто 
фіксуючи поступову зміну культур в часі на якійсь конкретній території 
(в археології це має назву стратиграфічних колонок), ми можемо рекон- 
струювати процес еволюції культурних типів на цій території, тобто 
ствердити або заперечити безперервність і спадковість культурного роз- 
витку. Цій картині розвитку археологічних типів буде відповідати кар- 
тина етнічного розвитку, оскільки безпосередній генетичний зв'язок між 
хронологічно суміжними культурами означає, відповідно, безпосередній 
генетичний зв'язок між населенням, яке залишило ці культури, наслід- 
ком діяльності якого вони, власне, виступають. 

Отже, наявність генетичного зв'язку між хронологічно різними куль- 
турними виявами на одній території є надійним показником, що насе- 
лення на цій території протягом усього часу, показаного цими виявами, 
залишалося в основі тим самим. Відсутність такого зв'язку означає зміну 
населення |. 

| Тут необхідне застереження: встановлення наявності або відсутності генетичних 
зв'язків між двома хронологічно суміжними культурами, в свою чергу, є справою до- 


сить складною. Питання це аж ніяк не може бути зведено до простого порівняння: наяв- 
ність окремих схожих рис сама по собі ще не означає генетичного зв'язку, так само як 


25 


Але чи можна вважати, що стратиграфічна колонка археологічного 
матеріалу в такій же мірі є відображенням мовного розвитку? Аж ніяк. 
Глоттогонія і етногонія є різними процесами; в окремих випадках, пра- 
вда, співпадання можливі, але в переважній більшості справа, очевидно, 
була складнішою. Так, археологія показує безперервність розвитку тери- 
торії сучасної Румунії від рубежу н. е. до раннього середньовіччя; ге- 
нетичні зв'язки між хронологічно різними культурними виявами тут 
цілком безперечні (хоч і ускладнені проникненням деяких побічних 
явищ, зв'язаних з появою на цій території ряду нових племен), але в 
мовному розвитку тут був перебій. В першій половині І тис. н. е. (П-- 
ПІ ст.) територія Дакії зазнала романізації, хоч етнічний склад її насе- 
лення в основі своїй залишився тим же. 

7. Загальна тенденція етнічного розвитку являє собою рух від мно- 
жини до єдності Тимчасом класичний індоєвропеїзм уявляв собі процес 
у діаметрально протилежному напрямку. Оскільки походження сучас- 
них народів вважалося наслідком розпаду єдиної мовно-етнічної єдності 
«пранароду», то кожний новий етап етнічного розвитку характеризу- 
вався різким збільшенням кількості мов і, відповідно, етнічних утворень 
(народів). 

В історичному аспекті ця теорія, як абстрактна схема, була мож- 
лива ще в кінці ХІХ ст. завдяки відсутності скільки-небудь серйозних 
відомостей про стан населення в стародавні епохи. Грубо процес етнічного 
розвитку мислився таким чином, що первинні етнічні масиви («прана- 
роди»), які були порівняно невеликими і займали, відповідно, обмежені 
території, на певному етапі свого розвитку (внаслідок природного зрос- 
тання населення або в силу якихось інших причин) починали виявляти 
тенденцію до розселення. Окремі частини цих масивів освоювали нові 
простори, зрештою розходились по незмірно ширших територіях, посту- 
пово втрачаючи зв'язки між собою. В результаті -- єдиний до того «пра- 
народ» розпадався спочатку на діалектні групи, які надалі кристалізу- 
валися в окремі народи, що утворювали одну сім'ю в пам'ять спільності 
свого походження. Основну пружину етнічного розвитку, отже, стано- 
вило розселення. 

Характерною особливістю цієї класичної схеми було уявлення про 
те, що розселення це здійснювалося у вакуумі; головною передумовою 
було визнання, що кількість стародавніх народів обмежувалася прана- 
родами, які реконструювалися у зв'язку з реконструкцією відповідних 
«прамов». Але ця передумова, починаючи з кінця ХІХ ст. була рішуче 
підважена розвитком археологічних досліджень, які показали, що тери- 


наявність окремих відмінностей -- його відсутності. Кожну таку схожість чи відмінність 
треба зважувати конкретно, з урахуванням загальної тенденції розвитку і тих причин 
(або умов), які її визначили. На жаль, у деяких лінгвістів існує надто спрощене уяв- 
лення про методи археологічних досліджень. 


26 


торія оейкумени була заселена дуже густо на всьому своєму просторі 
принаймні від доби енеоліту (коли формувалися осілі форми життя). 

Отже, розселюватися «пранародам» попросту було нікуди; всяке про- 
сування за межі своєї території 3 метою засвоєння нових земель неми- 
нуче стикалося з відчайдушним опором місцевого населення і в кожному 
разі було надто утруднено. Але якщо в окремих випадках воно і здійсню- 
валося реально, то переселенці знаходили на нових землях тубільне на- 
селення, що, само собою зрозуміло, теж належало до якогось етнічного 
масиву і мало свою мову, і змушені були так чи інакше вступати з ним 
у безпосередні і тісні стосунки. 

Наслідки цієї взаємодії могли бути різними-- відплив старого 
населення кудись в іншу країну (де воно знову-таки вступало в контакт 
з місцевими жителями), знищення старого населення, але найчастіше --. 
співіснування на одній території зайд і тубільців, їх етнічне злиття, що 
супроводжувалося мовною асиміляцією. Так чи інакше, наслідком було 
зникнення однієї мови і збереження іншої, може, в подекуди зміненому 
вигляді. 

Отже, виникла потреба доповнити класичний індоєвропеїзм так зва- 
ною теорією субстрату, суть якої полягає у визнанні, що списком відо- 
мих лінгвістам «прамов» не вичерпується лінгвістична характеристика 
минулих епох, що поряд з тими мовами, які вижили, існували й такі, що 
залишилися лише у вигляді субстратних явищ у складі інших мов. Цим 
самим індоєвропеїзму як історичній схемі наносився смертельний удар. 

Характерні приклади можемо взяти в достатній кількості з тих пе- 
ріодів, які добре освітлені історичними джерелами. Так, в період фор- 
мування болгарського народу, в УП ст. н. е. на Балканський півострів 
вторглася тюркська болгарська орда Аспаруха, яка застала там пере- 
важно слов'янське населення, а також залишки романізованих фракій- 
ців. Наслідком цього вторгнення було етнічне злиття зайд з місцевим 
населенням, їх мовна асиміляція і формування болгарського народу з 
властивою йому мовою слов'янського типу. Але ім'я своє новоутворений 
народ дістав від зайд-- болгарів, незважаючи на те, що етнічно вони 
розчинилися в слов'янській стихії. 

Протилежний наслідок мало вторгнення мадьярів у Карпатську 
котловину в Х ст. І в цьому випадку переселенці застали в районі осе- 
лення місцеві племена (переважно слов'янські), з якими змішалися і ет- 
нічно консолідувалися, але тут результатом була мовна асиміляція міс- 
цевого населення і формування угорського народу з притаманною йому 
мовою угро-фінської системи. Слов'янська мова аборигенів зазнала аси- 
міляції, хоча й відклала в сучасній мадьярській мові досить помітний 
субстратний шар. 

Теорія субстрату не вносить принципових змін у схему виникнення 
споріднених мов шляхом розпаду прамов, але докорінно змінює уявлення 


27 


щодо механізму цього процесу, його історичної інтерпретації. Вона до- 
помагає зрозуміти, в чому суть розбіжності між процесами етногонії та 
глоттогонії. 

9. Із сказаного випливає дуже важливий і, на перший погляд, пара- 
доксальний висновок: процес розпаду прамов на споріднені мови одної 
сім'ї був наслідком не так етнічної диференціації, як інтеграції. Розпад 
прамови був зворотною стороною мовної асиміляції. Не маємо зараз 
змоги розвивати цю ідею докладно, але коротко, в загальному плані, 
діалектика мовного і етнічного розвитку уявляється нам таким чином. 

Первісні людські колективи (як би їх не називати) були невеликими 
кількісно, але їх було дуже багато (за даними Моргана, що визнаються 
класичними, склад племені північно-американських індіанів коливався 
від кількох сот до кількох тисяч осіб). Кілька племен об'єднувалися 
у конфедерацію -- по суті етнічне явище, тобто народ, який говорив 
спільною мовою; племені ж відповідав діалект. 

Отже, на тому етапі розвитку, який Л. Морган і Ф. Енгельс називали 
нижчим ступенем варварства і для якого характерний розквіт материн- 
ського роду, масштаби колективів, що говорили однією мовою, не пере- 
вищували кілька тисяч чоловік. Оскільки населення оейкумени в епоху, 
що відповідає цьому ступеню історичного розвитку, напевно нарахову- 
вало кілька мільйонів чоловік, можна прийняти, що кількість мов, які 
існували в той час, визначалися числом порядку кількох тисяч. 

Історичний розвиток і прогрес однією з своїх сторін має поступову 
консолідацію населення -- об'єднання окремих племінних груп у більші 
за масштабом суспільні організми -- союзи племен, народності, розміри 
яких поступово стають дуже значними, досягаючи іноді кілька мільйонів 
членів (як це було, наприклад, у антів і склавінів в середині І тис. н. е.). 

Отже, замість великої кількості дрібних мовно-етнічних єдностей 
з'являється порівняно менша кількість більш значних, які утворилися 
шляхом етнічного злиття і мовної асиміляції. Цей процес здається дуже 
складним і дуже конкретним: в окремих випадках він розвивався по-різ- 
ному. Були міграції і переселення, були сутички, що іноді закінчувалися 
цілковитим винищенням цілих народів, але, гадаємо, в основі лежало 
об'єднання сусідніх масивів, що здійснювалося як процес нормального 
симбіозу і поступової мирної консолідації. В процес цього злиття, при- 
родно, втягалися різні за походженням -- як споріднені, так і різноет- 
нічні -- групи населення, що говорили різносистемними мовами, частина 
з яких (мов) внаслідок злиття зникала, залишаючи тільки деякі суб- 
стратні елементи, а інші, навпаки, стверджували себе, розширюючи те- 
риторію свого застосування і покриваючи собою значно більші колек- 
тиви людей. Інтеграція і диференціація в цьому процесі становили собою 
нерозривну діалектичну єдність у такий спосіб, що одна з них була зво- 
ротною стороною другої. 


28 


Уявімо собі для прикладу конкретний процес утворення нового ве- 
ликого етнічного масиву на базі злиття кількох, скажімо, п'яти конкрет- 
них масивів меншого масштабу. Позначимо для зручності ці масиви 
літерами а, б, в, г, д, а новоутворений масив літерою А. В чому полягає 
зміст процесу? 

Спочатку маємо п'ять мов, які позначимо а", б", в", г", 0", з яких 
перша (а") переживає і стає основою новоутворюваної спільної мови 47, 
тоді як мови б", в", г", д" зникають, розчиняються в мові 4", збагачуючи 
її деякими субстратними явищами. Вони перестають існувати як лінгві- 
стичні реальності. 

Уявімо собі далі, що народ а бере участь у формуванні не одного, 
а кількох більших етнічних масивів, подібних до масиву А, тобто в про- 
цесі, де крім п'яти зазначених етнічних груп бере участь ряд інших. Ска- 
жімо, разом з етнічними масивами ее, ж, з він утворює новий масив А/, 
разом з масивами и, і, к, л-- новий масив 4» і т. д., причому в усіх цих 
випадках мова а" виявляється переможницею і утворює основу ново- 
сформованих мов А, 4, іт. д. 

В цьому випадку описаний процес, взятий лише в мовному аспекті, 
дасть нам класичний приклад мовної диференціації -- розпаду прамови 


а! на споріднені мови 4", А|, А». Але коли розглядати його історично, 
то виявиться, що ця мовна диференціація є наслідком не етнічної дифе- 
ренціації, а, навпаки, етнічного злиття; виявом руху не від єдності до 
множини, а, навпаки, - від множини до єдності, оскільки замість 12 ет- 
нічних масивів і відповідних їм різносистемних мов з'являються лише 
три масиви з трьома спорідненими мовами, а самий розпад прамови а" 
виявиться лише зворотною стороною інтеграції, що здійснюється нав- 
коло кількох (трьох) інтеграційних центрів. Поступове віддалення трьох 
частин (скажімо, діалектів) прамови а", які кристалізуються як ново- 


утворювані самостійні мови А, Аї, А», є прямим наслідком зближення 
і злиття їх з іншими мовами, що брали участь в описуваному процесі. 
Очевидно, характер відмінностей, що відрізняють одну новоутворену 
мову від іншої, дуже часто визначається характером субстрату, тобто 
тих мов, які брали участь у кожному конкретному процесі інтеграції. 
В нашому випадку: особливості мови А" можуть ном мірою визнача- 
тися тим внеском, який залишили в ній мови 67, 7.0"; особливості 


Мови А1-- внеском мов е", ж", з"; особливості мови а -- внеском МОВ 
и", ЇЇ, к", л"та ін. 

Ми свідомо взяли абетрактний приклад, щоб показати механізм діа- 
лектики етнічного і мовного розвитку в його чистому вигляді. Прак- 
тично все це, зрозуміло, має незрівнянно складніший характер. Але якщо 
звернутися до конкретного історичного матеріалу, неважко помітити цю 
схему в процесі утворення кожної мовної сім'ї. 


29 


Зокрема, вже згадуваний приклад романської сім'ї показує саме цю 
схему, хоча й ускладнену деякими моментами воєнно-політичного харак- 
теру. Адже латинська мова в даному випадку з'являється в ролі мови 
а", що вступає у взаємодію з кількома інтеграційними комплексами ін- 
ших мов, які належать до різних систем. В одному випадку вона інте- 
грується з мовами фракійської, слов'янської, кельтської, сарматської си- 
стем (67, в", г", 07) і наслідком цієї інтеграції є нова якість -- румунська 
мова (47), в основі якої лежить романська система. В другому випадку 
в процесі інтеграції беруть участь мови кельтських, германських, іберій- 
ських племен (е", ж", з") і наслідком цього злиття є нова -- іспанська 


(Аг) іт. д. 

Можна не сумніватися, що й процес утворення інших мовних сімей 
в основі своїй був такий же. 

9. Процес етногенезу, розглянутий у найбільш загальному плані, 
може бути образно представлений у вигляді концентричних хвиль, які 
розходяться з одного центру, охоплюючи все ширші простори, втягуючи 
в процес формування певного етнічного масиву все нові і нові групи різ- 
ноетнічного населення. | 

І утворення слов'янських народів слід уявляти собі не у вигляді мі- 
фічного розселення «праслов'ян» з якоїсь міфічної «прабатьківщини», 
а як поступове втягнення до процесу слов'янської етногонії все нових 
і нових груп племен. Одним з таких етапів, що хронологічно припадає 
на епоху І тис. н. е. було формування слов'янських народів раннього се- 
редньовіччя: русі, поляків, чехів, словаків, болгар, сербів, хорватів і т. ін. 

Зокрема, утворення Русі являло собою процес етнічної консолідації, 
злиття кількох більш давніх етнічних масивів, з числа яких частина була 
носіями діалектів слов'янської мови, а частина (меря, весь, ятвяги, нор- 
мани, тюрки, берендеї, а також племена, імена яких навіть невідомі 
нам) -- мов інших систем. Процес утворення слов'янських племен, що 
хронологічно передували початку формування давньоруської народності, 
в даному випадку виходить за межі нашого дослідження; зазначимо 
лише, що і тут в багатьох випадках доводиться рахуватися з субстрат- 
ними явищами. Зокрема, є підстави вважати, що населення Верхньої 
Наддніпрянщини (пізніше дреговичі, кривичі, словени) стало слов'ян- 
ським (в мовному розумінні) тільки на стадії корчакської культури 
(тобто в середині І тис. н. е.), а території Дніпровсько-Волзького між- 
річчя -- ще пізніше. Населення, яке тут жило і залишило археологічні 
пам'ятки типу городищ з штрихованою керамікою, городищ смолен- 
ського, верхньоокського та дяківського типу, звичайно, не зникло без- 
слідно, але в мовному відношенні було асимільоване своїми південними 
сусідами, що стояли на більш високій стадії історичного розвитку. 


СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК 
СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ ПЛЕМЕН 
У І ТИСЯЧОЛІТТІ н. е. 


Дослідження археологічного матеріалу приводить до переконання, що 
меридіональному поділу слов'янських племен на західну та східну групи 
передував широтний поділ на північну та південну групи. В першій по- 
ловині І тис. н. е. цей поділ виступає дуже яскраво, причому етногра- 
фічні відмінності знаходять своє обгрунтування в сфері соціально-еконо- 
мічних відносин: південна група племен в цей час показує більш високий 
ступінь соціально-економічного розвитку (791. 

Цей факт знаходить своє пояснення в двох істотних моментах. 
По-перше, південна група слов'янських племен розвивалася в умовах 
лісостепової смуги -- найбільш сприятливої з погляду хліборобства, що 
завжди було основною галуззю економіки давніх слов'ян (границя між 
обома групами племен простежується саме по межі між зонами лісостепу 
і лісу). По-друге, велике значення мали давні культурні та економічні 
зв'язки лісостепових племен з найдавнішими осередками цивілізації -- 
Середземномор'ям, Малою Азією, Балканами. Ці два моменти забезпе- 
чили хліборобам лісостепу порівняно швидкий суспільний прогрес, 
а разом з тим-- і більш високий ступінь загальнокультурного розвитку. 

Епоха І тис. н. е. в історії Східної Європи була перехідною від пер- 
вісно-общинної формації до феодалізму. Протягом неї відбувався про- 
цес остаточного розкладу родо-общинних відносин, зародження відносин 
класового суспільства, які поступово стають пануючими; нарешті -- 
утворення перших феодальних держав як у слов'ян, так і в інших наро- 
дів, що були їх сусідами. Протягом цього ж часу в основному склалася 
і сучасна етнографічна карта Східної Європи, тобто відбувався процес 
формування тих народів, які жили у Східній Європі на початку її писем- 
ної історії. Серед цих народів була і давньоруська народність -- русь; -- 


31 


отже формування її було безпосередньо пов'язане з епохою виникнення 
феодалізму у східних слов'ян і утворення Київської держави. Але остан- 
ній процес протікав неоднаково в різних районах Східної Європи, особ- 
ливо ж -- у різних природно-географічних зонах. 


ХЛІБОРОБСТВО Основою слов'янської економіки завжди 
було землеробство, в першому тисячолітті 
нової ери різне на півночі та півдні. | 

Племена лісостепу вже в середині І тис. до н. е. знали орне хлібо- 
робство. Зокрема, Геродот серед племен осілої Скіфії називає скіфів- 
орачів, яких відрізняє від скіфів-хліборобів |Негой, ГУ, с. 17. Отже, тут 
йдеться про ту частину племен, які знали рільництво на відміну від своїх 
сусідів з більш архаїчними формами господарства. В ГУ/--. ст. до н. е. 
принаймні в деяких районах Східної Європи (наприклад, в Закарпатті) 
вживалася соха з залізним наконечником |56Ї. 

В першій половині І тис. н. е. у племен черняхівської культури за- 
лізне рало поширюється по всій лісостеповій смузі. Знахідки залізних 
наральників відомі в багатьох пунктах цієї території |78, с. 80--841. Мор- 
фологічне вивчення їх дозволяє виділити дві категорії: частина з них 
являє собою конструктивну деталь звичайної сохи -- знаряддя, здатного 
лише розпушувати землю; другий тип - - широколезові лемеші, що були 
частиною плуга, у власному розумінні цього слова, пристосованого до 
перегортання землі. Такий плуг крім наральника, що був розташований 
горизонтально до руху знаряддя в процесі роботи і підрізав горизон- 
тальний шар землі, мав і чересло, або плужний ніж, що був закріплений 
перед наральником і мав підрізати шар землі вертикально. Знахідки че- 
ресел теж не раз траплялися в пам'ятках черняхівської культури |78, 
с. 26--381. 

Поява орного знаряддя з залізним наконечником, особливо -- плуга, 
мало величезне значення для розвитку економіки східноєвропейських 
племен. Недарма Ф. Енгельс називає вищий ступінь варварства епохою 
залізного плуга, сокири та меча !. Повсюдне застосування плуга з заліз- 
ним лемешем підносило продуктивність хліборобської праці, підвищу- 
вало якість обробки землі, звільняло частину робочих рук, а головне-- 
дозволило піднімати степову цілину, перетворюючи її на лани і поля. 
Отже, недивно, що цей факт мав такий великий вплив на розвиток інших 
галузей виробництва. 

Натомість у населення північної, лісової смуги Східної Європи в 
першій половині І тис. н. е. продовжувало зберігатися переважно вируб- 
не землеробство. Значною мірою це обумовлювалося географічними 


!Ф.Енгельс, Походження сім'ї, приватної власності і держави, К., 1955, стор. 149. 


32 


умовами: в лісовій зоні вирубна система була єдиним способом засво- 
єння нових земель під посіви. Порівняно розріджене населення мало 
можливість неупорядкованого землекористування з перетворенням вис- 
нажених ділянок землі на ляда. Необроблювані масиви заростали досить 
швидко і через кілька років знову були готові для вирубки. 

Археологічні матеріали дають підстави думати, що вирубне хлібо- 
робство як система панувало на півночі Східної Європи до середини 
І тис. н. е. В кожному випадку знахідки наральників більш раннього 
часу тут невідомі; їх місце займають сокири, що застосовувалися для 
підсіки. Найдавніші залізні наральники, знайдені в лісовій смузі, дату- 
ються МІП--УМПІЇ ст. (знахідки в Старій Ладозі |360, с. 40), Шмиревому 
на Курщині |23, табл. Га, Па), Волинцевому на Сумщині |43, с. 249), на го- 
родищі Хотомель на Ровенщині |226, с. 94--95) та ін. Вони показують, 
що в другій половині І тис. н. е. населення Полісся теж переходить до ор- 
ного хліборобства, засвоюючи до того ж його найбільш досконалі на той 
час форми. 

Цікаво відзначити, що шмирівський та хотомельський наральники 
відносяться до типу широколезових, отже становлять конструктивну час- 
тину не сохи, а плуга. В кінці І тис. н. е. такі наральники у лісовій смузі 
набувають значного поширення; зокрема, вони характерні для пам'яток 
роменської культури, яка до недавнього часу вважалася відображенням 
дуже архаїчних форм суспільного життя. Отже, прогрес у галузі хлі- 
боробства, який намітився на рубежі н. е. на півдні Східної Європи, 
в другій половині першого тисячоліття нової ери стає набутком усього 
масиву давньослов'янських племен. 


РЕМЕСЛО Розвиток землеробства у східних слов'ян 

протягом І тис. н. е. визначав собою прогрес 

і інших галузей виробництва. В першу чергу це стосується ремесла і про- 
мислів. Суттєве підвищення продуктивності хліборобської праці, що 
мало в основі своїй технічний прогрес і приводило до вивільнення знач- 
ної кількості робочих рук з сфери сільськогосподарського виробництва 
(оскільки тепер стан хліборобства дозволяв одержання такої кількості 
продукції, що набагато перевищувала потреби безпосереднього вироб- 
ника), зробило можливим реалізацію другого суспільного поділу праці, 
тобто відокремлення ремесла від сільського господарства. Паралельно 
з розвитком хліборобства, тваринництва, різних форм збиральництва до- 
сить швидко розвиваються такі галузі промисловості як добування 
і обробка металу, гончарне виробництво, обробка дерева, шкіри, каменю, 
не говорячи вже про переробку сільськогосподарської продукції (пря- 
діння, ткацтво, мукомольна справа, виноробство та ін.). Попит на 
продукти всіх тих галузей виробництва різко зростав у зв'язку з загаль- 
ним зростанням суспільного багатства; вся ця діяльність вже не могла 


33 


здійснюватись в кожному конкретному господарстві; отже створюються 
передумови для початків ремісничого виробництва, розрахованого на об- 
мін, тобто перших зачатків товарного виробництва. 


манадаіних Можна говорити про існування принаймні 

ореьй кількох галузей у населення лісостепу на 

початку н. е. Найважливішою серед них бу- 

ла залізоробна справа -- добування і обробка заліза. В деяких райо- 
нах лісостепової смуги ця галузь промисловості досягла надзвичайно 
високого для свого часу рівня. Зокрема, видатний металургійний центр 
в цей час існував у районі Свентокжиських гір у Польщі (Келецьке воє- 
водство) (598; 260; 561; 608; 609; 610). Масштаби виробництва тут були 
розраховані на збут у межах району в кілька сот кілометрів радіусом. 

На території східнослов'янських земель залишки залізоробних май- 
стерень у вигляді горнів і знахідок шматків залізного шлаку та криць 
виявлені в багатьох місцях |79, с. 100--105). Розміри виробництва при- 
наймні деяких з них явно свідчать про його товарний характер. 

Великий асортимент залізних виробів, їх різноманітність та високий 
технічний рівень відбивають відповідно високий рівень ковальської спра- 
ви того часу. Металографічні дослідження |603; 604; 605| показують, що 
давньослов'янським ковалям перших віків н. е. була добре відома сталь 
(в тому числі і тверда), причому існувало кілька способів її одержання. 
Високий рівень майстерності давньослов'янських ковалів змушує при- 
пускати, що характер поділу праці в сфері залізоробної справи теж мав 
суспільний характер, що добування заліза і ковальство становили дві 
окремі ремісничі спеціальності, в яких трудові процеси виконувалися 
різними особами |621, 791. 

Що ж до металургійного району в Свентокжиських горах, то там, 
очевидно, треба говорити про спеціалізацію таких процесів як виготов- 
лення вугілля, а особливо -- добування руди, що здійснювалося, мабуть, 
значною мірою за рахунок експлуатації рабської робочої сили. Виявлені 
тут копальні, що являли собою гірничі виробки глибиною до 20 м, та за- 
лишки пристроїв для випалу деревного вугілля (так звані мілежі) 
(558| свідчать про це досить очевидно. 

До недавнього часу був поширений погляд, за яким після коротко- 
часного піднесення ремесла в першій половині І тис. н. е., в середині ти- 
сячоліття наступає його занепад. Зокрема, це уявлення поширювалося 
на залізоробну справу, підставою для чого була нібито незначна кіль- 
кість металевих (насамперед -- залізних виробів) у пам'ятках другої по- 
ловини І тисячоліття. Тепер помилковість цього погляду стає очевидною. 

Завдяки розкопкам останніх років пощастило виявити ряд пунктів 
з яскравими залишками залізоробної справи, які свідчать, що і в другій 


34 


половині І тис. н. е. ця галузь виробництва не тільки не зазнає деграда- 
ції, а, навпаки, показує дальший розвиток і прогрес (пам'ятки Молдавії 
|5261) Пастирське городище |71|, а особливо -- Солгутів на Південному 
Бузі (551). Треба підкреслити, що і уявлення про відносно низький рівень 
залізоробної справи у населення лісової смуги був би неправильним. 
Ще у довоєнні роки білоруські археологи показали значний розвиток 
цього виробництва у Верхній Наддніпрянщині, зокрема-- в другій по- 
ловині І тис. н. е. |271|. Так само не підтвердилася і думка про бідність 
роменської культури залізом: нові розкопки (Новотроїцьке городище 
12451) показали, що пам'ятки лісового Лівобережжя ІХ--Х ст. не бідніші 
залізом, ніж пам'ятки інших районів Східної Європи, а технічний рівень 
властивих для них залізних виробів, зрештою, є цілком подібним. 


ГОНЧАРСТВО Добування і обробка заліза завжди відігра- 

вали особливу роль у загальному процесі 

виробництва, оскільки завдяки їх успіхам ставало можливим технічне 

оснащення майже всіх інших галузей господарства (переважна біль- 

щість найважливіших знарядь були залізними). Але і ці інші галузі 

ремесла відігравали свою роль у розвитку всієї системи виробництва 
стародавніх слов'ян. 

Високого рівня у першій половині І тис. н. е., зокрема, досягає гон- 
чарство. Визначною подією щодо цього було поширення по всій лісосте- 
повій смузі посуду, виготовленого на гончарному крузі. Гончарний круг 
є надійним показником відокремлення гончарства у самостійну галузь 
ремесла; застосування його має сенс лише при умові масового виробни- 
цтва посуду, розрахованого на широкий збут,- заводити круг для того, 
щоб протягом року виготовити десяток посудин для власного вжитку, 
немає рації. Отже, поширення гончарного посуду у населення лісостепу 
свідчить, що виробництво кераміки тут уже в І ст. н. е. являло собою 
окрему галузь ремесла і призначалося для ринку; в лісовій смузі в цей 
час продовжувало існувати лише хатнє виробництво посуду, а єдиним 
видом гончарної продукції була кераміка, ліплена вільноруч. 

Про високий рівень гончарного виробництва, що процвітало у чер- 
няхівських племен, свідчать залишки багатьох майстерень по виготов- 
ленню гончарного посуду, виявлені і досліджені в багатьох пунктах по 
всій території поширення культури |78, с. 128--126). Оцінка масштабів 
виробництва (кожна обпалювальна піч пропускала близько сотні посу- 
дин за один раз, а деякі майстерні мали по кілька печей) свідчить, що 
воно, безумовно, було розраховане на широкий збут |78; 523; 525. 

Яскравий розвиток гончарства черняхівської культури деякі дослід- 
ники вважають чимось незвичайним, особливо -- при порівнянні високо- 
якісного, художньо оформленого посуду черняхівського типу із значно 


3" 35 


грубішим слов'янським посудом ранньосередньовічної доби. Справа 
ускладнюється ще й тенденцією вважати (незалежно від повної відсут- 
ності підстав), що для слов'янської культури МІ--УМІЇ ст. н. е. харак- 
терний тільки ліплений посуд, отже, що після короткочасного розкві- 
ту гончарного ремесла в черняхівську добу наступає його глибокий 
занепад. 

Тепер хибність цієї гіпотези стає очевидною, оскільки всі більш- 
менш надійні комплекси, відомі у лісостепу (тобто на тій території, де 
була поширена черняхівська культура), датовані другою половиною 
І тис. н. е., дають гончарний посуд (правда, іноді у невеликій кількості). 
Чисто ліплені керамічні комплекси зустрічаються тільки за межами чер- 
няхівської культури -- в зоні лісу або в маргінальних районах, де зав- 
жди можливі зміщення населення. В наступних розділах, розглядаючи 
зібраний за останній час фактичний матеріал, спробуємо реконструювати 
реальну картину змін, які справді мали місце у розподілі культурно- 
історичних типів у післячерняхівський період. Тепер для нас важливо 
відзначити тільки те, що в зоні лісостепу гончарний посуд існував протя- 
гом усього І тис. н. е., і говорити про занепад керамічного виробництва 
(тим більше -- про перерву його безпосередньої традиції) не доводиться. 


ТОКАРНА СПРАВА Але поза сумнівом залишається інше: різке 
зменшення питомої ваги керамічного вироб- 

ництва в середині І тис. у зв'язку з винайденням токарного верстата 
і появою дерев'яного столового посуду. Це була нова форма виробни- 
цтва, невідома в попередню добу, яка знаменувала собою ЗАОНИ тех- 
нічний прогрес. 

Дослідника, хоч трохи знайомого з матеріалами другої половини 
І тис. н. е. вражає одна безсумнівна обставина: відсутність серед кера- 
мічного комплексу МП ст. і пізніше (аж до часів Київської Русі включ- 
но) таких керамічних форм, як миски, чашки, кубки, тарілки, глеки тощо, 
одним словом -- столового посуду. Вся кераміка того часу представлена 
виключно горщиками, та хіба ще корчагами (тарою для зберігання про- 
дуктів). Цей факт пояснюється не якимись змінами в побуті населення, 
що нібито зробили столовий посуд непотрібним, а тим, що вказані форми 
перейшли в інший матеріал -- дерево. Дерев'яний посуд був дешевшим 
і зручнішим у вжитку (не бився), тому на перших порах зразу ж витіс- 
нив глиняний -- там, де це було можливо (горщики, що призначалися 
для варіння їжі, звичайно, не могли ноя дерев'яними: дерево не витри- 
мує дії вогню). 

Це не могло не вплинути на стан керамічного виробництва і не об- 
умовити деяке його згортання (але не занепад). Отже, різке зменшення 
(зрештою дуже короткочасне) проценту гончарного посуду в пам'ятках 


36 


другої половини УЇ -- на початку МІЇ ст. зафіксоване такими пам'ят- 
ками як Дахнівка, Черепин, Стецівка, Луг П та ін. 199; 355; 344; 46), здає- 
ться цілком закономірним і в кожному випадку не означає технічного, 
а тим більше економічного регресу. 

Зразу після свого виникнення токарна справа -- виготовлення точе- 
ного дерев'яного посуду - охопила всю східнослов'янську територію: 
для пам'яток лісової смуги так само характерна відсутність глиняного 
столового посуду (зокрема мисок), як і для зони лісостепу. Саме в цей 
час починається загальна нівеляція культурного розвитку усіх східно- 
слов'янських племен, що була однією з сторін процесу формування Русі. 

Дерев'яний посуд, як правило, не зберігається в землі, тому, на жаль, 
ми позбавлені можливості докладно судити про характер його в другій 
половині І тис. н. е. Але в деяких пам'ятках Київської Русі особливі 
умови залягання культурних шарів сприяли порівняно хорошому збері- 
ганню дерева. Зокрема, розкопки в Новгороді дали велику колекцію де- 
рев'яних виробів, серед яких певне місце належить точеному дерев'я- 
ному посуду. Переважна більшість цього посуду зберігає характерні чер- 
няхівські і античні форми, навіть у дрібних деталях (кільцева ніжка, 
характерний перелам бочка, наявність орнаментальних валиків-пружків 
тощо) (203, с. 10--13|. Збереження традиції протягом майже тисячоліття 
дозволяє припускати, що дерев'яний посуд УМІЇ--ІХ ст. був цілком подіб- 
ний до столової кераміки черняхівського типу. 


аонаонів Ще однією галуззю ремесла, яка досягла 
РЕМЕСЛО особливого розквіту в середині І тис. н. е., 
було ювелірне виробництво. Цей момент 
здається дуже важливим. Перша половина І тис. н. е. відзначається по- 
рівняно скромним розвитком ювелірного ремесла; натомість бурхливе 
піднесення починається близько УІ--У ПІ ст. (відомі виїмчасті емалі, так 
званий комплекс пальчастих фібул); в цей час набувають поширення 
різноманітні, часом дуже складні, технічні прийоми (чернь, зернь, філі- 
грань, інкрустація, різні види позолоти і т. д.). 
Уважне дослідження матеріалу (зокрема скарбів) дозволяє вва- 
жати, що в цей час відбувається певна диференціація ювелірного вироб- 
ництва: з одного боку, з'являються серії дорогоцінних художніх речей, 
виготовлених із золота або високопробного срібла за допомогою склад- 
них технічних прийомів, і з другого -- своєрідний «ширвжиток» -- масові 
серії предметів з нещирого срібла чи бронзи, виготовлені найпрості- 
шими способами (виливання за восковою моделлю, штамповка то- 
що) |981. 
Ювелірна справа являє специфічну галузь ремесла, що безпосеред- 
ньо залежить від загального стану суспільства. Вона покликана задо- 


37 


вольняти не стільки господарчі, скільки естетичні потреби споживача; 
отже, не можна уявити собі її блискучого розвитку в умовах загального 
занепаду суспільства. Яскравий розквіт ювелірного ремесла в МІ--МІ ст. 
є переконливим свідченням того, що населення Східної Європи (зо- 
крема, в Середній Наддніпрянщині, де сконцентровані найбільш виразні 
і видатні знахідки |3671) в післячерняхівський період аж ніяк не пережи- 
вало занепаду господарського життя. Щодо цього матеріали ювелірного 
ремесла прекрасно доповнюють загальну картину. 


М Можливо, крім згаданих галузей ремесла, 

РЕМЕСЛА були ще й інші, які теж почали виділятися 

в самостійні розділи виробництва. Зокрема, 

є підстави говорити про виділення ще в першій половині І тис. н. е. таких 

видів виробництва, як мукомельна справа (на це, ніби, вказують за- 

лишки млинів, виявлені в ряді пунктів |78, с. 79--9 ПП), виготовлення ка- 

м'яних жорен, склоробне виробництво, продукція виїмчастих емалей, 

кістяних гребінців тощо. В другій половині І тис. список ремісничих спе- 

ціальностей повинен був збільшитися. Як відомо, в епоху Київської Русі 
існувало кілька десятків відособлених видів ремесла. 

Але поряд з тим значна частина виробництв продовжувала зберігати 
хатній характер. Свідченням цього є, зокрема, ліплений посуд, що не- 
змінно трапляється при розкопках будь-якого комплексу І тис. - як в лі- 
совій, так і в лісостеповій смузі. З цього випливає, що навіть розквіт 
ремісничого виробництва кераміки, характерний для черняхівської 
культури, не міг повністю витіснити домашнє виробництво глиняного 
посуду. Так само хатній характер зберігала обробка дерева, кістки, ка- 
меню (за винятком окремих категорій речей, як-от жорен), прядіння, 
ткацтво, будівельна справа тощо. 


завдя Початок другого великого поділу праці -- 
ТА ГРОШІ відокремлення ремесла від сільського госпо- 
дарства--обумовив виникнення більш-менш 
постійної внутрішньої торгівлі, яка дуже скоро набирає характеру гро- 
шового обміну. Пам'яткою її є величезна кількість римських монет, знай- 
дених на території лісостепової смуги |93Ї. Нині відомо понад тисячу зна- 
хідок (в тому числі близько 140 скарбів), територія поширення яких до- 
сить точно збігається з територією черняхівської культури; особливо 
ясно це видно вздовж північної границі, яка повністю збігається з гра- 
ницею між зонами лісу і лісостепу. Для лісової смуги знахідки римських 
монет не характерні, вони трапляються дуже рідко та спорадично: там 
процес відокремлення ремесла від сільського господарства і виникнення 
постійної торгівлі затримався до кінця тисячоліття. 


38 


Вивчення хронології монетних знахідок вказує, що приплив рим- 
ських монет на територію Східної Європи відбувався переважно протя- 
гом П ст.; на початку ІН ст. він різко скорочується, а у У ст. припиняє- 
ться зовсім. Однак, це аж ніяк не означає скорочення грошової внутріш- 
ньої торгівлі в ПІ--У чи в наступні століття. Навпаки, римський денарій 
П ст. ще довго обертався у черняхівських племен, про що свідчать неод- 
норазові знахідки скарбів, які складалися з кількох сотень, а то й тисяч 
монет І1--П ст., але крім того мали монети або речі ГУ, У і навіть УІ ст. 
193; 78, с. 259-261. Отже, поширене в літературі уявлення про УІ-- 
УП ст., як про період безгрошів" я, чи безмонетний період (142, с. 75; 409) 
має умовне значення: йдеться не про відсутність монети в обігу взагалі, 
а тільки про тимчасове припинення надходження нових мас монетного 
металу. 

Як показали дослідження В. Л. Яніна |554, с. 190--202), грошово- 
вагова система Київської Русі має в основі римську систему денарія; 
отже, є всі підстави твердити, що сформувалася "вона саме в першій 
половині І тис. н. е. Припинення в ПІ--У ст. припливу нових монет обу- 
мовило появу десь у МІ--МІ ст. срібних злитків-гривен, що первісно 
поєднували в собі функцію прикраси (звідси самий термін «гривна») 
з грошовими функціями. 

Новий масовий приплив іноземної монети (цього разу -- арабської) 
на територію Східної Європи розпочався в МПІ--ІХ ст., але захопив уже 
не тільки лісостеповий південь, а й лісову північ, де зосереджена навіть 
переважна більшість знахідок. Це, очевидно, слід розглядати як свід- 
чення вирівнювання запасів грошового металу в різних районах утворю- 
ваної Русі, і тим самим -- Її економічної нівеляції. 


оійандий Розвиток виробництва обумовлював і ево- 

СТРУКТУРА люцію сеціальної структури східноєвропей- 

ських племен протягом Ї Тис. н. е. В сере- 

довищі населення черняхівської культури вже в першій половині тися- 

чоліття помітне значне майнове розшарування. Про це свідчать такі 

явища, як різниця в цінності погребального інвентаря у кладовищах чер- 

няхівського типу; значна кількість і великі розміри скарбів римських 

монет (деякі з них налічували по кілька тисяч екземплярів), знахідки 

ключів від хатніх запорів та інші факти; що відбивають розвиток інсти- 

туту приватної власності. Особливо яскраві свідчення майнової диферен- 

ціації припадають на другу половину І тис. н. е. Маємо на увазі вели- 

чезні скарби дорогоцінних речей типу Перещепинського |66|, Заліського 
15551, Глодоського |426), Вознесенського (148|, Келегейського |5231 1. 


| Частина дослідників вважає ці знахідки не скарбами у власному розумінні цього 


слова, а багатими похованнями, що належать представникам суспільної верхівки («вар- 
варським князям») |206). 


39 


Природа багатств, що виступають перед нами у вигляді скарбів і які 
треба було оберігати за допомогою ключів і запорів, - криється в сфері 
виробництва; розглядати їх, як наслідок лише воєнно-політичної діяль- 
ності місцевих племен, неможливо. 

Характер поселень черняхівської культури, що складаються з певної 
кількості індивідуальних домогосподарств, безперечно свідчить, що на 
зміну колективному господарству тут прийшло господарство приватне, 
основане на індивідуальному землекористуванні, хоч, очевидно, і при 
умові збереження общинної власності на землю з більш-менш періодич- 
ним перерозподілом орної землі (правда, є певні дані, що принаймні в 
деяких випадках цих перерозподілів практично не дотримувалися |78, 
с. 272--2791). При такій формі земельних відносин весь продукт сільсько- 
господарської праці становив уже приватну власність і, отже, міг бути 
джерелом особистого збагачення. Оскільки рівень техніки виробництва 
в той час дозволяв одержувати більш-менш гарантований додатковий 
продукт, останній міг бути об'єктом нагромадження (виявом цього про- 
цесу і є клади монет чи дорогоцінних речей). Воєнні експедиції, що су- 
проводжувалися захопленням здобичі, контрибуціями і т. п. явищами, 
лише поглиблювали цей, по суті внутрішній процес майнової (а згодом 
і соціальної) диференціації суспільства. 

Можливість одержання гарантованого додаткового продукту була 
головною передумовою початку експлуатації людини людиною -- у фор- 
мі примітивного рабовласництва. Що застосування рабської праці у пле- 
мен черняхівської культури повинно було набрати значного розмаху -- 
в літературі відмічалося неодноразово (369; 556, с. 13; 576, с. 114; 579, 
с. 29; 592, с. 202--208|. До цієї думки приводить оцінка масштабів вироб- 
ництва в окремих ремісничих осередках. Дехто з дослідників (Б. О. Риба- 

ков |369)) вважають можливим говорити навіть про рабовласницький 
уклад у черняхівську епоху. Але в'кожному випадку маємо досить чис- 
ленні і переконливі повідомлення джерел МІ--УМП ст. про захоплення 
слов'янами (антами і склавінами, тобто, в нашому уявленні, саме носі- 
ями черняхівської культури) величезної кількості полонених під час Бал- 
канських війн, з метою перетворення цих полонених у рабів. За даними 
Прокопія (Ргос., Апес., ХУПІ, 17), кількість військовополонених, захоп- 
лених слов'янами, становила сотні тисяч осіб. Отже, в середині І тис.н.е. 
розвиток рабовласницьких відносин у східних слов'ян -- поза сумнівом. 

Але, незважаючи на це, рабовласницька формація у слов'ян і вза- 
галі в Східній Європі не розвинулася; замість того вони від первісно- 
общинного ладу перейшли безпосередньо до феодалізму. Причини цього 
надто складні, щоб спеціально зупинятися на них тепер. Відзначимо 
лише, що процес цей був цілком закономірним і визначався станом роз- 
витку продуктивних сил східнослов'янського суспільства, який перейшов 
уже ту межу, коли формування рабовласництва могло мати місце. 


40 


Зовсім іншою була картина соціального розвитку у племен лісової 
смуги в першій половині І тис, н. е. Тут панування вирубної системи хлі- 
боробства обумовлювало відповідні архаїчні форми суспільної організа- 
ції. Вирубне хліборобство надто трудомістке і тому вимагає колективних 
форм праці; колективний характер виробничого процесу забезпечував 
більш тривале збереження колективних форм привласнення. 

Поселення, які останнім часом досить грунтовно досліджуються у 
Верхній Наддніпрянщині (городища Білорусі |300|, городища Смолен- 
ського типу |496; 498| та ін.), пам'ятки, відомі в басейні верхньої Оки та 
Волги (городище Березняки |501, с. 21--68| і подібні до них матеріали), 
показують повне панування родо-общинного ладу з колективними мето- 
дами господарства. Майнове розшарування тут ще не проявилося. 

Перелам наступає пізніше, в другій половині І тис. н. е., коли за- 
гальний процес формування феодальних відносин охоплює всю терито- 
рію утворюваної Русі як на півдні, так і на півночі. Відображенням цього 
процесу є, зокрема, нижні шари найдавніших міст-- Старої Ладоги, 
Пскова та ін. |360; 469; 470), де процес руйнування старих общинних по- 
рядків відображений досить реально. Але зауважимо, що особливості 
ландшафту обумовили своєрідний характер перебігу цього процесу; ви- 
рубне хліборобство тут, як засіб засвоєння нових площ під оранку, збе- 
рігалося ще протягом багатьох століть, виступаючи поряд з рільництвом, 
сприяючи тим самим збереженню в суспільному житті місцевого насе- 
лення тих або інших архаїчних рис |168, с. 105--113). 


пазоні Період МІ--МП ст. в історії східних слов'ян 

ФЕОДАЛІЗМУ радянська історіографія визначає як «на- 

півфеодальний- -напівпатріархальний» П145, 

С: 999). Цим підкреслюється, що саме на цей час припадає початок особ- 

ливо інтенсивного розвитку феодальних відносин. Нам вже не раз дово- 

дилося підкреслювати, що певні зародки майбутніх феодальних стосун- 

ків простежуються в так званий антський період |76; 798, с. 292--294), хоч 

само собою зрозуміло, в той час вони ще не були і не могли визначати 
всю систему суспільної організації. 

Процес формування давньоруського феодалізму охоплює майже всю 
другу половину І тис. н. е. і на ЇХ ст. завершується утворенням феодаль- 
ного базису і виникненням давньоруської держави як політичної надбу- 
дови над цим базисом. Тут бачимо завершення нової форми політичної 
організації суспільства, попередником якої було велике міжплемінне 
об'єднання, відоме в середині І тис. н. е. як Антський союз племен. 

В цей же час складається і сама Русь, що була етнічним субстратом, 
на якому виростав і давньоруський феодалізм і Київська держава, про- 
цес формування якої є предметом нашої уваги. 


41 


2 


ЕТНОГРАФІЧНА КАРТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ 
В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ І ТИСЯЧОЛІТТЯ н. е. 


Процес поступової етнічної консолідації східної частини слов'янських 
племен розпочався в першій половині І тис. н. е. Територія Русі, як ві- 
домо, охоплювала чксостнові ранони зрдииринщици лову Над- 
верхів! я Західної Двіни, Німана, Оки та Волги, а також -- басейн. озера 
Ільмень. На початку нової ери ця територія була зайнята різними архео- 
логічними виявами, що мали різне походження і, відповідно, різну ет- 
нічну приналежність. Однак всі вони можуть бути укладені в певну 
систему, оскільки виразно поділяються на кілька основних груп. 
Південну частину окресленої території займали пле- 
зарРАчньньЬ мена черняхівської культури, що являє собою одне 
ПЛЕМЕН з найвидатніших явищ в археології Східної Європи. 
Вигідне географічне положення та давні зв'язки -- 
економічні та культурні -- з античним світом забезпечили цим племенам 
порівняно високий ступінь розвитку усіх сторін суспільного життя. 

Територія черняхівської культури в основному збігалася з лісосте- 
повою смугою і охоплювала Середню Наддніпрянщину, південну (лісо- 
степову) Волинь, Побужжя, Наддністрянщину, Північне Прикарпаття. 
На заході область її поширення не обмежувалася Східною Європою 
і займала значні райони Центральної Європи: південну Польщу аж до 
Сілезії включно, східні райони Словаччини, частину сучасної Руму- 
нії і т. д. 

Визначення детальних границь черняхівської культури становить 
певні труднощі у зв'язку з невиробленістю критеріїв, на підставі яких 
можна було б відмежувати пам'ятки власне черняхівського типу від 
пам'яток інших культурних виявів, в тому чи іншому відношенні схожих 


42 


з черняхівською культурою. Крім того, культурно-історичні кордони 
в давні часи не були стабільними і часто змінювалися досить істотно. 

Найкраще визначається північна межа черняхівської культури, яка 
дуже точно співпадає з межею між лісостеповою та лісовою смугами. 
Вона проходить по лінії Володимир-Волинський -- Луцьк -- Ровно -- 
Житомир, пересікаючи Дніпро на південь від Києва. Південна границя, 
очевидно, також в основному не виходить за межу лісостепу і розташо- 
вана по лінії від пониззя Дністра через Первомайськ -- Кіровоград -- 
Кременчук; але тут необхідно мати на увазі дві обставини. По-перше, 
наявність у Північному Причорномор'ї в першій половині І тис. н. е. го- 
родищ низового Дніпра (Козацьке, Любимівське та ін.) та поселень типу 
Берислава, Дудчан, Киселова, для яких в тій чи іншій мірі характерна 
сіроглиняна гончарна кераміка, подібна до черняхівської. По-друге, 
протягом тривалого часу існування черняхівської культури її племена 
проявляли тенденцію до розселення, в тому числі і на південь у напрямку 
до Північного Причорномор'я. Внаслідок цього пам'ятки черняхівського 
типу вздовж течії великих річок (і перш за все-- самого Дніпра) вихо- 
дять за межі лісостепової смуги і з'являються далеко на півдні. Зокрема, 
необхідно відзначити компактну групу пам'яток, досліджених в області 
Дніпрового Надпоріжжя |74Ї, в районі Нікополя (417; 419), в районі 
між Кременчуком та Дніпродзержинськом 2, а також-- у Північному 
Причорномор'ї (413; 5991. 

Аналогічні умови існують і в області Дніпровського Лівобережжя, де 
пам'ятки черняхівського типу, безумовно, існують, але розташовуються 
надто нерівномірно, окремими острівцями чи групами, іноді заходячи 
дуже далеко (аж до Курського Полісся |4231) і безпосередньо стикаю- 
чись з пам'ятками сарматського типу, з якими мають чимало спільного 
(катакомбні поховання в Кантемирівці, Нещеретовому, Мечебелові, Сва- 
товій Лучці, Воронцівці та ін.) (385; 241; 242; 258; 259|. Тому питання 
про східні межі розселення черняхівських племен поки що вимагає до- 
даткової розробки. 

У зв'язку із сказаним випливає постановка важливого питання про 
необхідність строго розрізняти територію формування черняхівської 
культури від території її поширення 9. Необхідність такої постановки пи- 
тання визначається саме тим, що протягом періоду існування культури 
відбувалося розселення частини її носіїв, що і знаходить свій вираз 
у поступовому розширенні території, зайнятої її пам'ятками. Зокрема, 
можна вважати, що такими новозаселеними районами були райони Над- 


|! Кераміка була підставою для зарахування цих пам'яток до черняхівської куль- 
тури «С. В. Коршенко). 
2 Матеріали Дніпродзержинської експедиції ТА АН УРСР (не опубл.). 
3 Це питання вперше було поставлене Г. Б. Федоровим на нараді, присвяченій ви- 
вченню черняхівської культури, у травні 1957 р. у м. Києві. 


43 


поріжжя, Нижньої Наддніпрянщини, Трансільванії, Подунав'я, а та- 
кож, очевидно, і Дніпровського Лівобережжя. Складність проблеми 
полягає в тому, що розселення це здійснювалося не у вакуумі, і осідаючи 
на нових землях, черняхівські переселенці стикалися з місцевим насе- 
ленням, так чи інакше змішуючись з ним; отже процес розширення тери- 
торії черняхівської культури необхідно супроводжувався культурним і 
етнічним схрещенням та асиміляцією, наслідком якої було, з одного боку, 
засвоєння тубільними племенами деяких елементів черняхівського типу, 
а з другого -- зворотний вплив місцевих традицій на культуру пересе- 
ленців. 

Час існування черняхівської культури припадає на першу половину 
І тис. н.е. В. В. Хвойка датував відкриті ним пам'ятки періодом ІЇІ-- 
У ст. н. е., але в той же час припускав можливість та ймовірність існу- 
вання культури і пізніше, десь в середині І тис. н. е. |537, с. 186). Визна- 
чення верхньої хронологічної межі культури і тепер викликає розбіж- 
ності в думках. Автору не раз вже доводилося висловлюватися з при- 
воду цього питання |76; 77; 90; 86; 90; 97|. Переконання, що черняхівська 
культура не загинула на рубежі ГУ--У ст. а продовжувала існувати 
і пізніше, грунтується не тільки на факті відсутності будь-яких матеріа- 
лів, що підтвердили б раптове зникнення кількамільйонного населення 
з стійкими і усталеними формами осілого життя, з глибокими культурно- 
історичними традиціями; не тільки неспроможністю дослідників, які до- 
тримуються протилежної точки зору, хоч скільки-небудь правдоподібно 
пояснити таку метаморфозу, а й прямими археологічними фактами, що 
засвідчують наявність пам'яток черняхівського типу в УЇ -- на початку 
МП ст.! 

У своїх статтях, опублікованих раніше, мені вже доводилося вка- 
зувати на пам'ятки (їх число досягає трьох десятків), датовані пізнім 
часом (Ромашки, Ягнятин, Росава, Лука-Врублівецька, Городниця, 
Жабинці, Псарі, Мишин, Заміське та ін.). Кількість таких пам'яток 
невпинно збільшується, підтверджуючи закономірність явища. 

Так, у 1959 р. було проведено розкопки поселення в с. Черепин 
(Черкаська обл.), яке характеризується типовим пізньочерняхівським 
матеріалом і датується візантійською монетою імператора Маврикія 


: Останнім часом в літературі з'явилося кілька статей, присвячених питанню хро- 
нології черняхівської культури, автори яких намагаються спростувати думку про пізнє 
її датування |45; 382). Ці статті, на превеликий жаль, відзначаються методичною безпо- 
радністю і поганим знанням матеріалу; наукова аргументація в них підмінена голослів- 
ними деклараціями, і запереченнями; фактично автори їх не спромоглися спростувати 
жодного з аргументів, проти яких вони виступають. Не можемо докладно спинятися на 
змісті цих виступів, бо питання про верхню хронологічну межу черняхівської культури 
(як воно стоїть у сучасній науці) вимагає спеціального докладного висвітлення, що по- 
винно бути темою окремої праці. Відзначимо лише, що дальше нагромадження фактич- 
ного матеріалу йде не на користь критиків. 


44 


(292--602 рр.), досить потертою і з пробитою діркою для привішу- 
вання. Знахідка засвідчує існування поселення щонайменше на початку 
УП ст. 199). 

В тому ж році при розкопках типово черняхівського поселення в 
с. Максимівка (Полтавська обл.) було знайдено два срібні браслети з по- 
товщеними кінцями, добре датовані УМІ--МІЇ ст. |281, с. 27). У 1960 р. 
в одному з поховань могильника черняхівської культури в с. Компанійці 
(Полтавська обл.) ! виявлено дві бронзові фібули, дуже точні аналогії 
яких датуються М--УЇ ст. П7, с. 94) У 1960--1963 рр. провадилися ши- 
рокі розкопки черняхівського поселення в с. Журівка (Черкаська обл.), 
в результаті яких знайдено великий речовий матеріал, в тому числі -- 
речі МІ--УП ст. (зооморфна фібула, декоративні бляшки і предмети 
поясного набору аварського типу тощо) |424, с, 11--12). На поселенні на 
острові Митківському біля с: Скибинці (Вінницька обл.) на Південному 
Бузі знайдено поряд з типовим ліпленим посудом середини І тис. н. е. 
матеріал черняхівського типу і ряд речей УІ--УП ст. (зооморфну бля- 
шку мартинівського типу, бронзовий браслет з потовщеними кінцями 
1532, 5341). Черняхівська кераміка є і на інших поселеннях середини 
І тис. н. е. на Південному Бузі (Семенки, Кисляк та ін.) |534, с. 840-- 
442. Ретельне дослідження матеріалу Косанівського могильника, здійс- 
нене Н. М. Кравченко ?, показало, що з загальної кількості 18 датованих 
поховань тільки половина укладається в рамки до рубежа ІУ--У ст., 
а решта є більш пізніми. Три поховання на підставі знахідок речей пояс- 
ного набору «аварського» типу напевно датуються МІ--УІЇ ст. н. е. 

Ці знахідки останніх років безумовно повністю підтверджують 
справедливість тези про переживання традиції черняхівської куль- 
тури після рубежу ІУ--У століть. 


данні ов Масштаб черняхівської культури змушує 
ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ставити питання про 11 структуру, бо ЦІЛКОМ 
очевидно, що такий культурно-історичний 

масив з величезною територією не міг бути абсолютно єдиним і елемен- 
тарним. Завдання, отже, полягає у виділенні всередині культури ряду 
локальних варіантів, яким повинні відповідати певні племінні групи. 
Треба сказати, що завдання це ще дуже далеке від остаточного розв'я- 
зання. Справа в тому, що пам'ятки черняхівської культури на всій тери- 
торії їх поширення виявляють надзвичайну типологічну монолітність. 
Втім, дещо в цьому напрямку вже зроблено. Роботами М. Ю. Сміш- 

ка, Е. О. Симоновича, М. О. Тиханової виділений верхньодністровський 


! Розкопки Є. В. Махно (не опубл.). 


2 Н.М.Кравченко, Косановский могильник как источник для изучения историн 
населения Побужья в первой половине І тьс. н. з. (рукопись кандидатской диссертации). 


45 





і варіанти черняхівської культури 
, 2-- карпатський, 4-- середньодніпровський, 


Локальн 


5 -- побузький, 6 -- молдавський. 


Й 


хньодніІСТровськиї 


2-- вер 


1-- волинський, 


варіант черняхівської культури |439; 420; 482, с. 178--186) Той же 
М.Ю. Смішко показав своєрідність пам'яток Прикарпаття (так звані 
підкарпатські кургани) |438; 441|, які становлять особливу групу серед- 
ньоєвропейських старожитностей !. Г. Б. Федоров і Е. А. Рікман вважа- 
ють можливим говорити про особливості молдавської групи пам'яток 
1526; 527; 590; 380). М. Ю. Смішко, М. Ю. Брайчевський, І. І. Винокур, 
М. О. Тиханова, Ю. В..Кухаренко виділяють волинський варіант куль- 
тури полів поховань (440; 94; 117, 118; 482, с. 190--192; 216). Є. В. Махно, 
М. О. Тиханова та інші дослідники відзначають деякі локальні риси се- 
редньодніпровської групи пам'яток |292; 482, с. 170--174). Нарешті, 
Е. О. Симоновичем у свій час було заявлено про існування ще одного -- 
вінницько-бузького варіанта нашої культури, що займає басейн Півден- 
ного Бугу (420, с. 113). 

Значний інтерес викликає робота М. О. Тиханової |482|, в якій виді- 
лені такі варіанти черняхівської культури: середньодніпровський, волин- 
ський, дністровський, надпорізький і трансільванський. Ця робота як 
у своїх досягненнях, так і в недоліках дуже характерна і адекватно 
відбиває труднощі, які стоять перед дослідником даної проблеми -- від- 
сутність надійних підстав для окреслення того чи іншого варіанта. 
Зокрема, серйозні сумніви викликають два останні варіанти, бо як у 
Трансільванії, так і в Надпоріжжі пам'ятки черняхівського типу є на- 
слідком просування сюди частини племен з інших територій і, отже, 
являють собою сколки тих локальних груп, за рахунок яких здійснюва- 
лося розселення. Але в цілому спроба М. О. Тиханової заслуговує на 
серйозну увагу, незважаючи на те, що автор продемонструвала скоріше 
дивовижну монолітність черняхівської культури, ніж її розчленованість 
на структурні елементи. 

Певне значення мають демографічні моменти, зокрема, територі- 
альне розміщення пам'яток черняхівського типу. В межах України та 
Молдавії вони розташовуються досить нерівномірно, кількома групами 
або скупченнями. Виразно виділяються, зокрема, такі ареали: а) Середня 
Наддніпрянщина, б) Побужжя, в) Середня Наддністрянщина, г) дві 
групи на Волині, д) Молдавія, е) Прикарпаття |281, карта; 526, табл. 10; 
438, карта П. Дві волинські групи, мабуть, становлять одну, бо між ними 
знаходиться північна частина Хмельницької області, археологічно слабо 
обстежена. 

Картина, відображена картою, очевидно, є не випадковою і відбиває 
етнічну структуру суспільства, яке залишило пам'ятки черняхівського 
типу. Скупчення знахідок показують більш залюднені райони, зайняті 
певними племенними групами (їх, як бачимо, шість), а маргінальні 
землі між ними справді відзначаються меншою густотою заселення. 


| Частина дослідників взагалі не вважає ці пам'ятки черняхівською культурою 
1438; 2881. 


47 


Основні труднощі, що виникають при будь-якій спробі виділити те- 
риторіальні групи пам'яток черняхівського типу, полягають у виборі кри- 
теріїв для розчленування культури. Такі критерії логічно повинні існу- 
вати. Одним з них, очевидно, буде ліплений посуд, який останнім часом 
став об'єктом спеціального дослідження Г. Ф. Нікітіної |312|. На жаль, 
дослідниця надто мало приділила уваги проблемі територіальних ви- 
значень. 

Як відомо, керамічний комплекс черняхівської культури здебіль- 
шого визначається високоякісною гончарною сіроглиняною керамікою 
вишуканих форм, що мають на всій території поширення культури диво- 
вижну єдність. Пояснити останню можна тільки масовим, ремісничим 
характером виготовлення цього посуду. Навпаки, ліплений посуд, що 
тією чи іншою мірою супроводить всякий комплекс черняхівського типу, 
являє значну різноманітність територіальних виявів, причому (і це слід 
підкреслити) відбиває традиції, зцо своїм корінням заглиблюються 
у більш давній час. 

Важливим критерієм для територіального розчленування археоло- 
гічного матеріалу визнається також обряд поховань. Загалом погребаль- 
ні звичаї черняхівських племен теж відзначаються витриманістю і єдні- 
стю (біритуалізм черняхівських полів поховань, що виступає в кількох 
досить усталених формах). На жаль, у різних районах поширення куль- 
тури обряд поховань вивчений дуже нерівномірно. 

Треба підкреслити, що й погребальні звичаї належать до числа най- 
консервативніших сторін культури і тому найкраще відбивають давні 
традиції. Складність його, притаманна черняхівській культурі, є реаль- 
ним відображенням складності процесу формування культури, в ство- 
ренні якої брали участь різні етнічні групи. Отже, ті локальні особли- 
вості, які виявляються в окремих районах, безпосередньо відбивають той 
очевидний факт, що територіальні варіанти культури є реліктом етнічної 
складності в минулому, і тим самим демонструють внесок різних племін- 
них груп у новостворену культуру. 


г і . 
зонккеаавойй Найкраще з усіх виділяється прикарпатська 
ВАРІАНТ група пам 'яток. Як вже відзначалося, біль- 
шість дослідників (М. Ю. Смішко, Є. В. Мах- 
но та ін.) взагалі відмовляються розглядати його як безпосередню час- 
тину черняхівського масиву, вважаючи підкарпатські кургани окремою 
локальною культурою ПІ--ІУ ст. |438; 441; 288|. Підставою для цього 
є своєрідний обряд поховань, притаманний даній групі пам'яток, досі, як 
не дивно, відомій виключно на підставі кладовищ. 
Тут звичайні плоскі кладовища, характерні для основної території 
черняхівської культури, взагалі невідомі; поховання (принаймні, дослі- 


48 


джені шляхом розкопок)! обов'язково супроводжуються невисокими 
курганними насипами. Обряд - - виключно тілоспалення у трьох основ- 
них варіантах: 1) з вміщенням праху спаленого небіжчика в урну, 
2) з вміщенням праху в ямку; 3) з насипанням кургана безпосередньо 
над кострищем. Зазначимо, що для класичних могильників черняхівської 
культури тілоспалення на місці поховання взагалі не властиве. 

Так само характерною виявляється і прикарпатська кераміка, ліп- 
лена вільноруч, яка в інших районах лісостепу не має навіть приблизних 
аналогій. Вона відзначається порівняно значною різноманітністю форм. 
Це-- досить великі витягнуті горщики чи банки, іноді-- з досить роз- 
членованим профілем; біконічні, часто з відігнутим назовні вінцем. 
Діаметр вінця іноді виявляється меншим, аніж діаметр денця. Виго- 
товлення -- недбале, глина оброблена погано, слабка, зате поверхня 
загладжена. Колір черепка коливається досить помітно (сірий, червоний, 
жовтий, коричневий і т. п.). Специфічний орнамент у вигляді рельєфних 
валиків по шийці або плечиках, наліпних дужок, пиптів, ямок, насічки, 
прокресленої зигзагоподібної лінії тощо. Характерні також лійчасті та 
конічні кубки, або плошки, що являють пережиток більш давніх тра- 
дицій. 

Слід відзначити, що в Прикарпатті і гончарний посуд, при всій неза- 
перечній близькості до загальночерняхівського, має деякі особливості. 
Тут маємо, зокрема, кераміку, виготовлену з дуже слабкої, маркої глини 
(такий посуд нехарактерний для рівнинних районів). Крім того, є деякі 
відмінності ії в формах: вази на високих ніжках, іноді - - фігурних 
підставках, що нагадують аналогічні липицькі типи, дворучні глеки 
з широко розхиленим вінцем, глибокі вази (в тому числі -- тривухі), що 
являють своєрідний варіант черняхівських ваз, і т. п. 


зе івано Другий варіант становлять пам'ятки Над- 
ВАРІАНТ дністрянщини у верхній і частково середній 
течії Дністра. Спеціальну увагу ліпленому 
посуду Наддністрянщини приділив В. Д. Баран |30). Він вважає особ- 
ливо характерними для цієї області ліплені горщики грубого виробу, що 
своєю формою нагадують гончарні; горщики з широко розхиленими він- 
цями, дуже близькі до кераміки так званого празького типу, а також -- 
конічні та лійчасті мисочки липицького типу. 
Характерним типом наддністрянського ліпленого посуду є невеликі 
товстостінні горщикоподібні або баночні посудини, виготовлені з грубої 
глини з домішкою піску, сірого або коричневого кольору. Вони мають 


Г/ 


| Це застереження необхідне у зв'язку з тим, що кургани, які мають наземні озна- 
ки, в першу чергу привертали увагу дослідників. 


49 


прямі або злегка розхилені вінця і поверхню, суцільно оброблену ямка- 
ми, утвореними або відбитками палички або просто пальцевими вм'яти- 
нами. Така кераміка траплялася в ряді пам'яток Наддністрянщини 
(Лука-Врублівецька, Залісся, Скоморохи, Іванківці та ін.). Крім цього 
району кілька уламків такої кераміки відомі лише на поселенні в Кос- 
тянці, розташованому на південній Волині |436, табл. УІ, 2. 

Трапляються в наддністрянських комплексах маленькі посудинки 
з темнолискованою поверхнею напівсферичної, конічної, біконічної 
форми; сковорідки, миски або кринки на високій ніжці та ін. (420). Деякі 
посудини прикрашалися валиком, іноді -- з защипами. Характерною ри- 
сою майже всіх пам'яток Наддністрянщини є посудинки липицького 
типу,- крім згаданих вище мисочок (в тому числі - з широким вушком 
в нижній частині). Ця кераміка являє собою архаїчний елемент в чер- 
няхівських комплексах даного району, що вказує на генетичні корені 
культури. 

Таким же архаїчним елементом виступають і деякі специфічно над- 
дністрянські форми гончарного посуду, зокрема -- характерні вазочки 
на високій підставці, що, поза сумнівом, відбивають липицьку традицію. 
Відзначимо також своєрідні кубки з чотирма вм'ятинами на боках, що 
являють характерний тип посуду провінціально-римської культури Ниж- 
нього Подунав'я перших століть н. е. М. О. Тиханова відзначає, як своє- 
рідну рису керамічного комплексу наддністрянських пам'яток незначний 
(у порівнянні, зокрема, з Наддніпрянщиною) процент глечиків і перева- 
жання мисок, а також -- наявність місцевого посуду типу Їегга пієта 
482, с. 181--1821. 

М.Ю. Смішко вважає характерною особливістю верхньодністров- 
ського варіанта черняхівської культури також наявність великих піфосо- 
подібних посудин - - так званих зерновиків або краузен 1439); Не можна, 
правда, твердити, що подібна кераміка невідома в інших районах, але 
там вона трапляється значно рідше (за винятком Побужжя), а до того ж 
відрізняється своїм типом. Недавно спеціальну увагу цій групі посуду 
присвятив Е. О. Симонович |41 1, який на підставі орнаменту та деталей 
форми розрізняє кілька локальних типів. Для Наддністрянщини харак- 
терним виявився тип зерновиків з масивним плоским вінцем, прикраше- 
них багаторядним лінійним та хвилястим орнаментом. 

Особливістю верхньодністрянського варіанта черняхівської куль- 
тури щодо погребального обряду є наявність поховань під кам'яними 
плитами або з кам'яними обкладками (Городниця, Глещава, Увисла 
та ін. 1586, с. 55--59; 567; 6001). Цей тип поховань, властивий лише для 
Наддністрянщини і зовсім невідомий в інших районах лісостепу, ви- 
явився надто живучим і був поширений тут ще в епоху Київської Русі. 
Тут також відомі поодинокі курганні могили (Кривеньке |615, с. 651), 
однак вважати їх характерними навряд чи можна. 


50 


ЧР До числа тих варіантів черняхівської куль- 

ВАРІАНТ тури, що виділяються порівняно добре, на- 

лежать пам'ятки Волині. Особливості їх 

настільки відчутні, що деякі дослідники (Ю. В. Кухаренко, І. І. Винокур 

Г216; 1181) ладні говорити навіть про особливий культурний вияв, який 

вони називають волинською культурою і протиставляють черняхівській 
культурі. 

Характерним типом для волинської групи пам'яток ліпленого посуду 
є кераміка так званого пражівського типу, виготовлена з досить добре 
обробленої, густої глини з домішкою піску, сірого або коричнево-жовта- 
вого кольору, з дуже характерною «хроповатою» (підкреслено шерша- 
вою) поверхнею. Специфічною формою її є горщик з конічним тулубом, 
округлим або ребристим перегином бочка і зовсім рівним, нахиленим 
до середини вінцем. Хроповата обробка поверхні, як правило, охоплює 
лише середню частину тулуба: вздовж краю, а часто-густо -- і вздовж 
денця залишаються гладкі, іноді лисковані смуги. Ця кераміка має гли- 
боке генетичне коріння: вона дуже характерна для так званої поморської 
культури доби ла-тену (останні століття до н. е.) та для пам'яток пше- 
ворської культури, один з варіантів якої, очевидно, послужив головною 
генетичною основою для волинського варіанта черняхівської культури. 

Цікавою рисою ранніх пам'яток нашого варіанта є наявність у Їх- 
ньому комплексі лискованої ліпленої кераміки, дуже близької певним 
типам пшеворського посуду. Ця кераміка теж вказує на генетичні зв'язки 
розглядуваної групи пам'яток. Можна також відзначити окремі знахідки 
так званої штрихованої кераміки, характерної для більш північних райо- 
нів (територія сучасної Білорусії). 

В сфері поховального обряду пам'ятки Волині здаються найбільш 
витриманими. Тут етногонічний процес в епоху рубежу н. е., очевидно, 
протікав найбільш спокійно; іншими словами, в створенні волинського 
варіанта черняхівської культури брала участь лише одна група племен 
(носії пшеворської культури). Переважно тут виступає тілоспалення 
в урнах, іноді накритих мискою замість покришки, хоча трапляються 
і тілопокладення звичайного типу. 


завиті нозьсввий Четвертий варіант становлять пам'ятки Се- 
ВАРІАНТ редньої Наддніпрянщини. Характерним для 

них типом ліпленої кераміки є досить великі. 

посудини, виготовлені з грубо обробленої глини з домішкою піску, 
іноді --шамоту. Колір черепка здебільшого червоний, іноді-- з темною: 
внутрішньою поверхнею і темними ж плямами. Форми -- звичайні банко- 
подібні, а також -- специфічно біконічні з більш-менш рівними верхньою: 
та нижньою частинами, з вінцями, трохи відігнутими назовні. Наявні 


51 


також сковорідки, виготовлені з дуже грубої глини, що стануть такими 
характерними для епохи другої половини І тис. н. е. 

Слід відзначити, що і в черняхівських пам'ятках Наддніпрянщини 
трапляються ліплені посудини, що виявляють дуже архаїчні риси, зо- 
крема-- в орнаментації (защипи по вінцю або по плечиках). Порівняно 
ранні комплекси дають чорнолисковану ліплену кераміку зарубинець- 
кого типу (Черняхівський могильник, Ломовате, Ржищів, Пищальники 
та ін. |345, с. 85--88; 421; 337, с. 56--59; 5121). Ця кераміка, як і пшевор- 
ська на Волині або липицька у Наддністрянщині, показує генетичні 
корені наддніпрянської групи пам'яток. 

Слід згадати також деякі унікальні знахідки кераміки, взагалі не 
властиві черняхівській культурі. Так, на поселенні в Леськах був знайде- 
ний уламок глиняного казана з внутрішньою ручкою для привішування 
над вогнем |75; 427). Ця посудина нагадує казани салтівської культури 
(Саркел та ін.), що, треба думати, вказує на зв'язки черняхівських пле- 
мен Наддніпрянщини з південним сходом. 

У комплексі гончарної кераміки у середньодніпровському варіанті 
черняхівської культури трапляються також глечики сарматського типу 
з шийкою, оформленою горизонтальними канелюрами, а також -- амфо- 
роподібні посудини, що нагадують горщики, з двома ручками (поодинокі 
екземпляри таких посудин крім того відомі лише у Наддністрянщині). 
За класифікацією Е. О. Симоновича наддніпрянським пам'яткам власти- 
вий тип зерновиків з відігнутим назовні округло-потовщеним вінцем, 
прикрашених дуже скупо або зовсім позбавлених орнаменту |4111. 

Для середньої Наддніпрянщини характерна значно більша різно- 
манітність деталей поховального обряду, причому (і це треба підкрес- 
лити) явно сарматського типу. Тут процент тілопокладень явно перева- 
жає (принаймні в пізніх пам'ятках: в Черняхові, наприклад, -- близько 
2/5). Поховальна ситуація часто має безперечні сарматські риси: похо- 
вання в скорченому стані або з підігнутими ногами, захоронення роз- 
членованих кістяків, звичай підсипати під небіжчика охру, крейду, вапно, 
глину і т. д. |219; 340, с. 158). Сарматським впливом, очевидно, слід пояс- 
нювати і наявність окремих поховань з східною орієнтацією серед маси 
орієнтованих на північ та захід. Особливо відзначимо наявність похо- 
вання з штучно деформованим черепом, виявлене на Черняхівському мо- 
гильнику: звичай деформації голови був дуже поширений у сармато- 
аланських племен Причорномор'я |ЗЇ. 

Крім звичайних плоских поховань без насипів тут відомі і поодинокі 
курганні захоронення (Ромашки, Мельниківка, Іржево, Ковалиха, Коло- 
дисте, Шпола, Ротмистрівка та ін. |95, с. 122--123; 65, т. П, с. 149; 199, 
т. ПІ, с. 251), які, можливо, теж є наслідком сарматського впливу, хоча 
наявність курганів у Наддністрянщині та у Прикарпатті робить таке 
припущення не безсумнівним. 


52 


Наявність сарматських рис у поховальному обряді наддніпрянських 
пам'яток добре кореспондує знахідкам речей сарматського типу в черня- 
хівських комплексах цієї території (характерні люстерка з світлого 
стопу, деякі типи прикрас, багаті намиста тощо). Ці факти вказують на 
те, що в процесі формування наддніпрянського варіанта черняхівської 
культури крім основного населення -- носіїв зарубинецької культури -- 
брали участь сармати, які почали осідати в придніпровському лісосте- 
пу десь близько І--П століть нової ери |219| і були поступово 
асимільовані місцевими племенами. 


зіддвській Значно складнішим є питання про молдав- 

ВАРІАНТ ський варіант черняхівської культури, що 

територіально відповідає Нижній Наддні- 

стрянщині. Можливо, ця трудність визначається подекуди меншою до- 

слідженістю території: хоча внаслідок роботи Прутсько-Дністровської 

експедиції АН СРСР та АН Молдавської РСР виявлено на території 

республіки кілька сот пам'яток черняхівської культури |524; 526), але 

систематичним дослідженням була піддана тільки незначна частина. 
Незважаючи на це, деякі висновки можливі уже тепер. 

Г. Б. Федоров виділяє в керамічному комплексі молдавських пам'я- 
ток 12 типів ліпленого посуду (деякі з цих типів, правда, досить близькі 
один до одного, наприклад, типи 2, 3, 8) |526, с. 119--122). Значна час- 
тина ліпленого посуду не є специфічною і тому мало допомагає нашій 
справі. Частина виявляється спільною з пам'ятками верхньої Наддні- 
стрянщини (посудини тюльпаноподібної форми, що нагадують деякі ли- 
пицькі аналогії). Але разом з тим є кераміка, що дозволяє говорити про 
своєрідність молдавського варіанта культури (тип 8 за Г. Б. Федо- 
ровим). 

Це -- посуд, виготовлений з глини, що має домішку шамоту, отже -- 
досить грубої; черепок - чорний в зламі (або темно-сірий), але з поверх- 
нею щодо кольору надто неусталеною (жовта, коричнева, червона). 
Своєрідною рисою цієї кераміки є те, що за формою вона цілком нагадує 
гончарні посудини: це-- округлотілі горщики з відігнутими назовні 
вінцями, іноді-- на підставовій плитці (риса, властива лише ліпленому 
посуду молдавських пам'яток). 

Поряд з цим маємо посудини, що нагадують малорозчленовані гор- 
щики так званого празького типу. 

В пам'ятках Молдавії зустрічається також ліплена кераміка, що 
показує більш давні липицькі форми (конічні та лейкоподібні плошки, 
кубки, мисочки). Г. Б. Федоров відзначає ще обмазані рідкою глиною 
та виваляні в піску горщики «пшеворського типу» (тип 3) і банкоподібні 
горщики з розширеним донизу асиметричним тулубом і розхиленими на- 
зовні вінцями (тип 4). Останні нагадують посуд, властивий кочівницьким 


53 


похованням середини І тис. н. е. (гуннським, аварським тощо). В Бокан- 
ському могильнику були знайдені своєрідні посудинки з майже сфе- 
ричним тулубом та високою циліндричною шийкою, з вигладженою 
поверхнею, дуже подібні до кераміки таврської культури Криму. Але 
віднесення цього могильника до числа пам'яток черняхівського типу є 
проблематичним. 

Щодо комплексу гончарної кераміки дослідники підкреслюють біль- 
ший, аніж в інших районах, вплив римської культури |381; 526). В цьому 
є певна рація: процент провінціально-римських форм тут справді вищий, 
аніж в інших районах. Втім, це теж посуд місцевого виробництва, що 
відбиває лише сильний наддунайський вплив (до числа таких форм нале- 
жать напівсферичні мисочки з прямим краєм, круглотілі глечики з фігур- 
ною шийкою тощо). Разом з тим тут значно рідше трапляються миски, 
характерні для черняхівської культури, а відсутність в Будештах типово 
черняхівських глеків спеціально відзначена Е. А. Рікманом як своєрідна 
риса досліджуваного ним могильника |381). Слід підкреслити також 
значно вищий процент червоноглиняної кераміки. 

Натомість обряд поховань, що характеризує молдавські пам'ятки, 
на думку дослідників, загалом подібний до типово черняхівського. До 
окремих рис особливості можна віднести поховання в урнах з кришками, 
якими часто-густо служили звичайні посудини (горщики, миски тощо). 
Можливо, цю рису слід розглядати як наслідок впливу фракійської куль- 
тури (пам'ятки типу Поєнешти |620)). З другого боку, наявність деяких 
сарматських рис (могильник в Боканах) споріднює молдавські пам'ятки 
з наддніпрянськими, але відрізняє їх від пам'яток Верхньої Наддністрян- 
щини, з якими у них загалом більше спільного. Оскільки територія Мол- 
давії була ареною діяльності різних народів (в тому числі і сарматів), 
немає нічого дивного, що в створенні молдавського варіанта черняхів- 
ської культури брали участь не тільки носії липицької культури, але 
й племена, що з'явилися десь зі сходу. 


наван Найгірше стоїть питання з територією По- 

ВАРІАНТ бужжя. На карті М. О. Тиханової Побужжя 

частково приєднано до наддніпрянського 

варіанта, частково -- до наддністрянського |482, карта), а частково зали- 

шено у вигляді білої плями. З другого боку, Е. О. Симонович ще в кінці 

40-х років виділяв особливий вінницько-бузький варіант черняхівської 
культури, який заслуговує на спеціальну увагу |420, с. 1121. 

Основна трудність знову-таки полягає в недостатньому ступені до- 
слідженості. Досі в Побужжі єдиною більш-менш дослідженою пам'ят- 
кою є могильник в с. Косанові. Через недостатній ступінь дослідженості 
погано відома ліплена кераміка, хоча серед наявних матеріалів знахо- 


54 


димо уламки грубого посуду, виготовленого з погано обробленої глини 
з домішкою шамоту і кварцу, досить своєрідної форми: посудини, на- 
скільки можна судити по уламках, мають високі шийки з прямими, 
потовщеними в верхній частині вінцями. Такий посуд знайдений Д. Т. Бе- 
резовцем на ряді поселень між Вінницею та Гайсиним |47|; він же висту- 
пає в матеріалах С. С. Гамченка з поселення Лабушна-Посад біля 
с. Кринички. Втім, ці спостереження ще вимагають свого уточнення на 
підставі нових матеріалів. . 

Дослідження матеріалів Косанівського могильника показали, що в 
них є риси, спільні з волинськими пам'ятками. Зокрема, тут представле- 
ний і посуд з хроповатою поверхнею (правда, в значно меншій кіль- 
кості). Спільними виявилися і деякі деталі поховального обряду. Але 
один комплекс, одна пам'ятка, звичайно, не вирішує справи. 

Е. О. Симонович відзначав особливості комплексу гончарної кера- 
міки, властивої пам'яткам Побужжя, що полягають у меншій (порівняно 
з Наддністрянщиною та Наддніпрянщиною) різноманітності форм, тобто 
у відсутності в Побужжі деяких типів кераміки, властивих для інших 
територій; у незначній кількості орнаментальних мотивів, а також -- 
у загальній грубості керамічних виробів (менш якісна обробка глини, 
товстостінність посудини, гірша обробка поверхні). Специфічну рису по- 
бузьких пам'яток Симонович вбачав також у відносно меншій кількості 
імпортного матеріалу |420, с. 1181. 

Натомість дуже виразно виділяється властивий для Побужжя спе- 
цифічний тип зерновиків. Їх особливістю є орнамент у вигляді рельєфних 
(здебільшого наліпних) валиків з геометричними узорами, виконаними 
способом насічки. Такі посудини, крім Побужжя, невідомі ніде. 


аансьнох Таким чином, розгляд деяких деталей до- 

ГРАНИЦЬ зволяє виділити всередині черняхівської 

культури шість основних варіантів, кожний 

з яких займає більш-менш точно визначену територію. В загальному пла- 

ні можна вважати, що прикарпатський варіант займає область відрогів 

Карпатського хребта, верхньодністровський -- верхню низинну Наддні- 

стрянщину, волинський -- територію лісостепу в межах басейну правих 

приток Прип'яті та Тетерева (північна границя його природно співпадає 

з північною границею культури взагалі), середньодніпровський -- басейн 

правих приток Дніпра (Росі, Вільшани та Тясмина), молдавський -- 

нижню лісостепову Наддністрянщину, побузький -- лісостепову частину 

басейну Південного Бугу. Південна границя двох останніх варіантів спів- 
падає з південною границею культури. 


! Матеріали зберігаються в Державному Ермітажі. 


55 


Уточнення територіальних меж кожного з шести намічених варіан- 
тів, очевидно, є справою дальших пошуків; тепер можна намітити деякі 
точки контакту між сусідніми варіантами у попередньому плані. 

Так, порівняно добре визначається східна границя волинського ва- 
ріанта, що відділяє його від середньодніпровського: вона проходить 
через водорозділ між річками Тетеревом та Россю. Пам'ятки, відомі 
у великій кількості вздовж течії Гнилоп'яті (притоки Тетерева), нале- 
жать до волинської групи, тоді як пам'ятки по Роставиці (притока 
Росі) -- до середньодніпровської. | 

Так само добре визначається західна частина границі між волин- 
ським та верхньодністровським варіантами: розташовані близько одне 
від одного поселення в с. Семиволя (Львівська обл.) і Підлужжя (Ро- 
венська обл.) належать до різних варіантів: перше -- до верхньодністров- 
ського, друге-- до волинського. Звідси випливає, що рубіж між цими 
варіантами реально проходить через вододіл між басейнами Прип'яті, 
з одного боку, та Західного Бугу і Дністра-- з другого. 

Добре визначається і границя між верхньодністровським і прикар- 
патським варіантами завдяки могильникам у Добрянах, Марківцях, Бри- 
ні, що явно належать до прикарпатської групи пам'яток, але розташо- 
вані в низинній Наддністрянщині, в безпосередній близькості від таких 
пам'яток як Голинь, Городниця, що безперечно належать до верхньодні- 
стровського варіанта. 

Гірший ступінь дослідженості молдавського та побузького варіантів 
черняхівської культури не дають можливості скільки-небудь точно ви- 
значити їх північну, східну та західну границі. 


РННРЕОНОРАМЕННОИ На північ від області черняхівської групи 

ГРУПА ПЛЕМЕН племен, в межах лісової смуги, у Верхній 

Наддніпрянщині, в першій половині І тис. 

н. е. бачимо зовсім інші племінні групи, що, однак, в дальшому своєму 

розвитку виявляють безперечну тенденцію до консолідації з своїми 
південними сусідами. 

Історичний процес тут був більш спокійним; у зв'язку з цим дослід- 
ники схильні відносити «слов'янізацію» місцевих (до того -- неслов'ян- 
ських) племен саме до І тис. н. е. Підкреслюємо це тому, що етногра- 
фічна карта, яка вирисовується в першій половині тисячоліття, корін- 
ням своїм сягає у більш давні часи (І тис. до н. е.). Але оскільки етнічна 
номенклатура в даному випадку є дуже і дуже проблематичною, поки що 
утримаємося від попередніх визначень, обмежившися термінологією 
чисто археологічною. Що ж до археологічних визначень, то вони, здає- 
ться (принаймні на сучасному рівні дослідження), не викликають серйоз- 
них дискусій. 


56 


Велика заслуга у систематизації археологічних пам'яток Верхньої 
Наддніпрянщини належить П. М. Третьякову та його співробітникам 
(Є. А. Шмідт, О. М. Мельниківська, А. Г. Митрофанов та ін.). Ще в 
1940--1941 рр. в ряді своїх статей |491; 496; 504| Третьяков намітив за- 
гальну картину етнічної структури населення лісового Подніпров'я; 
в післявоєнні роки активні роботи, проведені керованою ним Слов'ян- 
ською експедицією, дозволили уточнити цю картину і підкріпити її новим 
фактичним матеріалом. Тепер можна говорити цілком упевнено, при- 
наймні, про чотири групи верхньодніпровських пам'яток, які треба 
взяти до уваги: деснянську, прип'ятську, середньобілоруську та смо- 
ленську. 

Дві перші, що займають південну частину дніпровського Полісся, 
разом представляють культурний вияв, який може бути окреслений як 
пізньозарубинецька культура. 

Зарубинецька культура, як відомо, вперше була виявлена і дослід- 
жена в районі Середньої Наддніпрянщини (с. Зарубинці Київської обл. 
1537; 337), відомий Корчуватський могильник у Києві |389; 3901). Ще до- 
революційні дослідження В. В. Хвойки показали насиченість цієї тери- 
торії пам'ятками зарубинецького типу |596|; нові роботи, проведені в 
радянський час, підтвердили це досить переконливо |290|, але разом 
з тим показали, що район поширення культури виходить далеко за межі 
Середньої Наддніпрянщини і охоплює значну частину лісової смуги -- 
весь басейн Прип'яті, Десни, Сейму і течію самого Дніпра приблизно до 
гирла Березини (2221. 

Час виникнення зарубинецької культури припадає на останні сто- 
ліття до н. е.!, в районі лісостепової смуги (середня течія Дніпра, Порос- 
ся, басейн Південного Бугу) вона існувала до ІП ст. н. е., поки не була 
замінена черняхівською культурою. 

В. В. Хвойка розглядав пам'ятки зарубинецького і черняхівського 
типів як два хронологічні етапи одної культури полів поховань |537Ї, 
однак ця думка не підтвердилася. Теза про наявність генетичних зв'язків 
між зарубинецькою і черняхівською культурами в Середній Наддніпрян- 
щині та в області Побужжя підтримується багатьма радянськими до- 
слідниками |280; 421; 512 та ін.| і в принципі може бути прийнята, хоч 
і вимагає додаткового дослідження. Головним аргументом на її користь 
є наявність комплексів, де поєднуються риси обох типів (про них уже 
йшлося: Ржищів, Пищальники, Ломовате, Черняхів та ін.). Але ставити 


! Найбільш солідно обгрунтованою датою слід вважати П ст. (до цього часу від- 
носиться, зокрема, Корчуватський могильник). Спроба Ю. В. Кухаренка довести, що 
зарубинецька культура у Наддніпрянщині склалася не раніше І ст. н. е. (218), не підтри- 
мана іншими дослідниками. Вона з'явилася внаслідок упередженої тенденції генетично 
вивести культуру з так званої поморської культури, поширеної на території Польщі 
в останні століття до н. е. 


57 


знак рівності між черняхівською і зарубинецькою культурами не можна, 
хоч би з огляду на те, що ареали їх не збігаються. Територія першої да- 
леко виходить за межі області поширення другої в південно-західному 
напрямку, знаходячи там свої генетичні основи в пам'ятках пшевор- 
ського та липицького типів. Натомість територія зарубинецької культу- 
ри виявляється значно ширшою в північному напрямку: її пам'ятки добре 
представлені в області прип'ятського та деснянсько-сейминського По- 
лісся, де черняхівська культура відсутня. 

Генетичні основи зарубинецької культури поки що остаточно не 
з'ясовані: дослідники висловлюють з приводу цього різні погляди, серед 
яких відзначимо три, які становлять безумовний інтерес. В 40-і роки була 
поширена точка зору, за якою зарубинецька культура в Середній Над- 
дніпрянщині є виявом Місцевого розвитку і коріннями своїми поринає 
у скіфську хліборобську культуру лісостепу 1493). Пам'ятки зарубинець- 
кого типу в області Полісся тоді ще не були відомі. В 1952 р. В. М. Да- 
ниленко висунув гіпотезу про те, що генетичною основою зарубинецької 
культури є відкриті ним у 1950 р. пам'ятки иідгірцівського типу (міло- 
градська культура), виразно відмінні від скіфських |158; 159). Але ця 
гіпотеза не набула загального визнання: більшість дослідників і тепер 
відстоюють тезу про південне, лісостепове походження зарубинецької 
культури |330; 500; 514; 476; 477, с. 240--246). Нарешті в 1960 р. Ю.В. Ку- 
харенко виступив з твердженням, що зарубинецька культура взагалі не 
є автохтонною в Східній Європі, а генетичні корені її слід шукати 
на заході, в області так званої поморської культури |218|. Цей погляд, 
однак, залишився надбанням тільки його автора 1. 

Головна біда усіх трьох гіпотез полягає в їх ізольованості. Рацію 
мають, очевидно, всі три погляди, але їх,не можна абсолютизувати. Зару- 
бинецька культура являла собою дуже значне історичне явище, що скла- 
лося близько ЇЇ ст. н. е. на широких просторах Східної Європи і було на- 
слідком злиття кількох груп племен, які, дуже імовірно, мали різне поход- 
ження і різну етнічну принадлежність. В числі їх були і хліборобські 
племена Скіфії, і підгірцівсько-мілоградські племена Поприп'яття, і пле- 
мена юхнівської культури Подесення; очевидно, якусь роль відігравали 
і носії поморської культури, що саме в цей час поступово просуваються 
з заходу. Тут бачимо природний процес етнічної консолідації, злиття в 
єдиному етнічному масиві кількох різноетнічних утворень. 

Але дальша доля окремих груп зарубинецьких племен була не одна- 
ковою. Близько ІП ст. н. е. в межах лісостепової смуги утворюється чер- 
няхівська культура, що відбиває новий етап в історичному розвитку 


: Останнім часом думку про генетичні зв'язки поморської та зарубинецької куль- 
тур відстоює Д. А. Мачинський |291; 292), але, на відміну від Ю. В Кухаренка, він не 
заперечує наявність і інших Генетичних основ зарубинецької культури, констатуючи 
складність процесу її утворення. 


58 


населення лісостепового півдня (про це досить докладно говорилося в 
попередніх розділах). До цього процесу було втягнуто і південну частину 
зарубинецьких племен. Лісова північ зберігає більш архаїчні форми 
суспільного життя, а разом з тим -- і характер матеріальної культури. 
Пам'ятки зарубинецького типу в межах лісової смуги хронологічно охоп- 
люють всю першу половину І тис. н. е., співіснуючи з черняхівською 
культурою на півдні. Цей факт, невідомий В. В. Хвойці, тепер є загально- 
визнаним |514; 349). Два великі масиви пізньозарубинецького типу - - 
прип'ятський та деснянський -- є відображенням цієї картини. 


даунавадуня. Обидва ці масиви, чи локальні вияви, знахо- 

ГРУПА дять свою основу в попередній добі. При- 

п'ятська група пам'яток охоплює територію 

на північ від лінії Володимир-Волинський -- Луцьк -- Ровно -- Жито- 

мир-- Стугна, на обох берегах Прип'яті та нижню течію її притоків. 

По Дніпру пам'ятки зарубинецького типу в їх класичному вигляді відомі 

вище впадіння Сожу, але, здається, не заходять далі гирла Березини. 

Можна думати, що ареал їх поширення в основному збігається з ареалом 

мілоградської (або підгірцівської) культури попередньої доби раннього 
заліза. 

Мілоградська культура, добре досліджена О. М. Мельниківською 
1295; 296; 297; 298), становить своєрідне явище в культурному розвитку 
Наддніпрянщини, характеризується городищами дуже простої схеми та 
селищами, розташованими на низьких, піщаних місцях. На могильниках 
панує обряд тілоспалення. Характерним є речовий інвентар: своєрідний 
круглодонний посуд, скромно орнаментований наколами, насічкою, ям- 
ками; а особливо -- специфічний набір бронзових виробів, представлений 
досить багатим асортиментом. Характеристика мілоградської культури 
виразно відрізняє її пам'ятки від інших культурно-історичних виявів 
Полісся другої половини І тис. до н.е. 

Питання про генетичні зв'язки мілоградської культури з прип'ят- 
ським варіантом зарубинецької культури може бути розв'язане в плані 
викладених вище міркувань загального порядку. Дослідники відзнача- 
ють ряд фактів, що говорять на користь позитивного розв'язання про- 
блеми. Розкопки конкретних пам'яток (городища Чаплинське, Мохівське 
та ін. |508; 515; 5031) показали, що в основі переважної більшості зару- 
бинецьких городищ лежать культурні шари мілоградського типу |, 
навпаки, зарубинецькі шари перекривають майже всі мілоградські посе- 
лення. Стратиграфія таких пам'яток показує повну відсутність будь- 
якої границі чи стерильного прошарку між обома культурними шарами. 
На Чаплинському городищі планування поселення виявилося однаковим 
як для мілоградського, так і для зарубинецького часу: житла займали 


59 


а. 
тт 


а 
а 





Культури доби раннього заліза 


І1-- лісостепова скіфська культура, 2 -- мілоградська, 3 -- юхнівська, 4-- культура городищ смо- 
ленського типу, 5 - культура городищ окського типу, 6 - культура штрихованої кераміки, 7 -- 
культура текстильної кераміки (дяківська). 


центральну частину городища, тоді як південно-східна була зайнята 
господарчими ямами. 

Про безпосередній зв'язок мілоградської і зарубинецької культур 

свідчить також наявність очевидних мілоградських елементів у комплек- 
сах зарубинецького типу. Так, на Чаплинському та Мохівському ІП го- 
родищах характерні мілоградські пряслиця були широко розповсюджені 
і в зарубинецький час. На Мілоградському городищі виявлено житло, 
що характеризувалося як мілоградським, так і зарубинецьким матеріа- 
лом. Відомі знахідки мілоградського посуду в комплексах зарубинець- 
кого типу (Корчувате) і т. д. | 390, рис. 7). 
о Але разом з тим дослідники підкреслюють неможливість простого 
виведення зарубинецької культури в цілому з мілоградської: зрозуміти 
процес її генезису поза зв'язками з більш південними матеріалами 
скіфської хліборобської культури навряд чи вдасться. Зокрема, надто 
характерна для зарубинецької культури кераміка з темнолискованою 
поверхнею (миски, глеки, кринки, кубки, кухлики тощо) знаходить свої 
прототипи саме в царині лісостепових культур скіфської доби |З330, 
с. 96--102). 

Втім, висновок П. М. Третьякова, що мілоградська культура «не 
може розглядатися не тільки як «предок», але і як одна з головних скла- 
дових частин зарубинецької культури» |502, с. 40), здається нам необе- 
режним !. Він суперечить викладеним вище міркуванням самого дослід- 
ника. Вважаємо необхідним змінити формулювання: коли не можна 
вивести з мілоградської культури всю зарубинецьку культуру в цілому, 
то прип'ятський варіант її -- безумовно: носіями зарубинецької куль- 
тури в цьому районі були нащадки мілоградських племен. Ця теза здає- 
ться нам надто важливою тим, що фіксує стабільність населення даного 
району протягом щонайменше півтора тисячоліть. 

Саме цим можна пояснити ті локальні риси, які відрізняють при- 
п'ятську групу від інших пам'яток зарубинецького типу: наявність укріп- 
лених поселень -- городищ, деякі особливості в речовому інвентарі 


| Генетичні зв'язки мілоградської культури із зарубинецькою заперечує О. М. Мель- 
никівська. Підставою для цього є паралельне існування мілоградських і зарубинецьких 
елементів в деяких добре фіксованих комплексах (297). Але даний аргумент може бути 
обернутий і проти цієї позиції: на Мілоградському, Горошківському городищах та в ін- 
ших місцях зарубинецькі і мілоградські елементи виступають в одних і тих самих будин- 
ках. А оскільки важко уявити собі, щоб в конкретному будинку жило різноетнічне насе- 
лення, то залишається думати, що це явище відбиває складність культурного комплексу, 
а не змішаний характер населення Прип'ятського Полісся на рубежі н. е. Ця складність 
найімовірніше відбиває процес перетворення однієї культури в іншу (можливо, під де- 
яким зовнішнім впливом). 

В авторефераті дисертації, опублікованому на рік пізніше, О. М. Мельниківська 
вже не заперечує можливість зв'язків мілоградської культури з зарубинецькою і припу- 
скає участь мілоградських племен в процесі слов'янського етногенезу (295, с. 12-- 13). 


61 


(характерність округлих форм у кераміці, наявність окремих специфічно 
мілоградських типів речей тощо |515|). Стійкість культурно-історичної 
традиції забезпечила і тривале переживання самої зарубинецької куль- 
тури в усьому районі ії поширення. 

Ряд пам'яток, дійсно, засвідчують її існування протягом першої по- 
ловини І тис. н. е. З їх числа можна назвати пам'ятки на території Києва 
(зокрема, на Замковій горі, де в культурному шарі зарубинецького типу 
були знайдені кілька уламків черняхівського посуду |383|), могильник 
в с. Велемичі (Брестська обл. БРСР), де разом з типовим зарубинецьким 
матеріалом знайдений гончарний посуд черняхівського типу і ряд інших 
речей П--ГУ ст. (кістяні гребінці, фібули |222, с. 26--27) та ін.). 
П. М. Третьяков, визначаючи верхню дату Чаплинського городища П-- 
ПІ ст. н. е., підкреслював співіснування пам'яток цього типу з черняхів- 
ською культурою (1515, с. 15 Д. 

В середині І тис. н. е. на цій території складається корчацька куль- 
тура, характерною рисою якої виступає кераміка «празького типу», ши- 
роко представлена в слов'янській культурі МІ--МП ст. 


Аналогічний процес культурного розвитку 
бачимо і на території Деснянсько-Сеймин- 
ського басейну. Тут в середині і другій по- 
ловині І тис. до н. е. були поширені пам'ятки своєрідного типу, відомого 
під назвою юхнівської культури, що в І тис. до н. е. представляла час- 
тину більш широкого культурного вияву, відомого під назвою «городищ 
з гладкостінною керамікою балтійського типу». Крім юхнівських пам'я- 
ток до цього вияву належали ще дві культурні групи: городища смолен- 
ського та верхньоокського типу. Характерним для юхнівської культури 
типом пам'яток були невеликі городища з своєрідною ліпленою тонко- 
стінною керамікою малорозвинутих банкоподібних форм з специфічним 
орнаментом у вигляді насічки, ямок, наколів, що утворюють різні компо- 
зиції (зокрема -- фестони, узори у формі «городків» тощо), а також -- 
защипами по краю. Характеристику інвентаря доповнює набір бронзових 
прикрас, частково подібних до мілоградських (ажурні привіски трикут- 
ної чи трапецевидної форми), але бідніший асортиментом, та велика 
кількість кісток та кістяних виробів. Деякі типи речей є специфічно юх- 
нівськими, як наприклад, «рогаті цеглини», призначення яких поки що 
залишається неясним 1. 

Назву свою культура дістала від городища в с. Юхнове в середній 
течії Десни, дослідженого ще в кінці минулого століття Д. Я. Самоквасо- 


ДЕСНЯНСЬКА 
ГРУПА 


ІМ. В. Воєводський вважає їх підставками під вертели; інші дослідники бачать 
у них культові предмети. 


62 


вим |517. Пізніше цілий ряд аналогічних пам'яток виявлено вздовж течії 
р. Десни роботами М. В. Воєводського (119; 120; 121; 122; 123|, В. П. Ле- 
венка |234; 235| та ін. Територія юхнівської культури досить точно збі- 
гається з басейном Десни та Сейму; границя її проходить по вододілу 
між Десною і Сожем на заході, між Десною та Окою -- на сході і між 
Сеймом та лівобережними притоками Дніпра -- на півдні. На півночі 
самі верхів'я Десни, здається, виходять за межі Юхнівського ареалу. 

Натомість окремі елементи юхнівського типу відомі і поза межами 
окресленої території, в маргінальних районах -- на городищах верхньої 
Оки, в деяких пам'ятках, розташованих у верхній течії Сули (Беседівка 
Сумської обл.) ! та ін. 

Хронологічні рамки існування юхнівської культури визначаються 
від МПІ--МІЇ до П-- І ст. до н. е. Останній період її існування (ПІ-- І ст. 
до н. е.) відзначений появою в Подесенні очевидних ознак зарубинець- 
кої культури, найдавніші сліди якої виявлені в с. Табаївка на Чернігів- 
щині (розкопки Д. І. Бліфельда |601)). Основна ж маса зарубинецьких 
матеріалів Подесення стосується першої половини І тис. н. е. |502; 498, 
с. 134--136) Особливістю деснянського варіанта пізньозарубинецької 
культури є відсутність укріплених поселень -- городищ; всі відомі тут 
досі поселення належать до типу відкритих. 

Характерним прикладом поселень перших віків н. е., синхронних 
черняхівській культурі, може бути уже згадуване поселення в с. Бесе- 
дівці, досліджене Є. В. Махно |285|, поселення в урочищі Трифон біля 
с. Харівки на Сеймі (розкопки Д. Т. Березовця |44, с. 61--631), біля 
м. Почепа (Брянська обл.), частково розкопане Ф. М. Заверняєвим (186), 
та ін. На всіх цих поселеннях серед типового зарубинецького матеріалу 
виявлено в невеликій кількості і матеріал черняхівського типу, зокрема 
гончарну кераміку, що засвідчує синхронність цих пам'яток черняхів- 
ській культурі. Деякі поселення (зокрема, в районі Почепа) датовані 
також пізньолатенськими та вічковими фібулами перших віків н. е. 

Питання про відношення деснянського варіанта зарубинецької куль-, 
тури до юхнівського підложжя повинне розв'язуватися так само, як і 
проблема зарубинецько-мілоградських зв'язків. В свій час дослідниками 
(М. В. Воєводський (120; 121 та ін.), В. Н. Левенок |236)) було висловлено 
думку про безперервний автохтонний розвиток деснянського Лівобе- 
режжя протягом усього залізного віку -- від середини І тис. до н. е. до 
епохи утворення Київської Русі (роменська культура). Основою для 
цього твердження був досить стійкий тип поселення (так звані деснян- 
ські городища), на більшості яких маємо інтенсивні культурні нашару- 
вання -- свідчення тривалого історичного розвитку протягом кількох 
епох. 


Т Розкопки Є. В. Махно |286)1. 


63 


Ця думка сьогодні здається малопереконливою, оскільки в безпе- 
рервному ланцюгу культурного розвитку, реконструйованому названими 
авторами в 40-і роки, відсутня дуже важлива ланка, представлена саме 
зарубинецькою культурою, не характерною для городищ. Тому тепер гіпо- 
теза про безпосереднє генетичне пов'язання юхнівської і зарубинецької 
культур викликає дуже обережне ставлення. З огляду на це і ті автори, 
що наполягають на наявності такої традиції (ІП. В. Левенок), змушені 
робити певні застереження |236, с. 94). 

Але якщо стратиграфічні зв'язки між обома культурами на городи- 
щах не простежуються через відсутність укріплених поселень зарубине- 
цької культури, то іншу картину являють селища, де матеріали юхнів- 
ського і зарубинецького типів виступають поруч (Беседівка, Харівка 
та ін.). Отже, говорити про зникнення юхнівського населення в перші 
віки н. е., очевидно, не можна; мабуть і городища в якійсь мірі продовжу- 
вали функціонувати в цей час, співіснуючи з пам'ятками зарубинецької 
культури, чим, зрештою, і пояснюється характер інтенсивних нашару- 
вань на деяких з них. Очевидно, процес формування деснянського варі- 
анта зарубинецької культури мав в основі ту ж схему, що і в районі 
прип'ятського Полісся, але протікав не так органічно. 

Вздовж течії Десни пам'ятки зарубинецького типу піднімаються на 
північ значно далі, ніж на Дніпровському Правобережжі. У зв'язку з цим 
П. М. Третьяков вважає, що саме Десна була тим мостом, що зв'язує 
північні землі з'областю формування зарубинецької культури |514). Оче- 
видно, саме вздовж Десни відбувалося просування зарубинецьких пле- 
мен на північ-- на територію Смоленщини та у верхню течію Оки, де 
елементи зарубинецького типу теж відомі, але виступають там як щось 
чуже, серед стихії місцевих традицій. В цьому районі вони не мають ге- 
нетичної основи, але зберігають себе протягом усього періоду, відзначе- 
ного зарубинецькою культурою,-- тобто до середини І тис. н. е. 


езоЗИША На північ від прип'ятської групи пам'яток 
ШТРИХОВАНОЇ КЕРАМІКИ пізньозарубинецького типу розташована 
область так званих городищ штрихованої 

кераміки. Територія останніх займає більшу частину Прибалтики (зокре- 
ма-- Литву), а в межах району, що нас цікавить, охоплює повністю 
басейн Німану та Вілії, а частково - - Західної Двіни, і широким клином 
врізається у Наддніпрянщину, захоплюючи всю середню правобережну 
Білорусію, досягаючи Дніпра на протязі від Орші до гирла Березини 
і переступаючи через Дніпро в районі Могильова. На півдні городища 
штрихованої кераміки охоплюють верхню і середню течію лівобережних 
приток Прип'яті -- Случі (нижче району Слуцька), Птічі та ін. |290; 300). 
Південна границя цього культурного вияву, очевидно, в основному 


64 


збігається з північною границею мілоградської культури, хоч в епоху 
зарубинецької культури вона, можливо, була трохи відтягнута на пів- 
ніч. З другого боку, окремі знахідки штрихованої кераміки відомі в ком- 
плексах зарубинецької і навіть черняхівської культур (про що вже 
згадувалося) -- далеко на південь від цієї межі -- в районі Києва (Хлеп- 
ча П1941), на Волині і т.д. 

Культура штрихованої кераміки давно вже привертає увагу дослід- 
ників |210| і нині може вважатися вивченою більш-менш докладно. Ха- 
рактерною ознакою її є невеликі за площею городища, розташовані на 
відособлених і добре захищених природою висотах (так звані пількал- 
ніси). Ранні городища у зв'язку з цим не мали штучних укріплень, Відомі 
і селища. В галузі матеріальної культури особливістю цих городищ і се- 
лищ є своєрідна кераміка, специфічну рису якої становлять незвичайний 
спосіб обробки поверхні. Це-- посудини досить грубого виробу, примі- 
тивних горщикоподібних чи банкоподібних форм, весь тулуб яких вкри- 
тий хаотично нанесеними по непросохлій глині штрихами, що утворюють 
густу сітку. 

Загалом культура цих городищ відбиває досить архаїчний уклад, 
хоч, з другого боку, не можна не відзначити численні сліди розвинутої 
металургії на багатьох поселеннях  (Лабенщина, Кімія, Свида 
та ін.) 1271). 

Останнім часом городища штрихованої кераміки на території Біло- 
русії досліджувалися в ряді пунктів: В'язинка, Збаровичі, Малишки 
(Мінська обл.), Городище (Брестська обл.) та ін. Класичною пам'яткою 
можна вважати городище в урочищі Банцеровщина поблизу Мінська, 
піддане розкопкам ще в 1926--1928 рр. (2681. 

Час існування культури штрихованої кераміки охоплює всю першу 
половину І тис. н. е.; тільки в У--УЇ ст. намічається деякий злам у куль- 
турному розвитку, спрямований в сторону нівеляції даної території, 
зближення розташованих тут пам'яток з південними та східними сусі- 
дами. Це знаходить свій вияв у витісненні штрихованої кераміки гладко- 
стінною, що нагадує корчацький або празький тип. 

За даними А. С. Митрофанова, територія, про яку йдеться, в першій 
половині І тис. н. е. виразно поділяється на дві частини: західну (біль- 
шу) та східну (меншу) |300, с. 8--9|. Городища і селища з чистою куль- 
турою штрихованої кераміки в цей час відомі лише в першій зоні. Її 
східна границя проходить по лінії вздовж верхньої течії Друті, через 
середню течію Березини-- в район Слуцька. На схід від цієї границі 
виступають поселення, на яких поруч з штрихованою керамікою висту- 
пають очевидні елементи зарубинецького типу. З цього випливає, що 
твердження деяких археологів (ІЇ. М. Третьяков) про повну відсутність 
зарубинецьких пам'яток в середній течії Дніпра, можливо, виявиться 
передчасним. 


65 


Поява цих елементів серед матеріалів культури штрихованої кера- 
міки являє факт, вартий особливої уваги. На превеликий жаль, досі не 
маємо певних відомостей про наявність тут пам'яток власне зарубинець- 
кого типу, хоча, можливо, саме до цієї культури (може, в її найпізні- 
шому вияві) належать поховання з тілопокладанням в урнах, виявлені 
в сс. Митяєвичі, Старобинта Каниші (Мінська обл. ) П 75, с. 511; 356; 222, 
с. 27). Обряд поховань культури штрихованої кераміки на території Біло- 
русії досі вважається невивченим, і практично невідомий. 


ноадйції Верхів'я Дніпра від луки в районі Орші 

СКОЛЕНСЬКОГО ЛИНУ і північна частина Лівобережжя (верхів'я 

Сожу і Десни) становлять ареал так званих 

городищ смоленського типу. В епоху до початку н. е. вони утворювали 

локальну групу культури городищ з гладкостінною керамікою балтій- 

ського кола, до якої на ранньому етапі належали також городища юхнів- 
ського та верхньоокського типу. 

Вперше ця культура була виділена білоруським археологом 
О. М. Лявданським |266; 2701. В післявоєнні роки справа її вивчення про- 
сунулася далеко вперед внаслідок робіт П. М. Третьякова та Є. А. Шмід- 
та |496; 498; 544; 545). Останнім часом досліджено цілий ряд пам'яток: 
городище Тушемля 1496; 498|, яке розкопано повністю, городища біля 
с. Мокрядино, Городок, Пруди, Нові Батеки, Слобода Глушиця і ряд 
інших. Хронологічно вони охоплюють час від середини І тис. до н.е. до 
МІ--УМП ст. н. е. 

Характерним типом пам'яток тут виступають дуже невеликі городи- 
ща. (з площадкою 400--1000 м?) з складною системою земляних укріп- 
лень (кілька ліній валів, спеціально оброблені схили тощо), яка прина- 
ймні в ряді випадків створювалася не одноразово, а протягом багато- 
вікового розвитку поселення. Остання риса виразно відрізняє ці городища 
від городищ мілоградського та юхнівського типу, а особливо -- від горо- 
дищ штрихованої кераміки. Матеріальна культура крім того, що має 
певні риси, які зближують її з пам'ятками юхнівської та дяківської куль- 
тури, загалом досить своєрідна (це, зокрема, стосується і кераміки, яка 
виступає основним масовим матеріалом). 

Найдавніший етап культури смоленських городищ, що охоплює 
другу половину І тис. до н. е. (синхронний юхнівській культурі), пред- 
ставлений городищами в Нових Батеках |5451, Мокрядині 1498, с. 71--941, 
нижнім шаром Тушемлі (498, с. 47--54), показує культуру, так би мовити, 
в чистому вигляді. 

На початку н. е. в область Смоленської Наддніпрянщини проника- 
ють пам'ятки зарубинецького типу, наслідком чого були серйозні зміни 
в усьому характері місцевої культури. 


66 


Найкраще пам'ятки зарубинецького типу в області смоленських го- 
родищ виступають у верхів'ях Десни (поселення біля сс. Спартак, Чер- 
нея, Високе, Жуківка, Хотилеве та ін. (498, с. 184--140). На поселенні 
біля с. Спартак (Смоленська обл.) було проведено розкопки, внаслідок 
яких виявлено залишки житла з типовим зарубинецьким інвентарем. 

Поява поселень зарубинецького типу у верхів'ях Десни привела до 
занепаду городищ, які існували тут у попередню епоху. На думку 
П. М. Третьякова, більшість з них взагалі припинила своє існування і 
була кинута мешканцями |502; 457, с. 23). Зв'язок між обома явищами, 
очевидно, має безпосередній характер. Отже, тут йдеться навіть про 
часткову зміну населення. 

У власне Смоленській Наддніпрянщині пам'ятки зарубинецького 
типу теж відомі (могильник поблизу с. Козичина біля Смоленська |544, 
Верхні Намикари Смоленської області (267, с. 282--285) та ін.). Але тут 
їх поки що небагато, а місцеві городища продовжують існувати і в пер- 
шій половині І тис. н.е. 

Хронологія пам'яток зарубинецького типу у верхів'ях Десни та на 
Смоленщині визначається першою половиною | тис. н. е. Так, на посе- 
ленні в с. Жуківка знайдена фібула ПІ--ТГУ ст. н. е. |498, с. 184. На мо- 
гильнику в с. Верхні Намикари трапилися фрагменти гончарного посуду 
черняхівського типу, що, очевидно, виступають як імпортний матеріал 
222, с. 201. 

Таким чином, картина, яка вирисовується тут у зв'язку з просунен- 
ням зарубинецької культури, суттєво відрізняється від того, що ми ба- 
чили в останні століття до н. е. в прип'ятському та деснянському Поліссі. 
По-перше, проникнення сюди зарубинецьких елементів припадає на по- 
рівняно пізній час-- на перші століття н. е. По-друге, пам'ятки Її в об- 
ласті, що являє ареал городищ смоленського типу, з'являються в цілком 
сформованому вигляді і виступають як чужерідне вкраплення в місце- 
вому культурно-історичному середовищі. Пам'ятки зарубинецької куль- 
тури тут існують поряд з пам'ятками смоленського типу, що зберігають 
в основному свій характер. По-третє, процес проникнення зарубинецьких 
пам'яток в область городищ смоленського типу супроводжувався пев- 
ними зрушеннями в стані місцевого населення. | 

Одним словом, якщо район Поприп'яття та Подесення був втягне- 
ний до орбіти генезису зарубинецької культури десь у ПІ--П ст. до н.е. 
і процес її появи там мав цілком органічний характер переростання 
місцевих культурних виявів у новостворювану культуру, то у Верхній 
Наддніпрянщині носії останньої з'явилися як зовнішня сила на стадії 
завершеного процесу формування. 

Але поява нового культурного струменя в особі зарубинецької куль- 
тури не могла не вплинути на стан місцевої культурної традиції. Горо- 
дища Смоленщини, що продовжували існувати в першій половині І тис. 


67 


н. е, зазнали відчутної дії цього впливу (середній шар Тушемлі, Лахте- 
єво, Тородок та ін.). Цілий ряд нових елементів, що з'являються в куль- 
турній характеристиці цих пам'яток, має очевидний зарубинецький 
характер (нові типи посуду, в тому числі гострореберчасті форми, посу- 
дини з темнолискованою поверхнею, деякі типи прикрас, як от фібули 
тощо). Але загалом ця культура зберігає свій цілком своєрідний обрис, 
що виразно відрізняє її від комплексів власне зарубинецьких. 


ЕНН Аналогічний процес відбувався і в області 
ВЕРХНЬООКСЬКОГО ТИПУ верхньої Оки. В І тис. до н. е. ця територія 
була зайнята ще одним локальним варіан- 
том культури городищ з гладкостінною керамікою -- так званого верх- 
ньоокського типу. Їх територія межує з областю юхнівської культури на 
заході і півдні та з культурою городищ смоленського типу на північному 
заході; границя з ареалом останніх проходить через середню течію 
р. Угри: верхів'я її належать вже до смоленської групи. 

Вперше городища верхньоокського типу були виявлені і досліджені 
роботами Н. І. Буличова (городища в сс. Грем'яче, Мужитино та ін.) 
П07; 108; 109|. Останнім часом вони привертають активну увагу (роз- 
копки Т. М. Нікольської); зокрема значні роботи проведені на городи- 
щах Спас у гирлі р. Угри, біля с. Свинухово, Микола-Лінивець та ін. 
313; 314; 315; 316; 3181. 

Верхньоокські пам'ятки другої половини І тис. до н. е. та перших 
віків н. е. за своїм характером дуже подібні до юхнівських, що спеці- 
ально підкреслюється дослідниками (Т. М. Нікольська, В. П. Левенок 
ІЗІ16, с. 22--82; 236, с. 981). Основним типом поселень і тут виступають 
городища з великою кількістю кісток та інвентарем, що має певні 
елементи схожості. Останні проявляються і в кераміці (зокрема--в орна- 
ментації), в металевому інвентарі (характерні булавки з ажурними чи 
закругленими голівками), в глиняних виробах (характерні блоковидні 
та біконічні важки) тощо. Але ототожнювати обидва вияви не можна: 
йдеться про різні, хоча й споріднені вияви. 

З другого боку, треба відзначити, що городища верхньоокського 
типу мають очевидні елементи близькості і до смоленських городищ, з 
якими вони стикаються, зокрема, по річці Угрі. .- 

Пам'ятки зарубинецької культури у власному розумінні слова на 
Верхній Оці невідомі. Але й тут у першій половині І тис. н. е. з'являються 
елементи зарубинецького типу, які приводять до певних змін у місцевій 
матеріальній культурі. Матеріали цього типу виступають досить виразно 
в шарах першої половини І тис. н. е. Зокрема, на городищі ПІ--У ст. 
н. е. біля с. Свинухова (Калузька обл.), дослідженому Т. М. Ніколь- 
ською, було знайдено чорнолискований посуд зарубинецького типу, а та- 
кож окремі фрагменти гончарного посуду черняхівського типу |315Ї. Чор- 


68 


нолискована кераміка, що нагадує зарубинецьку, виявлена на городищі 
Микола-Лінивець та в інших пам'ятках |З16, с. 46--4851. 

Під впливом зарубинецької культури в області верхньої Оки на кі- 
нець першої половини І тис. н. е. формується своєрідний культурний 
вияв, відомий під назвою мощинської культури, представлений, зокрема, 
городищем в с. Мощино (Калузька обл.), широко відомим завдяки зна- 
хідці відомого Мощинського кладу бронзових речей, прикрашених виїм- 
частою емаллю (107; 455|. Формування цієї культури припадає на ТУ-- 
У ст. тому поряд з елементами зарубинецького (чи, точніше, пережит- 
ково-зарубинецького) типу в ній виступають і елементи, характерні 
для ранньослов'янської культури середини першого тисячоліття нової 
ери (кераміка празького -типу). 


ДЯКОВА КУЛЬТУРА Північна периферія території майбутньої 

Русі-- верхів'я Волги та басейн озера Іль- 

мень -- у другій половині І тис. до н.е. та в першій половині н. е. входила 
до ареалу племен, що залишили так звані городища текстильної кера- 
міки. Вони являли собою частину великого етнічного масиву, що охоп- 
лював широкі простори східноєвропейської півночі. | 

Городища текстильної кераміки дуже добре відомі в літературі ще 
від кінця ХІХ ст., коли В. І. Сизовим були проведені перші розкопки на 
відомому Дяковому городищі під Москвою |410). Завдяки цим розкопкам 
став відомий тип пам'яток, і нововідкрита культура дістала назву дяко- 
вої. Як особливий культурний вияв городища дякового типу були виді- 
лені ще в 1903 р. О. А. Спіциним |451; 453|, який, однак, зараховував до 
їх числа і верхньоокські городища (Грем'яче, Мощино та ін.), що наспра- 
вді становлять окрему групу. Тепер до числа пам'яток дякового типу 
зараховуються лише городища з так званою текстильною, або сітчатою 
керамікою, -- дуже своєрідним посудом, характерну ознаку якого стано- 
вить наявність відбитків тканини на поверхні. 

Ці пам'ятки протягом цілого тисячоліття виявляють певну культурну 
стійкість і повністю зберігають свій характер, демонструючи тим самим 
сталість суспільного життя. Тільки в середині І тис. н. е. намічаються 
певні зрушення, що приводять до появи пам'яток відмінного типу, при- 
кладом яких виступає відоме городище Березняки в гирлі р. Сонохти 
у Верхньому Поволжі |5011. 


зізвненок бере Таким чином, наявний у розпорядженні до- 
АТРИБУЦІЇ . слідника археологічний матеріал дозволяє 

| виділити такі групи пам'яток, кожній з яких 

відповідає певна етнічна група людей: 1) черняхівська культура, що 
поділяється на шість великих локальних варіантів; 2) пізньозарубинець- 
ка культура, представлена щонайменше двома групами пам'яток -- 


69 


прип'ятською і деснянською; 3) культура городищ штрихованої кера- 
міки; 4) пізня культура городищ гладкостінної кераміки, що в перші сто- 
ліття н. е. виступає у двох культурних виявах (городища смоленського 
типу і городища верхньоокського типу); 5) дякова культура, або куль- 
тура городищ, текстильної кераміки. 

Вважаємо за безсумнівне, що кожному з цих археологічних виявів 
повинна відповідати певна група племен. Але етнічна інтерпретація 
одержаних наслідків зустрічає труднощі. Звичайно, найпростішим вихо- 
дом з становища було б обмежитися археологічною номенклатурою 
(«черняхівські племена», «зарубинецькі племена», «племена штрихова- 
ної кераміки» тощо), як це ми робили досі; зрештою, це не міняє стано- 
вища по суті. Однак не можна забувати, що доба першої половини І тис. 
має в своєму розпорядженні цілу систему письмових джерел, в яких 
знаходимо чимало даних щодо етнографії Східної Європи. Тому було б 
доцільним спробувати пов'язати деякі відомості письмових джерел з 
наслідком археологічних студій і тим самим -- співставити окремі архео- 
логічні ареали і культури з конкретними етнічними єдностями-- народа- 
ми, відомими нам історично. 

Цей шлях, в принципі дуже плодотворний, приховує в собі, однак, 
ряд небезпек і підводного каміння, у зв'язку з чим у літературі і нині 
точиться уперта боротьба думок і припущень. Треба підкреслити, що 
очевидна недостатність історичних джерел, їх схематизм, надмірна лако- 
нічність, а в ряді випадків -- і плутанина, допущена стародавніми авто- 
рами (особливо Птоломеєм), надто утруднює етнічні визначення і робить 
їх дуже проблематичними. 

Не маємо можливості зупинятися на цьому питанні докладно; обме- 
жимося тільки найзагальнішими міркуваннями, застерігаючи, що в силу 
обмежених можливостей вони необхідно матимуть попередній характер. 
Втім, дальші дослідження історичної перспективи дозволять внести не- 
обхідні уточнення і зцементувати намічувану пам'ятками першої поло- 
вини тисячоліття побудову в більш-менш достовірну систему. 

Але, на превеликий жаль, не всі окреслені археологічні ареали мо- 
жуть бути співставлені з історично відомими етнічними угрупованнями. 
Порівняно просто розв'язується питання з етнічною інтерпретацією 
культури штрихованої кераміки, культурою городищ дякового типу та 
зарубинецької культури. Перша з них, поширена головним чином в при- 
балтійських землях (Литва) і лише частково -- в області правобереж- 
ної Білорусі, еквівалентна племенам балтійського, летто-литовського 
походження. З приводу цього в літературі немає ніяких розходжень чи 
сумнівів. Друга залишена племенами, приналежними до східнофінського 
етнічного кореня, і щодо цього в науці теж все більш-менш ясно. Що ж 
до зарубинецької культури, то ії слов'янська приналежність не викликає 
серйозних заперечень: разом з дуже спорідненою пшеворською культу- 


70 


«чи Че Р» орифУ, 
ово Р777 
рун «ТО У ФАР РР МУ 
о 1777 
КВЧ, НВК аа а Р, ге РР 


ЕРИ чн з ее ВУЗ РУ 
2-ГО м поль ть о ЛНР оо 
ЗЕБАРЬВСТЮЛЬННМ а 3 «Р намет де Р 
ровно пла ЗЕЛРЕЩЕТЬРНЛЄКСО сарай ку 

вес, сарунь сов о аа о 


ХУ 
о на 
о 


т 
нн 


во огам, 
ооо оооооноа 
ка РА 
ва 
3 бх « У» 





Культури першої половини І тис. н. е. 


1-- черняхівська, 2-- поширення черняхівської культури на Лівобережжі, 3 -- пізньозарубине- 

цька, 4-- культура штрихованої кераміки, 5 - поширення пізньозарубинецької культури в області 

культури штрихованої кераміки, 6-- культура городищ смоленського типу, 7 - городища смо- 

ленського типу в басейні Західної Двіни, 8 -- поширення пізньозарубинецької культури в області 

городищ смоленського типу, 9-- поширення пізньозарубинецької культури в області городищ 
окського типу, 17 -- культура текстильної кераміки. 


рою вона виступає археологічним еквівалентом венедів, відомих на 
підставі джерел перших століть нової ери (Пліній, Тацит, Птоломей 
та ін.). 

Не атрибуються натомість племена, що залишили городища з глад- 
костінною керамікою. Спроба зарахувати носіїв культури городищ смо- 
ленського типу, як і племена штрихованої кераміки, до балтійської 
групи племен (П. М. Третьяков 1514|, В. В. Сєдов |403; 404; 40; с. 59-- 
60) не здається переконливою. Топонімічні аргументи, на яких базує- 
ться ця гіпотеза |619; 489), не можуть служити надійною базою, оскільки, 
по-перше, балтійський характер топоніміки Верхньої Наддніпрянщини 
є проблематичним, а, по-друге, невідомим залишається час її виникнен- 
ня. Але виразна відмінність городищ смоленського типу від пам'яток 
з штрихованою керамікою, що, безумовно, залишені балтами, закликає 


о 


до обережності. 
Тут повертаємось до тези про необхідність суворо дотримуватися 


конкретності при оперуванні поняттями «балти», «слов'яни», «фінни» 
і т. п. Ми не знаємо і навряд чи колись дізнаємось, якою мовою розмов- 
ляли ті, хто будував городища гладкостінної кераміки. Можливо, їх 
мова справді була споріднена з мовами балтійської сім'ї. Але, зрештою, 
це питання не здається нам важливим -- принаймні в плані нашої поста- 
новки питання. Досить того, що тут перед нами виступає чітко окрес- 
лена група племен, яка не може бути пов'язана ані з певним історично 
відомим народом, ані з певною лінгвістично достовірною мовою. Місце 
цієї групи племен в процесі етногонічного розвитку Східної Європи 
простежується цілком точно і поза з'ясуванням цих питань. Зазначи- 
мо лише, що досліднику доводиться рахуватися з можливістю існування 
в доісторичні часи таких етнічних масивів, що не залишили слідів ані 
в етнонімічній номенклатурі, зафіксованій в письмових джерелах, ані 
в мовному матеріалі, доступному для лінгвістичних досліджень. 

Коли постає питання про мовну характеристику тієї чи іншої групи 
племен, відомих археологічно, дослідники, як правило, обмежують спи- 
сок можливих альтернатив тими сім'ями мов, які визначені порівняльно- 
історичним мовознавством (слов'янська, іранська, германська, фінська 
і т. д.). Тимчасом реальні можливості вибору повинні бути значно роз- 
ширені. Мовний розвиток іде від множин до єдності; в процесі глоттого- 
нії з поверхні земної кулі зникали і окремі мови і цілі мовні сім'ї. Досить 
згадати хоча б мертві мови (хеттську, латинську, санскрит), які тепер не 
існують, хоч і зафіксовані літературною традицією. Але знаємо випадки, 
коли мови зходили зі сцени ще в дописемні періоди, і в цьому разі від 
них взагалі нічого не залишалося мовознавцям. Для прикладу назвемо 
ілірійську або фракійську сім'ї індоєвропейських мов, про існування 
яких знаємо тільки завдяки згадкам про їх носіїв у творах грецьких та 
латинських авторів. Але, як фракійська та ілірійська, сходили зі сцени 


72 


і інші мови, що були асимільовані в процесі глоттогонічного розвитку, 
не залишивши про себе жодних згадок. 

Особлива обережність необхідна в тих випадках, коли йдеться про 
населення земель, віддалених від давніх центрів цивілізації, про які, 
отже, в письмових джерелах античної епохи відсутні жодні достовірні 
і реальні відомості. Саме в такому стані знаходиться справа з племенами 
лісової смуги Східної Європи. 

Можливо, що в мовному відношенні творці культури городищ з 
гладкостінною керамікою не належать до жодної з відомих нам сімей, 
оскільки були повністю асимільовані слов'янами протягом І тис. н. е. 
4061. Ще більше актуальною така можливість здається і щодо племен 
мілоградської та юхнівської- культур, асимільованих ще на стадії фор- 
мування зарубинецької культури. Спроби включити юхнівців до фін- 
ського масиву племен не витримують критики; з другого боку, не бачимо 
реальної можливості зв'язувати з ними жодний інший мовний масив з 
числа відомих. Але очевидні риси схожості юхнівської культури з куль- 
турами городищ гладкостінної кераміки (зокрема -- верхньоокськими 
городищами) дозволяють припускати, що її носії могли належати до 
того ж етнічного кореня, що і племена Смоленщини чи верхів'я Оки. 

Найбільш гостро в літературі стоїть питання щодо етнічної інтер- 
претації черняхівської культури. 

Ще В. В. Хвойка, який відкрив цю культуру, визначив її як слов'ян- 
ську |537; 536). Ця точка зору була підтримана рядом учених |454; 141 
та ін.|, але дуже скоро була заперечена німецькою історіографією |622; 
611 та ін.). На противагу їй було висунуто тезу про готську приналеж- 
ність культури -- погляд, наукова неспроможність якого тепер є цілком 
очевидною |433|. До недавнього часу в радянській науці думка про при- 
належність черняхівської культури слов'янам вважалася непохитною. 

Але в 1955 р. висловлена М. І. Артамоновим і Б. О. Рибаковим 
П5; 375| гіпотеза щодо пов'язання культури з історичними антами, що 
свого часу набула загального визнання, була заперечена рядом дослід- 
ників (в тому числі і одним з її авторів, М."Ї. Артамоновим |14Ї). На 
жаль, замість слов'янської теорії не було висунуто будь-якого рівноцін- 
ного погляду чи гіпотези !. По суті єдиною альтернативою досі залишає- 
ться думка про «багатоетнічність» черняхівської культури, згідно з якою 
носіями останньої слід вважати різні групи племен -- слов'ян, готів, сар- 
матів, фракійців тощо ?. Жодних доказів на користь цієї гіпотези, що 


1 Спробу М. І. Артамонова повернутися до давно спростованої «готської» теорії 
ПА; 10, с. 47) навряд чи можна вважати серйозним розв'язанням проблеми. 

2 Вперше ця думка була висловлена П. М. Третьяковим на МІЇ конференції ІА АН 
УРСР у 1954 р. Тоді необхідність такої постановки питання була обумовлена тенден- 
цією до зарахування в число пам'яток черняхівського типу цілого ряду інших культур- 
них виявів. 


73 


суперечить теорії етногенезу, не наводиться, крім, хіба, глухих посилань 
на якісь «історичні та інші дані» |500, с. 2221. 

У зв'язку з цим з'явилася тенденція розглядати черняхівську куль- 
туру як складну структуру, лише зовні прикриту «нівелюючим впливом 
римської цивілізації». Як одне з кардинальних завдань дослідження 
було висунуто завдання дезавуації культури як такої, шляхом терито- 
ріального розчленування її на локальні варіанти, що нібито мали пока- 
зати її справжнє складне етнічне лице. Але треба визнати, що конкретні 
спроби розчленувати черняхівську культуру (про що досить докладно 
говорилося вище) змогли тільки підкреслити її дивовижну єдність і мо- 
нолітність. Ті окремі відмінності в Деталях кераміки чи погребального 
обряду, які з великими труднощами вдається простежити між окремими 
локальними групами пам'яток, виявляються настільки мізерними, що 
спиратися на них, як на підставу для заперечення етнічної єдності куль- 
тури в цілому, неможливо (415). 

За всю історію Східної Європи до утворення Київської держави 
важко назвати якесь інше культурне явище, більш компактне, монолітне 
і масштабне, аніж черняхівська культура. Тому не можемо прийняти 
голослівні заяви про багатоетнічність культури за серйозне розв'язання 
проблеми. Носієм її, безперечно, був єдиний і сильний народ, що відігра- 
вав виразну роль в історичному розвитку Східної Європи. 

Тимчасом лісостепова смуга належить до числа тих областей Схід- 
ної Європи, з якими антична літературна традиція була обізнана порів- 
няно добре. Неможливо уявити собі, щоб таке величезне явище, яким 
була черняхівська культура (населення її нараховувало принаймні 
кілька мільйонів осіб), залишилося зовсім невідомим грецьким та ла- 
тинським авторам і пройшло повз їх увагу. А коли так, ім'я носіїв нашої 
культури слід шукати в списку народів, що виступають в творах антич- 
них письменників І тис. н. е. І як не підходити до цього питання, іншого 
етнічного масиву, крім слов'ян, не бачимо серед можливих претендентів 
на роль носіїв черняхівської культури. Але остаточне розв'язання цього 
питання буде можливим лише при врахуванні ряду інших джерел, до 
розгляду яких переходимо в наступних розділах. 


9 


ЛОКАЛЬНІ ГРУПИ СХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ 
ПАМ'ЯТОК ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 
І ТИСЯЧОЛІТТЯ н. е. 


Друга половина І тис. н. е. була часом оформлення східнослов'янських 
племен як певної компактної етнографічної групи в Східній Європі. 
Формування етнічного субстрату Русі саме в цей час іде дуже активно. 
Східноєвропейська археологія відображує цей процес цілком адекватно. 

В літературі існує не зовсім правильне уявлення 


ен орали, про слов'янську культуру УІ--ІХ ст. як про цілком 
другої половини | ЄДИНУ і МОНОоОЛітну в масштабах всієї слов'янщини 
І ТИС. Н.Е. від Одра до Волги і Дона |251; 254) Цей погляд 


являє безперечну крайність, хоч не можна запере- 
чувати, що протягом зазначеного часу справді відбувається певна кон- 
солідація в масштабах всього слов'янства в цілому. В археологічній 
культурі слов'ян цього часу спостерігаємо наявність деяких рис, спільних 
для різних слов'янських країн, як-от житлова споруда напівземлянко- 
вого типу, деякі керамічні форми (горщик так званого празького типу, 
глиняні сковорідки з низеньким бортиком, пізніше-- округлобокий 3 
конічною нижньою частиною горщик тощо), орнаментальні мотиви (лі- 
нійний і хвилястий орнамент на кераміці), деякі типи прикрас, погре- 
бальний обряд (тілоспалення) тощо. 

Але оцінювати цю культурну нівеляцію слід обережно. По-перше, 
вона охоплювала не тільки слов'янські народи, а й деякі сусідні, етнічно 
чужі групи населення, скажімо, певну частину племен салтівської куль- 
тури. Для пам'яток останньої, розташованих в басейні Сіверського Дін- 
ця і Дона, частково-- в Північному Причорномор'ї, теж характерний 
і півземлянковий тип жител, і той же тип горщика з хвилястим і ліній- 
ним орнаментом, і деякі спільні серії прикрас (наприклад, певні типи 
намиста, підвіски-бубонці тощо) і т. д. Можна заперечити, що в деталях 
є певна різниця, але ж деякі відмінності існують і поміж окремими гру- 
пами пам'яток, безперечно залишених слов'янами. 


І 


75 


Відмінності, про які йдеться, охоплюють, зрештою, ті ж сторони 
культури (тип житлових споруд, керамічний комплекс, набір прикрас, 
погребальні пам'ятки тощо). Єдиної загальнослов'янської культури не 
існувало ніколи, як не існувало і такого єдиного народу «слов'яни»; нато- 
мість маємо певну кількість локальних культурних виявів, в багатьох 
відношеннях близьких один до одного, що відповідають конкретним гру- 
пам слов'янських племен. Отже, реальні етнічні стосунки і в цьому ви- 
падку знаходять адекватне відображення в археології. 

Особливо необхідно підкреслити, що хоч друга половина І тис. н. е. 
була часом соціально-економічної нівеляції окремих груп слов'янського 
населення, в процесі якої північні, лісові племена поступово наздоганя- 
ють своїх південних, лісостепових родичів, все ж таки повна однорід- 
ність і в цьому відношенні була досягнута далеко не зразу. І якщо по- 
рівнювати абсолютно синхронні явища, поза всяким сумнівом, зв'язані 
з слов'янами, різниця буде дуже відчутною. Так, час УПІ--ЇХ ст. в Мо- 
равії був ознаменований розквітом Великоморавського князівства, а 
в області дніпровського Лівобережжя -- роменської культури. Понад 
Моравою бачимо в цей час великі міста з кам'яними храмами і розкіш- 
ними палацами, розвинутим ремеслом, з абсолютним пануванням гон- 
чарного посуду, з вишуканим ювелірним виробництвом, продукцію якого 
становили складні вироби із золота і срібла (прикладом таких пам'яток 
є городище в Мікульчицях |607)). На Сеймі, Ворсклі і Сулі в цей час 
бачимо лише маленькі общинні укріплення-городища з житлами-напів- 
землянками, з майже виключно ліпленою керамікою і нечисленними 
металевими виробами. Цю різницю, що має в основі глибокі причини 
соціально-економічного характеру, не слід скидати з рахунку. 

Загалом можна твердити, що виразною рисою, яка в археологічному 
відношенні відрізняє пам'ятки лісостепу (тобто території, в попередню 
епоху зайнятої черняхівською культурою) від пам'яток лісової смуги, 
продовжує залишатися очевидна наявність гончарного посуду. Лише у 
УПІ1--ІХ ст. та й то не всюди, гончарний посуд починає поширюватися 
в більш північних, лісових районах: виділення гончарства в окрему га- 
лузь ремесла там затрималось майже до кінця І тис. н. е. Цей факт має 
те джерелознавче значення, що кераміка завжди є найбільш масовим 
матеріалом і тому становить великі зручності для визначень, основаних 
на великому археологічному матеріалі (більшість пам'яток відома нам 
виключно на підставі кераміки). 


Пам'ятки другої половини | тис. н. е. в ме- 
жах Східної Європи вивчені дуже нерівно- 
мірно. Краще відомі матеріали північних районів, що вже давно є об'єк- 
том спеціальних студій. Їх вивчення, з одного боку, показує сталість 
стародавніх культурних традицій в межах ареалів, окреслених в по- 


сопки 


76 


передньому розділі, а з другого боку -- істотні зміни, що відбуваються 
в стані населення цих районів внаслідок дальшого процесу слов'янізації 
неслов'янських етнічних груп. 

Територія басейну озера Ільмень (річки Волхов та Ловать) і сусід- 
ніх районів у другій половині І тис. н. е. характеризується особливим 
культурним виявом, відомим головним чином на підставі своєрідного 
типу погребальних пам'яток -- так званих сопок. Вони становлять спе- 
цифічну рису даного району і невідомі більш ніде: 

Це колективні погребальні споруди, кожна з яких функціонувала 
протягом більш-менш тривалого-часу, приймаючи останки кількох пред- 
ставників конкретного роду. Дослідники виділяють три основні типи со- 
пок, що репрезентують локальні вияви: новгородський (або ільменський)), 
ладозький та псковський |4021. 

Найбільш характерні сопки новгородського типу. Їх конструктивні 
особливості полягали в такому: основу споруди становив кам'яний кром- 
лех -- кругова обкладка (крепіда), викладена з необробленого каменю. 
Всередині крепіди насипався невисокий земляний горб, в який закопу- 
валися залишки кількох поховань -- прах небіжчиків, спалених на сто- 
роні. Коли цей насип був насичений похованнями, його підвищували за 
рахунок нової підсипки, і дальші поховання вміщувалися в цьому ярусі 
і т. д. Відомі кургани з одним, двома і трьома ярусами (що, природно, 
було у безпосередній залежності від часу функціонування конкретної 
пам'ятки та кількості членів роду). 

Особливістю сопок ладозького типу є наявність всередині кургану 
кам'яних конструкцій у вигляді стінок або просто площадок, що були 
своєрідними могильними склепами. Вони розташовувалися всередині 
кромлеха на рівні денної поверхні або в земляному насипі. 

Сопки псковського типу одноярусні і в основі мають кам'яні конст- 
рукції у вигляді камер або ящиків, складені з кам'яних плит. Ця риса 
вказує на можливі зв'язки з південно-східними слов'янськими землями 
(область верхів'їв Оки і Дона), де в основі слов'янських курганів висту- 
пають домовини -- дерев'яні споруди, що символізують будинок. Зреш- 
тою, і в області Псковської землі відомі кургани з подібними дерев'я- 
ними конструкціями (4021. 

Знахідки речей при спалених небіжчиках дуже бідні: нечисленна 
кераміка -- переважно ліплена, груба, дуже простих банкоподібних 
форм, ще нечисленніші прикраси переважно «фінських» типів |402; 539. 
Наявність рис, спільних з культурою текстильної кераміки, свідчить, що 
населення останньої в середині І тис. н. е. не покинуло свої місця ів дру- 
гій половині тисячоліття було втягнуто в процес етногенезу Русі. 

Хронологічні рамки сопок визначаються УМІ--ІХ ст. 

Поселення, з якими зв'язані сопки, досліджені дуже слабо і взагалі 
майже невідомі. Правда, певне світло на життя населення даної області 


77 


в другій половині І тис. н.е. можуть пролити матеріали нижнього шару 
земляного городища в Старій Ладозі (шар е) |3601. Розкопками тут роз- 
крито залишки великих дерев'яних будинків, будованих з великих колод 
в зруб, площею 40--100 м?, а також -- господарських споруд (примі- 
щення для худоби, клуні тощо). В. Й. Равдонікас вважає великі бу- 
динки житлами патріархальних сімей типу задруг (360, с. 44) Цю точку 
зору підтримують інші дослідники (168, с. 190--192. 

Матеріальна культура нижнього шару Старої Ладоги носить цілком 
архаїчний характер. Кераміка -- виключно ліплена і в більшості досить 
груба. З точки зору технології, Я. В. Станкевич розрізняє чотири типи 
1458; 459): а) масивний товстостінний посуд чорного кольору з домішкою 
жорстви (649); б) грубий посуд чорно-коричневого кольору з домішкою 
піску або жорстви, погано обпалений (200); в) посуд з густої глини 
темносірого кольору з дрібною домішкою, добре обпалений (1295); 
г) посуд з тонко обробленої глини, добре обпалений (45). Останню 
групу дослідниця (може, без достатніх підстав) вважає довізною. 

Для перших двох типів характерні малорозчленовані банкоподібні 
форми (майже циліндричні), горщики з конічним тулубом і чітко намі- 
ченим переламом бочка та прямим краєм. Серед нечисленної кераміки 
більш ретельного виробу зустрічаємо миски з різним переламом бочка, 
що явно нагадують зарубинецькі традиції; і навіть миску, що наслідує 
форму черняхівської кераміки (458, рис. 3, 41. Наявність певних пережи- 
точно зарубинецьких ознак бачимо і в галузі технології (темнолискована 
поверхня). Орнамент дуже скупий -- у вигляді защипів і насічки по 
вінцю, ямок, «гусенички»!. Посуд, виготовлений на гончарному крузі, 
з'являється тут лише в ЇХ--Х ст. Характер його -- типовий для ранньо- 
середньовічної слов'янської кераміки. 

Інший інвентар небагатий: намисто, нечисленні прикраси (особ- 
ливу увагу привертають формочки для виливання деяких типів при- 
крас -- лунниці та підвіски типу виїмчастих емалей). . 

Датується цей шар УМП--МПІ ст.; отже, він синхронний сопкам. Але 
важливо, що розкопками в Ладозі виявлено плоский могильник з тіло- 
спаленням цього ж часу, безпосередньо зв'язаний з поселенням |З21Ї. 
Очевидно, тут бачимо початок процесу відокремлення міста від села: 
сопки залишені сільським населенням, тоді як нижній шар Старої Ла- 
доги показує процес зародження майбутнього міста. 


ДОВГІ КУРГАНИ Іншою виразно окресленою групою пам'я- 

ток другої половини І тис. н. е. є так звані 

кургани і зв'язані з ними поселення та городища. Територія їх поши- 
рення охоплює Верхню Наддніпрянщину (Смоленщина), верхів'я Захід: 


Т «Гусеничка» -- орнамент, утворений відтисками штампу у вигляді палички, об- 
мотаної мотузкою. 


78 


ної Двіни (Полоцька земля), а також -- частково Псковську землю 
(в тому числі район самого Пскова), де вони змішані з сопками. В осно- 
ві своїй ареал довгих курганів накладається на ареал городищ смолен- 
ського типу, але значно ширший від нього, зачіпаючи північний край 
ареалу культури штрихованої кераміки і південний край ареалу горо- 
дищ текстильної кераміки. 

Довгі кургани-- теж колективні могильні споруди, але принцип їх 
спорудження був іншим: протягом функціонування конкретної пам'ятки 
нові поховання розташовувалися збоку від попередніх по одній лінії, 
внаслідок чого курган зростав не вгору, як сопки, а в обидва боки. Зав- 
дяки цьому утворювалася видовжена форма, звідки і походить назва 
«довгі кургани». Обряд -ноховання, представлений в них, -- виключно 
тілоспалення. Деталі обряду дозволяють виділити три типи пам'яток, 
що репрезентують два територіальні вияви -- псковський та полоцько- 
смоленський (401; 402). 

Для песковського вияву характерні два типи довгих курганів: а) кур- 
гани, що мають в основі попелясті прошарки, і бу кургани без такого 
прошарку. Територія цього вияву охоплює район р. Великої аж до Її 
гирла, верхів'я Ловаті та Західної Двіни (не доходячи до впадіння Кас- 
плі) і далі на схід-- аж до джерел Волги. В попередню добу тут були 
поширені пам'ятки культури текстильної кераміки. 

Для полоцько-смоленського вияву характерні кургани з залиш- 
ками ритуального кострища в основі. Їх територія охоплює верхню течію 
Західної Двіни, починаючи від Касплі і до Друї, верхню течію Дніпра 
до Орші, а також -- верхів'я Сожу та Десни. Смоленська група займає 
область городищ смоленського типу, а полоцька виступає на території, 
перед тим зайнятій культурою штрихованої кераміки. 

Речовий інвентар, що трапляється в довгих курганах, складається 
з ліпленої кераміки, зрештою близької до описаної вище кераміки ниж- 
нього шару Старої Ладоги. Крім того, трапляються різного роду при- 
краси (підвіски, зокрема трапецевидні, декоративні бляшки, речі з виїм- 
частими емалями, поясні пряжки тощо), а також-- дрібні побутові 
предмети: ножі, вудила і т. п. Намічається деяка різниця в речовому 
інвентарі між полоцько-смоленською та псковською групами. Харак- 
терними для першої типами речей В. В. Сєдов, наприклад, називає ма- 
ленькі скроневі кільця з мідного дроту, з одним кінцем, загнутим до- 
середини; кістяні підвіски у формі качки, скляні намистини блакитного 
кольору тощо. Для другої групи характерні круглі випуклі бляшки- 
шкарлупки, випуклі бляшки конічної форми, дротяні браслети з кінцями, 
що заходять один за одного, та ін. |4011. 

Речовий матеріал датує довгі кургани МІ--ІЇХ ст. В. В. Сєдов вису- 
ває думку, що найдавніші з них концентруються в псковському районі, 
звідки вони поширилися на південь-- в область Смоленщини та Полот- 


79 





Культурні типи другої половини І тис. н. е. 


ятки во- 


6 -- городища 


па довгих курганів, 3 -- полоцька група довгих 


линцевського типу, 10 -- лісостепові ранньослов'янські культури. 


курганів, 4-- смоленська група довгих курганів, 5 -- городища мощинського типу, 
середньобілоруського типу, 7 -- корчацька культура, 8 -- роменська культура, 9-- пам 


1-- сопки новгородського типу, 2 -- псковська гру 


чини |401, 402). Проте хронологічна різниця практично не дає себе вло- 
вити. Сам Сєдов підкреслює, що довгих курганів, більш давніх, аніж се- 
редина І тис. н. е., ми взагалі не знаємо. Детальне датування псковських 
курганів неможливе через відсутність надійних критеріїв; приблизні 
рамки їх визначаються десь у межах середини тисячоліття, причому 
нижня дата взагалі є надто проблематичною. В той же час ряд курганів 
Смоленщини досить упевнено датується УЇ ст. (трапецевидні підвіски, 
речі з емалі, пряжки типу Колосковського скарбу тощо) |401; 492). Мож- 
ливо, деякі кургани (Будрани на Полотчині) датуються навіть У--УЇ ст. 
І3561!. Тому хронологічний розрив між обома групами пам'яток фак- 
тично зводиться нанівець; отже, протиставляти їх щодо хронології нав- 
ряд чи доцільно. У 

Питання це, однак, має більш глибокий зміст. В літературі вислов- 
лена думка, що культура, представлена довгими курганами, взагалі не 
має генетичної основи в області свого поширення і, отже, є прийшлою. 
Ця думка обгрунтовується твердженням, що городища смоленського 
типу в більшості своїй припиняють існування разом з появою курганів 
401; 498; 5441. 

Дослідження останніх років показали досить складну долю так зва- 
них смоленських городищ. Вперше вони припинили своє існування ще 
десь у кінці першої половини І тис. (можливо, під впливом зарубинець- 
кої культури, що в області Подесення, як ми вже знаємо, представлена 
виключно відкритими поселеннями). В середині І тис. на Смоленщині, 
очевидно, теж існували в основному лише відкриті поселення. Але в 
УМП--УМПЇ ст. розпочинається третій етап у будівництві укріплених го- 
родищ (до цього часу відноситься найпізніший шар Тушемлі, городища 
в Акатові, Слободі Глушиці та ін.). 

П. М. Третьяков висловлює думку, що відновлення городищ у Смо- 
ленщині в цей час було зв'язане з якоюсь страшною небезпекою (загро- 
зою з боку племен, що залишили довгі кургани) і остаточне припинення 
їх функціонування пояснює зовнішньою навалою |498, с. 25--421. 

Ця думка, однак, зустрічає серйозні труднощі. Городища ці були не 
просто укріпленнями, але й святилищами, отже, виникали вони не у від- 
повідь на чисто воєнні потреби; до того ж час їх існування (маємо на 
увазі останній, третій, етап) надто тривалий, щоб бачити в них явище, 
зв'язане з конкретними подіями військово-політичного характеру. Але 
дальше твердження автора про те, що «загибель городків-убіжищ... слід 
ставити в прямий зв'язок з появою в області Смоленської Наддніпрян- 
щини численного нового; ймовірно, кривицького населення, що зали- 
шило по собі довгі кургани» |498, с. 4Л, взагалі спростовується фактичним 


| Думка С. А. Тараканової, що довгі кургани повинні датуватися часом від /П-- 
ПІ ст. і навіть ще раніше |467, с. 107), не знайшла підтримки в літературі. 


81 


матеріалом. Ця загибель припадає десь на МІІ ст. (саме цим часом да- 
тується кінцева фаза історії Тушемлі, в цей же час загинуло Акатовське 
городище ! і т. д.). Отже, йдеться про час, принаймні на два століття 
пізніший від появи довгих курганів у Смоленській землі. 

Основне питання, що постає при цьому: де поселення тих, Хто похо- 
ваний в довгих курганах? І де поховання тих, хто жив на городищах у 
УП--УМПІ ст. Відповіді на них поки що не бачимо (гіпотеза П. М. Тре- 
тьякова, що довгим курганам повинні відповідати відкриті поселення, 
має суто теоретичний характер: поки що такі поселення не досліджені), 
а тимчасом відповідь напрошується сама собою: матеріальна культура 
довгих курганів виявляє надзвичайну подібність до речового інвентаря 
пізніх городищ 2. | 

Отже, говорити про повну зміну населення навряд чи доцільно. 
Певна трансформація культури городищ смоленського типу почалася ще 
в перші століття н. е. у зв'язку з відчутним зарубинецьким впливом, на- 
слідком чого була кристалізація культурних форм, близьких тому, що 
бачимо в довгих курганах. Переростання полів поховань у курганні 
могильники--процес, властивий не тільки Смоленщині (його відображен- 
ням є такі пам'ятки як кладовище в Акатові, що становить поле похо- 
вань, на якому є вже і окремі кургани |549, с. 56--671). Виникнення кур- 
ганного способу поховань зв'язує цей район з широким ареалом ран- 
ньослов'янської культури в початковій стадії її формування -- процес, 
що розпочався до появи перших довгих курганів чи то на Псковщині, 
чи то на Смоленщині або Полотчині і протікав у надрах місцевих куль- 
турних традицій. 

Трудність гіпотези про чужий характер культури довгих курганів 
для Верхньої Наддніпрянщини і прилеглих районів полягає ще й у тому, 
що немає очевидних джерел її поза межами основного району поши- 
рення. В. В. Сєдов намагається вивести її з району міжріччя Німана та 
Західного Бугу, де виступають пам'ятки, за зовнішніми ознаками подіб- 
ні до довгих курганів |401|. Але дослідження Ф. Д. Гуревич показують, 
що там вони відносяться до ще пізнішого часу, аніж на Псковщині, По- 
лотчині чи Смоленщині (150; 156|; отже, коли говорити про міграцію, то 
хіба в зворотному напрямку. 

Питання залишається поки що не вирішеним. Для того, щоб просу: 


|! Принаймні в матеріалах, про які Є. Д. Шмідт доповідав на ХІЇ конференції 
ІА АН УРСР навесні 1964 р., були речі МІЇ--МПІ ст., зокрема -- характерні трилопасні 
наконечники стріл так званого «аварського» типу. Передатовувати їх немає підстав. 

2 П. М. Третьяков вказує на відмінність керамічного комплексу довгих курганів 
МПІ--ІХ ст. розкопаних біля Слободи Глушиці на місці колишнього селища (498, с. 381, 
у порівнянні з керамікою розташованого поблизу городища МІЇ--УПІ ст.-- наявність 
у першому посудин з защипами по вінцю, що нагадують посуд боршівського типу. Але 
ця відмінність має хронологічний зміст. Порівнювати треба матеріали з ранніх курганів, 
в яких представлена така ж гладкостінна кераміка, як і на городищах. 


82 


нути його вперед, необхідне дослідження поселень, які зв'язані з дов- 
гими курганами. Щодо цього найбільше зроблено поки що в області вер- 
хів'їв Двіни, де культура довгих курганів приходить на заміну культурі 
штрихованої кераміки (робота Я. В. Станкевич |459, 461|). Наскільки 
можна судити на підставі її досліджень, виключити місцеве населення з 
процесу формування культури другої половини І тис. н. е. неможливо. 
Розташовані тут поселення УЇ--УПІ ст. (Жабино та ін.) характеризу- 
ються культурою, майже ідентичною культурі, представленій у курганах 
(Жабино, Михайлівське, Жереб'ятино). Разом з тим дослідник підкрес- 
лює «певний зв'язок подвінських поселень цього часу з більш давньою 
групою пам'яток першої половини тисячоліття» |459, с. 126). 

Важливі спостереження стали можливими завдяки розкопкам так 
званих Псковських городищ (найдавніші шари Пскова, городище Кам- 
но), проведеним С. А. Таракановою (468; 469; 470; 4711. Ці пам'ятки на- 
лежать до третього району поширення довгих курганів (псковського). 
Культура, що характеризує їх шари перших віків н. е., маєвсі ознаки міс- 
цевої культури фінського типу, але вже в середині тисячоліття стають 
помітними певні зміни, що приводять зрештою до формування слов'ян- 
ської середньовічної культури. Але цінність названих пам'яток полягає 
в тому, що вони показують безперервну традицію розвитку конкретних 
поселень, що завершується утворенням давньоруського міста Пскова. 
Тут загальний напрямок культурної еволюції виявлений цілком оче- 
Видно. 

На кінець І тис. н. е. культура довгих курганів справді кристалізує- 
ться в загальноруську культуру ІХ--Х ст. Основним типом поховань 
стає звичайний слов'янський курган з насипом півсферичної форми, з 
типовим ранньосередньовічним інвентарем. Процес цього переростання 
зафіксований багатьма могильниками, де довгі кургани виступають ра- 
зом з круглими, поступово витісняючись ними. 


Середина І тис. н. е. була часом суттєвих 


ГОРОДИЩА 5 . 
СЕРЕДНЬОБІЛОРУСЬКОГО змін у культурному розвитку середньобіло- 
ТИПУ руського Правобережжя. В цей час тут зни- 


кають городища штрихованої кераміки; їх 
ареал звужується у західному напрямку і обмежується в основному те- 
риторією Прибалтики, В межах пізнішої Білорусі натомість з'являються 
пам'ятки нового типу, загалом досить подібні до тієї культури, що 
представлена в довгих курганах та синхронних їм поселеннях (верхній 
горизонт Тушемлі). 
Але неправильно було б думати, що йдеться про повну зміну посе- 
лень. Навпаки, значна частина городищ, що існували в першій поло- 
вині І тис. н. е. продовжує функціонувати і нині, але подекуди суттєво 


6" 83. 


змінює свою культурну характеристику. На деяких з них саме в цей час 
з'являються штучні укріплення |З300, с. 11--12. 

Зміни, що відзначають середину І тис. н. е. в області Мінського Пра- 
вобережжя, добре виступають у матеріалах Банцерівського городища 
під Мінськом |268|. Нижні шари його, що відносяться до перших століть 
н. е. представлені класичним матеріалом штрихованої кераміки. Пізні 
шари натомість дають матеріал виразно відмінний -- гладкостінну ліп- 
лену кераміку ранньослов'янських форм (горщик празького типу, горщик 
з вінцями, розхиленими назовні, банкоподібні форми тощо). 

Очевидно, до цього ж кола пам'яток належить городище-святилище 
«Барсуча Гірка» (Могилівська обл.) |472), що становить близьку анало- 
гію пізній Тушемлі, та ряд інших пам'яток Середньої Білорусі. На жаль, 
переважна більшість їх поки що залишається майже не досліджена. Не 
зовсім ясним є відношення до середньобілоруських городищ відкритих 
селищ типу досліджуваного Л. Д. Поболем поселення в Абідні на Моги- 
лівщині!. Цікавою рисою цих поселень є наявність бронзових речей, 
прикрашених виїмчастою емаллю (Красний Бор (455), Абідня та ін.). 
Походження виїмчастих емалей у Східній Європі поки що становить не- 
розв'язану проблему. Як відомо, існує традиція вважати їх витвором в 
першу чергу балтських, летто-литовських племен (Л. Нідерле |599)), 
звідки вони, отже, поширилися на інші землі, в тому числі-- на сло- 
в'янські. 

Така точка зору заслуговує на певну увагу, оскільки саме прибал- 
тійський район поширення емалей дає найбільш ранні знахідки |і 
прототипи. Культура штрихованої кераміки -- безумовно балтська за 
походженням. Отже, закономірно саме з середовищем її носіїв (хоча б і 
на пізньому етапі) зв'язувати поширення виїмчастих емалей у Верхній 
Наддніпрянщині. Не можемо, однак, не підкреслити, що відомі сьогодні 
знахідки цього типу в середній Білорусі концентруються переважно в 
нижній течії Березини, в східному (за А. Г. Митрофановим) районі горо- 
-дищ штрихованої кераміки, тобто в районі, що зазнав помітного впливу 
зарубинецької культури ще в перші століття н. е. 

Хронологічно пам'ятки типу Абідні і Красного Бору припадають 
на У--УЇ ст.; це-- переламний етап у розвитку місцевої культури, пред- 
ставлений саме зміною нижнього шару Банцерівського городища верх- 
нім шаром. 

Останнім часом інтенсивно досліджуються пам'ятки другої поло- 
вини І тис. н. е. і в області басейну Верхнього Німана (між верхів'ям 
ріки і районом м. Гродно). Тут так само спостерігаємо зникнення на по- 
селеннях культурних шарів з штрихованою керамікою і появу натомість 
нашарувань з культурою типу верхнього горизонту Банцерівщини. Деякі 


! Матеріали розкопок В. Д. Поболя не опубліковані (349). 


84 


городища, що виникли в попередню епоху, продовжують існувати і по- 
нині (городище в с. Городище); ситуація тут нагадує те, що бачимо на 
Банцерівському городищі. Кераміка -- гладкостінна (горщики, банки, 
миски, сковорідки), іноді орнаментована наліпними валиками (часом з 
защипами) , хвилястим орнаментом та ін. |154; 155. 

Очевидно більш характерним для правобережної Білорусі типом 
кладовищ, середини І тис. н. е. є плоскі поля поховань з тілоспаленням 
в урнах, що викликають незаперечні асоціації з пізньозарубинецькою 
культурою. Такі поля поховань є і в області поніманського району (мо- 
гильник в урочищі Ланкішки біля с. Нача поблизу Ліди, досліджений 
В. А. Шукевичем |6171). Краще відомі вони в області Наддніпрянщини, 
хоч і тут поки що мало привертають увагу дослідників, Зокрема, харак- 
терні поля поховань відомі в сс. Новий Бихів, Хотища (Могилівська обл.), 
Кистені (Гомельська обл.) (221; 384; 405). Деякі з них (Новий Бихів, 
Хотища) напевне датуються серединою тисячоліття. Район їх розташу- 
вання в основному співпадає з другим районом А. Г. Митрофанова, по- 
значеному відчутним впливом зарубинецької культури. 

Зв'язок цих полів поховань з поселеннями очевидний. Так, у с. Кис- 
тені могильник топографічно зв'язаний з городищем, на якому виступає 
як штрихована, так і гладкостінна кераміка |405|. Особливо цікава си- 
туація біля с. Проскурня |405). Тут теж маємо комплекс пам'яток: горо- 
дище з штрихованою та гладкостінною керамікою і могильник. Але 
останній характеризується як плоскими, так і підкурганними похован- 
нями. Очевидно, він безпосередньо відбиває процес заміни полів похо- 
вань курганними могильниками в області Верхньої Наддніпрянщини; 
на жаль, детальна хронологія як одних, так і других поховань не вста- 
новлена. Але, незважаючи на це, очевидно, можна говорити про повсюд- 
ний характер цього процесу: на кінець І тис. вся територія Верхньої 
Наддніпрянщини показує повне панування курганного обряду. 

Кургани другої половини І тис. н. е. краще відомі в поніманському 
районі. Їх дослідження дозволяє розділити їх на дві категорії. Першу 
становлять кургани східнолитовського типу з півсферичними кам'яними 
насипами: більш давні -- з тілопокладанням і пізніші -- з тілоспаленням 
(є перехідний тип кладовищ, в якому виступають обидва обряди). Пере- 
важна більшість їх концентрується в басейні верхньої Вілії (Неріс) та 
на річці Меркіс (159, с. 71. 

Другу категорію становлять довгі чи видовжені кургани слов'ян, що 
за своїм типом дуже подібні до курганів Смоленської, Полоцької та 
Пековської землі. Як вже відзначалося, В. В. Сєдов відстоює думку, що 
поява останніх -- наслідок просування частини поніманських племен на 
північний схід. Але ця точка зору не підтверджується, оскільки хроноло- 
гія поніманських курганів виявляється надто пізньою, навіть пізнішою, 
ніж в Псковському або Смоленському районах |155, с. 75). и 


85 


Область поширення довгих курганів в середній Білорусі охоплює 
власне Поніманщину (район м. Ліди та лівобережжя ріки (59, рис. 28; 
на карті -- помилка у позначкахі). Відомі вони і в Мінській області, на 
водорозділі Дніпра та Німана |357; 156). 

Обидва типи курганів становлять локальні групи пам'яток. 


авівааькиї. В області верхів'я Оки, як уже говорилося, 

КУЛЬТУРА на кінець першої половини І тис. н. е. вна- 

слідок нашарування зарубинецької інвазії 

на місцеве підложжя, представлене городищами верхньоокського типу, 
утворилася своєрідна мощинська культура. 

Тут також бачимо переростання більш давніх форм культури в нові, 
причому безпосередня традиція розвитку простежується на багатьох 
конкретних поселеннях (городище Дуна, городища в сс. Свинухово, Во- 
ротинцево та ін. 1128; 475; 3161). Але разом з тим маємо ряд городищ, що 
вперше виникли саме в цей час (Зайцево, Синюково, Мощино, Огубське 
107; 138; 316; 3171). 

Більшість цих городищ належить до звичайного типу і розташову- 
ється на виступах високих берегів; але поряд з ними відомі і городища 
болотного типу (Огубське, Поріччя (138; 317|). Характерним типом житло- 
вої споруди в цей час стає напівземлянка, що прийшла на зміну дере- 
в'яних, зрубних жител попередньої доби. Речовий комплекс мощинської 
культури характеризується виключно ліпленою керамікою, переважно, 
досить грубою за виробом, представленою формами, поширеними в лі- 
совій смузі Східної Європи у цей час: горщики празького типу, горщики 
з розхиленими вінцями, іноді прикрашеними ямками, насічкою та «гусе- 
ничкою», плоскі сковорідки тощо. Але поряд з цим трапляється і кера- 
міка пережитково зарубинецька, трохи кращого виробу (хоч всеодно 
грубіша від власне зарубинецької) з темнолискованою поверхнею (гор- 
щики, миски, глеки тощо) |З16Ї. 

Відомою пам'яткою є Мощинське городище, у валу якого було зна- 
йдено знаменитий Мощинський скарб. Він містив понад 80 бронзових 
речей (фібули, браслети, привіски, декоративні бляшки тощо), значна 
частина яких була прикрашена виїмчастою емаллю, а також -- велику 
кількість намистин (107; 455. Б. О. Рибаков висловив думку, що речі з 
емаллю -- привізні, посилаючись на той факт, що використовувалися 
вони явно не за призначенням (ланцюг, зроблений з фібул) |377, с. 591. 
Цей аргумент здається переконливим, оскільки справжнє призначення 
речей, очевидно, не було відоме жителям Мощинського городища. Але 
чи мали ці речі справді середньодніпровське походження, як це вважає 
Рибаков? Не менш імовірним є припущення щодо прибалтійського по- 
ходження даної знахідки. Взагалі приокський район виїмчастих емалей, 


86 


виділений О. А. Спіциним |459|, куди входять і пам'ятки фінських племен 
середньої Оки, мабуть, свідчить про західні, а не південні зв'язки. 

Мощинська культура середини І тис. н. е. органічно розвивається 
протягом усієї другої половини І тис., переростаючи у слов'янську ран- 
ньосередньовічну культуру. Відображенням цього є матеріали городищ 
МПІ1--ІХ ст. (Лебедка, пізні шари Мощини, Федяшова та ін.) |316). Ха- 
рактер культури зберігається в основному той же, хоч остаточно зникає 
кераміка зарубинецького типу. 

Цікавим виявляється характер поховальних споруд окського району, 
що виразно відрізняє його від області довгих курганів та сопок. Тут на- 
томість маємо кургани-звичайної напівсферичної форми з поодинокими 
захороненнями в дерев'яних спорудах-- так званих «домовинах»!. Об- 
ряд -- виключно тілоспалення. 

Ранні пам'ятки цього типу представлені в могильниках, дослідже- 
них Н. І. Буличовим в сс. Шаньково і Почепок (107). Аналогічні кургани 
розкопані Т. М. Нікольською в сс. Воротинцево, Миколо-Лінивець та в 
інших місцях |316, с. 22--55). При розкопках під невисоким могильним 
насипом виявляються сліди кострища і залишки погребальної камери 
або огорожі (здебільшого круглої в плані) у вигляді залишків стовпів або 
просто канавки. Всередині цих дерев'яних споруд і знаходяться урни 
з прахом. Курган у Воротинцеві мав кілька різночасових поховань: тут 
у східній полі насипу виявлено ще дерев'яну камеру, прямокутну в пла- 
ні, в якій знаходилися залишки кількох спалених небіжчиків |З16, 
с. 52--52|. Інвентар поховань ідентичний матеріалам городищ і датує ці 
поховання часом середини І тисячоліття нашої ери (УІ--УІЇ, може, на- 
віть ГУ--У століть|. Втім, такий тип поховальних пам'яток відомий 
і пізніше (Лебедка та ін. |316, с. 120--12Д). 


зізтрабінаь аби Як городища, так і кургани Верхньої Оки 
ПАМ'ЯТОК знаходять дуже близькі аналогії в матері- 
алах кінця І тис. н. е. Верхнього Подоння, 
тобто території на південний схід від цього району. Маємо на увазі па- 
м'ятки боршівського типу, досліджені вперше П. П. Єфіменком (180; 1821. 
Характерним прикладом пам'яток цієї групи є городище в с. Бор- 
шево на Дону (Воронезька обл.) та зв'язані з ним кургани. Як характер 
самого городища, так і речовий комплекс (що відноситься до самого 
кінця І тис. н. е.-- ІХ--Х ст.) цілком відповідає верхньоокським пам'ят- 
кам: житла напівземлянкового типу з гладкостінною керамікою, пред- 
ставленою банкоподібними посудинами, горщиками празького типу, 
плоскими сковорідками і т. д. 


! Цей термін не можна ототожнювати з українським народним словом «домовина», 
що означає «труна», хоч етимологічний зв'язок між ними, очевидно, є. 


х 


87 


Те ж саме характерне і для курганів, де вперше були більш-менш 
достовірно простежені залишки дерев'яних, квадратних у плані, камер 
та круглих огорож довкола них. Ці дані дозволили правильно зрозуміти 
і результати розкопок Н. І. Буличова в Шанькові і Почепку, до того не 
інтерпретованих. 

Боршівське городище кореспондує так званій Воронезькій групі го- 
родищ (городища Кузнєцовське, біля Михайлівського кордону та ін.). 
Пам'ятки подібного ж типу на території Воронезької обл. активно дослі- 
джуються останнім часом А. М. Москаленко (городища Архангельське, 
або Голишівське, Тітчиха тощо) |306; 307; 308; 309). Очевидно, всі ці па- 
м'ятки становлять певну територіально відособлену групу, генетично 
зв'язану з верхньоокськими городищами. 


бабідінніся В області Подесення та верхньої течії лівих 
КУЛЬТУРА приток Дніпра (Сула, Псьол, Ворскла) 
друга половина І тис. н. е. позначена існу- 
ванням широко відомої роменської культури. Пам'ятки типу роменських 
городищ були першою категорією давньослов'янських старожитностей, 
що стала відома вченим; тривалий час їх вважали єдиним еталоном ран- 
ньослов'янських старожитностей УМПІ--Х ст. подекуди така тенденція 
дає себе відчути і сьогодні (І. І. Ляпушкін (2541). Вперше пам'ятки роз- 
гляджуваного типу були досліджені М. О. Макаренком у верхній течії 
Сули, в околицях м. Ромни (звідки і назва культурного вияву). Класич- 
ною пам'яткою може вважатися городище Монастирище, піддане роз- 
копкам неодноразово-- як у дореволюційні, так і в післяреволюційні 
роки (256; 257|. Так само дуже характерними виявилися інші городища 
(Глинське, Ведмеже, городище Вашкевича та ін.) |274; 276; 2771. 

В післяреволюційний час кількість відомих пам'яток набагато збіль- 
шилась; особливі заслуги в цьому належать М. В. Воєводському, що 
працював у Подесенні П19; 120; 121; 123), та І. І. Ляпушкіну, сфера ді- 
яльності якого охоплювала Лівобережжя Дніпра, і, головним чином, -- 
басейн Сули, Псла і Ворскли |243; 244; 246; 247: 248. 249: 250; 253; 261; 
263; 264; 265). Ним же повністю розкопане Новотроїцьке городище (Сум- 
ська обл.), яке представило роменську культуру в її найбільш повному 
вигляді |2451. 

Єдиним типом поселень, властивим для цієї культури, є невелике 
городище дуже простої структури (штучні укріплення часто-густо обме- 
жуються лише ровом і валом, що відокремлюють площадку городища від 
напольної сторони), з житлами напівземлянкового типу, які ми вже ба- 
чили на городищах Верхньої Оки та понад Доном. Матеріальна куль- 
тура характеризується ліпленою керамікою, дуже грубою, з домішками 
шамота в тісті - переважно сковорідки з низьким краєм, іноді прикра- 


шені защипами, та горщики конічної форми, представлені двома варіан- 
тами: з прямим вінцем, здебільшого неорнаментовані, та з вінцями, роз- 
хиленими назовні, в більшості прикрашені, іноді навіть багато (защипи 
по краю вінчика, хвилястий та лінійний орнамент, а особливо -- «гусе- 
ничка»). Разом з тим треба відзначити, що майже в усіх комплексах 
роменського типу у невеликій кількості трапляється і гончарний посуд, 
за характером своїм подібний до давньоруського. Він виступає як у ран- 
ніх, так і в пізніх пам'ятках -- принаймні від МІ ст. 

Раніше вважали гончарну кераміку, знайдену на городищах ромен- 
ського типу, репрезентантом пізніших шарів, але ця точка зору спро- 
стована пізнішими дослідженнями: гончарний посуд виступає в запов- 
ненні конкретних жител роменського часу, і навіть у печах (городище 
Курган в с. Волинцевому (172, с. 2601). 

Характерним для роменської культури типом поховальної споруди 
є кургани з тілоспаленням (Дорошівка на Сеймі |44, с. 26--571), які, од- 
нак, виразно відрізняються від верхньоокських чи боршівських відсут- 
ністю дерев'яних камер. Процес тілоспалення відбувався на стороні; 
залишки покійного зсипалися в урну, яка закопувалася на вершині за- 
здалегідь підготовленого насипу. 

Територія городищ роменського типу охоплювала всю південну 
частину лісового Лівобережжя Дніпра: Подесення, Посем'я, а також -- 
верхів'я лівобережних приток Дніпра-- Сули (до Лубен), Псла (в са- 
мих верхів'ях), Ворскли (нижче Полтави). Помічено, що область, 
зайнята пам'ятками даного типу, досить точно збігається з великими лі- 
совими масивами. До ареалу роменської культури входить також лісова 
частина басейну Сіверського Дінця, де її пам'ятки виступають поруч 
з пам'ятками салтівської культури, а й часто на одних і тих самих посе- 
леннях, що, отже, мають змішаний характер (городище Мохнач |29, 
с. 22-24; 260, с. 149; 348| та ін.). 

Таким чином, область нашого культурного вияву виходить за межі 
первинної області юхнівської культури та деснянсько-сейминського варі- 
анта пізньозарубинецької культури. В південних районах вона подекуди 
перекриває ареал лівобережних виявів черняхівського типу, що, оче- 
видно, є свідченням зміни населення, просунення частини лісових племен 
на південь, в область лісостепу. 

Хронологічно городища роменського типу укладаються в рамки 
УПІ--Х ст. Більш ранній час (М-- УП ст.) на цій території залишається 
археологічно не вивченим. У зв'язку з цим і генетичні корені всієї куль- 
тури залишаються проблематичними. Як уже відзначалося, деякі дослід- 
ники (М. В. Воєводський, В. П. Левенок) намагалися провести пряму 
лінію розвитку деснянських городищ від юхнівських часів до ромен- 
ських. В загальнокультурному плані це можливо, але із запропонованої 
схеми випадала важлива ланка -- зарубинецька культура та пам'ятки 


89 


середини І тис. н. е. Д. Т. Березовець |41; 42) намагався заповнити роз- 
рив між зарубинецькою культурою та городищами роменського типу 
пам'ятками так званого волинцевського типу, що становлять окрему 
групу лівобережних старожитностей і датуються УП--УМПІ ст. (про них 
докладніше скажемо в УІ розділі). Але і ця спроба не може вважатися 
вдалою, бо, по-перше, і в цьому випадку хронологічний розрив лише зву- 
жується, а не ліквідується повністю, а, по-друге, генетичні зв'язки між 
роменською культурою і волинцевськими пам'ятками, що є реліктом 
черняхівської культури на Лівобережжі і відбивають зовсім інший 
етап соціально-економічного розвитку, навряд чи вдасться обгрун- 
тувати. 

У зв'язку з неясністю щодо пам'яток МІ--МІЇ ст. на Лівобережжі 
І. І. Ляпушкін категорично заперечує місцеве походження роменської 
культури і вважає її чужою для цієї області |247; 249; 256; 261|. Але по- 
яснити, звідки вона з'явилася і показати її справжнє генетичне коріння 
і він виявився неспроможним. 

Останнім часом, однак, розв'язання проблеми намітилось у зв'язку 
з розкопками могильника біля с. Кветунь на Десні П7; 18|. Тут маємо 
поле поховань, що виявляє чимало зарубинецьких рис, а разом з тим -- 
курганні поховання з тілоспаленням в урнах. Знахідки, виявлені при по- 
хованнях (кераміка, в тому числі-- з слабим лискуванням, прикраси), 
типові для середини І тис. н. е. Особливо слід відзначити пряжку з ажур- 
ною пластинкою типу УІ--У І ст. бляшку з виїмчастою емаллю та фі- 
булу, що належить до ряду речей з виїмчастими емалями. Цікаво, що 
два кургани мали навколо поховання сліди огорожі, що споріднює їх з 
верхньоокськими та боршівськими курганами. 

Л. В. Артішевська згадує як пам'ятку, хронологічно близьку, Воло- 
димирівське городище в середній течії Десни (17). Можливо, комплексом 
середини І тис. н. е. виявиться Опішнянське городище на Полтавщині 
|253| на якому було знайдено римську монету |93, с. 16Д. Розкопки на 
цьому городищі дали матеріал, відмінний від класичного роменського; 
тут відсутній, зокрема, орнаментований посуд, а кераміка представлена 
гладкостінними посудинами з защипами по краю вінець. Так само, оче- 
видно, порівняно ранній шар (можливо МІ--УМІЇ ст.) було виявлено на 
Гочівському городищі (Курська обл.), в результаті розкопок Б. О. Ри- 
бакова |366; 5531. 

Особливо ж важливі наслідки дали широкі дослідження П. М. Тре- 
тьякова в Гомельському Поліссі-- в нижній течії Сожу та в басейні 
Десни. Тут виявлено цілу серію пам'яток -- поселень і могильників, що 
датуються серединою І тис. н. е. Для поселень характерні житла-напів- 
землянки звичайного типу, а для кладовищ -- поєднання курганного і 
безкурганного обряду поховань (Смольянь, Білокам'янка, Посудичі, 
Усох, Адаменка та ін.) |505; 507; 514). Матеріал, знайдений при розкоп- 


90 


ках, відзначається пізньозарубинецькими рисами, а разом з тим має ба- 
гато спільного з пам'ятками УІ--МПІЇ ст. розташованими в більш пів- 
денних районах. 

Ці матеріали справді заповнюють лакуну в області Подесення, але 
навряд чи варто підтримувати прагнення автора приписати виявленим 
на Десні і Сожу пам'яткам значення еталону загальнослов'янської куль- 
тури. Запропонована ним схема здається надто штучною: близько ІЇ ст. 
н. е., нібито під зовнішнім тиском, зарубинецькі племена Середньої Над- 
дніпрянщини відійшли на північний схід, у Лівобережне Полісся, і там 
жили протягом усієї черняхівської епохи (отже, виходило б, що справж- 
німи нащадками зарубинецьких племен було населення тільки того 
району); після розгрому черняхівських племен почався зворотний рух 
деснянського населення на південь, внаслідок чого з'являються пам'ятки 
пеньківського типу. 

Ця досить-таки складна і надумана схема, власне, нічого не пояс- 
нює і вступає в протиріччя з сукупністю фактів, що засвідчують авто- 
хтонний в основі розвиток східного слов'янства і складність його етніч- 
ної підоснови (наприклад, зв'язки юхнівської і зарубинецької культури). 
Крім того, ця концепція не може пояснити ані процесу слов'янізації 
інших районів майбутньої Русі (Прикарпаття, Наддністрянщини, Волині, 
Прип'ятського Полісся та ін.), ані реальної характеристики пам'яток 
типу Пеньківки (про які докладніше скажемо далі). Ця концепція, зреш- 
тою, здається непотрібною, бо процес історичного розвитку Середньої 
Наддніпрянщини протягом першого тисячоліття нашої ери і без неї 
з'ясовується цілком задовільно і не потребує визнання будь-яких карко- 
ломних демографічних зрушень. 


РИ У Прип'ятському Поліссі в середині І тис. 

КУЛЬТУРА н. е. на базі поширених тут в попередню 

епоху пам'яток зарубинецького типу фор- 

мується культура, яку називаємо корчацькою по імені могильника в 

с. Корчак поблизу Житомира (іноді в літературі вживається термін 
«пам'ятки житомирського типу»). 

Вперше пам'ятки цього типу були виявлені і досліджені С. С. Гам- 
ченком у революційні роки, але через неможливість публікації в той 
час не були своєчасно введені у науковий оборот (341; 343). Широко 
відомі вони стали вже в післявоєнні роки, після досліджень В. К. Гон- 
чарова, проведених на поселенні в урочищі Запасіка (с. Райки на Бер- 
дичівщині) П33|. Останнім часом пам'яткам цього типу присвячено ба- 
гато досліджень (роботи Ю. В. Кухаренка, І. П. Русанової |223; 227; 228; 
386; 387| та ін.); існує навіть тенденція бачити в них еталон слов'янської 
культури МІ--МЛІ ст. що, безперечно, є таким же очевидним захоплен- 
ням, як і спроба бачити такий еталон в пам'ятках роменської культури. 


91 


Поселення корчацького типу досліджені гірше, ніж могильники, але 
останнім часом їм приділяється велика увага (розкопки селища в Зимно 
біля Володимир-Волинського |25|, роботи І. П. Русанової на Житомир- 
щині |397| та ін.). З цих робіт випливає, що на відміну від інших культур- 
них груп, розглянутих вище і представлених городищами, для корча- 
цької культури УІ--М ІП ст. характерними є відкриті, нічим не захищені 
селища з житлами напівземлянкового типу, з печами-кам'янками. Не 
зовсім ясним, правда, залишається питання про культурну локалізацію 
Колочинського городища, розташованого на Дніпрі трохи нижче гир- 
ла Березини (1412; 422|: автор розкопок, Е. О. Симонович, відносить 
його до корчацької групи пам'яток, інші дослідники це заперечують, 
зв'язуючи його з більш північним ареалом середньобілоруських го- 
родищ. | 

Могильники відомі як плоскі (поля поховань), так і курганні, з неви- 
сокими насипами півсферичної форми. Обряд -- виключно тілоспалення 
на місці або на стороні, з вміщенням праху спаленого в урну. Іноді похо- 
вання мають кам'яні закладки або обкладки. Слід підкреслити, що кур- 
ганні і безкурганні поховання виступають поруч, часто-густо на одних 
і тих самих кладовищах. Очевидно, і тут маємо безпосереднє відобра- 
ження процесу зародження курганного обряду і поступового витіснення 
ним полів поховань, характерних для зарубинецької культури. В наступ- 
ний час (УПІ--Х ст.) курганний обряд безроздільно панує серед при- 
п'ятських старожитностей |228; 386). 

Характерною рисою матеріальної культури пам'яток корчацького 
типу є кераміка празького типу (завдяки якій, власне, і виникла тенден- 
ція вважати їх еталоном слов'янської культури). Але неправильно 
було б думати, що тільки ця кераміка визначає комплекс культури; по- 
руч з нею виступають дуже своєрідні посудини біконічно-банястої 
форми, іноді прикрашені наліпним валиком. 

Починаючи від МПІ ст. в області Прип'ятського Полісся набуває 
поширення гончарний посуд, репрезентований горщиком слов'янського 
типу -- округлобоким, з відігнутими назовні вінцями, прикрашеним ба- 
гаторядовим лінійним і хвилястим орнаментом. Завдяки цьому харак- 
тер культури змінюється; горщик празького типу зникає назавжди. 

Це-- пам'ятки типу Луки-Райковецької (назва походить від посе- 
лення в урочищі Лука біля с. Райки) (132; 1331. В цей час у Поприп'ятті 
знову з'являються городища, прикладом яких може вважатися горо- 
дище Хотомель, досліджене на півночі Ровенської області (Ю. В. Куха- 
ренко) |226|. Але соціальний зміст їх був зовсім іншим: це, очевидно, 


І Дискусія з цього приводу виникла, зокрема, на засіданні секції слов'яно-руської 
археології Пленуму ІА АН СРСР в 1961 р. (Москва). 


92 


перші укріплені садиби, що належали представникам утворюваного 
класу феодалів, прообраз майбутніх феодальних замків. 

Територія пам'яток типу Корчак та Луки-Райковецької охоплює всю 
течію р. Прип'яті та нижню частину течії її допливів. Південна границя 
її в основному збігається з границею між зонами лісостепу та лісу, але 
принаймні в одному місці ареал нашої культури перекриває ареал куль- 
тури черняхівської: в басейні р. Тетерев. Поселення черняхівського 
типу відомі тут приблизно до широти Житомира. Особливо багато їх 
відомо вздовж р. Гнилоп'яті (Слободище, Маркуші, Райки тощо ЦП 18; 
231). Але в другій половині тисячоліття тут виступають пам'ятки типу 
Корчака та Луки-Райковецької (Запасіка, Лука, Швайківка та ін.). 
Отже, в середині І тис. н. е. в цьому районі, очевидно, мало місце певне 
зміщення населення -- просування на південь частини мешканців По- 
лісся, подібно до того, як це було і на Лівобережжі. 


ЕРРУНОИНИ В області лісостепу, що становила ареал 
ЛІСОСТЕПУ черняхівської культури, пам'ятки другої по- 
ловини І тис. н. е. до недавнього часу вза- 
галі залишалися невідомими. Уявлення, за яким ранньослов'янська куль- 
тура, що передувала Київській Русі, знала виключно ліплений посуд 
(що грунтувалося на характеристиці городищ роменського типу), при- 
водило до того, що пошуки цих пам'яток були спрямовані в сторону від- 
шукання комплексів без гончарної кераміки. Але нереальність таких 
комплексів обумовлювала безрезультатність пошуків. В цьому разі єди- 
ним шляхом залишався морфологічний аналіз, за допомогою якого до- 
слідники намагалися розчленувати реальні комплекси, виділивши з них 
грубий ліплений посуд (бажано, з шамотом) і розглядали його як відо- 
браження певної стадії розвитку культури. Подекуди така тенденція 
жива і зараз. 

Найбільш характерним виявом Її є стаття І. І. Ляпушкіна, опублі- 
кована в 1956 р. (264|, до якої додано список з 32 пунктів, де, на думку 
автора, представлені ранньослов'янські матеріали у правобережному 
лісостепу з виключно ліпленою керамікою. В їх числі -- переважно пун- 
кти з черняхівською або ранньоруською культурою, де притаманна цим 
культурам ліплена кераміка проголошена особливим культурним типом 
(Григорівка, Івано-Золоте, Незвиська, Неслухів, Плисецьке!, Підгірці, 
Ріпнів, Сандраки, Соколець, Радванка, Черепин та ін.). 

Ця тенденція знаходить свій вияв і в працях деяких інших дослід- 
ників (Г. І. Смирнова, В. В. Дуліх, В. Д. Баран |429; 430; 431; 26; 28; 35; 


| На давньоруському городищі в Плисецькому виявлений 1 (один!) ліплений чере- 
пок |362, с. 22--28). Він і проголошений «поселенням другої половини І тис. н. е.»! 


93 


36; 381), які теж намагаються виділити на досліджуваних ними пам'ят- 
ках (Незвисько, Ріпнів І, Ріпнів П) черняхівського або давньоруського 
типу окремі комплекси, нібито, з ліпленою керамікою, які вони тільки на 
базі морфологічних міркувань датують УІ-- УП ст. 

Але справжній прогрес наших знань за останні роки полягає в ін- 
шому. Пам'ятки другої половини І тис. н. е. в області лісостепу тепер 
стають відомими чим далі, тим краще, і справжній характер їх вимальо- 
вується досить очевидно. Дослідження, проведені у Вікнинах Великих, 
Костянці, Мирогощі, Пліснеську, Ріпневі, на Радванці в Ужгороді, на 
ряді поселень Наддністрянщини (Незвиська, Григорівка, Лука-Врублі- 
вецька), на Пастирському городищі і подібних йому пам'ятках (Яцева 
Балка, Стецівка, Пеньківка, Дахнівка, Черепин та ін.), на Південному 
Бузі (Самчинці, Скибинці, Семенки); в Молдавії -- дали великий мате- 
ріал, що дозволяє принаймні намітити загальні риси культури МІЇ-- 
ІХ ст. в області лісостепової смуги. Ці пам'ятки, з одного боку, виявля- 
ють певну єдність, з другого -- деякі локальні особливості, що на пер- 
ший погляд створюють враження великої строкатості. 

Спільним для всієї території, зокрема, є тип поселень -- відкриті 
села, без штучних укріплень, розташовані в таких же топографічно міс- 
цях, як і більш давні поселення черняхівської культури (дуже часто 
навіть на тих самих місцях, завдяки чому маємо справу з багатошаро- 
вими поселеннями). Але поряд з цим характерним типом пам'ятки висту- 
пають невеликі виселки (часто сезонного типу), розташовані на піща- 
них підвищеннях заплави річок або на низьких терасах -- в місцях, що 
заливаються паводковими водами. Перші приклади таких виселків, 
однак, знаємо ще в попередню, черняхівську, епоху (Леськи |75; 4271). 

Городища в області лісостепу з'являються на кінець тисячоліття. 
Найдавніші, правда, датуються ще УП--УПІ ст. (Пліснесько), але та- 
ких одиниці. В масовому масштабі їх будівництво починається лише в 
ІХ--Х ст. Соціальний зміст цих городищ зв'язаний з процесом феодалі- 
зації східно-слов'янського суспільства: це-- перші феодальні садиби, 
тобто замки, місцеперебування феодалів. 

Дуже витриманим виступає тип житлових споруд: напівземлянка 
з заглибленням квадратової форми, з піччю-кам'янкою, рідше -- з гли- 
нобитною піччю всередині, - зрештою дуже подібна до напівземлянок 
мощинського, боршівського, роменського або корчацького типу. Цей тип 
жител виникає в надрах черняхівської культури. 

Важливою рисою матеріальної культури, що об'єднує всі лісосте- 
пові вияви другої половини І тис. н. е. і разом з тим відрізняє їх від син- 
хронних виявів більш північних районів, є незмінна наявність гончарного 
посуду, хоч характер його буває різний. Надійно фіксованих комплексів 
з чисто ліпленою керамікою тут не знаємо; принаймні від МІЇ ст. па- 
нування гончарної кераміки не може викликати сумніву. Отже, диску: 


94 


сійним залишається поки що одне УЇ ст., та й то, мабуть, через відсут- 
ність загальновизнаних точно датованих комплексів цього часу. Але ди- 
скусія, очевидно, буде розв'язана внаслідок встановлення справжньої 
верхньої дати черняхівської культури (десь у першій половині МІЇ ст.). 
Втім, треба підкреслити, що процент гончарного посуду на окремих по- 
селеннях (і навіть в окремих комплексах одного поселення) буває різ- 
ним. Іноді цей посуд переважає (в тому числі і в порівняно ранніх па- 
м'ятках, як-от у Пліснеську (МП ст.) -- понад 909, (230; 2321. Іноді, як 
на Пастирському городищі, займає приблизно рівнозначне місце поряд 
з ліпленим; а в ряді випадків -- дуже незначне (Пеньківка, Стецівка). 

Керамічний комплекс, характерний для пам'яток МІП--ІХ ст., у по- 
рівнянні з комплексом черняхівської культури здається надто бідним; 
він представлений кухонними горщиками та корчагами, тобто найбільш 
простими і грубими типами посудин. Це було зв'язане з поширенням 
дерев'яного точеного посуду (про що вже йшлося). 

Серйозною прогалиною наших знань у галузі слов'янської культури 
другої половини І тис. н. е. в області лісостепу є майже повна відсут- 
ність досліджених кладовищ цієї доби. Єдиним районом, де такі пам'ят- 
ки відомі більш-менш добре, є Закарпаття; в останні роки виявлено 
кілька поховань УПІ--ІХ ст. в районі с. Пеньківки (Черкаська обл.). 
Але цих поховань замало, щоб судити про характер поховального об- 
ряду для всієї території. Проте на підставі матеріалів епохи Київської 
Русі (до речі, в цьому районі теж репрезентованої могильними старо- 
житностями не дуже виразно), можна гадати, що курганний обряд тут 
так і не набрав повсюдного поширення. Кургани відомі лише на Закар- 
патті, в середній смузі Волині (де вони, очевидно, відбивають корчацьку 
традицію) та хіба ще довкола великих міст (Київ, Переяслав, Пліснеськ 
та ін.), в яких жило збірне населення з різних районів Русі. 

Всі ж відомі давньоруські могильники у лісостеповій Наддніпрянщині 
(Миколаївка П71, с. 191--1551)!, Наддністрянщині (Смільниця, Копа- 
чинці, Василів та ін. |398; 363; 478, с. 299--4001) і т. д. становлять плоскі 
поля поховань, на яких представлений переважно обряд тілопокладання. 
Характерно, що навіть в київські часи ці поля поховань зберігали харак- 
терні локальні особливості, відомі в черняхівську добу (напр., підпли- 
тові поховання в кам'яних ящиках у Наддністрянщині |398; 4781). Ціка- 
во, що й згадувані поховання, виявлені в Пеньківці, були безкурганними. 


| Ще В. В. Хвойка підкреслював характерність полів поховань для великокнязів- 
ської доби у Середній Наддніпрянщині |537, с. 189). 


95 


ПРИКАРПАТТЯ Найбільш очевидно питання традиції куль- 
турного розвитку від середини І тис. н.е. до 
утворення Київської Русі стоїть щодо області Прикарпаття. Завдяки 
добре відомим поховальним пам'яткам другої половини І тис. н. е. без- 
перервна лінія цієї традиції простежується цілком безсумнівно |438; 
441) Могильники МІЇ--ІХ ст., досліджені у кількох пунктах Закарпаття 
(Зняцево, Страбичево, Червенево |52; 438; 441), показують абсолютно 
той же обряд і той же тип поховальної споруди, що й підкарпатські кур- 
гани (тілоспалення на місці в тих же формах, під невисоким курганним 
насипом). Очевидно, чимале значення має і той факт, що датування під- 
карпатських курганів з матеріалом черняхівського типу часом до МІ ст. 
включно не викликає сумніву |438|; отже, тут обидва хронологічні етапи 
безпосередньо стикаються, і процес помітних змін в керамічному ком- 
плексі (зникнення столового посуду) засікається з великою хронологіч- 
ною точністю: пізні кургани в Мишині або Струтиню Нижньому ще 
мають миски і глеки; в курганах, досліджених у Зняцеві і Червеневі, 
кераміка представлена виключно горщиками. 

В післявоєнний час стали відомі і закарпатські поселення другої по- 
ловини І тис. н. е. (кілька пунктів в Ужгороді, в тому числі-- в урочищі 
Радванка, на Галагові, в урочищі Керамос та ін.; поселення в Червеневі, 
очевидно зв'язане з відомим могильником !, ряд пунктів, відомих на під- 
ставі розвідкових даних: Галоч під Ужгородом, Клячанове біля Мука- 
чевого, Бахта в районі Берегового і т. д.). В УПІ--ІХ ст. виникають 
перші городища: Ужгород, Боржава (нині с. Вари Берегівського району) 
та ін. Характерною рисою цих поселень є дуже високий процент гончар- 
ної кераміки, яка на УПІ століття абсолютно переважає (на Радванці, 
наприклад, понад 80 процентів |53Ї). 


НАДДНІСТРЯНЩИНА Значно гірше стоїть справа з дослідженням 
пам'яток другої половини І тис. н. е. у Над- 
дністрянщині. Спеціальних досліджень їх не проводилось; розкопкам 
піддавалися лише деякі багатошарові пам'ятки (Лука-Врублівецька, 
Незвиська, Бовшів (485; 429; 430; 431; 212; 2131) -- у зв'язку з дослід- 
женням шарів інших епох, більш давніх чи пізніших (енеоліт, раннє 
залізо, черняхівська культура, Київська Русь). Трохи краще досліджені 
пам'ятки ІХ--Х ст.-- городища в Судовій Вишні, Копачинцях (роз- 
копки О. О. Ратича) |364; 3651. 

Багатошаровість більшості пам'яток заважає правильній характе- 
ристиці комплексів другої половини І тис. н. е., оскільки при відсутності 
точних еталонів морфологічне розчленування матеріалу може привести 
(і приводить) до певного суб'єктивізму в оцінках. В Луці-Врублівецькій 


| Розкопки С. І. Пеняка (не опубліковано, матеріали -- в Ужгородському обласному 
музеї). 


96 


"вмятччнощ-знчодитові| Ациї имів,лец-- 9 'имнейе0-їпнивиео Кині имів неп -- с "'9ч9Я-вмолоо0у Хпиї имчІк,иви--ь 
чоячпочи оди Кииї инів,мец-- 2 'нмнвяпед-вчопен 4 ИМІв,Мец -- 2  "вичозноргі| вч9ниіа ХАциі нмІк,иви -- / 


-Ф 
с-ОФ 
?-О 
є-09 
с-- Ф 
І- 2 





маємо стратиграфію, що охоплює час від черняхівської доби до Київ- 
ської Русі; є тут і безперечний матеріал УІ--МПІ ст. (ліплена кераміка 
празького типу, уламки амфор тощо), але виділити надійні комплекси 
цього часу поки що не пощастило. В Незвисці маємо таку ж картину, але 
тут розкопано кілька напівземлянок, які автор відносить до МІ--МІЇ ст. 
429; 430; 431. В Григорівці і Бовшові є матеріали другої половини І тис. 
і ранньої Київської Русі (в другому, зокрема, виявлено напівземлянки 
з невеликою кількістю кераміки празького типу), але культурна стра- 
тиграфія і тут не розчленована в достатній мірі. 

Певна кількість пам'яток відома на підставі розвідкових даних (по- 
селення в Макарівці Чернівецької обл., Голіградах Тернопільської обл., 
ранні городища в Мушкатовці Тернопільської обл. Великій Мукші 
Хмельницької обл. та ін.). | на цих пам'ятках дуже часто матеріал 
другої половини І тис. трапляється разом з матеріалом черняхівської 
культури. 

Ця стратиграфічна складність, очевидно, є відображенням сталості 
осілого життя у Наддністрянщині протягом усього І тис. н. е. Своєрід- 
ність наддністрянської ранньосередньовічної кераміки, червоноглиняної 
і тонкостінної, виготовленої з добре обробленої і очищеної глини, часто- 
густо з ангобом або навіть фарбуванням робить неможливим застосу- 
вання порівняльного матеріалу з інших районів як еталонів для хроно- 
логічних висновків. Дуже ймовірно (хоч це ще треба довести), що така 
кераміка вперше з'являється в надрах черняхівської культури і так чи 
інакше існує протягом усього часу аж до великокнязівських часів 
включно. В кожному випадку багаторазові факти виступання цієї кера- 
міки разом з черняхівською змушують віднестися до такого припущення 
з всією увагою. З другого боку, в ряді пам'яток така кераміка супро- 
воджується ліпленим посудом, характерним для другої половини Ї тис. 


Волинь В області Волині поселення другої поло- 

вини І тис. н. е. відомі в багатьох пунктах: 

в Луцьку та його околицях (Гнідава, Вишків), в Ровенській області 

(Мирогоща, Костянець, Липа та ін.), у Львівській області (Ріпнів І та 

П, Пліснесько, Ракобути та ін.) і т. п. Деякі з них, піддані розкопкам, 

показали наявність типових напівземлянок з печами-кам'янками (Липа, 
Пліснесько, Ріпнів та ін. |231; 232; 233; 190; 24; 26; 2431). 

Важливою пам'яткою здається нижній шар Пліснеського городища, 
датований МІ--УМПЇ ст. Поселення, яке ним репрезентується, є найдав- 
нішим у лісостепу прообразом майбутніх давньоруських городищ; хоча 
оборонні споруди цієї пам'ятки відносяться до більш давньої доби, але 
розташування поселення на добре захищеному виступі плато свідчить, 
що в даному випадку проблема оборони ставала цілком актуальною. 


98 


Цікавою рисою цих пам'яток є абсолютне переважання гончарного 
посуду в порівняно ранній період. Так, нижній шар Пліснеського горо- 
дища (МІІ--УМПЇ ст.) дав понад 900, кераміки, виготовленої на крузі, 
не менший процент показало і поселення в Ріпневі І, добре датоване 
УП ст. за допомогою кількох знахідок специфічних шпор з загнутими 
досередини кінцями |24; 261. 

На багатьох пам'ятках цього району, однак, трапляється посуд 
празького типу, так характерний для сусідніх районів Полісся (корча- 
цька культура), але зв'язаний він переважно з поселеннями черняхів- 
ського типу (Ріпнів П). Втім, у Липі біля Дубно була розкопана напів- 
землянка з трьома посудинами цього типу, яка, очевидно, відноситься 
до післячерняхівських часів 2. Характерно, що кераміка  пережитково 
черняхівського типу в невеликій кількості представлена в матеріалах 
Ріпнева І та Пліснеська. З другого боку, чимало пам'яток черняхівської 
культури, розташованих в цьому районі, мають і більш пізні шари УМІЇ-- 
ІХ ст. (Неслухів |437|, Вікнини Великі |442|, Мирогоща, урочище Ліви- 
чина |436|; Костянець, урочище коло цвинтаря |436|; Волиця-Страклів- 
ська |436) і багато ін.). 

Гончарний посуд, характерний для волинського району, порівняно 
з наддністрянським справляє враження подекуди грубішого. Він пред- 
ставлений горщиками різних розмірів, переважно округлобокими, з віді- 
гнутими назовні вінцями, що мають зрізаний край. Глина грубо оброб- 
лена, має великі структурні домішки (крупний пісок, жорства, навіть 
шамот). Характерний орнамент -- лінійний та хвилястий, часто багато- 
рядовий, що вкриває весь тулуб посудини; іноді трапляються відтиски 
штампу і навіть «гусеничка». Загалом він нагадує посуд Луки-Райкове- 
цької, що цілком природно, враховуючи територіальну близькість обох 
виявів; очевидно, жителі Полісся в УПІ ст. запозичили ОСНОВНИЙ ТИП 
гончарного посуду саме у своїх південних сусідів. Нечасто трапляється 
сіроглиняна кераміка черняхівського типу (Пліснесько, Ріпнів та ін.). 


Середія Дуже своєрідний вияв становлять пам'ятки 
НАДДНІПРЯНЩИНА Наддніпрянщини, які умовно називаємо 
пам'ятками Пастирського типу. Вони охоп- 

люють територію правобережного лісостепу, а також виступають ком- 
пактною групою у Надпоріжжі. За культурною характеристикою вони 
показують найбільш розвинуте і багатогранне явище, що, однак, мож- 
ливо, пояснюється тим, що саме Пастирське поселення, яке загинуло під 


|В. В. Ауліх, без всяких підстав, виділяє ліплений посуд Ріпнівського поселення 
в окрему хронологічну групу. 

2 Розкопки М. І. Островського (не опубліковані). Матеріал в Дубнівському крає- 
знавчому музеї. 


99 


час воєнного наскоку в МПІ ст., дало дуже багатий і різноманітний ма- 
теріал (численні залізні знаряддя, предмети озброєння, ювелірні ви- 
роби, різноманітна кераміка тощо). 

До недавнього часу поселення на Пастирському городищі стояло 
осторонь і у зв'язку з цим справляло враження чогось чужого для слов'ян- 
ської Наддніпрянщини. Нині аналогічні йому пам'ятки виявлені в ряді 
пунктів (Дахнівка під Черкасами, Черепин та Миколаївка біля Корсуня- 
Шевченківського, Шабельники поблизу Чигирина, Хрещатик в гирлі Росі, 
Стецівка на Тясмині тощо |99; 330; 355; 344|). До цієї ж групи зарахо- 
вуємо і пам'ятки, розкопані в районі с. Пеньківки (зокрема, в урочищі 
Луг), які автором розкопок спочатку були протиставлені Пастирському 
поселенню, але виявляють, зрештою, матеріали, цілком подібні до па- 
стирських 146; 44) 1. й 

У Надпоріжжі аналогічні пам'ятки виявлені в урочищі Яцева Балка 
(дослідження А. Т. Сміленко |70; 73|), біля селища Перше травня; на 
Огрінському півострові, біля сс. Волоського, Майорки, Крупської та в ін- 
ших пунктах |70; 73; 124, с. 57; 160; 68). До цієї ж групи, очевидно, нале- 
жать і поховання з тілоспаленням в урнах, розкопані В. В. Хвойкою біля 
с. Петро-Свистуново |70; 379). Слід згадати також унікальну пам'ятку 
МПІ ст.-- укріплений воєнний табір, виявлений біля с. Вознесенки (нині 
Запоріжжя), де був знайдений відомий Вознесенський скарб (148. 

Деякі дослідники (М. І. Артамонов ПОЇ), Д. Т. Березовець |45)) за- 
рахували Пастирське поселення до числа пам'яток салтівської культури. 
Певні підстави для цього були, оскільки тут виявлена кераміка, подібна 
до салтівської. Однак, незважаючи на це, погодитися з такою думкою 
неможливо. На самому Пастирському кераміка умовно салтівського 
типу (точних аналогій їй взагалі немає; «салтівським» є лише загаль- 
ний тип) представлена тільки двома посудинами: масовий керамічний 
матеріал виразно відрізняється від салтівського. Так само не бачимо 
аналогії і в іншому інвентарі, зокрема -- серед ювелірних виробів: тут 
відсутні типові салтівські речі (підвіски з зображенням людини або тва- 
рини, люстерка, бубонці, фібули пізньоарбалетного типу, ланцюжки 
тощо). З другого боку, характерні для Пастирського речі комплексу 
пальчатих фібул не знаходять жодних аналогій в матеріалах салтівської 
культури. Наявність же окремих салтівських елементів у комплексі па- 
м'яток даного району, враховуючи територіальну близькість і синхрон- 


| Д. Т. Березовець, протиставляючи матеріали пеньківського типу пастирським, ду- 
мав, що це допоможе йому спростувати думку про генетичні зв'язки черняхівської куль- 
тури з хронологічно наступними пам'ятками УПІ--УПІ ст. |45). Але навіть матеріали, 
якими він оперує у статті, заперечують таке протиставлення (пор., наприклад, рис. 3, 4, 
6, 7 і відповідно рис. 4, 2, 7, 6). Загалом комплекси ідентичні, хоч співвідношення деяких 
категорій речей (наприклад, гончарного і ліпленого посуду) неоднакове, що, очевидно, 
пояснюється соціальними моментами. 


100 


ність обох виявів, вважаємо не тільки можливою, але й цілком законо- 
мірною. 

Загальна характеристика пам'яток пастирського типу, безумовно, 
ставить їх в один ряд з іншими пам'ятками правобережного лісостепу 
даної епохи. Свідченням цього є той же тип поселення, житлових споруд, 
(напівземлянки з печами-кам'янками), поховання з тілоспаленням, 
абсолютно не характерні для салтівської культури, і речовий інвентар. 

Особливістю цієї групи пам'яток є своєрідний тип гончарного гор- 
щика, прикрашеного лискованим орнаментом, переважно у вигляді 
вертикальних ліній, здебільшого-- у поєднанні з лінійним і хвилястим ор- 
наментом. Такий тип орнаментації справді зустрічаємо на деяких типах. 
салтівської кераміки, але там він з'являється не раніше МПІ ст., тоді як 
на наших землях добре знаний у царині черняхівської кераміки при- 
наймні від ГУ--У ст. Поряд з цим є і посудини, тулуб яких суцільно 
вкритий смугами багаторядового лінійного і хвилястого орнаменту. 

Характерними є й ліплені біконічні посудини, що в незміненому 
вигляді перейшли з черняхівської культури і являли собою одну з спе- 
цифічних рис наддніпрянського варіанта останньої. Така кераміка у ве- 
ликій кількості знайдена в Пеньківці, що разом з гончарною керамікою 
змушує зараховувати її до числа пам'яток пастирського типу. 

Взагалі, треба підкреслити, керамічний комплекс пастирського типу 
у порівнянні з синхронними пам'ятками інших районів має значно більшу 
різноманітність. Крім відзначених типів бачимо тут ліплені горщики, 
що за формою нагадують празький тип, ліплені горщики з більш склад- 
ним лійчастим профілем (з відігнутими назовні вінцями і конічноокруг- 
лобоким тулубом), банкоподібні форми тощо. Серед гончарної кераміки 
трапляються поодинокі сіроглиняні глеки та миски, що мають переваж- 
но черняхівський характер. Є окрема група посуду, що повністю збері- 
гає черняхівський тип (вона виступає майже на кожному поселенні пас- 
тирського типу). В деяких ранніх пам'ятках (Дахнівка, Черепин та ін.) 
вона навіть переважає. | 

Дуже важливим і поки що неясним є питання про кількісне співвід- 
ношення гончарного та ліпленого посуду. На Пастирському городищі це 
співвідношення є більш-менш рівноцінним, але коливається в окремих 
житлових комплексах. На поселенні в Яцевій Балці у Надпоріжжі пере- 
важав гончарний посуд, але і там є комплекси з порівняно більшим про-: 
центом ліпленої кераміки. В деяких поселеннях (Пеньківка, Стецівка: 
та ін.) абсолютно переважає ліплена кераміка, хоч і гончарна представ- 
лена там досить виразно. Чим пояснити ці розбіжності -- чи то якимись. 
соціальними моментами, чи різницею в хронології, чи моментами чисто: 
побутового плану -- покажуть майбутні дослідження 1. 


: Слід відзначити, що поселення з очевидним переважанням ліпленої кераміки роз-- 
ташовані в заплавах, і, отже, належать до числа сезонних. 


10 


ПОБУЖЖЯ Пам'ятки, дуже близькі до пастирських, 
виявляються також на Південному Бузі. 
Останнім часом у межах Вінницької, Кіровоградської та Одеської обла- 
стей зафіксовано кілька десятків поселень, частина з яких досліджує- 
ться шляхом розкопок (Семенки, Скибинці, Самчинці та ін.) |5392; 533; 
534) Внаслідок цих розкопок (П. І. Хавлюк) виявлені такі ж напівзем- 
лянкові житла, як і на поселеннях в інших районах. Деякі поселення 
добре датовані знахідками речей комплексу пальчастих фібул (Семенки, 
Скибинці) часом від УМІ--УМП ст. Спроби П. І. Хавлюка поширити дату- 
вання на У ст., аби довести їх синхронність черняхівській культурі, за- 
знали повної невдачі. 

Спорідненість цих поселень з наддніпрянськими пам'ятками пастир- 
ського типу визначається наявністю гончарної кераміки, абсолютно по- 
дібної до пастирської (прикрашеної характерним пролощеним орнамен- 
том, а також -- багаторядовими лінійними та хвилястими смугами). 
Зустрічається тут і посуд черняхівського типу, але у порівняно невеликій 
кількості. 

Натомість ліплений посуд, який становить більшість знахідок, пока- 
зує певні відмінності від наддніпрянського. Правда, і тут є біконічні посу- 
дини, але вони менш характерні; разом з тим, виступають великі банко- 
подібні та горщикоподібні посудини з циліндричним або конічним тулу- 
бом і розхиленими вінцями, горщики з високими плечиками. Посуд цей 
часто прикрашався насічками по краю, а також -- наліпами у вигляді 
пиптів або півмісяців, що нагадують дуже давні традиції зарубинецької 
кераміки. П. І. Хавлюк розрізняє кілька типів посуду, яким приписує 
хронологічний зміст |533|; втім це розмежування не дуже очевидне. 

Завдяки знахідкам порівняно рідкісних ювелірних виробів, а та- 
кож -- виявленим на деяких поселеннях залишкам ремісничого вироб- 
ництва (формочки для виливання прикрас на острові Митківському біля 
с. Скибинці; залізоробні горни на острові біля с. Солгутів) -- ця хоч 
і невелика група пам'яток, незважаючи на недостатній ступінь дослід- 
женості, становить чималий інтерес. 


МОЛДАВІЯ Так само активно досліджуються і ранньо- 
слов'янські поселення в Нижній Наддніст- 

рянщині, на території Молдавії. Внаслідок робіт Прутсько-Дністров- 
ської експедиції (Г. Б. Федоров) тут виявлено і обстежено кілька 
десятків поселень другої половини І тис. н. е., частина з яких є багато- 
шаровими (мають крім того шари черняхівської та давньоруської доби 
1524; 525; 526; 028; 529 та ін.Ї). Частина поселень була піддана розкоп- 


1 В доповіді на ХП конференції ІА АН УРСР навесні 1964 р. 


102 Й 


кам. До їх числа належать селища Алчедар ПІ (матеріали черняхів- 
ської культури, другої половини тисячоліття та Київської Русі), селище 
Лопатна (матеріали черняхівські і другої половини тисячоліття), селище 
Бранешти І (матеріали другої половини тисячоліття і давньоруські) та ін. 
1526; 40; 164; 408 та ін./. 

Відсутність поселень з «чистим» шаром «ранньослов'янського» часу 
заважає типологічному розмежуванню хронологічно різних комплексів 
і робить дуже сумнівними твердження Г. Б. Федорова, що кераміка чер- 
няхівського типу наявна у комплексах другої половини І тис. н. е. тільки 
завдяки зміщенню культурних шарів (526). В кожному випадку багато- 
шаровість поселень є свідченням загальної стійкості традиції осілого 
життя на території Молдавії. 

Керамічний комплекс молдавських пам'яток другої половини Ї тис. 
складається з ліпленого -та-гончарного посуду. Поселень з виключно 
ліпленою керамікою поки що не виявлено, у зв'язку з чим теза Г. Б. Фе- 
дорова, що первісно слов'янами Молдавії був знаний лише посуд, ліпле- 
ний вільноруч, повисає у повітрі. В тих випадках, де визначення 
комплексів другої половини тисячоліття здійснювалося не чисто морфо- 
логічним шляхом, гончарний посуд кількісно навіть переважає (Кобу- 
ска-Веке |4081). Характер його, однак, відрізняється загальною грубістю 
і недбалістю виробу. Щодо цього він докорінно відрізняється від 
ранньосередньовічного гончарного посуду Верхньої Наддністрянщини. 
Переважно це округлотілі асиметричні горщики з відігнутими назовні 
вінцями, виготовлені з грубо обробленої глини, прикрашені хвилястим 
та лінійним орнаментом, що часто вкриває весь тулуб посудини. Діаметр 
вінця іноді виявляється меншим за діаметр денця, в чому не можна не 
бачити впливу степових кочовницьких культур. Специфічною формою 
є відкриті чашки у формі зрізаного конуса, що, очевидно, відбивають 
дуже давні, ще липицькі традиції. 

Діплений посуд також представлений обмеженою кількістю типів, 
причому -- ідентичних типам ліпленої кераміки черняхівської доби. 
Переважно бачимо дві форми: округлобокі горщики з відігнутими на- 
зовні вінцями та горщики празького типу. Відмінною рисою, однак, Є 
наявність в деяких випадках защипів по вінцю. Поширеним видом ліпле- 
ної кераміки є також сковорідки з низьким бортиком -- цей загально- 
поширений предмет ранньослов'янської культури. 

Могильники другої половини І тис. н. е. невідомі так само, як і 
у Верхній Наддністрянщині, на Волині або в Побужжі. Г. Б. Федоров 
намагався компенсувати цю прогалину за рахунок притягнення мате- 
ріалів з території Румунії (могильники в Серате-Монтеору та Сату- 
Ноу); але цей шлях здається небезпечним. Могильник в Серате-Монте- 
ору (1595; 596| посідає серед матеріалів Румунії досить своєрідне місце, 
далеко ще не з'ясоване до кінця; отже висувати його, як еталон, навряд 


103 


чи доцільно. А могильник у Сату-Ноу |301| більш спільний з пам'ятка- 
ми пастирського типу, ніж з синхронними матеріалами Молдавії. 


зівннйих з адозвінна во Огляд наявного матеріалу приводить до 

РОЗВИТКУ висновку, що середина І тис. н. е. була пере- 

ламним моментом у культурно-історичному 

розвитку усієї Східної Європи. Зрозуміти сенс цього переламу, базую- 

чись на локальному матеріалі, що характеризує розвиток конкретної 

області (скажімо, смоленської Наддніпрянщини чи білоруського Право- 

бережжя, Подесення чи ще якогось району), дуже важко; для цього 
необхідна більш широка перспектива. 

Перший висновок, що напрошується сам собою: етнографія Східної 
Європи другої половини І тис. н. е. в основному зберігає свою територі- 
альну структуру. В цей час ми бачимо по суті ті ж територіальні ареали, 
що і в попередній час, хоча культурна характеристика їх змінилася; 
більш того, їх границі в основному залишилися тими ж, якщо не раху- 
вати незначних зміщень в двох-трьох маргінальних районах (басейн 
Тетерева, верхня течія Сули і Ворскла, верхів'я Зах. Двіни, Псковська 
земля). Подібні зміщення завжди можливі, але не змінюють загальної 
картини. 

Отже, з цього випливало б, що серйозних переміщень населення в 
цей час не відбувалося, що населення переважно залишалося на своїх 
місцях і ті зміни, які помічаються в галузі матеріальної культури, по- 
винні з'ясовуватися не в зовнішніх, а головним чином у внутрішніх 
взаєминах і процесах. Іншими словами, ті зміни, які бачимо в кож- 
ному конкретному районі, були наслідком не стільки появи тут прийшло- 
го населення, як нормального внутрішнього розвитку матеріальної 
культури. 

Друга обставина, яка має не менше значення: зміни, які виразно 
відрізняють пам'ятки другої половини І тис. від більш ранніх в кож- 
ному конкретному районі, спрямовані в одну сторону; те нове, що з'яви- 
лося в кожному з цих районів, як правило, виявляється спільним для 
всієї, або майже всієї території, тобто виступає елементом нівелюючим. 

Не можемо зараз розглядати докладно всі моменти (для цього до- 
велось би написати спеціальну книгу); відзначимо лише те головне, 
що в першу чергу впадає у вічі. 


Одним з найважливіших елементів куль- 
тури, що яскраво виступає в більшості ра- 
йонів, була поява курганного обряду поховань. В першій половині тися- 
чоліття цей обряд для східноєвропейських культур зовсім не характер- 
ний. Для черняхівської та пізньозарубинецької культур властиві плоскі 


ОБРЯД ПОХОВАНЬ 


104 


поля поховань, які становлять винятковий тип кладовищ, по всій лісо- 
степовій смузі у Прип'ятському та Деснянському Поліссі. В більш 
північних районах, очевидно, існував звичай поховання в спеціальних 
«будинках мертвих», прикладом яких є подібний будинок, досліджений 
на городищі Березняки у Верхньому Поволжі |501Ї. Єдиним районом, 
де курганні поховання і в той час становили загальнопоширене явище, 
було Прикарпаття. Але навряд чи можна думати, що саме звідти цей 
обряд поширився на всю східноєвропейську слов'янщину. 

В другій половині І тис. н. е. кургани з "являються, як ОСНОВНИЙ вид 
поховальної пам'ятки, на всій території Східної Європи за винятком 
лісостепу, де і в цей час продовжують зберігатися переважно поля похо- 
вань, тобто тип кладовищ, характерний для черняхівської культури. 
Аналогічний процес бачимо і в більш західних землях (Польща), де в 
середині І тис., поряд-з пшеворськими полями поховань, що становили 
винятковий тип могильних пам'яток «римської доби», починають 3'яв- 
лятися кургани (Седлеминські кургани в Центральній Польщі |599Ї, 
Липсько в Малій Польщі |564), Ізбіцько в Сілезії тощо). Очевидно, про- 
цес відбивав певні закономірності в ідеологічному розвитку слов'ян- 
ських та слов'янізованих племен. 

Несподівана з точки зору археолога (а в дійсності глибоко законо- 
мірна) зміна в галузі поховального обряду (який завжди є найбільш 
консервативною стороною культури) викликає в уяві деяких дослідників 
враження перериву в генетичній лінії розвитку окремих районів. З'яв- 
ляється природне прагнення пояснити появу курганних поховань прихо- 
дом якихось нових груп населення. Але таке пояснення могло б розра- 
ховувати на успіх лише щодо певного, точно визначеного району. 
Скажімо, поява довгих курганів у Верхній Наддніпрянщині у зв'язку 
з можливою міграцією з басейну Німана, або ще звідкись,- але за 
умови, що там такі кургани були б традиційним типом поховальних па- 
м'яток. Але, як бачимо, аналогічний процес відбувався всюди, і з таким 
же успіхом можна пояснювати, скажімо, появу курганів у Поприп'ятті 
за рахунок міграції з Подесення, як і навпаки. 

Очевидно, проблема розв'язується зовсім в іншому плані. Вже зараз 
маємо досить пам'яток, які показують переростання полів поховань 
в курганні могильники. В різних районах бачимо конкретні кладовища, 
що дають обидва типи пам'яток -- плоскі і курганні (Кветунь в Поде- 
сенні П7; 18|, Проскурня в середній Білорусі |405), Корчак і аналогічні 
пам'ятки у Поприп'ятті |341; 336; 386|, Акатово у Верхній Наддніпрян- 
щині |549)). Можливо, відображенням того ж процесу є плоский грун- 
товий могильник Старої Ладоги, синхронний сопкам, а також -- кургани 
з дерев'яними домовинами, поширені в басейні Верхньої Оки і Дону, в 
яких бачимо безумовну репліку звичаю ховати небіжчиків у «будинках 
мертвих». 


105 


Культурна окремішність сопок і довгих курганів, що так виразно 
відрізняє їх від звичайних індивідуальних курганних поховань, пояснює- 
ться їх колективністю. Це-- відображення досить сильних пережитків 
родового ладу, які поступово долалися внаслідок розвитку соціально- 
економічних відносин протягом І тисячоліття. На кінець тисячоліття вони 
повністю зникають і замінюються звичайними індивідуальними курга- 
нами з півсферичними насипами, причому і ця метаморфоза прекрасно 
простежується на конкретних пам'ятках: за даними В. В. Сєдова з 317 
могильників з довгими курганами, відомих в землі літописних кривичів, 
283 мають і звичайні давньоруські кургани |40Ї, с. 49). 


Другий момент, який заслуговує на спеці- 
альну увагу, - НОВИЙ тип житлової споруди: 
поява жител напівземлянкового типу, досить витриманого в деталях, на 
більшій частині території (лісостеп, Подесення, Поприп'яття, верхня 
Ока, Подоння). Цей тип жител приходить на заміну наземним глинобит- 
ним житлам стовпової конструкції, властивих черняхівській та пізньо- 
зарубинецькій культурам, а в решті районів -- дерев'яним будинкам, 
будованим з колод. Процес трансформації житлової споруди, отже, теж 
мав досить універсальний характер і не є властивістю якогось окремого 
району, де його можна було б пояснювати зовнішньою інвазією. 

Вперше цей тип житла сформувався в середовищі лісостепових пле- 
мен черняхівської культури. Тут напівземлянки того типу, що поширився 
в другій половині тисячоліття (квадратні в плані, з стороною близько 
З м і глибиною здебільшого до півметра, з печами-кам'янками, або гли- 
нобитними в дальньому правому кутку) з'явилися не пізніше ІМ ст. н. е. 
і виступають по всій території культури. Вони прекрасно простежені на 
поселеннях в Леськах |79; 427|; Журівці |424|; Микільському-на-Дніпрі 
|74| Луці-Врублівецькій |420| і в багатьох інших місцях. В дальшому 
цей тип споруди поширився і в інших районах, набравши в другій поло- 
вині І тис. н. е. значення загальнослов'янського типу. 

Аналогічний процес бачимо і на західнослов'янських землях: там 
напівземлянки цього ж типу теж вперше з'явилися в надрах культури 
римської доби (Іголомя |572Ї|; Далевиці |577|; Лесниця |6021|; Косьце- 
ліска |5821), а далі набули повсюдного поширення. 

Зазначимо, однак, що в області Полісся вони утримувалися не- 
довго і вже в епоху Київської. Русі були замінені знову будинками з ко- 
лод. Що ж до найпівнічніших районів (Стара Ладога та ін.), а також -- 
Смоленщини та Середньої Білорусі, то там дерев'яні будинки зрубного 
типу, мабуть, існували протягом усього часу. 


ТИПО ЖИТЛА 


106 


КЕРАМІКА Третій момент, що заслуговує бути відзна- 

ченим, це зміни в складі основної масової 

категорії матеріалу -- кераміки. Ці зміни не мають такого радикаль- 

ного характеру, як трансформація типу житла або поховального обряду; 

зрештою, всі форми ліпленого посуду, що в другій половині І тис. н. е. 

відбивають місцеві традиції, можуть бути співставлені з більш давнім 
посудом, поширеним на цих же територіях. 

Джерелознавче значення цієї групи знахідок полягає в тому, що 
еволюція керамічного комплексу в усіх районах досліджуваної терито- 
рії має таке ж спрямування, як і еволюція типу жител чи поховальних 
пам'яток, тобто в сторону безумовної нівеляції. Зрештою по всій те- 
риторії бачимо поширення двох-трьох основних форм посуду: горщик 
празького типу, округлобокий горщик з розхиленими вінцями, сково- 
рідки з низьким бортиком. В окремих районах може були відмінності 
в деталях, але загальна схожість -- поза сумнівом. 

З числа цих форм дослідники особливого значення чомусь надають 
горщику празького типу, вважаючи його трохи не головним критерієм 
для визначення пам'яток ранньослов'янської культури. В цьому бачимо 
очевидний вплив інерції: горщик празького типу був першим типом ран- 
ньослов'янської кераміки, виділеним в літературі |562; 563. В дійсності, 
він не є ані основним, ані специфічним типом слов'янського посуду. 
Більше того, він, очевидно, взагалі має неслов'янське походження. Не- 
дарма генетичні корені його в масштабах Слов'янщини поки що не дають 
себе ухопити. На території західнослов'янських земель він вперше з'яв- 
ляється, здається, в Седлеминських курганах -- на північно-східній око- 
лиці пшеворської культури |621|. В Східній Європі він добре представ- 
лений в пам'ятках Верхньої Наддніпрянщини першої половини І тис. 
н.е. а особливо -- в області розселення балтських племен. В МІ--МІЇ ст. 
він поширюється по всіх слов'янських землях -- аж до Молдавії включ- 
но, виступаючи, зокрема, в пізніх комплексах черняхівської культури. 
Але ніде він не становить основного фону (навіть у поприп'ятських па- 
м'ятках типу Корчак), а в більшості районів взагалі представлений 
дуже слабо (Пеньківка). Час існування його припадає на короткий хро- 
нологічний відрізок в межах двох століть (УІ--УМП). 

Більш серйозна трансформація керамічного комплексу була зв'я- 
зана з поступовим поширенням гончарної кераміки, зв'язаним з прогре- 
сом гончарного виробництва і виділенням його в окрему галузь ремесла. 

Загальним законом є те, що гончарна кераміка типологічно ніколи 
не виводиться з ліпленого посуду -- надто різними є умови виробництва. 
Може бути наслідування ліпленими посудинами форм гончарної кера- 
міки, але не навпаки. Натомість, разом з технікою гончарного круга по- 
ширюються і певні типи посуду. Ця закономірність добре простежується 
і в наших матеріалах. 


107 


Впровадження гончарної техніки у населення Східної Європи від- 
бувалося протягом тисячоліття чотирма хвилями. Перша хвиля зв'язана 
з формуванням липицької культури Наддністрянщини в П ст. до н. е.; 
наслідком її було поширення в цьому районі гончарного посуду типових 
наддунайських форм, що, очевидно, відбивали дако-гетські та кельтські 
традиції. Друга хвиля -- виникнення черняхівської культури близько 
П--НІ ст. н. е.; внаслідок неї гончарний посуд дуже близьких типів на- 
брав повсюдного поширення в межах усієї лісостепової смуги. Десь від 
УМПІ ст. посуд, зроблений на крузі, з'являється в області прип'ятського 
та лівобережного Полісся, а в Х ст.- в найпівнічніших районах. Це -- 
третя і четверта хвилі, зв'язані з формуванням давньоруської культури, 
які, однак, розвивалися в подекуди змінених умовах. 

Ці умови визначаються винайденням токарного верстата, поширен- 
ням дерев'яного точеного посуду і в зв'язку з цим - - зникненням най- 
більш виразних і вишуканих форм столової кераміки. Зв'язок гончар- 
ного посуду УМІ--ІХ ст. (і пізнішого) з гончарним посудом, поширеним 
в лісостепу протягом першої половини тисячоліття, поза сумнівом, але 
асортимент його надто обмежений: представлений він фактично однією- 
двома формами (округлобоким горщиком з відігнутими вінцями та кор- 
чагою, що відрізняється від горщика головним чином розмірами). Це 
звуження асортименту, як вже підкреслювалося вище, і викликає вра- 
ження певної перебивки в послідовній лінії генетичного розвитку східно- 
європейських культур І тис. н. е. 

В дійсності ж, як бачимо, всі відмінності, що відрізняють пам'ятки 
другої половини тисячоліття від більш давніх пам'яток, розташованих 
в цих же районах, знаходять своє пояснення в загальній тенденції до 
нівеляції, що охопила більшу частину східноєвропейських земель. 


Д 


ЛІТОПИСНІ ПЛЕМЕНА 


Матеріали, викладені в двох попередніх розділах, показують крім пев- 
них місцевих зміщень і зрушень, так чи інакше зв'язаних з деякими змі- 
нами у складі населення тих або інших районів, цілком визначену стій- 
кість етнографічної карти Східної Європи протягом усього І тис. н. е. 
Основне завдання полягатиме в етнічній інтерпретації одержаних на- 
слідків. Ми обходимо питання про те, мовами якої системи розмовляли, 
скажімо, носії культури смоленських городищ рубежу н. е., або племена 
юхнівської культури-- це питання вважаємо принципово несуттєвим 
з погляду нашої проблеми. Так само не має значення і питання про те, 
коли саме населення тієї або іншої області зазнало мовної слов'яні- 
зації. 

Справа полягає в іншому. Те, що населення всієї території, про яку 

йдеться, на кінець І тис. н. е. увійшло до складу Русі, не може бути сум- 
ніву. Етнічна структура її населення, що, як бачимо, в основному збері- 
гає себе протягом усього тисячоліття від рубежу н. е., отже, так чи 
інакше повинна відобразити етнічну структуру самої Русі, зрештою, 
добре відому з літописних даних. До розгляду цієї сторони пробле- 
ми тепер і переходимо. 
Друга половина І тис. н. е. в історії східних слов'ян 
часто характеризується, як «племінний» період: саме 
| до неї переважна більшість дослідників відносить 
реальне існування літописних «племен». 

Питання про те, що собою являли ці «племена», має певну історію. 
Першою серйозною спробою його постановки на археологічному мате- 
ріалі була стаття О. А. Спіцина, опублікована в 1899 р. |456). Дослідник 
мав у своєму розпорядженні лише матеріали Х--ХПІ ст., тобто епохи 
Київської Русі, коли «племінний» поділ був уже пережитком; незважа- 


ЛІТОПИСНІ 
ПЛЕМЕНА 


109 


ючи на це, йому досить переконливо вдалося виділити ряд ареалів, що 
добре узгоджувалися з літописною етнографією. Зокрема, добре вири- 
сувалися північні «племена» -- ільменські словени, кривичі, в'ятичі, 
радимичі, дреговичі, сіверяни; значно гірше справа виявилася з пів- 
денною частиною «племен»: в матеріалах Х--ХПІ ст. вони були невло- 
ВИМИМИ. 

Розвиваючи досвід О. А. Спіцина, радянські вчені значно поглибили 
дослідження, причому була підтверджена принципова придатність (при- 
наймні в деяких випадках) матеріалу епохи Київської Русі для скла- 
дання «племінних карт» (роботи А. В. Арциховського і Б. О. Рибакова, 
-нрисвячені в'ятичам та радимичам |21, 374Ї). Однак південні племена, 
і, перш за все, поляни, продовжували залишатися археологічно не атри- 
бутованими. З цього робився висновок, що оскільки історичний процес 
на півдні йшов більш швидкими темпами, племінні відмінності в мате- 
ріальній культурі тут були згладжені ще в попередню епоху. 

В 1937 р. П. М. Третьяков виступив проти принципової можливості 
використовувати матеріали Х--ХПІ ст. для вивчення давньоруських 
«племен», оскільки, за його твердженням, ці «племена», як історичні 
реалії, припинили своє існування в процесі утворення давньоруської 
держави. На думку дослідника, лише матеріали І тис. н. е. могли допо- 
могти цій справі; карта ж О. А. Спіцина і його послідовників повинна 
була відбивати не «племінний», а удільний поділ Русі. Однак, матеріали 
до київського часу тоді були найгірше досліджені. 

В результаті дискусії, що розгорнулася |509; 20; 510; 373|, було з'я- 
совано, що як етнографічні категорії давньоруські «племена» існували 
не тільки в Х--ХПІ ст. але й значно пізніше, а в деяких відношеннях 
певна спадщина «племінного» поділу простежується і пізніше (діалекти 
сучасних східнослов'янських мов). Але заслуга П. М. Третьякова поля- 
гала в тому, що він вперше поставив питання про соціальну природу 
самого поняття «племена» і про його історичну локалізацію. 

Звичайно, про плем'я у власному розумінні терміну (як категорію 
родового суспільства) тут не може бути й мови: на той час, коли літо- 
писні «племена» виступають на арені історії, родовий лад для східних 
слов'ян був давно пройденим етапом. Слово «племена» (яке, до речі, в 
джерелах взагалі відсутнє і було введене в ужиток історіографією 
ХУПІ ст. зберігається в нашій літературі лише завдяки традиції, 
в дуже умовному розумінні. Йдеться про великі міжплемінні об'єднання 
типу «союзу союзів» племен, тобто, про організації напівдержавного 
типу, характерні для періоду переходового від первісно-общинного ладу 
до державного. В епоху утворення Русі (УПІ--ІХ ст.) ці «племена» ста- 
новили місцеві феодальні княжіння з своїми «племінними» князями на 
чолі (деяких ми знаємо по іменах, як-от деревлянського Мала, в'ятиць- 
кого Ходоту, полянського Кия та ін.). І до складу Київської держави 


110 


вони увійшли на правах автономії -- аж до реформи Володимира Свято- 
славича 988 р., якою ця автономія була остаточно ліквідована. 

Масштаб цих суспільних організмів був дуже великим; територія ба- 
гатьох з них дорівнювала території таких середньовічних королівств в 
Європі, як Франція чи Англія; отже, кожний з них обов'язково повинен 
був мати свою структуру. Судити про характер останньої дозволяють 
деякі порівняльні дані, що стосуються, зокрема, західних слов'ян. Так, 
відомо, що союз лютичів (за масштабами відповідний таким «племе- 
нам», як радимичі, деревляни чи дреговичі) складався з восьми менших 
«племен» (рани, хижани, чрезпеняни, моричани, доленчани, ратарі, га- 
воляни, шпревани). Останні в свою чергу були не просто племенами, 
а теж певними міжплемінними об'єднаннями 13671. 

Тут бачимо діалектичну єдність соціального і етнічного розвитку. 
Союзи племен тому і були саме племінними об'єднаннями, що виникали 
в рамках певних етнографічних єдностей. У зв'язку з цим основу «пле- 
мінної» карти Русі, як вона зафіксована в давньоруських літописах, до- 
водиться шукати не тільки в другій половині І тис. н. е., а й значно 
глибше. З другого боку, і пізніші матеріали можуть бути взяті до ува- 
ги-- аж до сучасної етнографії східного слов'янства включно. Справа 
полягає лише в методиці дослідження: апріорі дуже важко визначити, 
яка конкретна етнографічна чи лінгвістична риса справді є пережитком 
«племінного» періоду, а яка-- надбанням пізніших часів. Але порів- 
няння даних, що стосуються різних сторін суспільного розвитку (мате- 
ріальна і духовна культура, мова, антропологічні типи, політична орга- 
нізація тощо), і відносяться до різних епох, допомагають реконструкції 
певних суспільних організмів, які виступають в літописах як давньо- 
руські «племена». 

В розділі П ми прагнули відтворити етнографічну карту Східної Єв- 
ропи в першій половині І тис. н. е., тобто, того часу, коли починається 
процес консолідації східних слов'ян. Ми бачили, що значною мірою ця 
карта коріннями своїми йде до ще глибших епох (доба раннього заліза). 
З другого боку, етнографічний поділ східного слов'янства другої поло- 
вини І тис. (тобто, того часу, на який падає існування літописних «пле- 
мен» як історичних реалій) в основному повторює цю карту, демонстру- 
ючи тим самим стійкість відображених нею етнічних явищ. 


Цим самим археологія підтверджує і стій- 
кість етнографічних традицій в межах тери- 
торії майбутньої Русі протягом щонайменше півтора тисячоліття. Тим 
важливішим буде той факт, що реконструйована на базі археологічних 
джерел етнічна карта східної Слов'янщини знаходить своє підтвер- 
дження і в інших матеріалах, в тому числі -- лінгвістичних і антропо- 
логічних. 


ДІАЛЕКТИ 


111 


Зокрема, матеріали діалектології дають! дослідникові можливість 
дуже важливих порівнянь. Те, що діалекти сучасних східнослов'янських 
мов мають дуже глибокі корені, давно вже відзначено в літературі. 
Деякі діалектні особливості зафіксовані ще в пам'ятках ХІ--ХІУ ст., 
отже не може бути сумніву, що сучасний діалектний поділ російської, 
української та білоруської мов відбиває стосунки і зв'язки більш давні, 
аніж утворення самих цих мов. Ще О. О. Шахматов висловлював при- 
пущення, що в основі своїй ці діалекти поринають у «племінний» перідд 
1542|, тому спроби співставлення діалектологічних даних з картою літо- 
писних «племен» є цілком закономірними. 

Правда, використання даних діалектології вимагає необхідної обе- 
режності, оскільки протягом П тис. н. е. в складі населення Східної 
Європи відбувалися серйоні зміни і зрушення; частина з них мала етніч- 
ний характер, а інші взагалі ніякою мірою не стосуються етногонічного 
процесу. 

З числа зрушень першого типу найважливішим є остаточне розме- 
жування трьох сучасних східнослов'янських народів -- російського, укра- 
їнського, білоруського. Сучасні границі між територіями України, Росії 
та Білорусії не зовсім збігаються з старими племінними границями; 
отже, останні зазнали певних змін протягом часу, що минув від розпаду 
Київської держави. Це привело до часткового розчленування деяких 
«племен» (деревлян, сіверян, кривичів). Але з цього випливає й те, що 
діалектні особливості цих племен, очевидно, по-різному перемелювалися 
в процесі формування сучасних східнослов'янських мов, а релікт, ска- 
жімо, сіверянського діалекту давньоруської мови доводиться шукати в 
сучасних говорах як української мови, так і російської чи білоруської 7. 

Але, крім того, були зрушення іншого, чисто історичного порядку, 
що мали різні причини. Так, спустошення певних районів Русі, внаслі- 
док тих або інших подій (татаро-монгольська навала тощо) приводило 
до пізнішого заселення цих земель вихідцями з інших районів. Подібні 
зрушення враховуємо в кожному конкретному випадку. 

Однак, незважаючи на ці застереження, пов'язання діалектологіч- 


них даних з археологічною картою, принаймні в деякій частині, дає ви- 
нятково цікаві наслідки. 





| Важливою була б спроба виділення топонімічних ареалів, однак ця робота поки 
що не виконана. 


2 Забігаючи трохи наперед, відзначимо складність етнічної історії цього району, 
який зазнав серйозних змін у складі населення протягом ХІУ--ХУП ст. 


112 


Дуже важливим, перш за все, здається збі- 

ПІВДЕННО-ЗАХІДНІ і , ще 5 з х 

ІАЛЕНТИ гання південно-західної групи діалектів су 

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ часної української мови (183, карта ІЛ 

з внутрішньою структурою черняхівської 

групи племен. Територія обох виявів - - археологічного і діалектного -- 

збігається загалом досить точно, особливо -- північна, західна і півден- 

но-західна границі; менш точно -- східна і південно-східна. Тут бачимо 

кілька груп говірок: волинську, подністровську, бойківсько-гуцульську, 

подільську і буковино-покутську. Їх розміщення на карті в основному 

збігається з розміщенням локальних варіантів черняхівської культури -- 

волинського, верхньодністровського, прикарпатського, побузького та, 

очевидно, молдавського. Розбіжності, які тут мають місце, не можуть 

розглядатися поза зв'язком з тими реальними змінами, які населення 

вказаних районів зазнало протягом часу від І тисячоліття нашої ери до 
наших днів. 

Ці відмінності можуть бути зведені до таких трьох моментів: 1) пів- 
денносхідна границя цієї групи діалектів в міжріччі Дністер -- Дніпро 
проходить значно північніше, ніж відповідна границя черняхівської 
культури; 2) Середня Наддніпрянщина на діалектологічній карті зайня- 
та києво-полтавським (точніше, чигиринсько-полтавським !) діалектом, 
що віднесений до південно-східної групи; 3) східна границя волинського 
і подністровського діалектів позначена трохи західніше, ніж східна гра- 
ниця відповідних археологічних виявів, а подільська група говірок 
у зв'язку з цим займає площу, значно більшу, ніж побузький варіант 
черняхівської культури. 

Перша з перелічених відмінностей знаходить своє пояснення в істо- 
ричних умовах східноєвропейського середньовіччя. Як відомо, в середині 
Х ст. у зв'язку з печенізькою небезпекою, південна межа осілого життя 
слов'янських племен була відтягнута на північ-- приблизно до тих ши- 
рот, які і позначені на діалектологічній карті. Простори на південь три- 
валий час залишалися або зовсім не заселеними, або заселеними дуже 
розріджено; масове освоєння їх почалося лише у ХУМП ст., у зв'язку з 
завершенням російсько-турецьких воєн. Наслідком цієї повторної коло- 
нізації Новоросії і були степові (новоросійські) говірки; вони становлять 
собою новоутвір, що не йде глибше ХУПІ ст. Паралельно цьому слов'ян- 
ське населення Молдавії, втягнуте до процесу етногенезу молдавського 
народу, від ХТУ ст. було асимільоване і зникло з сучасної етнографічної 
карти. 

Друга відмінність пояснюється умовами формування київсько-пол- 
тавського діалекту. Часом утворення останнього була епоха ХІМ -- 
ХУП ст., ознаменована, зокрема, колонізацією і заселенням так званого 


ї Сам Київ виявляється за межами «київсько-полтавського» діалекту. 


8 1308 113 


У 





а бойківські), 6--7 -- покутські, 


ий діалект, 


ахідні діалекти української мови (за Ф. Жилком): 
8-- галицькі, 4-5 --к 


8 -- київсько-полтавськ 


дільські 


Південно-з 


кі говірки, 2-- по 


Дикого Поля в області лісостепового Лівобережжя, спустошеного в пе- 
ріод татаро-монгольських завоювань. 

Що ж до східних границь волинської та подністровської групи гові- 
рок, то вони ще вимагають свого уточнення, оскільки на нашій карті по- 
казані дуже умовно. Справа в тому, що перехід від цих діалектів до по- 
дільського Виявляється трудновловимим !. Отже, ця відмінність взагалі 
є проблематичною, а тому її просто можна не брати до уваги. А втім, тут 
може бути і уточнення зовсім іншого порядку, принаймні щодо волин- 
ської групи. В другій половині І тис. н. е. в східній частині ареалу, ра- 
ніше зайнятого волинським варіантом черняхівської культури, відбува- 
ються очевидні зміни у складі населення: басейн Тетерева (тобто, саме 
той район, де бачимо розбіжність між даними діалектології та археоло- 
гії) був зайнятий пам'ятками типу Корчак і Луки-Райковецької. Отже, 
можливо, карта пам'яток другої половини тисячоліття більш точно від- 
биває етнографічну структуру цього району. 

Таким чином, в загальному плані бачимо дуже цікаве збігання двох 
карт: кожному з намічених локальних варіантів археологічної культури 
відповідає певна група говірок: волинському варіанту черняхівської 
культури (на карті другої половини І тис. н. е. йому відповідають па- 
м'ятки типу Ріпнева та Пліснеська) -- волинська група говірок; верхньо- 
дністровському варіанту (пам'ятки типу Луки-Врублівецької) -- група 
подністровських говірок; прикарпатському (пам'ятки типу Зняцева і 
Червенева) -- бойківсько-гуцульські говірки; побузькому (пам'ятки типу 
Семенки) -- подільські. Питання про буковинсько-покутську групу гові- 
рок здається подекуди складнішим, і закономірно виникає припущення, 
чи не є вони реліктом тих говірок, що відповідали молдавському варі- 
анту черняхівської культури, і пам'яткам другої половини І тис. типу 
Алчедара та Лопатни, і пізніше розчинилися в процесі етногонії молдав- 
ського народу? 

Так само складним є і питання про природу київсько-полтавського 
діалекту. Хоч він і становить новоутворення ХТУ-- ХУІЇ ст., але не може- 
мо скидати з рахунку його територіальний збіг з середньодніпровським 
варіантом черняхівської культури і ареалом пам'яток пастирського типу 
(враховуючи і колонізовані райони Лівобережжя). Цілком ймовірно 
припустити, що в основі і цієї діалектної групи лежить більш глибока 
традиція, лише ускладнена пізнішими нашаруваннями. 


Г Відзначена на карті границя між цими діалектами показує зону більш активної 
полонізації. 


М5 


ДІАЛЕКТИ Білоруська мова поділяється на шість 0с- 
БІЛОРУСЬКОЇ МОВИ новних діалектних груп, виділених ще 
Ю. Ф. Карським (199), який, однак, не за- 
пропонував для кожної спеціальної назви, а позначив особливостями 
кожну з них: 1) тверде «Р», сильне акання; 2) тверде «Р», помірне 
акання; 3) тверде «Р», помірне акання, дифтонги «са» та ін.; 4) тверде 
«Р», помірне акання, полонізми; 5) м'яке «Р», південновеликоруські 
впливи; 6) м'яке «Р», цокання, великоруські впливи |1761. 

Територіальне розташування цих діалектних груп дає можливість 
їх історичної інтерпретації шляхом порівняння з ареалами археологіч- 
них культур. Загальне співпадіння тут таке ж очевидне, як і щодо пів- 
денно-західних діалектів української мови. 

Розглянемо спочатку західну частину білоруських говірок, яка ха- 
рактеризується твердим «Р» (перші чотири групи Карського). Остання 
з цих груп, що займає невеликий район на захід від м. Гродно, виклю- 
чається з розгляду, як елемент з очевидними західними зв'язками (його 
особливостями є наявність полонізмів). Інші райони збігаються з ареа- 
лами археологічних культур досить точно. Перша група охоплює верхню 
течію Західної Двіни від Вітебська до Даугавпілса, вододіл між Двіною 
та Вілією, верхів'я Березини та частину течії Дніпра між Оршею та 
Могильовом. Цей ареал в основному збігається з ареалом полоцької 
групи довгих курганів. 

Друга група охоплює основну частину білоруського Лівобережжя 
та верхів'я Вілії ії Німана. Це-- область культури городищ середньобі- 
лоруського типу (верхній шар Банцерівщини та аналогічні пам'ятки). 
Разом обидва діалектні масиви покривають територію, яка в більш дав- 
ній час (перша половина І тис. н. е.) була зайнята культурою штрихова- 
ної кераміки. Отже, традиція, представлена діалектами білоруської 
мови з твердим «Р», виявляється дуже глибокою. 

Східно-білоруські говірки з м'яким «р» займають широку полосу, 
витягнуту з півночі на південь через Лівобережжя Дніпра і верхів'я За- 
хідної Двіни. Границі їх здаються дуже нечіткими, оскільки зі сходу до 
них прилягає територія говірок, які Московська діалектологічна комісія 
1915 р. визначила як «перехідні від білоруських до великоруських» 
П; 183, карта Д. Так само неясною є і границя між південною та північ- 
ною частиною східнобілоруських говірок Шш'ята та шоста групи Кар- 
ського), що розрізняються характером великоруських впливів. Та гра- 
ниця, що показана на карті Ю. Карського |на північ від Смоленська| не 
знаходить відповідності у археологічному матеріалі, але проведена вона, 
мабуть, досить умовно. В загальному ж плані вважаємо за можливе 
припускати, що північна, «цокаюча», частина східнобілоруських говірок 
(шоста група Карського) кореспондує ареалу городищ Смоленського 
типу та смоленської групи довгих курганів. 


116 





«Пе 
кою 
"и 
"|" 
тео м 

тет 

г" "р 


Діалекти східнослов'янських мов (за Ф. Жилком, Ю. Карським та даними Москов- 
ської Діалектичної комісії): 


а) Українська мова: 1-- південно-західні говірки, 2 -- київсько-полтавський діалект, 3--4 -- по- 

ліські говірки: б) білоруська мова: 5--3-а група Карського, 6-- 2-а група Карського, 7 -- 1-а 

група Карського, 8 - 5-а група Карського, 9 -- б-а група Карського, в) російська мова: 10 -- псков- 

ський діалект, 11-12 -- новгородський діалект, 13-- тульська група південноросійських говірок, 

14 -- курсько-орловська група південноросійських говірок, 15 -- перехідні російсько-білоруські 
говірки, 16-- молдавська мова. 


ДІАЛЕКТИ Територія сучасної російської (великору- 

РОСІЙСЬКОЇ МОВИ ської) мови охоплює в основному область 

пізньої слов'янської колонізації (Поволжя, 

Північ), отже, генезис її діалектного поділу відображує дуже складний 

процес і охоплює надто великий період часу, що виходить за хроноло- 
гічні рамки нашої роботи. 

Як відомо, сучасна російська мова поділяється на дві великі ча- 
стини: південновеликоруське та північновеликоруське наріччя, між 
якими проходить широка смуга середньовеликоруських говірок, що за- 
ймають проміжне місце. Кожен з цих масивів в свою чергу поділяється 
ча ряд вужчих діалектних груп, причому поділ цей виявляється більш 
чітким на півночі, де сталість населення була вищою на протязі П тис., 
ніж на півдні, історична доля якого мала зовсім інший характер. За ав- 
торитетною думкою Р. І. Аванесова, причини труднощів у виділенні 
діалектних груп південновеликоруського наріччя полягають в «особливо 
неоднорідному і складному соціальному складі населення південновели- 
коруської території, яка в значній своїй частині була колонізована в 
пізніший час (в ХМІ--ХУІП вв. і пізніше)» ЦП, с. 227). Як підкреслює 
дослідник, тут іноді розрізняються говірки не лише сусідніх сіл, а й на- 
віть різних кінців одного й того ж поселення (там же). 

Нас цікавитимуть в основному три діалектні групи російської мови: 
новгородський діалект, псковський (обидва належать до північновелико- 
руського наріччя) та частина південновеликоруських говірок. 

Перші два діалекти територіально знаходять дуже точні відповід- 
ності на археологічній карті. Новгородський діалект займає територію 
басейну озера Ільмень-- аж до Фінської затоки та Ладоги на півночі, 
район Чудського озера на заході і верхів'я Волги -- на сході. Південна 
границя проходить кривою лінією від Чудського озера на північному за- 
ході, далі утворює великий вигин на південь в середній течії р. Ловаті 
і знову піднімається на північ в район Валдаю (183, карта Д. Окреслена 
область дуже точно збігається з територією, в другій половині І тис. н.е. 
зайнятою сопками новгородського типу |4011. 

Псковський діалект, який за думкою спеціалістів посідає особливе 
місце в системі російської мови |444, 543|, охоплює територію між новго- 
родським діалектом і північними діалектами білоруської мови. Це-- об- 
ласть басейну р. Великої та Псковського озера, верхів'я рр. Західної 
Двіни, Ловаті та Волги; вона так само точно збігається з територією 
псковської групи довгих курганів |401|. Точна відповідність даних діа- 
лектології та археологічного матеріалу особливо підкреслюється гра- 
ницею між псковським та новгородським діалектами, що має складну 
«двогорбу» конфігурацію; ареал псковських довгих курганів піднімає- 
ться двома виступами на північ -- в район Псковського озера та в район 
Валдайської височини -- слідом за границею псковського діалекту. Від- 


118 


значимо, що в деяких відношеннях (цокання) псковський діалект вияв- 
ляє спільність з північною частиною східнобілоруських говірок (шоста 
група Карського), що, очевидно, свідчить про певну етнічну спільність 
обох масивів населення. Це знову-таки добре кореспондує даним архео- 
логії (довгі кургани). 

Серед південновеликоруських говірок нас цікавить тульська група, 
що в загальному плані відповідає ареалу городищ верхньоокського типу, 
займаючи основну частину верхньої течії Оки та сусідні райони. При 
невизначеності точних границь співставлення тут навряд чи можливі. 


ДІАЛЕКТИ Особливої уваги заслуговує питання про 

МАРГІНАЛЬНИХ РАЙОНІВ характеристику маргінальних районів, тоб- 

то таких, де певним археологічним куль- 

турам відповідають діалектні групи різних мов. До числа таких районів 

відноситься область, яка в першій половині І тис. н. е. була зайнята 

пізньозарубинецькою культурою, тобто область Прип'ятського та Дес- 
нинсько-Сейминського Полісся. 

На північ від південно-західних діалектів української мови лежить 
-витягнута вузькою смугою з заходу на схід область двох груп говірок -- 
західнополіська та центральнополіська (183, карта 2) Ареал цих груп 
детально збігається з південною частиною прип'ятського варіанта пізньо- 
зарубинецької культури першої половини І тис. н. е. та пам'яток типу 
Корчак і Луки-Райковецької МІ--ІХ ст. Збіг обох ареалів цілком оче- 
видний вздовж південної границі, особливо -- в її західній частині (на 
сході маємо порушення збігу в області стику з київсько-полтавським 
діалектом, що, як сказано, становить новоутвір). Характерною є наяв- 
ність вузької смуги перехідних говірок від поліських до південно-захід- 
них; цій смузі на археологічній карті відповідає зона відносних змі- 
щень, в межах якої виступають і пам'ятки, що відбивають черняхівську 
традицію, і матеріали типу Корчак та Луки-Райковецької. 

Але північна границя поліських говірок української мови проходить 
значно нижче від північної границі ареалу пам'яток зарубинецької 
культури або корчацького типу. Північній частині цього ареалу не менш 
точно відповідає найпівденніша частина західнобілоруських говірок 
(третя група Карського), що охоплює лівобережжя Прип'яті від самого 
верхів'я до Дніпра, не доходячи на півночі до Слуцька. Північна межа 
цієї діалектної групи повністю збігається з північною межею названих 
археологічних культур, а разом з тим -- з південним рубежем ареалу 
культури штрихованої кераміки та городищ середньобілоруського типу. 

Таким чином, прип'ятський ареал археологічних культур (мілоград- 
ська культура, прип'ятський варіант зарубинецької культури, пам'ятки 
типу Корчак і Луки-Райковецької) на діалектологічній карті представ- 


119 


лений сумою кількох діалектних груп: західнополіською та середньопо- 
ліською групами говірок української мови та південною частиною захід- 
нобілоруських говірок, що, очевидно» в свою чергу поділяється на дві 
менші групи. 

На Лівобережжі Дніпра ареал юхнівської культури, пізніше -- 
деснянсько-семинського варіанта зарубинецької культури і, нарешті -- 
городищ роменського типу-- на діалектологічній карті теж зайнятий 
кількома діалектними групами, що належать до різних східнослов'ян- 
ських мов. Але тут немає такої чіткості в границях, як у правобереж- 
ному: Поліссі, оскільки в цьому районі в пізніші часи (після татаро-мон- 
гольської навали) відбувалися серйозні переміщення населення (засе- 
лення "Слобожанщини, колонізація області  південновеликоруських 
діалектів, про яку вже йшлося, тривалий процес обміну населенням між 
українськими та російськими землями в пізньофеодальну епоху тощо). 

Але в загальному плані можна твердити, що цьому археологічному 
ареалу (границі якого, до речі, теж не були стабільними) в основному 
відповідають східнополіська група говірок української мови (яка є ре- 
ліктом дуже давніх часів), а також орловсько-курський діалект російсь- 
кої мови; південно-східна частина говірок білоруської мови (шоста 
група Карського) та говірок, переходних від великоруської мови до бі- 
лоруської. 

Таким чином, два великі археологічні масиви, які протягом І тис. 
виявили неабияку стійкість традицій етнічного розвитку, в П тис. вияви- 
лися розчленованими внаслідок розвитку трьох сучасних східнослов'ян- 
ських мов десь протягом ХІМУ--ХУП ст. Тут стародавні відносини 
закриті відносинами більш пізніх часів, оскільки діалектні зв'язки «пле- 
мінного» періоду виявилися надто слабкими перед новими зв'язками 
національного характеру. Це є блискучим підтвердженням викладеної 
вище тези (с. 42), що мовна диференціація завжди є зворотним виявом 
етнічної інтеграції. Втім, загальновизнаною є близькість поліських гові- 
рок України до сусідніх говірок курсько-орловського діалекту російської 
мови та південно-білоруських діалектів Поприп'яття та Подесення. 


зрбнсовавн Етнічна структура утворюваної Русі знахо- 

ДАНІ дить свої підтвердження і в даних антропо- 

логії. Ці дані вимагають обережного під- 

ходу, оскільки протягом двох тисячоліть складного історичного процесу 
корінне населення земель, що нас цікавлять, зазнало чимало істотних 
змін і нашарувань. Тим більш важливим здається той факт, що крізь 
загальну складність картини розташування окремих антропологічних 
типів він дає можливість з'ясування цілком певних відносин і зв'язків. 
В основу розгляду беремо антропологічну карту, опубліковану в 1960 р. 


120 


українським антропологом В. Д. Дяченком (177, 178|!. Звичайно, антро- 
пологічні матеріали мають надто делікатний характер, вони не можуть 
показати таку ступінь деталізації у визначенні ареалів, як археоло- 
гічні або лінгвістичні дані. Але картина, що відображена названою 
картою, настільки виразна, що, зрештою, не потребує особливих комен- 
тарів. 

Область лісостепу на цій карті займає антропологічний тип, який 
В. Д. Дяченко називає центральноукраїнським. Відповідність його тери- 
торії ареалу черняхівської культури впадає у вічі-- за винятком 
лише одного вузького району - - колишньої Берестейської землі (район 
Берестя над Бугом), де пам'ятки черняхівського типу поки що невідомі. 
Відображенням яких процесів є антропологічна характеристика цього 
району-- чи то якихось дуже давніх зв'язків, чи, може пізнішого пе- 
реміщення населення в ХІП--ХІПЇ ст. коли Берестя входило до складу 
Волині -- сказати важко, Але цілком очевидно, що це вузьколокальне 
відхилення не зменшує значення загальної відповідності. 

В області Прикарпаття виступає інший антропологічний тип -- кар- 
патський, близький до динарського (отже, такий, що вказує на південні 
та південно-західні зв'язки). Його територія повністю збігається з тери- 
торією прикарпатських курганів, які виявляють найбільшу своєрідність 
і відрубність серед інших варіантів черняхівської культури. Очевидно, 
племена «підкарпатських курганів» (деякі дослідники виділяють Їх В 
окрему культурно-історичну групу (438, 441) мали інше походження, ніж 
основна частина черняхівських племен. 

В області Прип'ятського Полісся виступає ще одна локально обме- 
жена антропологічна група-- поліський тип, який, поза всяким сумні- 
вом, відповідає ареалу прип'ятського варіанта зарубинецької культури 
та пам'яток типу Корчак і Луки-Райковецької. Але, оскільки цей антро- 
пологічний тип представлений тільки в цьому районі і, зокрема, відсут- 
ній в інших районах зарубинецької культури (Подесення), доводиться 
думати, що він має глибше коріння і відбиває субстратний шар, архео- 
логічно представлений мілоградською культурою. 

Верхня Наддніпрянщина в антропологічному відношенні має явну 
спільність і характеризується єдиним типом -- так званим валдайським. 
Оцінюючи його поширення, можна думати, що основним ядром його те- 
риторії була область культур гладкостінної кераміки (юхнівська у По- 
десенні, городища смоленського типу у Верхній Наддніпрянщині та 


|В монографії, опублікованій у 1965 р. В. Д. Дяченко дав більш докладну 
і складну класифікацію антропологічних типів, ніж в статті 1960 р. Зокрема, тут ним 
виділені деякі варіанти центральноукраїнського типу (волинський та ін.); разом з тим 
поліський тип, який у 1960 р. розглядався як особливий, тепер включений до складу 
центральноукраїнського як один з його варіантів. Але ці часткові зміни та «БРОЗНеННЯЙ 
звичайно, не міняють суті справи. 


121 





Антропологія східних слов'ян (за В. Дяченком): 


1-- центральноукраїнський тип, 2-- карпатський тип, 8-- поліський тип, 4-- середньодніпров- 
ський (суперстратний) тип, 5 - валдайський тип, 6-- ільменський тип. 


городища верхньоокського типу на верхній Оці), що справді мають 
певну спорідненість. Але територія цього антропологічного типу знач- 
но ширша від ареалу названих культур. Зокрема, він виступає і в області 
білоруського Правобережжя -- в східному районі культури штрихованої 
кераміки (там, де помітні елементи зарубинецькі). В західному районі 
натомість переважає інший антропологічний тип -- верхньоніманський, 
в якому, очевидно, маємо антропологічний релікт, зв'язаний з племе- 
нами штрихованої кераміки. 

В області на північ від Наддніпрянщини (басейн Західної Двіни, 
р. Великої та озера Ільмень) теж бачимо складну картину: тут змішані 
два антропологічні типи -- валдайський та ільменський, що, треба ду- 
мати, відбивають складність етногенічного процесу в цьому районі. Іль- 
менський тип, очевидно, є субстратним і зв'язується з дослов'янським 
населенням району (носії культури текстильної кераміки); характерно, 
що цей тип виступає і у Верхньому Поволжі, де, мабуть, теж має суб- 
стратний характер. Натомість валдайський тип зв'язаний з появою но- 
вого населення, що вийшло з більш південних районів. Поява останнього, 
очевидно, і призвела до слов'янізації краю. Це нове населення, безумов- 
но зв'язане з племенами культур гладкостінної кераміки, отже, походить 
з області Верхньої Наддніпрянщини, Подесення або верхньої Оки. 

Поширення валдайського антропологічного типу на широких про- 
сторах -- аж до Уралу і Сибіру, ілюструє процес пізнішої російської ко- 
лонізації -- освоєння нових земель протягом ХІЇ--ХУЇ ст. 


ПАЛЕОАНТРОПОЛОГІЯ Велике, можна сказати, вирішальне зна- 
чення для постановки і розв'язання пробле- 
ми про антропологічний аспект етногенезу східних слов'ян мали б палео- 
антропологічні студії. Звичайно, так звана соматична антропологія (що 
займається вивченням фізичного типу наших сучасників) не може дати 
матеріал для оцінки генетичних ліній в їх чистому вигляді, бо протягом 
останніх двох тисячоліть населення Східної Європи розвивалося не у ва- 
куумі, і, при всій автохтонності цього розвитку, так чи інакше зазна- 
вало певних змін. Вивчення ж антропологічного матеріалу, синхронного 
досліджуваній добі, могло б відтворити картину більш адекватну |, 
отже, більш переконливу. 

Але, на превеликий жаль, тут ми неминуче стикаємося з відсутністю 
потрібних джерел: безроздільне панування обряду трупоспалення на пе- 
реважній більшості давньоруських земель у ранньосередньовічні часи 
робить неможливою реконструкцію навіть загальної схеми. Тільки на 
початку другого тисячоліття, у зв'язку з поширенням християнства, тіло- 
покладення починає поступово витісняти тілоспалення, та й то не всюди 
однаковою мірою. Але й ті матеріали, що маємо для ХІЇ--ХПІ ст., 


123 


досліджені далеко не повно. Однак дослідники вважають, що і наявний 
матеріал дає можливість простежити деякі племінні особливості в струк- 
турі східного слов'янства |4; 516; 404. 

Так, територія Верхньої Наддніпрянщини характеризується доліхо- 
кранним антропологічним типом з середньою шириною обличчя. Нато- 
мість Прип'ятське Полісся дає переважання відносної широколицесті. 
Говорити зараз про точне визначення географічних ареалів важко, але 
в загальних рисах вони накладаються на археологічні області, показані 
пам'ятками мілоградської культури та культури городищ з гладкостін- 
ною керамікою (|4|. Однак все це ще вимагає уточнення на підставі 
дальших досліджень. 

Таким чином, матеріали, що є в розпорядженні дослідників, дозво- 
ляють лише перші приблизні намітки, які, однак, лідтверджують викла- 
дені вище міркування. Найбільше йдеться про південну частину дослі- 
джуваної території, де обряд тілопокладання існував на протязі усього 
І тис. н. е., і перш за все-- про матеріали черняхівської культури. 

Вперше антропологію черняхівських племен вивчав Г. Ф. Дебец. 
Дослідивши серію черепів з Черняхова, Маслової та Дідівщини, він 
прийшов до висновку, що ці черепи належать до доліхокранного євро- 
пеоїдного типу, з досить вираженою грацилізацією |161, с. 164--167). Він 
вважає, що цей тип являє собою ланку в розвитку аборигенного серед- 
ньодніпровського антропологічного типу, до якого належать також при- 
дніпровські скіфи більш раннього часу і києво-чернігівські слов'яни часів 
Київської Русі. Відмінність усіх цих хронологічних груп мають, за дум- 
кою Дебеца, спрямований характер: черняхівські черепи відрізняються 
від скіфських в тому ж напрямку, що і черепи середньовічних слов'ян від- 
різняються від черняхівських. Розвиток і зміни антропологічного типу 
полягали головним чином у поступовій грацилізації, яка потроху під- 
силювалася протягом двох тисячоліть. 

Висновки Г. Ф. Дебеца були підтверджені Т. С. Кондукторовою на 
підставі дослідження антропологічних серій з черняхівських могильни- 
ків Нижньої Наддніпрянщини (розкопки Е. О. Симоновича) |204| та 
М. С. Велікановою на матеріалах Молдавії П11; 112; 113). Було вста- 
новлено, що загалом антропологія черняхівських племен  відзна- 
чається великою витриманістю і єдністю в межах великого географічного 
району. 

Правда, останнім часом Г. П. Зінкевич відзначила деякі особли- 
вості черепів з Косанівського могильника (Побужжя), які характери- 
зуються більшою доліхокранністю (69,3 проти середньочерняхівського 
показника -- близько 73) |П191, с. 138--188). Однак, навряд чи ця від- 
мінність одного могильника може свідчити про генетичну відрубність 
стародавнього населення Побужжя, розташованого в самому центрі чер- 
няхівських земель. 


124 


Цікаві спостереження зроблені М. С. Велікановою внаслідок порів- 
няння черняхівських черепів з ранньослов'янськими черепами з могиль- 
ника Бранешти (Молдавська РСР) ПІ; 1131. Виявилося, що на відміну 
від слов'ян Києво-Чернігівської Наддніпрянщини, бранештські слов'яни 
відрізняються від черняхівців настільки істотно, що навряд чи може 
йтися про їх генетичний зв'язок. Шукаючи порівняльного матеріалу, до- 
слідник знаходить його в більш пізній антропології Прип'ятського По- 
лісся (синхронний матеріал там відсутній через безроздільне панування 
обряду поховань з тілоспаленням). Звідси випливає дуже цікавий вис- 
новок, що Бранештський могильник є пам'яткою не місцевого, а при- 
йшлого населення, скоріш за все--вихідців із значно північніших, 
поліських земель. 

На жаль, при історичній інтерпретації одержаних наслідків 
М. С. Веліканова допускає елементарну логічну непослідовність. Визна- 
ючи наявність генетичних зв'язків між черняхівськими племенами і піз- 
нішим слов'янським населенням Наддніпрянщини та відсутність такого 
зв'язку в Молдавії, вона намагається пояснити це.. міжплемінним ха- 
рактером черняхівської культури (!). Тимчасом матеріал уповноважує 
на цілком протилежний висновок: адже саме антропологія черняхів- 
ських племен відзначається великою єдністю і монолітністю, через що 
жодних локальних відмінностей тут не простежуємо. Отже, населення, 
що залишило пам'ятки черняхівського типу, було монолітним не тільки 
в культурному, а й у фізичному відношенні. Натомість антропологія се- 
редньовічних слов'ян виявляється строкатою, коли черепи з Бранешт 
істотно відрізняються від черепів з Київщини та Чернігівщини. В цьому 
бачимо безумовне підтвердження нашої тези про складний шлях етніч- 
ного розвитку Русі, яка, поза сумнівом, мала під собою досить строкате 
генетичне підложжя. 

Розселення північнослов'янських племен з Полісся (в тому числі 
і Прип'ятського) на південь не є чимсь несподіваним, і про це доводи- 
лося писати й раніше |85|Ї. Антропологічні матеріали з Бранешт підтвер- 
джують справедливість висловленої точки зору. Західнополіські, попри- 
п'ятські особливості бранештських черепів здаються особливо красно- 
мовними, бо саме цей район протягом тривалого часу зберігає свій автох- 
тонний характер (пор. поліський антропологічний тип Дяченка). Отже, 
всі наявні факти тісно переплітаються в єдину, нерозривну систему. 


ікроіо діднанован Відповідність матеріалів, що характеризу- 

ПЛЕМЕН ють такі різні сторони суспільного розвит- 

ку, як матеріальна культура, мова та фізич- 

ний тип людини, не залишають сумніву в тому, що встановлені нами 
ареали мають глибоке історичне обгрунтування і їх аж ніяк не можна 
вважати наслідком випадкових збігів. Таких ареалів маємо сім: 1) Іль- 


125 


менський; 2) Верхньодніпровський (включаючи і верхів'я Західної Дві- 
ни); 3) Середньобілоруський; 4) Верхньоокський (включаючи і верхів'я 
Дону), 5) Прип'ятський; 6) Деснянсько-Сейминський (включаючи і верх- 
ню течію лівих приток Дніпра); 7) Лісостеповий, що в свою чергу роз- 
падається на 6 менших ареалів. 

Спробуємо тепер етнічно інтерпретувати їх, спираючись на літописні 
відомості щодо «племінного» поділу східного слов'янства. Завдяки побу- 
дуванню синтетичної карти на базі археологічних, лінгвістичних та ан- 
тропологічних джерел, це завдання не становитиме особливих трудно- 
щів, хоч само по собі воно вважається надто складним і не дарма 
породило таку величезну кількість літератури. 

Справа в тому, що літописи в жодному місці не дають зведеної єди- 
ної картини розселення давньоруських «племен» з точним окресленням 
території кожного конкретного «племені». Більш того, не маємо навіть 
єдиного списку «племен», який дозволив би точно визначити «племінну» 
структуру Русі; конкретні «племена» згадуються в різних місцях літо- 
писного оповідання, у зв'язку з тими чи іншими конкретними подіями. 
Всього названо 15 «племен», а саме: поляни, ільменські словени, дерев- 
ляни, сіверяни, кривичі, полочани, дреговичі, в'ятичі, радимичі, воли- 
няни, дуліби, бужани, тиверці, уличі, білі хорвати. Але співвідношення 
між ними не вказані; невідомо навіть, чи всі вони являли собою явище 
одного масштабу, чи нема серед них таких племен, що відносяться одне 
до одного, як частка до цілого (як, скажімо, у західних слов'ян, хижани 
чи ратарі були частиною союзу лютичів). В нашому випадку відомо 
лише одне: полочани були частиною кривичів, яких літописець поділяє 
на дві частини (полоцьку і смоленську). 

Але наявність добре документованих даних з сфери археології, лін- 
гвістики та антропології дає можливість досить точної реконструкції 
«племінної» карти Русі, яка, правда, в деяких випадках відрізнятиме- 
ться від загальнопоширених хрестоматійних уявлень і тому у декого 
може викликати враження несподіваності. 

Розгляд починаємо з півночі на південь. 


Ільменські (або новгородські) словени за- 
ймали північний край східної слов'янщини. 
«Словени же седоша около озера Илмеря 
и прозвашася своим имянем, и сделаша град и нарекоша и Новгород» 
1352, с. 11). Отже Новгород -- племінний центр словен. 

Територія, де відзначені ільменські словени, мабуть, становила один 
з тих районів Східної Європи, який найпізніше зазнав слов'янізації. По- 
яснюється це, цілком природно, найвіддаленішим розташуванням даного 
району від головного вогнища східнослов'янського ентогенезу -- східно- 


ІЛЬМЕНСЬКІ 
СЛОВЕНИ 


126 


європейського лісостепу. Найдавніші матеріали, що дають підставу го- 
ворити про проживання слов'янського населення в цій області, стосую- 
ться МІ--МП ст. н. е., але основна маса пам'яток датується УІ--МПІ ст. 
і ще пізнішим часом. Очевидно, тільки від того періоду можна говорити 
про слов'янізацію краю; десь у МІ ст. виникло й найдавніше слов'янське 
городище цього району -- Стара Ладога |360). Але й пізніше, навіть в 
часи розвинутої Русі, неслов'янське населення становило значний про- 
цент мешканців Новгородських п'ятин: процес слов'янізації не був за- 
вершений і в цю епоху. 

Археологічно ільменські словени атрибутовані прекрасно: Їм відпо- 
відає ільменський ареал пам'яток, представлений у другій половині 
І тис. н. е. сопками новгородського типу та зв'язаними з ними поселен- 
нями. Більш давнє археологічне підложжя розчиняється в стихії вели- 
кого масиву пам'яток текстильної кераміки, що охоплював широкі про- 
стори на півночі нашої країни. В епоху Київської Русі ареал ільменських 
словен добре простежується на підставі деяких типів жіночих прикрас 
(ромбощиткові скроневі кільця та ін. (20; 21:4021)). 

Як відзначалося вище, ареал сопок МІ--ІХ ст. розпадається на три 
локальні вияви: сопки новгородського типу, сопки ладозького типу та 
сопки псковського типу. Цей поділ, очевидно, відбиває внутрішню «пле- 
мінну» структуру союзу ільменських словен. Отже, цей союз становив 
об'єднання трьох менших «племінних» утворень. 

На діалектологічній карті ареал ільменських словен представлений 
новгородським діалектом російської мови, а на антропологічній -- змі- 
шаним валдайсько-ільменським типом. 


Не менш ясним, хоча й значно складнішим, 
є питання щодо локалізації кривичів. Роз- 
повідаючи про розселення слов'ян на Руській рівнині, літописець пише: 
«иний седоша на Двине й нарекошася полочане, речьки ради, яже вте- 
четь в Двину, имянем Полота, от сея прозвашася полочане» |352, с. ІД. 
Трохи далі, при переліку князівств, що передували утворенню об'єдна- 
ної Русі, читаємо: «...а другого (князівство -- М. Б.) на Полоте, иже по- 
лочане. От них же кривичи, иже седять на верх Волги и на верх Двиньт 
и на верх Днепра, их град есть Смоленск; туде бо седять кривичи» |352, 
с. 13). Таким чином, згідно з уявленнями літописця, виходило б, що смо- 
ленські кривичі походять від полоцьких. 

Кривицькі землі теж відносяться до числа районів, слов'янізованих 
порівняно пізно; отже, за літописною концепцією їх слов'янізація мала б 
два етапи: першим ядром були полоцькі кривичі в басейні Західної 
Двіни, другим -- смоленські, територія яких охоплювала верхів'я Дніпра 


і Волги. 


КРИВИЧІ 


127 


Останнім часом кривичі стали об'єктом ретельного дослідження 
ряду радянських археологів (С. А. Тараканова, В. В. Сєдов, П. М. Тре- 
тьяков, Е. А. Шмідт, Я. В. Станкевич та ін. |467; 469; 401; 402; 498; 544; 
546; 5471), яке дало цілком позитивні і переконливі результати. 

Складна структура кривичів, очевидно, є відображенням відповідно 
складного шляху формування їх, як окремого східнослов'янського «пле- 
мені». Археологічно кривичі добре атрибутовані довгими курганами. 
Кристалізація цієї групи археологічних пам'яток припадає на порівняно 
пізній час -- не раніше УІ--УМ ПІ ст. В більш ранній період територія кри- 
вичів була зайнята трьома різними культурними виявами, які, мабуть, 
і обумовили внутрішню структуру «племені». Головне ядро кривицьких 
земель становила область городищ смоленського типу з гладкостінною 
керамікою. В основному ця область відповідає майбутній території смо- 
ленських кривичів. Але окрема група пам'яток цього типу представлена 
також у верхній течії Західної Двіни, де пізніше виступає велика поло- 
цька група довгих курганів, поза сумнівом, зв'язана з полочанами. 
Ареал останніх значно ширший за територію двінської групи городищ 
смоленського типу і охоплює значну частину ареалу городищ штрихова- 
ної кераміки. Отже, археологічні дані показують більш складну кар- 
тину, аніж це виходило б на підставі самих тільки літописних даних. 
Забігаючи наперед, відзначимо, що, говорячи про взаємини між полоча- 
нами і смоленськими кривичами, літописець мав на увазі не так етнічні, 
як політичні стосунки. 

Третя група довгих курганів відома в Псковській землі, в зв'язку 
з чим дослідники (В. В. Сєдов, С. А. Тараканова та ін. Ї|467; 401; 4021) ви- 
діляють ще одну групу кривицького населення -- псковських кривичів,-- 
невідому в літописах. В більш давній час територія, зайнята цією групою 
пам'яток, входила до ареалу культури текстильної кераміки. Отже, 
кривицький союз племен являв собою також об'єднання трьох племін- 
них груп. 

. В. Сєдов вважає, що саме псковські кривичі репрезентують по- 
чатковий етап слов! янізації цього району Русі. Зараз в літературі 
набула поширення точка зору, згідно з якою кривичі з'явилися на тих 
землях, де їх застала історія, як уже цілком сформована етнографічна 
єдність; дослідники (В. В. Сєдов, П. М. Третьяков, С. А. Шмідт |401; 
498; 544)) прямо говорять про появу кривичів у Псковській, Полоцькій 
та Смоленській землях у УЇ--УПІ ст. Вище говорилося про неможли- 
вість заперечувати традицію розвитку місцевих культур в цьому районі 
протягом другої половини І тис. н. е. Головна помилка названих дослід- 
ників, з нашої точки зору, полягає в тому, що процес формування криви- 
чів, як певної етнічної групи, вони виносять за межі району їх розсе- 
лення, тоді як в дійсності він протікав саме на цих землях і був безпо- 
середнім виявом процесу слов'янізації місцевого населення. Розпочався 


128 


він тоді, коли тут з'явилися перші елементи зарубинецького типу, і за- 
вершився в МІ--УМІЇ ст., разом з появою довгих курганів. 

Але з цього випливало б, що найдавнішим ядром формування кри- 
вицького союзу була Смоленська земля, де поява очевидних зарубине- 
цьких елементів припадає ще на першу половину І тис. н. е. 

В часи Київської Русі пам'ятки кривичів визначаються на підставі 
специфічної групи жіночих прикрас -- перстенеподібних скроневих кі- 
лець |20; 21; 401), але для псковської групи пам'яток вони не характерні. 

Лінгвістичні матеріали підтверджують висновок щодо тричленної 
структури кривицького союзу племен і різноетнічність їх субстрату: 
псковським кривичам відповідає псковський діалект російської мови, по- 
лоцьким -- північна частина західнобілоруських говірок (перша група 
Карського); смоленським -- північна частина східнобілоруських говірок 
(шоста група Карського). В антропологічному відношенні кривичі (ра- 
зом з в'ятичами та сіверянами) входять до ареалу валдайського типу. 
Але наявність домішки ільменського антропологічного типу в області 
псковських кривичів є важливим свідченням, що субстрат цієї групи на- 
селення доводиться шукати серед носіїв культури текстильної кераміки. 


Дреговичі становлять «плем'я», досліджен- 
ня якого ще тільки починається. Їхня істо- 
рія не має яскравих сторінок; власне кажучи, літописні відомості про 
них обмежуються згадками в загальному переліку «племен» з приводу 
того чи іншого питання. Археологічні пам'ятки дреговицьких земель 
досліджені порівняно слабо. Однак, незважаючи на те, що дреговичі 
менше привертали увагу дослідників, їх місце серед інших «племен» не 
викликає особливої дискусії. Почасти це пояснюється досить чітким ви- 
значенням дреговицької території в літописних текстах. 

В «Повісті временних літ» читаємо: «..а друзий седоша межи При- 
петью и Двиною и нарекошася дреговичи» |352, с. ІД. Їх містами були 
Случеськ (Слуцьк) та Клечеськ (Клецьк). Припущення, що Туров теж 
належав дреговичам і навіть був їх головним містом (189; ЗІЇ, с. 150; 
400, с. 112| не знаходить підтвердження в джерелах. 

Питанню про уточнення території дреговичів останнім часом приді- 
ляється певна увага |400), хоча наслідки досліджень у окремих авторів 
виходять неоднакові. Археологічним еквівалентом дреговичів є куль- 
тура, представлена верхнім шаром Банцерівського городища і анало- 
гічними йому пам'ятками, генетичною основою яких виступає культура 
штрихованої кераміки, Ф. Д. Гурєвич зв'язує з дреговичами поніманську 
групу довгих курганів П54; 155; 156), яку В. В. Сєдов вважає протокри- 
вицькою. Як випливає з викладених вище міркувань, точка зору Гурє- 
вич здається більш обгрунтованою. 


ДРЕГОВИЧІ 


129 





Топографія літописних «племен». 


В епоху Київської Русі територія дреговичів простежується на під- 
ставі поширення давньоруських курганів із залишками кострищ під на- 
сипами (що зв'язує цю область з ареалом полоцьких і смоленських кри- 
вичів). Зокрема, дуже добре простежується південна границя, що досить 
точно збігається з більш давньою границею між культурами штрихова- 
ної кераміки та мілоградською. Далі на південь представлені деревлян- 
ські кургани без кострищ, із спаленням осторонь. В. В. Сєдов вважає 
специфічно дреговицькою категорією прикрас металеві зелені намистинки 
1400); але їх ареал виходить за межі території дреговичів: вони відомі 
і в області вузького Поприп'яття (в тому числі і на Правобережжі ріки), 
тобто в землі деревлян. На сході область дреговичів переходить на лі- 
вий берег Дніпра (що добре узгоджується з територіальною характери- 
стикою більш давньої культури городищ штрихованої кераміки |447)). 

На діалектологічній карті ареал дреговичів відображений серед- 
ньою частиною західнобілоруських говірок (друга група Карського). 
Зате антропологічна характеристика їх території виявляється подекуди 
складнішою. Західна частина її представлена верхньоніманським антро- 
пологічним типом, східна -- валдайським. Це дозволяє уточнити процес 
формування даної групи племен. Як уже відзначалося, спостереження 
А. Г. Митрофанова |300) показують, що східний район культури штрихо- 
ваної кераміки в Білорусі характеризується наявністю зарубинецьких 
елементів ще в першій половині І тис. н. е.; відображенням цих елемен- 
тів у сфері антропології, очевидно, і є поширення валдайського типу на 
даний район Наддніпрянщини. Натомість слов'янізація західного райо- 
ну затяглася до другої половини І тис. причому приплив сюди нового, 
слов'янського населення, очевидно, був менш інтенсивний, завдяки чому 
тут зберігся місцевий субстратний антропологічний тип. 

Звідси випливає, що дреговичі так само, як ільменські слов'яни або 
кривичі, являли собою складне міжплемінне об'єднання, що мало в сво- 
єму складі принаймні дві групи племен. 


зкйкЙй Радимичі і в'ятичі в «Повісті временних 

І В'ЯТИЧІ літ» займають зовсім особливе місце. Літо- 

писець взагалі не вважає їх східними сло- 

в'янами і приписує їм ляське (тобто польське) походження: «радимичи 

бо и вятичи от ляхов. Бяста бо 2 брата в лясех, - Радим, а другий Вят- 

ко-- й пришедьша седоста Радим на Сьжю, и прозвашася радимичи, 

а Вятько седе с родом своим по Оце, от него же прозвашася вятичи» 
1352, с. 141. 

Це повідомлення, природно, викликає до себе дуже скептичне став- 
лення з боку дослідників |352, т. П, с. 225--2261). Але як би не оцінювати 
твердження літописця, місце, що займають радимичі та в'ятичі серед 
інших східнослов'янських племен, справді не зовсім звичайне. 


9" 131 


Перш за все підкреслимо, що ці «племена» (особливо в'ятичі) ви- 
ступають на сторінках літописів довше, аніж інші «племена». Про в'я- 
тичів, наприклад, існують повідомлення ще в ХІЇ ст. Це «плем'я» вва- 
жається серед інших давньоруських племен найбільш відсталим, що 
зберігало свої «племінні» форми суспільного життя довше, ніж будь-яке 
інше. Відомо, що Володимиру Мономаху ще доводилося мати справу 
з «племінним» князем в'ятичів Ходотою. 

В кожному випадку і радимичі і в'ятичі найбільш очевидно і яс- 
краво окреслюються пам'ятками епохи Київської Русі. Для перших про- 
відним типом речей виявляються п'ятипроменеві скроневі кільця |З74Ї; 
для других -- п'ятилопасні |20; 21). Роботи Б. О. Рибакова та А. В. Арци- 
ховського показали, що етнографічно чіткий образ радимичів і в'ятичів 
зберігається протягом усього періоду Київської Русі, а для в'ятичів на- 
віть ще в ХІУ ст. Ареали обох «племен» окреслюються прекрасно: ради- 
мичів-- в басейні Сожу, в'ятичів-- на Верхній Оці, тобто саме там, де 
їх вміщують літописні дані. При цьому границі ареалів визначаються 
дуже точно. 

Але більш давні матеріали, що відносяться до І тис. н. е., показують 
принципово різну картину в цих двох районах. Область в'ятичів окрес- 
лена цілком очевидно, як певний етнографічний ареал, протягом усього 
часу від другої половини І тис. до н. е.: носії культури городищ верхньо- 
окського типу, безумовно, є тим субстратом, що ліг в основу даної групи 
слов'янських племен. Процес слов'янізації цього субстрату припадає ще 
на першу половину І тис. н. е., коли формується мощинська культура. 
Остання є найдавнішим археологічним еквівалентом в'ятичів, що доз- 
воляє визначити первинний ареал їх розселення. В кінці І тис. н. е. 
в верхній течії Дону з'являється група городищ боршівського типу, яка, 
очевидно, теж залишена в'ятицьким населенням |ЗІ10, с. 867; отже, 
можна говорити про певне просунення в'ятичів на південний схід. 

Натомість територія радимичів не визначена археологічними па- 
м'ятками докиївського часу. Починаючи від І тис. до н. е. вона являла 
собою стик різних культур. Спочатку основна частина її входила до аре- 
алу мілоградської культури, а разом з тим -- культури штрихованої та 
гладкостінної кераміки. В першій половині І тис. бачимо тут пам'ятки 
пізньозарубинецького типу, що, мабуть, належать до деснянсько-сей- 
минського ареалу, та поселення культури штрихованої кераміки з еле- 
ментами зарубинецького типу. Пам'ятки другої половини тисячоліття, 
які можна було б зв'язувати з радимичами, так само не виділені; можна 
думати, що в басейні Сожу і в цей час стикалися щонайменше два різні 
вияви: городища середньобілоруського типу та роменська культура. 

Не виділяється цей район і на картах діалектологічній та антропо- 
логічній. Перша з них саме в басейні Сожу показує стик трьох діалект- 
них груп: двох, що відносяться до західнобілоруських діалектів (перша 


132 


та друга групи Карського, що відповідають полоцьким кривичам та дре- 
говичам) та східнобілоруська група говірок (п'ята група Карського). 
На другій область радимичів закрита значно ширшим ареалом, пред- 
ставленим валдайським антропологічним типом. 

Все це приводить до думки, що радимичі справді випадають з за- 
гальної системи літописних «племен» і що автор «Повісті временних літ» 
мав певні підстави винести їх за дужки. Очевидно, вони дійсно являють 
собою деяке новоутворення, що виникло на останній стадії формування 
Русі внаслідок якихось специфічних умов, поки що нам не зрозумілих. 
До цього схиляє і те, що територія радимичів значно менша за терито- 
рію будь-якого іншого літописного «племені». 


ДЕРЕВЛЯНИ -  Деревляни користуються в літературі знач- 
ною популярністю завдяки яскравим по- 
діям, зв'язаним з їх історичною діяльністю (повстання 945 р. та ін.). 
Те, що областю їх розселення було Прип'ятське Полісся та басейн Тете- 
рева, не викликає сумніву, незважаючи на те, що літопис взагалі не дає 
ніяких визначень деревлянської території, крім заяви, що вони жили 
в лісах |352). Містами деревлян були Іскоростень (він відігравав роль 
«племінного» центру), Овруч, і, очевидно, Туров. Щодо визначення де- 
тальних границь «племені» неясність існує лише на заході і півночі -- 
через тенденцію відносити західну половину Прип'ятського Полісся до 
області волинян, а південну границю дреговичів опускати аж до самої 
Прип'яті. 

Однак, викладені в попередніх розділах матеріали, гадаємо, дозво- 
ляють внести достатню ясність в ці питання. Ареал деревлян прекрасно 
визначається областю поширення прип'ятського варіанта пізньозаруби- 
нецької культури, а особливо -- пам'яток типу Корчак та Луки-Райкове- 
цької. Поселення в Зимно свідчить, що область деревлян простягалась 
аж до Західного Бугу і м. Володимир-Волинський виникло на прикор- 
донні між деревлянською та волинською землями. Поширення пам'яток 
пізньозарубинецького типу показує, що область деревлян охоплювала 
не тільки правий, а й лівий берег Прип'яті, досягаючи гирла Березини. 
В більш давні часи це була область мілоградської культури, носії якої 
стали основним субстратом деревлянської групи племен. 

Висновки ці абсолютно підтверджуються даними діалектології та 
антропології, які в даному районі виявляють максимальну чіткість. Не 
може бути сумніву, що території літописних деревлян відповідає область. 
західнополіської та центральнополіської групи говірок сучасної україн- 
ської мови та південна частина західнобілоруських діалектів (третя 
група Карського). Особливо ж слід підкреслити антропологічну своєрід- 
ність цього району, представленого поліським антропологічним типом, 


133 


який виступає тільки тут і не відомий в інших районах!. Можна вва- 
жати, що саме деревлянська територія виявляє найбільшу стійкість ет- 
нічних границь протягом усього часу, який є предметом розгляду. 

В епоху Київської Русі деревлянські старожитності представлені 
численними курганами, що містять поховання трьох основних типів: на 
горизонті, в насипу та в ямах. Усі ці типи не становлять локальних груп 
і трапляються по всій території Прип'ятського Полісся |388, с 11). 
Жодних специфічно деревлянських речей у поховальному інвентарі ви- 
ділити поки що не пощастило. 


СІВЕРЯНИ Сіверяни займали область Дніпровського 
Лівобережжя: течію Десни, Сейму, Сули, 
Псла і Ворскли. В «Повісті временних літ» читаємо: «А друзиий седоша 
по Десне, и по Семи, и по Суле, и нарекошася север» |352, с. 11). Наста- 
рих картах літописних «племен» сіверянам відводилося все Лівобе- 
режжя в межах Середньої Наддніпрянщини. В післявоєнні роки 
Б. О. Рибаков зробив спробу переглянути це уявлення, обмеживши тери- 
торію сіверян головним чином пізнішою Сіверською землею (Новгород- 
Сіверське удільне князівство), залишивши Чернігів, який звичайно вва- 
жався «племінним» центром сіверян, поза межами сіверянської області 
1373). Він запропонував своє тлумачення літописного повідомлення в 
тому розумінні, що йдеться лище про верхів'я перелічених річок, а не 
про всю їх течію. Частину Лівобережжя, «вивільнену» таким чином від 
сіверян, Рибаков включив до складу полянських земель. 

В цій постановці питання була певна рація. Очевидно, розширювати 
область сіверян до гирла Сули, Псла і Ворскли неможливо, і дійсно 
мова може йти лише про верхню течію цих річок. Але, з другого боку, 
обмеження сіверянської території границями пізнішого Новгород-Сівер- 
ського князівства теж не витримує критики. Власне кажучи, жодного 
реального обгрунтування такого обмеження ні в археологічному мате- 
ріалі, ні в історичному, ні в будь-яких інших категоріях джерел не ма- 
ємо. Цей район виявляється значно вужчим і від ареалу курганів епохи 
Київської Русі з спіралеподібними скроневими кільцями, що вважаються 
специфічно сіверянським типом прикрас, і від ареалу більш давніх 
археологічних культур, які повинні показати справжній ареал цього 
«племені». 

Археологічним еквівалентом сіверян, поза сумнівом, виступають 
пам'ятки роменської культури, які дають можливість досить точно ви- 





! Настільки, що антропологи вважають можливим на підставі антропологічних да- 
них визначати в інших районах переселенців - вихідців з ШПрип'ятського Полісся 
(М. С. Великанова |1111). 


134 


значити Границі розселення племен і зокрема вздовж течії Сули, Псла 
і Ворскли. На підставі цих даних випливає, що територія сіверян охоп- 
лювала основну частину середньодніпровського Лівобережжя, залиша- 
ючи вільними лише пониззя названих річок, які, очевидно, взагалі не 
мали суцільного осілого населення, з огляду на солончакові грунти, мало 
придатні для обробітку. 

Епоха рубежа н. е., представлена пам'ятками зарубинецького типу, 
показує, однак, більш вузьку територію, що обмежується в основному 
басейном Десни та Сейму і самим верхів'ям Сули. Приблизно ця ж те- 
риторія була зайнята і ще древнішою юхнівською культурою, яка, оче- 
видно, послужила основним субстратом сіверянської групи племен. 
Отже, бачимо певне розширення сіверянського ареалу в другій половині 
І тис. н. е., що, мабуть, було зв'язане з серйозними змінами у становищі 
населення лівобережного лісостепу в середині І тис. н. е. (навала гун- 
нів, потім аварів і т. д.), що привели до загибелі значної частини черня- 
хівських поселень в області Лівобережжя. 


еаденназаднодіох Південно-західною групою літописних «пле- 

ГРУПА ПЛЕМЕН мен» називаємо такі: уличів, тиверців, воли- 

нян, дулібів, бужан, білих хорватів. Вони 

займають в літописних текстах зовсім особливе місце. Про них маємо 

відомості найменш ясні і достовірні. Історія їх висвітлена найгірше; 

визначення території дається настільки неясно, що з приводу цього на- 

віть дискусій в літературі майже не було; існує традиційне розміщення 

деяких з цих «племен» на карті, яке, однак, ні на чому не базується. 

Більш того, великої популярності набула думка, яка взагалі заперечує 

існування принаймні двох з цих «племен» -- дулібів і бужан, які ототож- 
нюються з волинянами (2721. 

Неясність щодо південно-західних груп «племен», яка існує в пись- 
мових джерелах, підкреслюється неясністю археологічною. Вони та по- 
ляни є єдиними з літописних «племен», які залишилися зовсім неатрибу- 
тованими в пам'ятках епохи Київської Русі. На безнадійність цієї справи 
вказував ще О. А. Спіцин, який висловлював гіпотезу, що, мабуть, ці 
«племена» раніше від інших зійшли зі сцени, у зв'язку з чим «племінні» 
особливості їх в матеріальній культурі були повністю перемелені в за- 
гальній східнослов'янській культурі Київської Русі |456|Ї. З цим твер- 
дженням треба погодитися, бо, очевидно, не в недостатній дослідженості 
справа: спроби археологічно «піймати» полян і південно-західні «племе- 
на» робились неодноразово на різних ступенях розвитку археологічної 
науки, але позитивних наслідків не дали. Треба думати, що археоло- 
гічну атрибуцію їх треба шукати виключно в матеріалах, більш давніх, 
аніж Київська Русь, тобто в пам'ятках І тис. н. е. 


135 





Південно-західні «племена». 


За відправну точку беремо матеріали першої половини тисячоліття, 
що загалом досить добре накладаються на карту літописних племен. 
Зокрема, південно-західна група «племен» може бути успішно співстав- 
лена з населенням черняхівської культури, що дуже добре виділяється 
на етнографічній карті цієї епохи. Коли погодитися, що пам'ятки корча- 
цького типу справді є археологічним еквівалентом літописних деревлян, 
співставлення південно-західної групи «племен» саме з носіями черня- 
хівської культури стане цілком очевидним, бо північна границя їх дуже 
чітко і точно збігається з південною границею деревлянської території. 

Найкраще атрибутуються волиняни, яким, безперечно, відповідає 
волинський варіант черняхівської культури. Прикарпатський варіант так 
само добре пов'язується з літописними хорватами, що цілком перекон- 
ливо показано в роботах М. Ю. Смішка |438; 4411. 

Молдавський варіант культури без ніяких коливань зв'язуємо з ти- 
верцями. Про це давно вже заявлено Г. Б. Федоровим (530), хоча диску- 
сія з приводу етнічного визначення черняхівської культури внесла в це 
питання певну плутанину. 

Порівняно легко одержує свою «племінну» атрибуцію середньодні- 
провський варіант, який повинен бути пов'язаний з літописними уличами. 
Правда, поширена думка, що згідно з літописом, територія уличів зна- 
ходиться поміж Південним Бугом і Дністром, де їх звичайно і шукали 
старі дослідники. Однак, з цілком очевидних літописних даних випливає, 
що первісною територією уличів була саме Наддніпрянщина на південь 
від Києва. Так, в І-му Новгородському літописі знаходимо: «И беша 
седяще Углице по Днепру вниз (від Києва.-- М. Б.), и посем приийдоша 
межи Бог и Днестр и седеша тамо» |320, с. 109) Там же, в області Над- 
дніпрянщини, було і головне місто уличів -- Пересічен (там же). 

Зокрема, з літописного опису подій 1154 р. випливає, що Пересічен 
був розташований на правому березі Дніпра, південніше від Києва 
І320, с. 47 ПП. В переліку руських міст (у Воскресенському літопису та в 
рукопису Археографічної комісії) він згадується між Юр'євим на Росі 
та Василевим на Стугні |З320, с. 472). 

Отже, початкова територія уличів дійсно знаходилася на Правобе- 
режжі Дніпра, тобто там, де локалізується середньодніпровський ва- 
ріант черняхівської культури 1. 

Більш складним здається питання про «племінну» приналежність 
верхньодністровського варіанта. Територія Наддністрянщини на тра- 
диційних «племінних» картах звичайно залишається порожньою, або ж 
ділиться між волинянами, Хорватами і тиверцями. Пояснюється це, 


"Б. О. Рибаков висловив припущення, що перебування уличів у лісостеповому 
Подніпров'ї - другий етап їх історії; перший зв'язується з Надпоріжжям |379). Але 
надпорізькі пам'ятки черняхівського типу - наслідок просування на південь черняхів- 
ського населення лісостепу, і в першу чергу-- з тої ж Наддніпрянщини. 


137 


по-перше, недостатньою ясністю літописних повідомлень а, по-друге, 
звичним ототожненням волинян з дулібами. Отже, щоб правильно піді- 
йти до «племінної» атрибуції верхньодністровського варіанта черняхів- 
ської культури, треба перш за все розібратися у співвідношенні дулібів 
і ВОЛИНЯН. 

В літературі поширений безпідставний погляд, що «дуліби» є пле- 
мінною назвою того ж літописного «племені», чиєю територіальною на- 
звою є ім'я «волиняни» (у зв'язку з цим навіть висувається твердження, 
що зміна цих назв відбиває перехід східних слов'ян від родо-племінного 
ладу до територіального десь в ГХ--Х ст. |2721). 

В дійсності про дулібів і волинян в літописах говориться, як про 
різні «племена»: «Дулеби живяху по Бугу, где ньне вольняне» |З322, 
с. 14). Зміст повідомлення гранично ясний: волиняни змінили дулібів в 
басейні Бугу (котрого?). Навпаки, ніде не знайдемо жодних вказівок, 
що дуліби -- це те саме, що волиняни. На підставі наведеного повідом- 
лення можна лише зрозуміти, що йдеться про сусідні «племена», границя 
між якими зазнала зміни. Але з якого боку дуліби були сусідами воли- 
нян? На північ від волинян жили деревляни; на схід -- уличі; отже, схід 
і північ відпадають. Оскільки Побужжя (басейн Західного чи Півден- 
ного Бугу) було порубіжним районом, можна думати, що дуліби знахо- 
дилися або на захід від волинян, або на південь. Але на заході, за 
Бугом, починалися землі польських слов'ян. Залишається південна сто- 
рона. Отже, саме дуліби повинні пов'язуватися з верхньодністровським 
варіантом, розташованим на південь від волинського. 

Цей висновок підтверджується і повідомленнями про боротьбу ду- 
лібів з аварами. З цих оповідань випливає, що область розселення дулі- 
бів знаходилася десь недалеко від Карпат, на південно-західній околиці 
східнослов'янських земель. Співставлення різних літописних даних до- 
зволяє досить певно локалізувати дулібів між Карпатами і Волинню. 
Саме там, у Верхній Наддністрянщині і у верхів'ях Західного Бугу, 
сконцентрована топоніміка з коренем «дуліби». 

Залишається питання про побузький варіант черняхівської куль- 
тури, поки що не атрибутований. Разом з тим маємо ще одне літописне 
«плем'я», приналежне до південно-західної групи, яке ще не має архео- 
логічного відповідника. Це -- бужани, що згадуються в літописах лише 
один раз. Перелічуючи «племена», які на Русі говорили слов'янською 
мовою, літописець пише: «Се бо токмо словенськ язьк на Руси: поляне, 
древляне, ноугородци, полочане, дреговичи, север, бужане, зане седоща 
по Бугу, после же вельняне» (322, с. 191. 

В літературі бужанам не повезло -- так само, як і дулібам: їх теж 
ототожнюють з волинянами, які, отже, мають вже три (!) імені. Але тут, 
на перший погляд, для ототожнення є певні підстави: в Тверському літо- 
писі читаємо: «бужане, зане седоша по Бугу послеже прозвашася вель- 





Територія Русі в широкому та вузькому значенні слова (за Б. Рибаковим). 


няне» (352, т. П, с. 222). Д. С. Лихачев у зв'язку з цим відзначає, що Твер- 
ський літопис використав у початковій частині дуже давній і справний 
текст 1-го Новгородського літопису |З52, т. ІП, с. 222) Але списки Новго- 
родського літопису, що дійшли до нас, взагалі не мають цього місця. 

Поправка Тверського літопису здається неймовірною. За тверджен- 
ням літописів, бужани сиділи по Бугу, але територією волинян була 
Волинь, тобто басейн правих приток Прип'яті. Вирішальне значення, 
однак, мають іноземні джерела, зокрема -- дані Баварського аноніма 
Х ст. |486, с. 9), який цілком чітко і упевнено розрізняє волинян і бужан 
і говорить про них, як про два цілком різні «племені» !. 

Якщо ж відмовитись від ототожнення бужан з волинянами, то текст 
літопису набирає зовсім іншого змісту: слова «послеже» мають просто- 
ровий зміст і означають, що волиняни жили за бужанами, далі від них. 
Оскільки перелік тут іде з сходу на захід (сіверяни -- бужани -- воли- 
няни), то і місцеположення бужан визначається десь на схід від воли- 
нян, тобто в басейні не Західного, а Південного Бугу. Це підтверджує- 
ться і тим, що верхів'я Західного Бугу в цей час були зайняті дулібами. 

В такому випадку саме з бужанами доводиться зв'язувати побузь- 
кий варіант черняхівської культури 2. 

Пам'ятки другої половини І тис. н. е. підтверджують такий роз- 
поділ південно-західних племен. В цей час волиняни представлені 
пам'ятками типу Ріпнева і Пліснеська; дуліби-- пам'ятками Наддні- 
стрянщини типу верхнього шару Луки-Врублівецької, білі хорвати -- 
могильниками типу Зняцева і поселеннями типу Радванки в Ужгороді; 
тиверці -- молдавськими пам'ятками типу Кобуска-Веке, Лопатни тощо; 
уличі -- пам'ятками пастирського типу, ан на Пів- 
денному Бузі (Семенки, Самчинці та ін.). 

Необхідно підкреслити, що верхів'я Західного Бугу в першій поло- 
вині тисячоліття входили до ареалу верхньодністровського варіанта 
черняхівської культури (поселення в с. Семиволя), а в другій половині -- 
до ареалу пам'яток волинської групи (поселення в Ріпневі, Пліснеську, 
Неслухові). Отже, в цьому районі дійсно волиняни змінили дулібів, що 
є дуже важливим підтвердженням достовірності літописного повідом- 
лення. 

На діалектологічній карті південно-західна група племен представ- 
лена південно-західними діалектами української мови, що дуже добре 
узгоджуються з варіантами черняхівської культури, а на антропологіч- 
ній карті-- ареалом центральноукраїнського антропологічного типу. 


Г За твердженням Тітмара, у волинян було 70 городів, у бужан-- 230. 

2 Таке тлумачення літописних відомостей про, бужан було запропоноване нами 
в доповіді на Міжнародному семінарі по слов'янській археології в Москві в кінці 1958 р. 
Відтоді ця гіпотеза дістала підтримку деяких дослідників; зокрема, до аналогічних вис- 
новків прийшов І. С. Винокур, на підставі вивчення пам'яток Східної Волині (117, 118). 


М 


140 


поляни Питання про полян-- одне з ОСНОВНИХ В 

проблемі давньоруських «племен». Поляни 

займають в літопису виняткове місце. Це «плем'я» користується най- 

більшою симпатією літописця: йому належить особливо значна і славна 

роль у процесі створення Київської держави. Сам Київ, за літописним 

переказом, збудований полянськими князями Києм, Щеком і Хоривом 
1352, с. 12--13). 

Поляни протиставляються іншим племенам, причому порівняння 
завжди виявляється не на користь цих останніх. Поляни -- «мужі мудрі 
і смислені», інші - «живяху в лесе, яко же всякьй зверь» |392, с. 57| 
і т. ін. Одним словом, поляни -- «плем'я», обране літописцем, виділене 
ним з числа інших «племен». Навряд чи можна пояснити це випадковістю 
або особистими симпатіями. Очевидно, тут відбивається справді видатна 
роль, яку поляни відіграли в ранній історії Русі. 

Але дивною обставиною є те, що іноземні джерела раннього се- 
редньовіччя (візантійські письменники МІ--УПІ ст. Костянтин Багря- 
нородний, Баварський анонім, арабські автори та ін.), які містять 
відомості про східних слов'ян, зовсім не знають полян -- цього найзначні- 
шого «племені», якому вітчизняна традиція приписує головну роль в 
процесі утворення Русі. Ці джерела в своїй сукупності згадують майже 
всі інші «племена», відомі з літописів: сіверян, деревлян, дреговичів, 
кривичів, словен, уличів, тиверців, волинян, бужан, хорватів, дулібів, - 
але полян-- жодного разу. Ця, на перший погляд, неймовірна обста- 
вина приводить деяких істориків |407, с. 144) до висновку, що взагалі 
«полян» як окремого «племені» ніколи не існувало. Але така точка зору 
вступала в рішуче протиріччя з літописними даними, які щодо цього 
є найавторитетнішим джерелом. 

Втім, не можна заперечити, що відомості про полян, наведені в лі- 
тописах, мають досить легендарний характер,-- на відміну від переваж- 
ної більшості згадок про інші «племена». Згадки про полян, наявні в лі- 
тописах, стосуються передусім недатованої частини тексту, навіть, коли 
йдеться про конкретні події (заснування Києва, зовнішньополітична 
діяльність Кия, відносини з хозарами тощо). Звідси випливає, що по- 
ляни, як історична реальність, в епоху, добре знану літописцеві, уже не 
існували, що їх об'єднання, на відміну від інших союзів племен, розпа- 
лося ще до початку письмової історії слов'ян (тобто, до ІХ ст.), а на його 
місці з'явилося нове об'єднання -- Русь, звідки відома фраза літописця 
«поляни, яже нині зовомая Русь» |352, с. 2Д. 

З другого боку, не можна забувати, що поляни відомі не лише серед 
давньоруських племен. Є ще польські поляни, які локалізуються в Цен- 
тральній Польщі, і з якими зв'язуються початки польської держави. 
Відомі поляни в Моравії, болгарські поляни і т. п. Це ще раз підкрес- 
лює, що поляни в широкому розумінні слова -- явище надто важливе 


141 


С КА 
Ю 


ХК 





в історії слов'янських народів, бо простою конвергенцією в назвах ці 
відповідності пояснювати неможливо. 

Але разом з тим, відомості про територію полян, як вони виступа- 
ють в літературі, ніякою мірою не відповідають цій видатній історичній 
ролі полян. 

З літописних даних можна вивести лише те, що, по-перше, поляни 
жили десь у Наддніпрянщині, а, по-друге, Київ був містом полянським. 
Аналізуючи ж сукупність даних про розселення давньоруських «пле- 
мен», бачимо, що для цього «племені» на карті Русі взагалі не знахо- 
диться місця. 

Найскладнішим є питання про територіальне співвідношення між 
лолянами та їх сусідами. Як видно з викладених вище матеріалів, район 
сучасного Києва був місцем стику кількох (трьох) давньоруських «пле- 
мен», крім полян. На північному заході зразу ж за Києвом починалася 
територія деревлян (в кожному разі, Тетерев-деревлянська річка), а де- 
які дослідники ладні вважати, що й сам Київ виник на деревлянській 
землі. На південь від Києва, зразу ж за Стугною сиділи уличі, а Черні- 
гівське Лівобережжя було зайняте сіверянами (носії роменської куль- 
тури). Отже, для полян в такій ситуації залишався б мізерний трикутник 
з містами Києвом, Вишгородом і Білгородом, протяжністю в кілька 
десятків кілометрів - - територія, в десятки раз менша за територію 
будь-якого іншого літописного «племені». 

Думка дослідників про те, що земля полян простягалася до Росі, ні- 
чого не змінює по суті, бо й у цьому випадку масштаби території надто 
незначні, до того ж таке розширення її в південному напрямку можливе 
лише стосовно до часу від середини Х ст., тобто після здобуття Пересі- 
чена військами Свенельда. Так само не рятує становища і гіпотеза 
Б. О. Рибакова |373| про включення до полянської території частини 
Дніпровського Лівобережжя -- району солончакових грунтів з розрі- 
дженим населенням. 

В кожному випадку на такій незначній території не міг жити вели- 
кий і сильний союз племен, яким на сторінках літописів виступають 
поляни. й 

До цього слід додати деякі міркування іншого порядку. Літопис 
протиставляє полян деревлянам, підкреслюючи, що назва останніх пояс- 
нюється географічними умовами їх землі (Полісся) |352, с. ІП. З цього 
виходило б, що назва «деревляни» зв'язана з словом «дерево» і означає 
жителів Полісся. Аналогічно до цього напрошується етимологія імені 
полян в розумінні «жителі поля», тобто відкритої місцевості. Не вдає- 
мося зараз в суто лінгвістичне питання про реальне походження цих 
двох назв, але підкреслимо, що для літописця було очевидним перебу- 
вання полян у відкритій місцевості, тобто в лісостепу або степу. Інакше 
йому попросту не могла б спасти на думку подібна етимологія. 


143 


Але район Києва, розташований на самій межі лісової смуги, до 
того ж з сильно пересіченим рельєфом, мало підходить до такого тлума- 
чення. Південна границя підзолу доходить майже до Стугни, тобто до 
того рубежа, за яким починалися землі уличів. Навряд чи мешканців 
цього району літописець міг би вважати «жителями поля». Але звідси 
випливає, що околиці Києва не є первісним ядром території полян. 

Тимчасом всі досьогоднішні спроби визначення території полян ви- 
ходили з того, що «племінним» центром їх був саме Київ. Однак при 
уважному читанні літописного тексту справа має не такий простий і оче- 
видний вигляд. Засновниками Києва справді названі поляни -- Кий, 
Щек, Хорив та їх сестра Либідь |352, с. 12--18Ї. Але дуже важливою 
здається фраза, якою літописець закінчує розповідь про заснування 
Києва: «от них же (тобто від Кия, Щека, Хорива і Либеді.- М. Б.) 
есть поляне в Киеве и до сего дне» (там же)! Виходить, до них в Києві 
полян не було? На цю фразу, звичайно, уваги не звертають, а в ній, здає- 
ться, і криється ключ до розв'язання проблеми. Що ця фраза не випад- 
кова, підтверджує наполегливе підкреслення лісового характеру околиці 
Києва, що у порівнянні з літописною етимологією імен «деревляни» і 
«поляни» набирає великого змісту. 

Таким чином, Київ справді місто полянське, але основане не в землі 
полян, хіба що на її периферії; вперше поляни з'явилися на горах Київ- 
ських десь в середині І тис. н. е. близько часу побудови найдавнішого 
Київського городища. Як відомо, сучасна наука відносить останню 
подію до кінця УІ чи початку МІ ст. |370, 78). При цьому з виразу 
літописця «и до сего дне» можна зробити щонайменше два висновки: по- 
перше, в часи літописця (кінець ХІ -- початок ХІЇ ст.) в Києві жили не 
тільки поляни (точніше, нащадки полян), а й ще хтось; по-друге, ці 
«хтось» були не нащадками Кия і тих, що прийшли разом з ним. Іншими 
словами, засновники Києва будували «град» не на порожньому місці, 
і це твердження знаходить своє абсолютне підтвердження в археології 
давнього Києва: виникнення протокиївських слов'янських поселень від- 
носиться до рубежу н. е. (зарубинецька культура) |81. 

Отже, первісна територія полян знаходилася не в околицях Києва, 
а десь в іншому місці. Район Києва, розташований на стику кількох пле- 
мінних територій, щонайменше -- трьох: деревлянської, сіверянської, 
улицької. Враховуючи рухомість і відносність племінних і політичних 
кордонів в давнину, можна з більшою чи меншою ймовірністю чекати, 
що населення безпосередньої київської околиці виявиться змішаним. Ця 
обставина не раз підкреслювалася в спеціальній літературі (1184). 

Де ж знаходилась справжня територія полян? Відповідь на це пи- 
тання бачимо в деяких давніх джерелах іноземного походження, що міс- 
тять згадки про населення східноєвропейського лісостепу, називаючи 
його іменами, близькими до імені «поляни». В літературі висловлено 


144 


думку, що з давньоруськими полянами можна в тій або іншій мірі спів- 
ставляти паралатів Геродота, борусків Птоломея, боранів або борадів 
Зосіма та інших пізньоантичних авторів, спорів Прокопія та спалів 
Йордана (518; 520). Всі ці назви фонетично близькі між собою (коли від- 
кинути формант -- префікс «с--» та суфікси) і можуть бути виведені з 
спільного прототипу, з якого виведеться і наше ім'я «полі», «поляни». 

Паралатами у Геродота |Негод., ГУ, 6) названа частина скіфських 
племен, що їх дослідники ототожнюють з хліборобським населенням лі- 
состепової смуги між Дніпром і Дністром. В кожному разі йдеться про 
землі на південь і південний захід від Києва. 

Боруски, борани, або боради в розумінні локалізації дуже неясні 
(звичайно їх вміщують-десь в Середній Наддніпрянщині, знову-таки в 
межах лісостепової смуги |Ріої., ПІ, 5, 10; 705., І, 31). Так само не дуже 
ясним є і місцеположення спалів. Иордан пише, що через їх країну мали 
пройти готи під час їх руху з Прибалтики у Надчорномор'я Пога., 24). 
Отже, цей народ повинен був знаходитися десь на шляху готів, скоріше 
за все-- на Правобережжі Дніпра в лісовій або лісостеповій смузі (кра- 
їна Ойум). 

Натомість ніяких сумнівів не викликають спори Прокопія. За свід- 
ченням даного автора, це -- спільна назва антів і склавінів (Ргос., ВС., 
ПІ, 14, 29). Етимологія нашого автора (від грецького «спораден» - - «роз- 
сіяно»), звичайно, може сприйматися лише як лінгвістичний курйоз, 
наївна спроба витлумачити чуже, незрозуміле слово. Але справа не в 
тому: як не ставитися до філологічних гіпотез Прокопія, очевидним за- 
лишається, що територія спорів збігається з територією антів і склавінів, 
тобто з територією лісостепової смуги, а разом з тим -- з областю чер- 
няхівської культури П -- початку МІЇ ст. н. е. 


енанипззвнь нні: Це повідомлення здається надзвичайно 
ЗАХІДНІ ПЛЕМЕНА важливим. Ототожнення спорів з антами і 
склавінами (в яких бачимо саме носіїв чер- 
няхівської культури) змушує ставити питання про літописних полян 
в зовсім іншому плані, аніж це робилося досі. Якщо між спорами (спа- 
лами і т. д.) і полянами справді є певний зв'язок, то виходило б, що мас- 
штаб цього літописного «племені» був зовсім іншим, аніж масштаб тих 
племен, що входили до складу антської групи племен. В такому випадку 
довелося б не шукати для полян якогось куточка між уличами, деревля- 
нами та сіверянами, а бачити в них сукупність щонайменше шести схід- 
нослов'янських племен (уличів, тиверців, хорватів, бужан, дулібів, воли- 
нян), а в дійсності -- ще ширше, бо склавіни, за Прокопієм, теж були 
спорами. В цьому бачимо і кардинальне роз'яснення ще однієї з най- 
складніших загадок, зв'язаних з цим невловимим «племенем» -- наяв- 


10 1308 Е 145 


ності поряд з східнослов'янськими полянами полян західно- та півден- 
нослов'янських -- в Польщі, Моравії, Болгарії (тобто всюди, де була 
черняхівська культура). 

Оскільки відомо, що літописні племена являли собою великі об'єд- 
нання -- союзи племен, така постановка питання цілком закономірна. 
Ми вже знаємо, що інші «племена» мали складну внутрішню структуру: 
ільменські словени являли собою союз трьох «племінних» груп, кри- 
вичі-- теж трьох; дреговичі - щонайменше двох і т. д. Поляни -- най- 
більш значне і велике «плем'я», що відігравало найвидатнішу роль в 
історії Русі. - також повинні були становити подібний союз племен, 
причому за масштабами (в тому числі і в територіальному плані), в кож- 
ному випадку не менший за всі інші. 

У зв'язку з цим заслуговує на увагу ще одна надто важлива обста- 
вина. Кожне з південно-західних «племен» (уличі, тиверці, дуліби і т. д.) 
займало територію значно меншу, аніж перше-ліпше з північних «пле- 
мен» (сіверяни, деревляни, дреговичі, кривичі і т. п.). Ця територія за 
своїм масштабом дорівнює території тих менших племінних груп, що 
входили до складу великих літописних «племен» (полочани, смоленські 
кривичі, псковські кривичі та ін.). Очевидно, кожне з «племен» південно- 
західної групи треба розглядати в одному ряду саме з цими меншими 
племінними групами, а не з деревлянами, сіверянами або кривичами. 
Рівномасштабне останнім явище становила вся південно-західна група 
в цілому, яка, очевидно, і виступає в літописах під іменем полян. 

Поляни в масштабах союзу шести південно-західних «племен» 
мали б цілком природний вигляд: їх сукупна територія, звичайно, пере- 
вищувала б територію кожного з інших «племен», але це б відповідало 
і тій винятковій ролі, яка належала їм в історії Русі за даними письмо- 
вих джерел. 

З літописних текстів можна витягти деякі дуже повчальні деталі, 
що, на нашу думку, вносять повну ясність в досліджуване питання. 
В ряді місць маємо перелік давньоруських «племен» в контекстах, що 
мають на увазі східних слов'ян в цілому; отже-- в таких контекстах, де 
перелік східнослов'янських «племен» повинен бути повним і вичерпним. 
Таких місць у «Повісті временних літ» є три. 

Перша з них -- розповідь про розселення слов'ян у Східній Європі 
після виходу з Наддунайської прабатьківщини |352, с. ІП. Тут наведе- 
ний список «племен», адекватний поняттю «східні слов'яни», в якому, 
однак, знаходимо тільки шість імен: поляни, сіверяни, деревляни, дрего- 
вичі, полочани (тобто кривичі), ільменські словени. В цьому списку не- 
має радимичів і в'ятичів, а також -- жодного з південно-західних 
«племен». 

В іншому місці, після розповіді про заснування Києва, літописець 
перелічує всі «племінні» княжіння, які існували тоді на Русі. В цьому 


146 


списку названі ті ж самі шість «племен»: поляни, сіверяни, деревляни, 
дреговичі, «полочане, от них же кривичи», ільменські словени |322, с. 13). 

Нарешті, говорячи про слов'янську мову на Русі, автор «Повісті 
временних літ» перелічує «племена», які говорили цією мовою і знову 
включає до списку ті ж шість імен. Правда, тут в кінці додані ще два 
«племені»: «бужане, зане седоша по Бугу, послеже вельняне» |352, с. 191, 
але ця Згадка має випадковий характер і пояснюється редакторською 
неточністю, припущеною в одному з варіантів «Повісті»: ці слова взяті 
з зовсім іншого контексту, про що свідчить недоречне в даному тексті 
пояснення географічного змісту імені бужани !. 

Очевидно, ті шість «племен», які фігурують в усіх наведених спис- 
ках (ще раз підкреслимо: в таких контекстах, що безумовно мають на 
увазі всіх східних слов'ян без винятку) -- поляни, деревляни, сіверяни, 
дреговичі, кривичі, ільменські словени -- дійсно складали в своїй сукуп- 
ності тогочасне ядро східного слов'янства і повністю покривали останнє. 
Іншими словами, таких східних слов'ян, які не входили б до складу цих 
шести «племен», в той час не існувало. Відсутність в цьому списку в'яти- 
чів і радимичів цілком зрозуміла: літописець вважав ці два «племені» 
ляхами, тобто західними слов'янами, і тому, цілком природно, пропустив 
їх при переліку східнослов'янських «племен». Але відсутність південно- 
західної групи потребує спеціального пояснення 2. Гадаємо, цим пояс- 
ненням і може бути визнання того факту, що ці «племена» були струк- 
турними частинами одного з шести більших «племен», що входять до 
списку, тобто полян. 

До цього слід додати, що в інших повідомленнях, де Йдеться про 
більш конкретні речі, поляни і південно-західні «племена» ніколи не зга- 
дуються поруч як щось паралельне і рівномасштабне, незалежне одне 
від одного. Якщо в одному контексті і виступають поляни і якесь «пле- 
м'я» з тієї групи, то сам характер події виносить це плем'я за рамки 
останньої. Наприклад, під 885 р. говорячи про поширення влади Олега 
на півдні, літописець відзначає: «И бе обладая Олег полянь, и древ- 
лянь, и северянь, и радимичи, а уличи и тиверць имяша рать» |352, 
с. 20--21. Цей текст розуміємо так: Олегу підкорялися всі поляни, крім 
уличів і тиверців, з якими довелося мати збройні сутички. Отже, в подіб- 
них текстах згадка окремих південно-західних «племен» разом з поля- 
нами не суперечить розумінню їх як частини полянського союзу. 

Єдиним місцем, що, нібито, заважає висловленим міркуванням, Є 
початок опису походу 907 р. в «Повісті временних літ»: «Иде Олег на 





| Пор. аналогічні етимології імен «деревляни», «полочани», «морава», наведені в: 
зовсім іншому місці. 

2 Цікаво відзначити іншу закономірність: на стор. 126 наведений список «племен»; 
що згадуються в іноземних джерелах; в ньому відсутні радимичі, в'ятичі і поляни, але 
натомість виступають всі шість «південно-західних». 


10" 147 


Грекь, Игоря оставив Киеве, поя же множество варяг, и словен, и ЧЮДЬ, 
и словене, и кривичи, и мерю, и деревлянь, и радимичи, и поляньй, и се- 
веро, и вятичи, и хорвать, и дулебь, и тиверци, яже суть толковинь: си 
вси звахуться от грек Великая Скуфк» |352, с. 28--24). Тут дійсно поляни 
виступають поряд з хорватами, дулібами і тиверцями. 

Несправність цього тексту випливає з подвійної згадки словен. На 
щастя, в нашому розпорядженні є хороший критерій для перевірки -- 
паралельні тексти в інших літописах, зокрема-- в Устюзькому кодексі, 
який у своїй початковій частині використав інший текст, аніж «Повість 
временних літ». В цьому тексті як подвійна згадка словен, так і згадка 
хорватів, дулібів і тиверців відсутні. Отже, наведене місце у Нестора 
складається з двох (або більше) частин, з числа яких одна давала пере- 
лік «племен», що брали участь в поході (в тому числі і полян), а друга 
називала «толковин» (союзників)-- тиверців, дулібів і хорватів, яких 
греки називали Великою Скіфією !. Порівняння текстів «Повісті времен- 
них літ» і Устюзького зводу докорінно міняє справу і з аргументу соп- 
їга виправлений текст перетворюється на дуже сильний аргумент рго. 


Ж Ж 
ж 


Таким чином, аналіз сукупності різних джерел -- літописних, архео- 
логічних, лінгвістичних, антропологічних -- дозволяє побудувати досить 
виразну картину етнічної структури Русі в період її формування. 
Та Русь, що в ІХ ст. упевненими кроками вийшла на арену світової 
історії, виникла як об'єднання восьми великих «племінних союзів» 
(поляни, сіверяни, деревляни, дреговичі, радимичі, в'ятичі, кривичі, іль- 
менські словени), Кожний з яких в свою чергу складався з кількох 
(найбільше -- з шести) менших племінних груп. 2 

Незважаючи на неповні дані і специфічність переважної більшості 
джерел, їх показання з'єднуються в міцну і розвинуту систему, в якій 
деталі добре узгоджуються одна з одною, виключаючи можливість ви- 
падкових збігів. 


| Ця назва може стосуватися тільки «племен» південно-західної групи, які справ- 
ді жили на території колишньої Скіфії і були нащадками населення останньої. Невдале 
поєднання двох різних текстів в наведеній цитаті поширює цю назву і на північні пле- 
мена (словени, кривичі та ін.). 


РУСЬ 


Спробуємо реконструювати історичний процес етнічної консолідації 
східнослов'янських племен. 

Процес цей охоплює хронологічні рамки в межах цілого тисячоліття: 
розпочавшися десь на рубежі н. е., він завершився в ІХ ст.: разом з утво- 
ренням Київської держави. Етнографічна карта Східної Європи І тис. 
н. е. відбиває ту ситуацію, від якої розпочався процес формування 
Русі, але ця карта, як ми вже бачили, сама по собі характеризується 
динамічним станом, оскільки етногенічні процеси протікали в той час 
в середовищі східноєвропейських племен з різними темпами. Звідси -- 
трудність у з'ясуванні синхронічних зв'язків: період, що відзначався 
відносною сталістю в одних районах, в інших був багатий на бурхливі 
події, що мали значення переламних. Втім, вже на середину І тис. н. е. 
можна констатувати загальне вирівнювання розвитку, в чому, власне, і 
знаходять свій вираз перші наслідки консолідації усього східного сло- 
в'янства-- в масштабі, в якому воно виступило на арені світової історії. 
Перші достовірні відомості про слов'ян в письмо- 
вих джерелах припадають на рубіж н. е. Це-- 
згадки про венедів у творах Плінія Старшого, Птолемея, Таціта, а та- 
кож -- в подекуди пізніших джерелах: Певтингерових таблицях і у Йор- 
дана. Ці згадки відзначаються сухістю і схематичністю; власне, вони 
не виходять за рамки чисто географічних відомостей. Головна цінність 
цих згадок полягає в тому, що вони дають можливість уявити собі при- 
близну область, на якій розгорталась історична творчість венедських 
племен. 

Венедська епоха була ознаменована в Східній Європі існуванням 
зарубинецької культури, яка займала досить велику територію лісової 
та лісостепової смуги в межах Середньої Наддніпрянщини, Побужжя, 


ВЕНЕДИ 


149 


Прип'ятського і Деснянського Полісся. В типологічному відношенні вона 
виявляє велику спорідненість з синхронною їй пшеворською культурою, 
лоширеною в Центральній Європі, головним чином -- в басейні Вісли, 
частково Одри, та в Західному Помор'ї. В певному відношенні можна ці 
обидві культури вважати одним виявом, який, природно, має свою вну- 
трішню структуру, тобто розпадається на ряд локальних варіантів 
1500, с. 221). Зокрема, ми вже знаємо, що кілька таких варіантів виді- 
ляється всередині зарубинецької культури (середньодніпровський, при- 
п'ятський, деснянський); так само не абсолютно монолітною є й 
пшеворська культура, в надрах якої виділяється окрема поморська 
група -- так звана оксивська, а пам'ятки, розташовані, скажімо, у Вели- 
кій Польщі, мають певні своєрідні риси у порівнянні з пам'ятками Малої 
Польщі або Мазовша. 

На території Східної Європи, очевидно, існував особливий варіант 
пшеворської культури -- волинський; окремі елементи пшеворського 
типу простежуються навіть в Пороссі (Піщана біля Білої Церкви |921). 

Формування пшеворської і зарубинецької культур являло собою 
взаємозв'язаний процес, до якого були втягнуті різні групи європей- 
ського населення. Як ми старалися показати вище, зарубинецька культу- 
ра сформувалася на базі принаймні трьох місцевих культур попередньої 
доби-- хліборобської культури скіфського лісостепу, мілоградської та 
юхнівської (звідси -- три її варіанти); аналогічно складним, треба дума- 
ти, був і шлях формування пшеворської групи племен !. 

Крім того в створенні як пшеворської, так і зарубинецької культури 
брала безпосередню участь поморська культура підковпачних поховань, 
носії якої в ПІ--П ст. до н. е. просуваються в області Східної Прибал- 
тики на південь і південний схід. М. І. Артамонов вважає, що саме ця 
група племен (балтська за походженням) була носієм первинного імені 
«венеди» і саме в неї запозичили свою назву венеди слов'янські |З. 
З цього виходило б, що саме ця етнічна група послужила своєрідною за- 
кваскою, яка визначила і стимулювала процес етнічної консолідації 
зрештою різних за:походженням племен, хоча сама вона в процесі цієї 
консолідації була асимільована і розчинилася в місцевому етнічному 
підложжі 2. 


І Дискусія про те, в якій культурі треба шукати генетичних коренів пшеворської 
культури (чи то в царині лужицької культури, чи то тщинецької, чи ще десь), очевид- 
но, повинна бути розв'язана так, як і дискусія про генезис зарубинецької культури. Всі ці 
групи племен брали участь в її формуванні і послужили субстратом її локальних виявів. 

2 Однією з найгостріших проблем стародавньої історії Східної Європи (зокрема 
в плані етногенічних студій) є проблема балто-слов'янської мовної єдності. Як не роз- 
в'язувати цю проблему, не можна заперечити великої типологічної зближеності обох 
мовних сімей, що так чи інакше вимагає історичної інтерпретації та пояснення. Отже, 
дуже можливо, що саме в розселенні поморських племен на південь перед початком 
н. е. слід вбачати головний ключ для постановки і розв'язання цієї проблеми. 


150 


Порівняння археологічних фактів і даних письмових джерел приво- 
дять до висновку, що саме зарубинецька і пшеворська культури в 
сукупності своїй є археологічним еквівалентом венедів. Пов язання 
пшеворської культури з венедами давно вже обгрунтовано в польській 
літературі І580; 583; 587; 588; 589; 591, але не можна думати, що справа 
обмежувалася тільки нею. У зв'язку з цим важливим здається коливання 
Таціта, чи віднести венедів до числа германських або сарматських пле- 
мен |Тас., Сегт., ХСУД. З цього місця можна зрозуміти, що венеди були 
сусідами сарматів, оскільки згадуються вони разом, як населення спо- 
ріднене, що повинно було мати безпосередні контакти. Тут же згадую- 
ться і фінни, з чого можна вивести, що й вони були сусідами венедів. 
Вважаємо, що ця згадка дає важливі репери для визначення східної 
границі венедів. - 

Очевидно, цей пасаж не може стосуватися самих лише носіїв пше- 
ворської культури: вони не мали контактів ані з фіннами, ані з сарма- 
тами. Поміж тими і другими проліг величезний масив зарубинецької 
культури, яка справді контактувала з сарматами в Середній Наддні- 
прянщині (точніше -- в Пороссі, де в І--П ст. н. е. з'явилася досить ком- 
пактна група сарматських пам'яток), а з фіннами -- в області верхів'їв 
Оки та Волги. Отже, під назвою венедів в даному випадку Таціт не міг 
мати на увазі інші племена, крім зарубинецьких. 


есцірвоані В П ст. н. е. в південній, лісостеповій час- 

ПЛЕМЕНА тині Східної Європи утворюється новий ве- 

ликий масив племен, що археологічно висту- 

пає як носій черняхівської культури (в широкому розумінні цього слова, 

включаючи сюди і пам'ятки Прикарпаття, Південної Польщі та Східної 

Словаччини). Процес формування цієї групи племен був виявом безпо- 

середніх змін та зрушень в галузі соціально-економічного розвитку (про 
що спеціально йшлося в І розділі). 

Епоха початку н. е. була ознаменована помітним прогресом у стані 
виробництва південної частини східноєвропейських племен (повсюдне 
поширення залізного плуга і зв'язані з ним зміни в сфері організації сіль- 
ськогосподарського виробництва, відокремлення ремесла від сільського 
господарства і поява великих центрів металургійного, металообробного, 
гончарного та інших виробництв тощо). Всі ці зрушення не могли безпо- 
середньо або опосередковано не відбитися на характері матеріальної 
культури. Так, наприклад, панування орного хліборобства обумовило 
перехід до індивідуального господарства, а це в свою чергу вплинуло на 
характер поселень (зникнення невеликих родових осель і поява нато- 
мість великих сіл, що складалися з багатьох садиб і були топографічно 
зв'язані з оброблюваними земельними масивами). Виникнення гончар- 


151 


ного ремесла обумовило поширення посуду, виготовленого на гончар- 
ному крузі, що своїми формами докорінно відрізнявся від ліпленого 
вільноруч і т. п. 

Проте під зовнішньою оболонкою цих нових культурних форм досить 
явно виступають генетичні основи культури (кераміка пшеворського 
типу на Волині, зарубинецького -- у Наддніпрянщині; деякі, другорядні: 
деталі погребального обряду тощо). Коли йдеться про східну частину 
черняхівської культури (в межах майбутньої Русі Х--ХПІ ст.), гене- 
тичні основи ії виявляються в трьох великих масивах попередньої доби: 
зарубинецькій, пшеворській та липицькій культурах. Але особливо треба 
підкреслити, що дві перші культури брали участь у створенні черняхів- 
ської не в повному обсязі, а лише частково; деякі варіанти їх залиши- 
лися поза цим процесом і зберігали притаманний їм характер протягом 
всієї першої половини І тис. н. е. (тобто на протязі всього існування чер- 
няхівської культури). Щодо зарубинецької культури, йдеться про при- 
п'ятський та деснянський варіанти; але така ж картина, зрештою, вияв- 
ляється і на заході, де пшеворські пам'ятки Центральної і Північної 
Польщі зберігають свій характер до середини І тис. н. е. 

Іншими словами, в процес формування черняхівської групи племен 
було втягнуто не весь венедський етнічний масив, а лише його південну 
частину-- лісостепові племена. 

Утворення черняхівського етнічного масиву припадає на П--ПІ ст. 
н. е.; саме в цей час черняхівські племена виходять на історичну арену. 
Тоді ж з письмових джерел зникає ім'я венедів, яке по суті ще не встиг- 
ло як слід вкорінитися в античній літературній традиції (як укорінилися 
там, скажімо, імена «скіфи», «сармати», «таври» та ін.), і замість 
нього-- з паузою в два століття - - З'являється ім'я антів і склавінів. 
В незбіжності цих двох імен бачимо перший натяк на поділ слов'ян- 
ських племен на західні і східні. 


АНТИ І СКЛАВІНИ Вперше ім'я антів (східних слов'ян) трапи- 
лося в одному з написів ПІ ст., знайденому 
в Керчі в Криму ПОЗРЕ, П, Л2 291. Згадка ця здається непевною (не- 
зважаючи на свою популярність в літературі І327; 339; 2541) і при відсут- 
ності. інших даних не може бути надійною базою для відповідальних 
тверджень. Але ТУ ст. має цілком безсумнівні свідчення щодо історичної 
діяльності антів. Маємо на увазі повідомлення Йордана про сутички 
антів з готськими королями Германаріхом та Вінітаром Погад., 119; 247. 
Сам Йордан жив у УЇ ст. але мав у своєму розпорядженні джерела 
більш давнього часу, в тому числі і такі, що не дійшли до нас (твори 
готського історика Аблавія та ін.). Ці його повідомлення не викликають 
ніякого сумніву щодо своєї достовірності. Отже, існування антської групи 
племен в ТУ в. н. е. не може бути заперечене. 


152 


ГУ ст.-- час розквіту черняхівської культури, що займала саме ті 
простори, де, згідно з даними давньої літератури, повинні були жити 
анти. Той же Йордан визначає територію антів між Дністром і Дніп- 
ром -- саме там, де сконцентрована більшість пам'яток черняхівського 
типу (далі на захід ішли землі склавінів, етнічна спорідненість яких З 
антами спеціально підкреслена давніми авторами |Ргос. ВС., ПІ, 14, 
22---23; Ряецд., ХІ, 51). Правда, з огляду на те, що Йордан засвідчує пе- 
ребування антів на Лукомор'ї («вигині Понта»), тобто на Чорномор- 
ському узбережжі в районі гирла Дунаю і Дністра, деякі дослідники 
схильні думати, що область антів укладалася в основному в рамки сте- 
пової смуги. Але ця думка не витримує критики. 

Східні слов'яни не становили в степовому Причорномор'ї основ- 
ного населення, в кращому випадку можна говорити лише про появу 
(та й то тимчасову) окремих груп слов'янських переселенців. Степ -- 
область, в якій протягом усього І тис. н. е. безроздільно панували кочів- 
ники: спочатку сармати, потім готи, гунни, авари, болгари і т. д. Ще в 
епоху Київської Русі проблема взаємин із степом була однією з тих, які 
доводилося розв'язувати київським князям. Вважати, що в середині 
І тис. н. е. основним районом розселення східнослов'янських антів було 
Причорномор'я, - значить вступати в протиріччя не тільки з конкрет- 
ними повідомленнями джерел, але й із загальноїсторичною перспек- 
ТИВОЮ. 

Згідно з даними Прокопія, твори якого належать до числа найваж- 
ливіших джерел з історії антів, степ в той час (МІ ст.) займали кочів- 
ники гунно-болгарського походження -- кутигури та утигури. Анти, за 
його твердженням, жили на північ від них |Ргос., ВС., ГУ, 4, 8--9|. Отже, 
основною областю їх розселення був лісостеп -- та територія, де знахо- 
димо слов'ян протягом всієї їх історії. З цього зовсім не випливає, що 
повідомлення Йордана про антів у Лукомор'ї не варті уваги. Йордан 
в такого роду питаннях завжди дуже точний: пам'ятки черняхівського 
типу дійсно у великій кількості виступають в пониззі Дунаю, Дністра 
і Дніпра. | 

Основна маса джерел, присвячених антам, припадає на УЇ ст., точ- 
ніше на його першу половину. В другій половині століття це ім'я все 
частіше замінюється загальним терміном «слов'яни», а на початку 
УП ст. зникає зовсім. Остання згадка про антів відноситься до періоду 
слов'яно-аварських війн і датується 602 р. ЇТП. 5іт., УПІ, 8; Треорі., 
с. 275). Оскільки частина дослідників схильна датувати пам'ятки черня- 
хівського типу лише часом до У ст., незбіг верхньої дати побутування 
імені у візантійських джерелах з хронологічними рамками культури 
є головним аргументом проти ототожнення носіїв черняхівської куль- 
тури з антами. Втім аргумент цей не вартий і шеляга, бо відпадає при 
першому ж зверненні до фактів. | 


153 


По-перше, як говорилося в своєму місці, думка щодо існування 
черняхівської культури в рамках лише до рубежа ГУ--У ст. ніким не до- 
ведена і навряд чи має під собою якусь основу. Незважаючи на всі запе- 
речення з боку певної частини археологів, це існування виходить за рамки 
У ст. і охоплює все УЇ ст. і навіть початок МІ ст. (на користь цього 
твердження з'являються все нові й нові факти). Але в даному випадку 
не це є головним: історична діяльність антів припадає на час, коли крім 
черняхівської культури жодних інших пам'яток на тій території, де вона 
розгорталась, не було, і коли існування цієї культури ні в кого не ви- 
кликає сумніву (Т1У--У ст.). Навпаки, УЇ ст.-- кінець антського періоду: 
на рубежі МІ--МП ст. анти вже зійшли зі сцени. Тому, скажімо, 
П. І. Хавлюк, намагаючись проголосити антськими пам'ятки УЇ-- 
УПІ ст., які він досліджує в області Побужжя (Семенки, Самчинці та ін. 
1532; 533; 5341), впадає в ще гіршу хронологічну помилку, оскільки ос- 
новний період цих пам'яток напевно виходить за рамки «антських часів» 
вгору, а це значно гірше: якщо греки могли «запізнитися» з своїми по- 
відомленнями, то «запізнитися» анти з самим існуванням не могли ніяк. 

Про те, хто такі анти, в літературі висловлювалися різні погляди. 
Частина дослідників вважала, що цим іменем позначені всі східні сло- 
в'яни (О. О. Щахматов! |5111); інші-- тільки їх певна частина. 
М. С. Грушевський, виходячи з своєї націоналістичної концепції, ото- 
тожнював з антами пізніших українців П50; 151; 1521. Л. Нідерле спів- 
ставляв з антським об'єднанням племен Волинський союз, відомий в 
арабських джерелах під іменем Валінана |597, с. 147. С. М. Соловйов та 
деякі інші дослідники вважали, що антами візантійські письменники на- 
зивали найбільш південні племена східних слов'ян -- уличів і тиверців 
446) і т. д. і 

Переважна більшість радянських істориків схильна думати, що 
анти -- це південно-західна частина східнослов'янського масиву племен 
І310, с. 329; УРЕ, т. І, ст. «Анти»; СИ, т. І, ст. «Анть»|. Очевидно під 
іменем «антів» візантійські джерела мають на увазі ту групу східносло- 
в'янських племен, що в ПІ--УІЇ ст. була об'єднана в досить сильному 
політичному союзі і проявляла активність на міжнародній арені (що, 
зрештою, привело до слов'янізації значної частини Балканського пів- 
острова). Щодо цього рамки поняття «антів» (і «склавінів») не рівно- 
значні масштабу більш давнього імені «венеди», на заміну якого вони 
прийшли. 

Цей момент здається дуже важливим. У зв'язку з ним звертаємо спе- 
ціальну увагу на протиріччя у співвідношенні між самими антами і скла- 
вінами, з одного боку, і венедами-- з другого, що, нібито, виступає 


|З тим, однак, застереженням, що територія східних слов'ян в антський період 
обмежувалася Прикарпаттям. 


154 


у Иордана. Справді, в одному місці він пише, що в його час (тобто 
у УІ ст.) венеди почали переважно називатися антами і склавінами 
Пога., 34|, звідки виходило б, що анти і склавіни-- той самий етногра- 
фічний масив, який раніше називався венедами,-- нащадки останніх. 
Але в іншому місці він же говорить про венедів, антів і склавінів як про 
три реальні окремі групи слов'янських племен Погад., 1191. 

Але в цих повідомленнях немає протиріччя, коли визнати венедами 
носіїв зарубинецької та пшеворської культур, а склавінами і антами -- 
черняхівський масив племен (включаючи сюди і західні вияви черня- 
хівського типу на території Південної Польщі та Східної Словаччини). 
Справді, як вже говорилося, черняхівські племена значною мірою були 
нащадками зарубинецьких і пшеворських племен, але в процес форму- 
вання черняхівської культури були втягнуті не всі зарубинецько-пше- 
ворські племена, а тільки їх південна частина. Отже і в антський час 
певна частина венедів (зокрема, в Східній Європі-- у Прип'ятському 
і Деснянському Поліссі) продовжувала зберігати себе як окрему етнічну 
групу. Таким чином, обидва повідомлення готського історика повною 
мірою відповідають історичній дійсності. 

Вважаємо, що внутрішня структура черняхівської культури (її схід- 
ної частини) показує структуру Антського союзу племен. Він об'єдну- 
вав шість східнослов'янських племінних груп: уличів, тиверців, дулібів, 
бужан, волинян, білих хорватів. 

Цей союз названий «Антським» умовно. Походження самого імені 
«анти» становить спеціальну проблему, яка ще далеко не розв'язана. 
Не може бути сумніву, що це ім'я не є самоназвою слов'ян: жодних 03- 
нак її в слов'янській мові або в слов'янській літературній традиції не 
простежуємо. Виступає вона лише у візантійських джерелах або в тво- 
рах, зв'язаних з візантійською літературною практикою, але і візантій- 
ської етимології, яка була б хоч скільки-небудь переконливою, не ба- 
чимо. Семантика слова залишається абсолютно неясною, хоча з приводу 
цього висловлювалися різні гіпотези. А. Брім, наприклад, виводив це 
ім'я від імені птаха-тотема, порівнюючи його з слов'янським словом 
«утка» ПОЇ) О. І. Попов зв'язував його з тюркським словом «ант» 
(апі) - «клятва», пропонуючи абсолютно неможливу з точки зору ре- 
альних відомостей гіпотезу, що цим іменем називали частину слов'ян, 
яка визнала владу аварського кагана |3959, с. 6Д. Великого поширення 
набрала також думка, що співставляє слово «анти» з іменем -венедів 
ПО5Ї, і т. п. Всі ці припущення мають досить непереконливий вигляд. 
Як випливає з попереднього розгляду, самі «анти» називали себе поля- 
нами. 

Антський або, точніше, Полянський союз племен виявляв неабияку 
політичну активність, виявом якої було просунення частини антського 
(полянського) населення на південь, в наддунайські землі і Причорно- 


155 


мор'я, та на схід-- в область Дніпровського Лівобережжя. Саме це 
просунення і було головною причиною, що змусила візантійців звернути 
особливу увагу на цей народ. 

Разом з тим зв'язки носіїв черняхівської культури простежуються 
далеко на півночі, аж до Старої Ладоги включно (поселення в районі 
Почепа, городище Свинухово Калузької області, могильник в с. Нові 
Намикари під Смоленськом та ін.). Очевидно, напрямки впливів не були 
ізольованими чи роздільними, і так чи інакше становили собою безпо- 
середню тенденцію до розселення частини слов'янського (в даному ви- 
падку полянського) населення. 


івічодії Давні суперечки про те, чи були слов'яни 
ПЛЕМЕНА повернуті спиною до світової історії, тобто, 
чи була слов'янська експансія спрямована 
на південь, як у інших «варварських» народів, проти рабовласницького 
Причорномор'я, чи у зворотному напрямку, на північ -- не можуть бути 
розв'язані альтернативно. Насправді розселення слов'янських племен 
здійснювалося в різних напрямках, і в тому числі -- на північ, де протя- 
гом усього І тис. н. е. бачимо активний процес поступової слов'янізації 
все більших і більших областей за рахунок втягнення їх населення в 
процес східнослов'янського етногенезу. Але все ж таки основною силою 
в цьому русі, очевидно, були не поляни-анти, а носії пізньозарубинецької 
культури, тобто та частина венедів, яка не була втягнута до Полян- 
ського (Антського) союзу. Переважно мова йде про сіверян -- населення 
Деснянсько-Сейминського Полісся. 

Протягом першої половини І тис. н. е. помічаємо досить очевидні 
сліди поширення зарубинецьких традицій в область городищ верхньоок- 
ського типу, городищ смоленського типу і в східну частину городищ 
штрихованої кераміки. Наслідком цього процесу, що в основному завер- 
шується на середину І тис. н. е. було в археологічній проекції - - фор- 
мування мощинської культури на Оці, культури довгих курганів у Верх- 
ній Наддніпрянщині та сусідніх районах і культури середньобілоруських 
городищ в області правобережного Полісся; в лінгвістичній проекції -- 
виникнення відповідних мовних діалектів, що пізніше відбилися в діа- 
лектному поділі російської та білоруської мов; в антропологічній проек- 
ції -- поширення валдайського антропологічного типу на більшій час- 
тині східноєвропейського Полісся. Наявність пам'яток зарубинецького 
типу у Верхній Наддніпрянщині (могильник в Кизичині біля Смоленська 
та ін.) свідчить, що йдеться про розселення частини венедських племен 
на північ, на землі інших, неслов'янських народів. 

Завершенням цього процесу в МІ--УП ст. було формування трьох 
великих союзів східнослов'янських (по суті - - слов'янізованих) племен: 
кривичів, в'ятичів і дреговичів. Субстратом цих племен були неслов'ян- 


156 


ські племена штрихованої кераміки (балтські племена, що послужили 
основним етнічним предком дреговичів і полочан), населення, що зали- 
шило городища смоленського типу (основний етнічний предок смолен- 
ських кривичів) та племена городищ верхньоокського типу (етнічний 
субстрат в'ятичів). Як уже говорилося, походження та мовна приналеж- 
ність останніх двох етнічних груп залишається для нас неясною. 

Але племена смоленських городищ і городищ верхньоокського типу, 
очевидно, в більш давні часи були споріднені з племенами юхнівської 
культури, які зазнали слов'янізації ще на стадії формування венед- 
ського етнічного масиву (останні століття до н. е.), і послужили голов- 
ним етнічним предком деснянської групи зарубинецьких (венедських) 
племен. Саме цим, мабуть, пояснюється той факт, що в області пізнішої 
слов'янізації (кривичі, в'ятичі) валдайський антропологічний тип пред- 
ставлений, так би мовити, в чистому вигляді. Очевидно, цей тип і його 
поширення повинні зв'язуватися не тільки з розселенням деснянських 
племен на північ; він був одночасно і субстратним типом в цих районах. 
Натомість поліський тип, властивий для території деревлян (Прип'ят- 
ське Полісся), обмежений-вузькими рамками саме деревлянських земель. 
Очевидно, має рацію П. М. Третьяков, твердячи, що шлях проникнення 
зарубинецьких впливів на північ лежав через басейн Десни і, отже, здій- 
снювався головним чином за рахунок лівобережних виявів зарубине- 
цького типу |502; 514). 

Історичне обгрунтування ця теза знаходить саме в тому, що 
активною силою в цьому процесі були колись споріднені племена 
культур гладкостінної кераміки (юхнівська, городищ смоленського та 
верхньоокського типу), представлені, мабуть, одним антропологічним 
ТИПОМ. 

Але слов'янізація півночі не обмежилася формуванням названих 
вище племінних груп, була ще третя фаза. В середині І тис. н. е. рамки 
цього процесу продовжують розширюватися; до нього втягується насе- 
лення басейну оз. Ільмень і сусідніх районів, що належало до числа 
фінських племен і в попередній час виступало як носій культури тек- 
стильної кераміки. В середині І тис. н. е. слов'яни або, точніше, слов'яні- 
зоване населення Верхньої Наддніпрянщини великими групами просу- 
вається на північ, освоюючи нові землі в басейні річок Великої, Ловаті, 
верхів'я Волги, землі довкола оз. Ільмень, по Волхову і далі-- аж до 
Фінської затоки та Ладоги. 

Наслідком цього просунення була слов'янізація перелічених земель 
і формування двох нових племінних груп -- псковських кривичів та іль- 
менських словен. Археологічним виявом цього процесу була поява дов- 
гих курганів у Псковській землі та сопок-- в Новгородській; утворення 
першого культурного вияву, треба думати, відбувалося у безпосеред- 
ньому зв'язку і одночасно з утворенням таких же виявів у Смоленській 


157 


та Полоцькій землі !, інакше важко зрозуміти, чому ця група виявилась 
структурною частиною кривичів. В галузі мовної творчості цей процес 
знаходить свій вияв у виникненні двох нових діалектів, що пізніше лягли 
в основу псковського та новгородського діалектів російської мови, а 
в сфері антропології - поширення валдайського знронелюрннно типу 
ще далі на північ, де він змішався з типом ільменським. 

Так утворилася та етнографічна карта східного слов'янства, що зна- 
йшла своє відображення на сторінках давньоруських літописів, як «пле- 
мінний» поділ Русі. На півдні бачимо великий масив полянських племен, 
що об'єднує шість менших груп; далі-- деревляни і сіверяни -- дві 
групи племен, слов'янізовані на стадії формування венедської групи 
племен (з субстратом у вигляді носіїв мілоградської та юхнівської куль- 
тури); ще далі-- три великі об'єднання, відомі як дреговичі, кривичі та 
в'ятичі, з субстратом у вигляді племен штрихованої кераміки, городищ 
смоленського та верхньоокського типу. Їх слов'янізація мала місце 
протягом першої половини І тис. н. е. Нарешті на самій півночі знахо- 
димо псковських кривичів та ільменських словен, що срормувалися як 
східнослов'янські племена в середині І тис. н. е. 

Можна думати, що процес просування слов'ян на північ і осідання 
їх на нових місцях відбувався в основному мирним шляхом. 


зва кбланоньіово Протягом У1--УП ст. в Східній Європі від- 
НАРОДІВ бувався ряд історичних подій, які приводять 
до дуже серйозних зрушень в стані східно- 

європейського (в тому числі і східнослов'янського) населення. 

В кінці ГУ ст. через південну частину Східної Європи прокотилася 
спустошлива гуннська навала. Вона завдала страшного удару населен- 
ню степової смуги -- об'єднанню гото-аланських племен у Причорно- 
мор'ї, археологічним еквівалентом якого були пам'ятки типу городищ 
Низового Дніпра (Любимівка, Гаврилівка, Козацьке тощо); поселення 
типу Берислава, Дудчан, Любимівки; пам'ятки Криму типу Госпітальної 
вулиці в Керчі та могильника в Суук-Су. Але ця навала дуже мало по- 
значилась на населенні лісостепу. 

Слов'янські племена черняхівської культури (анти-поляни), можна 
сказати, зовсім не потерпіли від гуннів, хіба що в порубіжних з степом 
районах (Лівобережжя Дніпра, південна частина Молдавії). Більше 
того, є підстави думати, що антська група слов'янських племен була на- 
віть в союзних відносинах з гуннами в їх боротьбі проти готів і Візантії. 


"В кожному разі не можна розмежувати їх хронологічно: псковські довгі кургани 
не можуть вважатися пізнішими від полоцьких чи смоленських. В. В. Сєдов навіть вва- 
жає більш ранніми |401; 402), хоч довести цю тезу дуже важко. 


158 


В кожному разі маємо повідомлення джерел, які дають підстави для та- 
ких висновків Погд., 129)!. Післягуннські часи (У--УІЇ ст.) були періо- 
дом особливого піднесення історичної активності лісостепових племен: 
свідченням цього є і розквіт археологічної культури в цей час (зокре- 
ма-- блискучий стиль ювелірних виробів комплексу пальчастих фібул), 
і політична активність антів на Балканах. 

Дослідники, які думають, що черняхівська культура була знищена 
в часи гуннської навали, заперечуючи її слов'янське походження, саме 
з цим зв'язують появу слов'ян у зоні лісостепу, як нового населення, що 
прийшло на зміну «черняхівцям», зметеним гуннським потоком |10Ї. 
Ця точка зору категорично спростовується повідомленнями джерел про 
діяльність антів в догуннський час (У ст.н.е.). 

Значно більшим був--руйнівний вплив наступної навали-- авар- 
ської, що мала місце починаючи від середини УМІ ст. Не можемо до- 
кладно спинятися на викладі конкретних подій слов'яно-аварських війн, 
що тяглися, здається, до 40-х років МІ ст., ані на їх політичних наслід- 
ках, що призвели до розпаду Антського (Полянського) союзу. Відзна- 
чимо лише, що саме складною обстановкою цього часу, очевидно, можна 
пояснювати значною мірою ті зміни, які помічаємо в галузі матеріальної 
культури. Дійсно в цей час намічаються такі зрушення в характеристиці 
черняхівської культури, що привели до її остаточної трансформації і по- 
декуди справляють враження певної «варваризації» (різке зменшення 
проценту гончарної кераміки тощо). 


ПРОБЛЕМА РУСІ З тими змінами, що відбувалися в стані 
східно-слов'янського суспільства в середині 
І тис. н. е., зв'язана проблема Русі. В історичній літературі ця проблема 
заплутана норманістською теорією, яка зв'язувала походження Русі з 
появою скандінавських норманів у Східній Європі, і встановленням їх- 
нього панування над східними слов'янами. ченер ця теорія повністю 
спростована в радянській історіографії. 
Норманізм, як історіографічна течія, народився на початку ХУПІ ст. 
у зв'язку з питанням про походження імені «Русь», яке Г. 3. Байєр, 
Г. Ф. Міллер та інші адепти раннього норманізму вважали іменем тих 
норманів, що, нібито, виступили засновниками давньоруської держави. 
Дуже скоро головна суть проблеми перемістилася в інший, соціально- 
економічний план: чи можна взагалі вважати слов'ян основною творчою 
силою в процесі утворення Київської держави, чи остання з'явилася вна- 
слідок норманської інвазії. Неспроможність норманізму в цьому не може 


"В МІ ст. анти виступали проти Візантії спільними силами з гуннами, у зв'язку! 
з чим імена «слов'яни» і «гунни» часто заступали один одного. 


159 


викликати сумніву: коріння давньоруської державності відшукуються 
ще в «антські» часи, тобто, в першій половині та середині І тис. н. е. 
і370|, отже за багато століть до першої появи вікінгів у Східній Європі. 
В основі процесу виникнення давньоруської держави лежав внутрішній 
соціально-економічний розвиток східних слов'ян-- розклад у них пер- 
вісно-общинного ладу і формування феодальних відносин. Питання про 
походження імені Русь до цієї основної проблеми не має прямого від- 
ношення. Але і в цьому позиція норманізму виявилася неправильною. 

Основною підвалиною норманістської тенденції в даному питанні 
було відоме місце з літопису: «Сице бо ся зваху тьи варязи Русь, яко се 
друзии зовутся свиє, друзий же урмане, аньглане, друзии гьте, тако и си» 
1352, с. 18). Оскільки варяги вважалися норманами, то на них відповідно 
поширювалося і ім'я Русь, до чого додавалися дуже ризиковані співстав- 
лення з деякими північними ономастичними іменами (Киоїзі -- фіннська 
назва шведів, острів Рослаген тощо). 

В дійсності цей силогізм є дуже і дуже сумнівним. Варягами (гре- 
цьке  Фарратуо ) називали військових найманців, незалежно від етніч- 
ної приналежності; цей термін взагалі не мав етнічного змісту. І наве- 
дений літописний текст не можна тлумачити інакше, як вказівку на 
різноплемінний склад «варягів», серед яких були і вихідці з Русі, і 
з Скандінавії, і з острова Готланд і з інших країн. 

Більше того, з літописного списку «варягів» випливає саме немож- 
ливість ототожнення Русі з скандінавами, оскільки скандінавські на- 
роди-- свеї (шведи, яких норманісти і вважали Руссю), урмани (нор- 
мани, очевидно -- норвежці) та готи (жителі Готланду) -- перелічені 
окремо, та й ще у супроводі слова «друзий» (інші), чим підкреслюється 
їх істотна відмінність від Русі. Оскільки даний текст зв'язаний з Новго- 
родом, що не входив до складу первинної (південної) Русі (про це-- 
докладніш далі), під цією назвою, очевидно, виступають дружини пів- 
денного, середньодніпровського походження. Пізніше, на початку ХІЇ ст., 
наївна норманістська концепція одного з редакторів «Повісті временних 
літ» внесла в цей літописний текст певну невідповідність і плутанину. 


ПІВДЕННА РУСЬ Справжнє розв'язання проблеми про пер- 

винну Русь базується на використанні піз- 

ньоантичних та візантійських джерел, які знають народ Рос (Русь) на 

півдні Східної Європи -- в Причорномор'ї та Приазов'ї. У зв'язку з цими 

повідомленнями постала навіть спеціальна проблема Приазовської Русі, 

яка породила цілий ряд неймовірних припущень і фантастичних побуду- 
вань (праці Д. Іловайського |193Ї, В. Пархоменка |3271) та ін. 

Одним з важливих джерел є компіляція сірійського автора УІ ст. 

н. е., відомого під іменем Псевдозахарії, який знає народ Рос (Нгоз8 або 


160 


Нгиз). Останній жив «за Меотійським болотом», тобто на північ від Дзов- 
ського моря, - по сусідству з амазонками. Повідомлення Псевдозахарії 
вважається найдавнішою згадкою імені «Русь», яка, отже, зв'язує це 
ім'я не з північними, а південними землями Східної Європи |З3461. 

Дата цього повідомлення виключає всяку можливість тлумачення 
його з позицій норманізму, оскільки жодного нормана в УІ ст. не бу- 
ло і не могло бути в південно-східному кутку Східної Європи, з яким 
зв'язується походження цього загадкового етноніму. До цієї ж території 
відноситься велика кількість інших імен, що виступають в джерелах 
щонайменше від рубежа н. е., і в яких наявний той же корінь: аорси, 
роксолани, росомони та ін. Згадаємо також росоготів (НгеіШооні), 
з якими була, зв'язана готська теорія походження Русі, обстоювана 
А.С. Будиловичем та акад. В. Г. Васильєвським. 

На південно-східні напрямки вказують і інші факти, зокрема, про- 
аналізовані С. П. Толстовим (487): розповідь про напад русів на столицю 
цариці амазонок у Нізамі (яка, очевидно, запозичена у Арріана), де ім'я 
«руси», добре відоме в середньовічному Азербайджані, поставлене на 
місце якогось схожого імені античної епохи; згадка про русів у араб- 
ських авторів (Табарі) відносно подій МІП ст. на Північному Кавказі; 
а зрештою і біблійні тексти, де фігурує страшний народ Рош з країни 
Гога і Магога, локалізований десь на півночі, за Кавказом і Чорним мо- 
рем (ПТезекіїль, 38, 2) !. Як відомо, перші напади Русі на Царгород в се- 
редині ЇХ ст. викликали негайну асоціацію саме з цими біблійними 
згадками. 

Важливий матеріал виявляється в ономастиці Кавказу та Середньої 
Азії, де відомі назви з коренем «рос--», «рус--» та споріднені форми 
(рокс--). Маємо на увазі стародавню назву Волги (Рос- Аракс), Аракс 
на Кавказі та в Середній Азії; спільні риси в передньоазійському та 
східнослов'янському фольклорі (Рустем -- в іранському епосі, Арслан -- 
у тюрків, Руслан -- у східних слов'ян) тощо |487Ї. 

Все це дозволяє цілком упевнено твердити, що ім'я Рос було позна- 
ченням якоїсь етнічної групи, місцеперебування якої від досить давнього 
часу припадає на північно-східне Причорномор'я, Приазов'я, Північний 
Кавказ, і яка мала тісні і дуже ранні зв'язки з країнами Сходу (зокре- 
ма, Закавказзям). 

Чи маємо підстави вважати цю групу слов 'янськОЮ? Очевидно ні; 
йдеться про племена сармато-аланського походження, історія яких в 
певному відношенні була зв'язана з історією слов'ян, алеяких ототожню- 
вати з слов'янами (як це робили ранні представники антинорманізму -- 
М.В. Ломоносов, І. Е. Забєлін, Д. І. Іловайський та ін.) неможливо. 


«І було до мене слово Господа: «Сину людський! Оберни лице твоє до Гога в 
землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувара, та ізрічи на нього пророцтво». Пез., 38, 21. 
«І поверну тебе і поведу тебе, і виведу тебе з країв Півночі...» Пез., 99, 


11 1308 161 


Отже, ім'я Русь, очевидно, справді має неслов'янське (хоча й не норман- 
ське) походження. 

Цей висновок, однак, не може безпосередньо вплинути на пробле- 
му східнослов'янської етногонії, оскільки історія імен далеко не завжди 
збігається з історією народу, який цим іменем названий. Як відомо, ім'я 
французької нації походить від імені германських франків, незалежно 
від того, що етнічну основу її становить романізоване кельтське насе- 
лення Галії. Так само ім'я болгарського народу, що належить до слов'ян- 
ської сім'ї, дане йому нечисленною купкою тюркських болгарів, роль 
яких в етногенезі слов'янських болгар була мізерною. 

Значення факту, про який Йдеться, для проблеми східнослов'ян- 
ського етногенезу полягає в тому, що він допомагає з'ясуванню і визна- 
ченню тієї слов'янської Русі, утворення якої припадає на середину Ї тис. 
н. е. і яка справді була головним акумулюючим ядром як у процесі 
формування давньоруської народності, так і в процесі утворення Київ- 
ської держави -- незалежно від того, звідки взялася її назва. 

Давно вже помічено, що термін «Русь» в давньоруських джерелах 
виступає в двох значеннях: вузькому та широкому |311; 3671. В загаль- 
ному плані Русь-- це територія Київської держави і, відповідно, Її 
населення (включаючи всі групи племен, в тому числі і деякі неслов'ян- 
ські). Щодо цього всі частини цієї держави є Руссю -- і Новгород, і За- 
лісся, і Галич, і Київ, і Тьмуторокань і т. д., і т. п. 

Але поряд з цим термін «Русь» дуже часто вживається в таких кон- 
текстах, де він протиставлений певним районам Київської держави, 
тобто Русі в широкому значенні слова. Так, наприклад, І Новгородський 
літопис дуже часто пише про поїздки новгородців з свого міста «в Русь» 
(тобто, в Київ, Чернігів або Переяслав) |320, с. 24, 30, 32, 35, 36, 37, 45, 
52, 5д та ін.|. Так само, «в Русь» їздять з Суздальської землі, Галицької 
і т. д. |Лавр. літ. піз. 1152, 1154, 1156, 1175 та ін.|. Деревляни називають 
Ігоря «руським князем», протиставляючи його «своєму князю» Малу 
1352, с. 40). З цього випливає, що назва «Русь» справді вживалася в 
більш вузькому розумінні, як позначення певної частини східного сло- 
в'янства. Коли звести до системи всі ті повідомлення, то з'ясується, що 
за межами цієї Русі у вузькому значенні слова виявляються Новгород, 
Володимир-на-Клязьмі, Ростов, Суздаль, Рязань, Смоленськ, Полоцьк, 
Галич, Володимир-Волинський, а також -- Землі в'ятичів, радимичів, 
деревлян |367, с. 34). Отже, Русь у вузькому значенні слова -- це Серед- 
ня Наддніпрянщина з Києвом, Черніговом, Переяславом і землі, які на- 
лежать до цих центрів. Не маємо випадку, коли б поїздкою «в Русь» 
була б названа поїздка в якесь інше місце. 

В цьому районі лісостепової зони сконцентрована і слов'янська то- 
поніміка з коренем «рос»: назва річки Рось та її притоків: Роська, Рос- 
тавиця, Роток, Рокита, Гороховатка, Росава і т. д. |961. 


162 


Із сказаного робиться цілком закономірний висновок, що ця вузька 
Русь означає первинне ядро майбутньої Русі (Русі в широкому зна- 
ченні слова); що первинно цей термін був іменем тільки середньодніп- 
ровських слов'ян, а потім, в міру консолідації східнослов'янських племен 
і утворення Київської держави, поширився на всю територію останньої. 

Яка ж частина східних слов'ян утворювала первинну Русь, і до 
якого часу слід відносити її виникнення та існування? 


АНТИ | РУСЬ Перш за все на думку приходить, очевидно, 

ототожнення з нею полян, а разом з ними -- 

антів (пор. літописний вираз «поляне, яже нині зовомая Русь» |352, с. 2Д. 

Однак це припущення викликає певні труднощі, які мають досить гост- 
рий характер. 

По-перше, якщо ставити знак рівності між антами (полянами) і 
Руссю, виникає додаткова проблема, звідки взялася подвійність імен 
і чому нове ім'я (Русь), яке хоч і було чужим за походженням, укорі- 
нилося в слов'янському середовищі, витиснувши старе (поляни). По- 
друге, як помітив П. М. Третьяков, в ранніх джерелах імена Русь і анти 
виступають зовсім в різному значенні (і в різний час), що не допускає 
можливості віднесення обох термінів до одного суспільного явища |490Ї. 
Діяльність антів була зв'язана із Західним ШПричорномор'ям (Дунай, 
Балкани) ; діяльність росів-русів -- з Північно-Східним (Дон, Приазов'я, 
Крим, де їх знають всі джерела). Ранньосередньовічні автори (навіть 
європейські -- Гвідо Равенський, Баварський Анонім) вміщають Їх на 
схід від Дніпра -- між уличами і хозарами. Помічено, що візантійські ав- 
тори ніколи не називали антів скіфами, як це дуже часто мало місце 
щодо росів-русів, а разом з тим і щодо деяких інших народів східно- 
причорноморського походження (алани, причорноморські готи, гунни 
тощо). 

По-третє (і це основне) значна, може навіть більша, частина полян- 
ських (антських) земель, як вони визначені вище, опинилася за межами 
літописної Русі у вузькому значенні слова (Галич, Володимир-Волин- 
ський та ін.). Отже, в межах Русі залишається тільки частина полян- 
ських земель -- Наддніпрянщина. 

Тепер є можливість глянути на цю проблему з трохи іншого боку. 
Антами візантійські письменники називали полян, але поляни безпо- 
середньо зв'язані з Руссю |322, с. 21--281) Їх роль у створенні Русі була 
визначальною; можна твердити, що саме вони стали тим ядром, навколо 
якого здійснювалася консолідація Русі. 

Літописець пише: «А словенськьй язьк и русский одно єсть, от ва- 
ряг бо прозвашася Русью, а первоє беша словене; аще и поляне звахуся, 
но словеньскаа речь бе» |352, с. 231. Але ці слова не можна розуміти як 


119 163 


свідчення повної тотожності Русі і полян. Різною є хронологія, не збі- 
гається територія. Точніше, територія первинної Русі займала лише ча- 
стину полянських (антських) земель, їх східну периферію. Центр Полян- 
ського союзу знаходився десь на заході, можливо, ним була Волинь, 
яку дослідники давно проголосили ядром східнослов'янського об'єднання 
УІ ст. (Валінана Масуді (1271, «Дулібський союз племен» |202; 5971); на- 
томість центр Русі перемістився у Наддніпрянщину; там в середині 
тисячоліття (на рубежі МІ і МП ст.) виникла нова столиця -- Київ, якому 
судилася видатна роль у дальшій історії східних слов'ян |З1). Але зас- 
новником Києва, за літописними даними, виступає саме полянський 
князь, хоч і прийшлий. | 

Одним словом, Русь-- це поляни, але поляни не дорівнюють Русі. 
Русь-- нове історичне явище, що прийшло на заміну Полянському 
(Антському) союзу, коли той розпався, або, якщо завгодно,-- новий По- 
лянський союз, що утворився на руїнах першого в інших територіальних 
границях. Це -- новий етап у процесі генезису і Русі, як етнічного явища, 
і давньоруської держави, тому вважаємо доцільним називати його -- на 
відміну від Полянського (Антського) союзу -- Полянським (раниБворуєв: 
ким) князівством. 

Які ж умови викликали цей метаморфоз? Гадаємо, питання вирисо: 
вується цілком ясно: йдеться про ту ситуацію, що створилася внаслідок 
тривалих аваро-слов'янських війн і розпаду Антського політичного 
об'єднання. 

В 568 р. авари утвердилися в Паннонії і розпочали експансію, спря- 
мовану проти сусідніх народів (в тому числі і слов'ян -- склавінів та 
антів). Склавіни (принаймні частина Їх) після майже двадцятирічної 
боротьби змушені були визнати владу аварського кагана; анти продов- 
жували боротьбу ще на початку МП ст. (остання згадка -- 609 р. ТІ. 
Зіт., МПІ, 8; ТПеорі., с. 279), після чого назва їх назавжди зникає з сто- 
рінок джерел). Оскільки ім'я імператора Іраклія згадується в літопису 
у зв'язку з боротьбою східних слов'ян проти каганату, можна думати, що 
боротьба ця тривала до часів правління названого імператора, тобто, 
до 40-х років МП ст. 

Слов'яно-аварські війни дуже тяжко відбилися на становищі антів- 
полян. За твердженням Менандра, «володарі антів потрапили у тяжке 
становище і втратили свої надії» |Меп., с. 247). Загальновідоме літописне 
оповідання про знущання аварів над дулібами (реплікою цьому опові- 
данню є згадки Фредегара, аналогічні за змістом |323|). Прикарпатські 
хорвати, за свідченням Костянтина Багрянородного |Сопзі. Рогріп., Ре 
А4т. Шпр., ХІ), взагалі в значній своїй частині змушені були пересели- 
тися на південний захід, в область Срем (сучасна Хорватія). Одним сло- 
вом, події ці призвели до істотних змін в становищі південно-західної 
частини східнослов'янських племен. 


164 


Зникнення імені антів з творів візантійських авторів на початку 
УП ст.-- явище дуже симптоматичне. Звичайно, зникнути або піти ку- 
дись цілий народ, що налічував кілька мільйонів чоловік, не міг. Справа 
полягає в іншому: візантійці писали тільки про ті племена, що мали пев- 
ний вплив на справи візантійської зовнішньої політики. Слов'яни ціка- 
вили їх, коли вони були фактором у цій політиці-- чи то загрожували 
північним кордонам імперії, чи то виступали потенціальною силою, яку 
візантійська адміністрація намагалася використати в своїх інтересах. 
На початку МІП ст. анти перестали бути таким фактором; вони втратили 
значення однієї з найбільших політичних сил Східної Європи. Це зна- 
чить, що антське (полянське) об'єднання фактично розпалося; саме цим, 
очевидно, пояснюється і те, що в другій половині І тис. н. е. на арені, як 
самостійні історичні явища, з'являються уличі, тиверці, волиняни, ду- 
ліби, хорвати, бужани. 

Але, само собою зрозуміло, ті процеси, що протікали в надрах 
східнослов'янського суспільства і обумовлювали виникнення великих 
об'єднань типу Антського союзу племен, не зникли і не припинили свого 
розвитку. Історичний процес йшов своїм шляхом і в зміненій політич- 
ній обстановці; зміст явищ залишався той же, іншою була лише форма. 
Процес остаточного розкладу первісно-общинного ладу і формування 
феодальних відносин в середовищі східнослов'янського суспільства про- 
довжував діяти, як і раніше, навіть ще швидшими темпами. Східні сло- 
в'яни, незважаючи на серйозні потрясіння, зв'язані з аварською небез- 
пекою, не переживали занепаду або регресу; археологічні пам'ятки, що 
показують розвиток виробництва в другій половині І тис. н. е. (такі, як 
центр залізоробної промисловості в с. Солгутів на Південному Бузі, (551, 
Пастирське городище, що було значним центром металообробної проми- 
словості |71; 88| та ін.) переконують в цьому досить категорично. В цей 
час економічний розвиток східних слов'ян переходить на новий етап, 
позначений зародженням майбутніх міст, тобто, суспільним поділом 
праці вже не тільки окремими особами, а й цілими поселеннями. 

Все це не могло не обумовити появи нових центрів східного слов'ян- 
ства, навколо яких і міг здійснюватися дальший процес консолідації 
давньоруських племен. Таким центром і стає Середня Наддніпрян- 
щина -- найвіддаленіший від Карпат район, що менше постраждав від 
спустошливих аварських набігів. Нове об'єднання, що починає виникати 
в МП ст., і дістало назву Русі. 


В 1953 р. була опублікована стаття Б. О. Ри- 
бакова, в якій запропонована нова постанов- 
ка проблеми Русі |367|. В основі вона здається нам вірною. Б. О. Риба- 
ков розглядає Русь УІ--УП ст. як середньодніпровську частину антів, 
що сформувалася в післячерняхівський час, в змінених умовах тодішньої 


КУЛЬТУРА РУСІ 


165 


ситуації в Східній Європі. Археологічним еквівалентом цієї Русі він вва- 
жає так звану культуру пальчастих фібул. Під останньою розуміють 
дуже яскравий археологічний вияв, до недавнього часу представлений, 
як не дивно, виключно ювелірними виробами, що траплялися або у ви- 
гляді кладів, або випадковими знахідками. Це -- дуже специфічний ком- 
плекс, до складу якого входять віртуозно виконані і своєрідні вироби: 
пальчасті, зоо- і антропоморфні фібули, браслети з потовщеними кін- 
цями, сережки так званого пастирського типу, прикрашені зерню, пред- 
мети поясного набору (пряжки, наконечники ременів, декоративні 
бляшки), теж багато прикрашені, тощо. 

Ані поселення, ані могильники, ані інші категорії речового мате- 
ріалу (навіть кераміка!), з якими зв'язуються ці речі, до недавнього не 
були відомі. Територія, де виступають вироби комплексу пальчастих фФі- 
бул, охоплює в основному Середню Наддніпрянщину, особливо -- басейн 
Росі та Тясмина, а також -- лісостепове Лівобережжя. Натомість майже 
відсутні вони на Волині, у Наддністрянщині, в Прикарпатті. Одним сло- 
вом, їх ареал збігається з територією Русі у вузькому розумінні слова. 
Хронологія їх охоплює час МІ--УПІ ст. тобто період, протягом якого 
відбувався перелом у розвитку матеріальної культури східних слов'ян 
(про що йшлося в розділі ПІ). 

Само собою зрозуміло, що ювелірні вироби, якими б вони не були 
блискучими, ще не становлять археологічної культури. В неможливості 
показати справжнє лице останньої, назвати хоча б деякі поселення, де 
жили ті, хто виробляв і носив ці дорогоцінності, полягала головна слаб- 
кість тодішньої позиції Б. О. Рибакова. Тепер становище змінилося і 
концепція набуває свого остаточного обгрунтування. 

Наявний у розпорядженні дослідника матеріал показує, що ювелір- 
ний комплекс пальчастих фібул зародився в надрах черняхівської куль- 
тури (верхньою хронологічною датою якої вважаємо початок МІЇ ст., 
тобто час закінчення аваро-слов'янських війн). Є дані, що дозволяють 
простежити долю культури (принаймні у Наддніпрянщині, яка нас тепер 
цікавить) більш-менш докладно. 

Свого часу ряд українських дослідників (в тому числі і автор цих. 
рядків) виступили з тезою, що черняхівська культура не зникла на ру- 
бежі ГУ--У ст., а продовжувала розвиватися і далі, ставши однією з го- 
ловних основ для виникнення культури Київської Русі. Треба сказати, 
що процес цього переростання уявлявся надто спрощено, оскільки фак- 
тичного матеріалу для детальної розробки питання в той час було недо- 
сить (зокрема, майже зовсім не були відомі пам'ятки другої половини 
І тис. н. е.). Здавалося, що культурний розвиток протягом усього тисячо- 
ліття йшов тільки вгору, більш-менш плавно і шляхом однозначних змін 
(наприклад, поступове витіснення ліпленої кераміки гончарною аж до 
повного зникнення першої десь в ІХ--Х ст.). Певні підстави для цього 


166 


були: порівняння процентного співвідношення різних типів посуду в па- 
м'ятках ранніх і пізніх справді показало різке зменшення процента ліп- 
леного посуду в середині тисячоліття (Ягнятин). Дальші дослідження 
внесли, однак, в ці уявлення певні корективи. 

Виявилося, що процес витіснення ліпленого посуду гончарним на- 
справді діяв тільки до певного моменту (за сьогоднішніми уявленнями-- 
приблизно до середини УЇ ст. тобто до початку аваро-слов'янських війн, 
на час яких, очевидно, припадає дата загибелі Ягнятинського посе- 
лення). В другій половині УЇ і першій половині МІ ст. навпаки, має 
місце різке скорочення кількості гончарного посуду (поселення в Чере- 
пині, датоване монетою-рубежа УІ і МІ ст., в Дахнівці та ін.). В ряді 
пам'яток цього часу ліплений посуд явно переважає. 

Отже і область черняхівської культури (як і інші райони східної 
Слов'янщини) в МІ-- УП ст. показує певну перебивку в розвитку матері- 
альної культури. Повторюємо ще раз, це не було виявом загального 
занепаду культури (така думка рішуче спростовується матеріалами, що 
ілюструють стан залізоробного та ювелірного виробництва); причини 
змін були іншого плану: загальна політична ситуація епохи виснажли- 
вих війн з аварами, а також -- зміни в самому керамічному виробництві, 
зв'язані із зникненням столової кераміки, що теж могло вплинути на 
стан гончарного ремесла, обумовивши його тимчасове (дуже коротко- 
часне) згортання. 

Але що б то не стало, на рубежі УІ--МІ ст. намітилися перші 
серйозні зміни, які привели до еволюції самого культурного типу, і 
в плані археологічному можуть розглядатися як кінець черняхівської 
культури: друга половина УП--МПІ ст. була часом формування нового 
культурного типу, який в Середній Наддніпрянщині представлений па- 
м'ятками пастирського типу. Виникнення комплексу пальчастих фібул 
(генетичні основи якого бачимо в більш скромному ювелірному ремеслі 
черняхівської культури) було одним з тих моментів, які розглядаємо як 
ознаки переламу в історико-культурному розвитку. 

Тепер відомий цілий ряд пам'яток пізньої черняхівської культури, де 
знайдені також речі комплексу пальчастих фібул: Максимівка на Пол- 
тавщині (браслети з потовщеними кінцями), Заміське на Харківщині 
(спіралевидна підвіска), Журівка на Звенигородщині (зооморфна фібу- 
ла та речі поясного набору), острів Митківський на Південному Бузі 
(сережка пастирського типу, зооморфна бляшка, що нагадує мартинів- 
ські, тощо), Семенки у Побужжі (сережки пастирського типу), Пень- 
ківка, урочище Молочарня над Тясмином (зооморфна фібула), Волоське 
у Надпоріжжі (ціла серія речей, в тому числі-- зооморфна фібула) 
та ін. Обстеження місця знахідки Мартинівського та Малоржавецького 
скарбів показало, що вони топографічно теж пов'язані з поселеннями 
черняхівського типу. Ці матеріали свідчать, що комплекс пальчастих 


167 


фібул справді сформувався в середовищі носіїв черняхівської культури, 
тобто антів-полян. 

Але основний період його процвітання припадає на післячерняхів- 
ський час (МП --МПІ ст.) і зв'язується з пам'ятками післячерняхівського 
типу. Саме цим обумовлене і те, що поширення він набрав не по всій 
території черняхівської культури, а лише в Середній Наддніпрянщи- 
ні. Одним словом, це явище уже не антського, а ранньоруського 
періоду, зв'язане не з антами-полянами, а з найдавнішою Руссю, що ста- 
новила лише частину полян. 


Оцінюючи територію поширення речей ком- 


ПАСТИРСЬКО- : 
ВОЛИНЦЕВСЬКА плексу пальчастих фібул, неважко переко- 
КУЛЬТУРА натися, що в третій чверті І тис. н. е. вона 


була зайнята пам'ятками двох виявів, дуже 
близьких за своїм характером. Перший з них -- пам'ятки пастирського 
типу, про які вже йшлося вище, і які в області правобережної лісостепо- 
вої Наддніпрянщини у МІЇ--МПЇ ст. прийшли на заміну черняхівській 
культурі. До їх числа в першу чергу належить Пастирське городище, 
з яким зв'язується переважна більшість відомих нам знахідок пальча- 
стих, антропоморфних і зооморфних фібул, браслетів з потовщеними 
кінцями, сережок та інших предметів цього стилю, і яке, очевидно, було 
головним центром їх виробництва. 

На Лівобережжі пам'яткам пастирського типу кореспондують па- 
м'ятки волинцевської культури, що займають зовсім особливе місце 
серед інших матеріалів тієї території. Цей культурний вияв, що датується 
МП--УПІ ст., представлений відкритими поселеннями, на яких виявлено 
житла напівземлянкового типу з глинобитними печами -- Загалом ціл- 
ком подібні до напівземлянок інших слов'янських поселень -- і типовими 
полями поховань з тілоспаленням в урнах. Особливістю речового ком- 
плексу цих пам'яток є виразна гончарна кераміка, представлена виго- 
товленими на крузі горщиками, прикрашеними характерним пролощеним 
орнаментом у вигляді вертикальних ліній, та багаторядовими лінійними 
та хвилястими смугами. Цей посуд близько нагадує гончарний посуд 
пастирського типу, хоча і не ідентичний останньому (особливістю його 
є більш конічна форма тулуба та майже прямі вінця). Але поруч з тим 
трапляється ліплена кераміка, характерна для лівобережних пам'яток 
другої половини тисячоліття (конічний горщик з прямим вінчиком), 
та невеликий процент гончарного посуду салтівського типу -- амфор 
тощо. 

Кількість відомих пам'яток волинцевського типу поки що невелика: 
поселення і могильник у Волинцевому на Сеймі |43; 44), поселення і мо- 
гильник в Сосниці на Чернігівщині |44; 115|, поле поховань між сс. Будки 
і Костянтинове біля Ромен |54; 276, с. 50--54); поселення в с. Битиця на 


168 


Сумщині (252|та ін. Але вони показують, що територія вияву охоплює 
досить значну частину лісостепового Лівобережжя. 

Місце, яке ці пам'ятки займають в історії культурного розвитку ЛІі- 
вобережжя, викликає різні гіпотези у дослідників. Д. Т. Березовець, як 
уже відзначалося, намагався бачити в них проміжну ланку між заруби- 
нецькою та роменською культурою |41, 42|, але це припущення здається 
малоімовірним. І. І. Ляпушкін бачить у них якийсь особливий тип ран- 
ньослов'янської культури |292| (заперечуючи цим, до речі, свою власну 
тезу про єдність загальнослов'янської культури відповідного часу), од- 
нак-не пояснює ані його генезис, ані причини зникнення, ані умови спів- 
існування з паралельними культурними явищами (роменська культура). 

Одна із загадок цього вияву -- наявність гончарної кераміки, що не 
виявляє жодних асоціаційв місцевому матеріалі МІІ--Х ст. Д. Т. Бере- 
зовець вважав її довізною в області салтівської культури |49|, але тип 
її абсолютно не властивий останній; в пам'ятках салтівського типу він 
представлений лише в кількох випадках поодинокими черепками (Жов- 
тневе). | 

Вважаємо, що зрозуміти генезис волинцевської культури можна 
лише у зв'язку з генезисом пам'яток пастирського типу. Волинцеве, Би- 
тиця і аналогічні пам'ятки являють собою релікт черняхівської культури 
на Лівобережжі, про що давно вже заявлено в літературі |54; 377, с. 441. 
Цей релікт зберігся в змінених умовах МІ--УПІ ст. практично по всій 
території Лівобережжя, на якій в попередню епоху виступають пам'ятки 
черняхівського типу; свідченням зв'язків поміж обома культурними ви- 
явами є комплекси, що дають матеріал як волинцевського, так і черня- 
хівського характеру (Авдєєво на Курщині |5; 61), Беседівка |286, с. 79-- 
551). Порівняно скромне місце, яке їм належить на Лівобережжі, пояс- 
нюється тим, що черняхівська культура тут взагалі не встигла пустити 
глибоке коріння, завдяки більш тяжким умовам (напади степових кочови. 
ків). Очевидно, великі навали більшою мірою відбилися на стані лівобе- 
режних земель, що, можливо, навіть не входили до Полянського (Ант- 
ського) політичного об' єднання 1. 

Гуннська навала, що зачЄпила черняхівські племена лише краєм, 
мабуть, найбільш відчутно вплинула саме на Лівобережжя; ще більш 
тяжкі наслідки мав рух аварів через Східну Європу між 558 та 568 рр. 
В кожному разі поступове просунення сіверянського населення з Дес- 
нянсько-Сейминського Полісся на південь вздовж Сули і Ворскли про- 
тягом другої половини І тис. н. е. було можливе лише при умові розрі- 
дженості населення новозасвоюваних районів. Саме тому і поширені 
пам'ятки Волинцевського типу в північній частині Лівобережжя -- 


! Пор. заяву Йордана про те, що територія антів охоплювала землі лише до 
Дніпра. 


169 


в районах, більш віддалених від неспокійних степів (Сейм, верхів'я Сули 
і Ворскли). 

Отже пам'ятки пастирського і волинцевського типу і повинні роз- 
глядатися як справжня культура початкової Русі, її археологічний ек- 
вівалент. Їх територія точно збігається з ареалом ювелірних виробів 
комплексу пальчастих фібул. Саме з ними зв'язуються численні знахідки 
останніх. Б. О. Рибаков дуже точно підгледів деякі відмінності право- 
бережних і лівобережних знахідок ювелірних речей УМІ--УМПІ ст. і виді- 
лив два райони найдавнішої Русі-- західний і східний, зв'язуючи пер- 
ший з полянами, а другий (помилково) з сіверянами |367, 371. Наші 
матеріали підтверджують цей поділ: західному району відповідають 
пам'ятки пастирського типу, східному -- волинцевського. Але перспек- 
тива розвитку цих двох районів виявилась не однаковою. 


начізанінь Пов'язання середньодніпровських пам'яток 

КУЛЬТУРА УП--УПІ ст. н. е. з Руссю дає можливість 

цілком нормально пояснити їх особливість 

у порівнянні з іншими виявами східнослов'янської культури лісостепу 

(у Наддністрянщині, Прикарпатті, Волині; Побужжя, мабуть, входило 

до складу Русі). Маємо на увазі не тільки ту обставину, що колишній 

єдності в рамках Полянського союзу, який об'єднував населення усього 

лісостепу, прийшов кінець, що виникнення нового союзу в рамках Над- 

дніпрянщини, об'єднуючи населення цього району, разом з тим про- 

водило межу між ним і населенням Наддністрянщини, Прикарпаття і 

Волині. Справа полягає також у взаєминах зі сходом. В широкому 
розумінні -- це проблема сальтівської культури. 

Проблема ця є однією з основних в історії Східної Європи доби 
раннього середньовіччя і ще далеко не розв'язана остаточно. Тепер цим 
іменем називають складний конгломерат, що включає і пам'ятки власне 
салтівського типу (представлені комплексом в с. Салтові Харківської 
обл.-- городищем, селищем і могильником з похованнями в катаком- 
бах-- та аналогічними матеріалами) і пам'ятки типу Зливкинського 
могильника з похованнями в грунтових ямах, і пам'ятки Криму типу 
Тепсеньського городища, і пам'ятки так званого канцирського типу у 
Надпоріжжі, і північнокавказькі вияви, представлені в могильниках 
Чмі, Кумбулти, Камунти, і ранньосередньовічні матеріали Болгарії, що, 
зокрема, виступають в першій болгарській столиці -- Плисці та ін. 

Носіями всіх цих культурних груп були різні за походженням пле- 
мена: іранські алани, тюркські болгари, алародійські народи Північного 
Кавказу та ін. Завдання дослідника полягає в тому, щоб виділити в 
цьому конгломераті реальні культури і вияви, зв'язані з конкретними 
етнічними групами населення, що, зрештою, не так важко, бо, скажімо, 


170 


аланські пам'ятки типу Салтова досить виразно відрізняються від пам'я- 
ток зливкинського типу, залишених болгарами. Телер нас ця сторона 
проблеми цікавить менше. 

Справа в іншому: пам'ятки як пастирського, так і волинцевського 
типів виявляють цілком очевидні риси «салтівського» (в широкому розу- 
мінні слова) впливу. АДівобережні матеріали, очевидно, знаходять 
близькі аналогії в комплексах власне салтівського типу, правобережні -- 
в надпорізьких пам'ятках типу Канцирки. Йдеться не лише про те, що 
поселення, розташовані в самому Надпоріжжі (Яцева Балка та ін.), як 
найближчі сусіди, показують наявність певного канцирського елемента. 
Але кераміка, аналогічна тій, що обпалювалася в печах, досліджених 
в Канцирці, трапилася на багатьох поселеннях лісостепу (Пеньківка, 
Луг; Стецівка та ін.). Та й в самому керамічному комплексі пастирської 
культури бачимо деякі риси, спільні з керамікою салтівського типу (про 
це вже йшлося), що подекуди відрізняють наддніпрянські матеріали від 
матеріалів більш західних районів. 

З цього робимо висновок, що первинна Русь виявляє очевидні куль- 
турні зв'язки з населенням південного сходу, яке, треба думати, віді- 
грало серйозну роль в її початковій історії; тим населенням, в середо- 
вищі якого доводиться шукати і генезис самого імені Русі. На превели- 
кий жаль, повна відсутність письмових джерел для виєвітлення цієї 
сторони проблеми не дозволяє уявити собі, в чому конкретно полягали 
ті зв'язки. Зазначимо лише, що саме з цим рядом питань; очевидно, 
зв'язується і виникнення загадкової Артанії (Арсанії) арабських дже- 
рел П27|, локалізація якої, за думкою більшості дослідників, припадає 
саме на область салтівської культури, і чиє ім'я (Арсанія), очевидно, 
може розглядатися як репліка імені Рос-- Русь (аорси). 


РУСЬ | ХОЗАРІЯ Середина МПІ ст. була ознаменована новим 
ускладненням обстановки в Східній Європі, 

зв'язаним з виникненням на південному сході її нового політичного 
об'єднання -- Хозарського каганату. Це примітивне державне утворен- 
ня, що, подібно до комети, промайнуло на історичному обрії східноєвро- 
пейських народів і зникло, не залишивши по собі жодного сліду, і являло 
собою явище досить дивне і незвичайне. Соціальною основою його було 
населення басейну Дону та нижньої Волги, Північного Кавказу і При- 
азов'я, тобто носії культур салтівського кола. Більшість їх, мабуть, ста- 
новили алани та алародійські племена Кавказу (болгари ще в МІЇ ст. 
перейшли на Дунай). Самі ж хозари становили мізерну меншість насе- 
лення каганату і в археологічному відношенні практично невловимі |1531. 
Але в МПІ ст. влада хозар поширилася на значні простори схід- 
ноєвропейських земель, в тому числі-- і на частину земель східних 


й 171 


слов'ян. За літописними даними, хозарам платили данину сіверяни, в'я- 
тичі, радимичі (352, с. 18, 20, 46--47); спроба зажадати данину у полян 
закінчилася для хозар невдачею |352, с. 16--17.. Правда, в розповіді про 
захоплення Києва Аскольдом і Діром наводиться заява киян про те, що 
вони «сидять, платячи данину хазарам» |352, с. 18| (пор. також заяву 
«Повісті временних літ» під 399 р.: «Козари имаху дань на полянех» 
І352, с. 168)), але оскільки сам епізод цього захоплення викликає щодо 
своєї достовірності найсерйозніші сумніви !, недостовірною є і ця заява. 

З приводу питання про те, яку роль відіграв Хозарський каганат в 
історії давньоруської держави, в свій час велась досить гаряча дискусія; 
деякі дослідники (В. Пархоменко |327|, М. Артамонов (31 та ін.) припи- 
сували хозарам мало не вирішальне значення у виникненні Русі. Але ця 
точка зору тепер може вважатися історіографічним пережитком |З3794Ї. 
Як не оцінювати літописні повідомлення про хозарську данину, не може 
бути сумніву, що процес утворення давньоруської державності протікав 
незалежно від подібних зовнішніх явищ. Не можемо тепер розглядати 
питання про цю данину докладно; відзначимо, що частина дослідників 
досить скептично ставиться до літописних переказів, особливо ж -- до 
оповідання про визволення з хозарської данини частини «племен» в часи 
Олега. 

Так, Б. О. Рибаков пише з приводу цього: «Нестор, створіоючи літе- 
ратурний образ Віщого Олега -- об'єднувача Русі, мав створити для 
нього і подвиги, достойні цієї ролі, яку вигадав для нього. Олег під 
пером Нестора не тільки об'єднує північну і південну половини Русі, не 
тільки воює з греками, але й визволяє слов'янські племена ВШ хозар- 
ської залежності» |З79, с. 881. 

Але справа, очевидно, не у возвеличуванні Олега: в'ятичі, напри- 
клад, були звільнені від данини хозарам тільки в часи Святослава Іго- 
ревича |352, с. 46--471. 

Взаємини Русі з Хозарським каганатом загострили ситуацію в Схід- 
ній Європі. Не можна думати, що вони носили ідилічний характер і 
справа обійшлася без жорстокої боротьби. Саме в цей час (МП ст.) 
у полум'ї загинуло Пастирське поселення, здобуте ворогом, в якому 
важко бачити когось іншого, крім хозар. До МПІ ст. відносяться залиш- 
ки укріпленого табору у Вознесенці на Запоріжжі, який оборонці зму- 
шені були кинути, закопавши в землю дорогоцінності, зброю та інсі- 
гнії воєнних прапорів П44). У МПІ ст. були зариті також найбільші скарби 
Лівобережжя: Перещепинський, Макухівський, Новосанжарський. Оче- 
видно, саме з цією обстановкою боротьби проти хозар зв'язується і оста- 
точна ліквідація черняхівської традиції на Лівобережжі (Волинцеве). 


у 


1 За даними Длугоша та інших джерел, Аскольд і Дір учи полянами і прямими 
нащадками Кия |Диє., Х. с 48). 


172 


Територія Лівобережжя, що підпала під безпосередній вплив 
(і гніт) Хозарського каганату, являла мало сприятливі умови для 
суспільного (і перш за все економічного) прогресу, тому традиція, пред- 
ставлена пам'ятками волинцевського типу, хиріла і поступово зовсім 
загинула; на Її місці з'явилася нова хвиля, що мала північне походження 
і затопила більшу частину лівобережного лісостепу. Археологічним ви- 
явом її було просунення на південь роменської культури. Але і розвиток 
суспільства, представленого нею, в умовах хозарського панування був. 
штучно затриманий. Недарма пам'ятки роменського типу виявляють по- 
рівняно з матеріалами Середньої Наддніпрянщини більш архаїчний 
уклад. І. М. Гапусенко висловив цікаву здогадку, що архаїчний харак- 
тер роменської, а особливо-- боршівської групи пам'яток був обумовле- 
ний саме негативним впливом хозарського гніту |126, с. 41. Ця гіпотеза 
здається правдоподібною, оскільки і сіверяни і в'ятичі були в числі тих 
«племен», які змушені були визнати владу кагана і платити хозарам 
данину. В'ятичі найдовше перебували в складі каганату, отже недивно, 
що пам'ятки боршівського типу ще в Х ст. показують надто примітив- 
ний характер (зокрема -- повну відсутність гончарного посуду), а разом 
з тим дали виразний матеріал, що ілюструє далекі східні зв'язки (напри- 
клад, кістки верблюда, знайдені на Великому Боршівському городищі). 


УА РН Друга половина І тис. н. е. була поворот- 
ПІВНІЧНИХ ПЛЕМЕН ним етапом в історичному розвитку північ- 
ної групи племен. Процес слов'янізації там 
ішов з півдня на північ і в основному завершився на середину тисячо- 
ліття. Як ми вже знаємо, в МІ--УІЇ ст. слов'янська культура охоплювала 
територію всіх літописних «племен». Але ті зрушення, що відбулися на 
півдні, не могли не відбитися і на стані населення лісової смуги. І якщо 
доти головною рушійною силою на півдні (в Подунав'ї і на Балканах) 
були анти, тобто південно-західна група племен, то в УМІЇ--МПІ ст. у ві- 
зантійських джерелах з'являються згадки про племена північної групи. 
Так, анонімний твір, присвячений Солунській легенді, серед слов'ян, що 
готували облогу міста, називає драгувитів (дреговичів) |397, с. 100. 
Феофан знає у Подунав'ї сіверян |ТПеорі., с. 2741) і т. д. Остання згадка 
привертає спеціальну увагу дослідників у тому зв'язку, що в північно- 
східній Болгарії (Добруджа) виявляються певні елементи роменського 
типу |4951. 

З цих фактів випливає, що в МІЇ--УПІ ст. місце антів-полян, Чиє 
об'єднання розпалося в результаті аварської інвазії, поступово почина- 
ють займати їх північні сусіди, які саме в цей час виявляють неабияку 
активність, територіально спрямовану як на північ і північний схід 
(в Поволжя), так і на південь. Очевидно, просуванням північних племен 


173 


пояснюється поява в області Подунав'я і на Балканах, поряд з пам'ят- 
ками, що відображують черняхівську традицію і характеризуються 
переважно гончарною керамікою (Демороайя в Румунії |614|, Абритус 
у Болгарії 1575| та ін.), комплексів, що показують більш архаїчний 
характер і викликають певні асоціації з слов'янською культурою лісо- 
вої смуги (поселення в Попіні, в Болгарії та ряд аналогічних пам'я- 
ток 1623Ї). 

Само собою зрозуміло, переселенці з північних широт не МОГЛИ 
довго зберігати той примітивний уклад, який був властивий для їхньої 
культури, і, осідаючи в областях давньої цивілізації, швидко засвоювали 
досягнення останньої. Тому не будемо дивуватися, що пам'ятки типу По- 
піна зникли, не залишивши жодної традиції. Але строкатість археологіч- 
ної картини на Балканах МІЇ--УМПІ ст., наявність тут двох різних виявів 
слов'янської культури, що відрізняються рівнем соціально-економічного 
розвитку 1200; 565; 266), є безпосереднім свідченням того факту, що сло- 
в'янська колонізація Візантійських земель втягувала до своєї орбіти як 
південну, так і північну частину слов'янських племен. Свого часу було 
висловлено думку, що, очевидно, саме північні племена має на увазі 
під іменем антів і склавінів Псевдомаврикій, автор «Стратегікону» -- 
твору, написаного десь в МІЇ--УПІ ст. |85; 61; 831. 


КЕЕНАМ ОН РОН НИЙ Але період другої половини І тис. н. е. був 
СТАРОДАВНЬОЇ РУСІ ознаменований швидким  соціально-еконо- 
мічним розвитком північних племен, вна- 
слідок чого вони на ІХ--Х ст. в основному наздоганяють своїх південних 
родичів. Маємо на увазі, звичайно, розвиток суспільства в цілому, 
а не окремі захолусні, «ведмежі» кутки, де архаїчний уклад міг зберіга- 
тися протягом досить тривалого часу, але не мав серйозного впливу на 
загальний розвиток. Зокрема, городища роменського та боршівського 
типу, залишені племенами, що потрапили у хозарську залежність, про- 
довжували зберігати свій архаїчний характер ще в Х ст., коли по всій 
території Русі панує культура давньоруська, представлена нижніми ша- 
рами новоутворених феодальних міст і замків та могильниками ІХ-- 
Х ст. типу Київського |129; 198; 81|, Чернігівського |62; 368; 393; 394; 396), 
Шостовицького під Черніговом |59; 64; 462; 463, Гніздовського під Смо- 
ленськом |?2, 3, 22 та ін. і т. п. Це-- яскраво виражена феодальна куль- 
тура з дружинними похованнями, високорозвинутим ремеслом (в тому 
числі -- гончарним) іт. п. 

Деякі дослідники, що намагалися генетично вивести давньоруську 
культуру саме з пам'яток роменського та боршівського типу і розуміючи 
очевидну хронологічну неув'язку, намагалися вийти з становища шля- 
хом різної соціальної інтерпретації обох культурних виявів. Неспроможні 


174 


заперечити їх синхронність, вони вважають культуру, представлену в па- 
м'ятках типу Гніздова і Шостовиць, міською, а культуру городищ ромен- 
ського і боршівського типу -- сільською (М. М. Каргер, І. І. Ляпушкін). 
Але і таке тлумачення не витримує перевірки матеріалом: в область 
поширення роменських і боршівських городищ ІХ--Х ст. давньоруська 
культура проникає лише починаючи від середини Х ст., причому це про- 
никнення супроводжується загибеллю багатьох городищ. Тимчасом по 
всій іншій території Русі, не виключаючи і далекої півночі (басейн озера 
Ільмень та сусідні райони), пам'яток з таким архаїчним укладом в цей 
період не маємо. Отже, виходило б, що на величезній території Лівобе- 
режжя в ІХ--Х ст. існували тільки села, а на всій іншій площі Русі -- 
виключно міста! Не треба спеціальних коментарів, щоб недоречність 
такого припущення булагочевидною. 

Затримку приблизно На одне століття архаїчного укладу у частини 
сіверянського і в'ятицького населення тільки і можна пояснити тим, що 
землі ці були винесені за рамки Русі через хозарське панування. Слід 
при цьому підкреслити, що йдеться в кожному разі не про всю сіверян- 
ську територію, оскільки чернігівське Подесення в ІХ--Х ст. показує 
той же рівень культурного розвитку, що й решта районів Русі (Чернігів, 
Любеч, Шостовиці, Табаївка та ін. І368; 135; 376, с. 29--80; 64; 57; 58 
та ін.Ї). В цьому бачимо повну відповідність в показаннях джерел: на- 
селення цього району не підлягало хозарському гніту. 

Порівняно швидкий розвиток східнослов'янських племен мав у пер- 
шу чергу те значення, що привів до очевидної кризи залишки відносин 
первісно-общинного ладу. Час УМІ--ІХ ст. був періодом формування 
феодальних відносин не тільки у населення лісостепу, а й у мешканців 
лісових районів, у зв'язку з чим їм довелося за той же відрізок часу про- 
йти більшу дистанцію. Але, як свідчать матеріали Старої Ладоги, Нов- 
города, Пскова, Гніздова і багатьох інших пам'яток, процес генезису 
феодальних відносин там завершується десь на ЇХ ст. 

Безпосереднім виявом цього процесу було утворення в другій поло- 
вині І тис. міжплемінних об'єднань політичного, напівдержавного типу, 
які, поряд з об'єднанням ранньої Русі у Середній Наддніпрянщині, по- 
служили генетичною основою Київської держави, І якщо північні «пле- 
мена» в першій половині І тис. н. е. становили лише етнографічні групи, 
що характеризувалися пануванням родо-племінного ладу, то для другої 
половини тисячоліття маємо цілком певні повідомлення джерел про 
існування місцевих «племінних» княжінь в межах всієї Русі. 

Так, після розповіді про заснування Києва (з чим літописець зв'язує 
і початки політичної історії Русі або Полянського князівства), читаємо: 
«И по сих братьи держати почаша род их княженье а полях, а в дерев- 
лях свое, а дреговичи свое, а словени свое в Новегороде, а другое на 
Полоте, иже полочане. От них же кривичи, иже седять на верх Волги, 


175 


и на верх Двинь и на верх Днепра, их же град есть Смоленск, туде бо се- 
дять кривичи. Таже север от них» |322, с. 131. 

Отже, в цей час (рубіж МІ ії МП ст.) літопис констатує наявність 
принаймні шести «племінних» князівств. В дійсності їх могло бути 
сім, а може навіть і вісім, оскільки в списку відсутні в'ятичі і радимичі -- 
з причин, про які говорилося вище (літописець вважав ці «племена» 
ляхами і появу їх в Східній Європі відносив до пізнішого часу). Щодо 
радимичів, то неясність, яка існує відносно цього «племені», застерігає 
нас від конкретних висновків, але в'ятичі в археологічному матеріалі 
представлені досить чітко і напевне повинні мати свою політичну орга- 
нізацію. 

Таким чином, в цьому контексті «племена» виступають уже не 
тільки як етнічні єдності, але як певні політичні системи, що, однак, зна- 
ходилися поза рамками Русі. Очевидно, саме в такому плані треба роз- 
глядати і ті конкретні відомості, що повідомляються щодо окремих 
«племен». Маємо на увазі, зокрема, відносини між полочанами і смолен- 
ськими кривичами. Кривичі -- «плем'я» найбільш складне генетично, 
воно утворилося на базі злиття трьох різних субстратів. В процесі 
цієї консолідації політичний момент, очевидно, відіграв неабияку роль. 
Головною силою в цьому виступили полочани, і, мабуть, не випадково, 
саме Полоцьк був першим уділом, що відособився у складі Київської 
Русі вже на початку ХІ ст. 

Менш зрозумілим залишається вираз: «также север от них». Якщо 
довіряти цій заяві, виходило б, що сіверяни на перших порах входили 
до складу кривицького (Полоцького) об'єднання. Може в цьому знахо- 
дили свій вияв дуже давні традиції спорідненості, що сягають в епоху 
городищ гладкостінної кераміки і зарубинецької культури. Питання в 
кожному випадку залишається відкритим. 

МІ--УП ст.-- час до появи хозар в Східній Європі. У МПІ ст. 
частина східних слов'ян (радимичі, в'ятичі, сіверяни) підпадають під вла- 
ду хозар і перебувають у такому становищі до другої половини ІХ ст. 
В часи Олега радимичі і частина сіверян виходять з-під влади хозар і 
далі розвиваються в рамках давньоруської держави. Але в'ятичі і, треба 
думати, східна частина сіверян (представлена пам'ятками роменської 
культури по Сейму, Сулі, Пслу та Ворсклі) продовжують залишатися 
під хозарським гнітом, чим і пояснюється існування пам'яток ромен- 
ського та боршівського типу на значній території Лівобережжя на схід 
від Чернігівської околиці. Перелам у культурному розвитку цієї терито- 
рії мав місце в 60-ті роки Х ст. у зв'язку з походом Святослава Ігоревича 
проти каганату. Під час цього походу загинула більшість городищ ро- 
менського і боршівського типу, на яких розкопками виявляються сліди 
пожарищ і розгрому (городище Курган у Волинцевому, Новотроїцьке, 
Донецьке та ін.). На багатьох з цих городищ життя дуже скоро віднов- 


176 


люється, але культурні шари цього часу характеризуються вже давньо- 
руською культурою. 

В'ятицькі та східна частина сіверянських земель були останніми 
районами східної Слов'янщини, включеними до складу Русі; цим, влас- 
не, був завершений тривалий процес політичного об'єднання, який, 
однак, розвивався паралельно процесу етнічної консолідації. Археоло- 
гічним виявом останньої було утворення більш-менш однотипної дав- 
ньоруської культури, остаточне оформлення якої припадає на ІЇХ--Х ст. 
Одночасно формується і свідомість етнічної спільності, так яскраво при- 
таманна Київській Русі. 

Процес етнічної і політичної консолідації розвивався у діалектич- 
ному зв'язку. З одного боку, виникнення великої держави від Чорного 
до Балтійського моря і від Західного Бугу до Волги стало можливим 
тільки завдяки наявності певної етнічної основи, якою було східне сло- 
в'янство. З другого боку, процес політичного об'єднання, що так активно 
діяв від МІЇ до Х ст. і завершився утворенням Київської держави в 
окреслених рамках, був надзвичайно важливим фактором, який активно 
служив етнічній консолідації. 


- 


РУСЬ У ІХ--ХІЇ ст. 


В радянській історіографії поширений погляд, згідно з яким етнічний 
субстрат Русі становив собою єдину давньоруську народність |369, 169). 
Цей погляд виступає як антитеза уявленням, за якими процес східносло- 
в'янського етногенезу ще в І тис. н. е. мав своїм безпосереднім наслід- 
ком утворення трьох сучасних східнослов'янських народів -- україн- 
ського, російського та білоруського. 

Теорії, що панували (і продовжують панувати) в буржуазній науці, 
спираються на класичну схему індоєвропеїзму, за якою поява спорідне- 
них народів завжди сприяє поділові праетнічних спільностей. В цьому 
випадку суть процесу слов'янської етногонії мислиться як розпад пра- 
слов'янської етнічної єдності на ряд конкретних слов'янських народів. 
Суперечки зводяться лише до питання, чи з'явилися росіяни, українці і 
білоруси, як окремі народи, ще в І тис. н.е. внаслідок диференціації пра- 
слов'ян (М. Погодін, М. С. Грушевський та ін.), чи процес їх утворення 
пройшов два етапи: спочатку з праслов'янської спільності виділилася 
єдина східнослов'янська народність -- Русь, а вже потім вона розпалася 
на три відповідні частини (0. О. Шахматов, А. Л. Погодін, Л. Нідерле 
та ін.). Головною підвалиною цієї другої концепції є думка, що Русь 
в етнічному плані від самого свого початку становила абсолютну єдність, 
яка лише з часом була порушена. 

Вище ми прагнули показати, що в дійсності етногонічний процес 
є незрівняно складнішим; що він розвивається не у вакуумі, і тому не 
може бути представлений у вигляді єдиного ланцюга, кожну ланку якого 
становить черговий етап мовної і етнічної диференціації. Процес 
утворення всякої народності становить діалектично складне переплетін- 
ня тенденцій, кожна з яких на різних етапах може мати різне значення 


178 


і питому вагу. Загальною тенденцією є рух від первинної множини до 
єдності; процес етнічної консолідації, в якому різні за походженням пле- 
мена і групи племен поступово втягуються в горнило етногенезу конкрет- 
ного народу і перетоплюються в цьому горнилі, утворюючи якісно нові 
стопи. Етнічна диференціація (там, де вона реально має місце) є зворот- 
ним виявом інтеграційних процесів. 

Це неодмінно треба мати на увазі, підносячи питання про розподіл 
східних слов'ян на українську, російську та білоруську народність. Фор- 
мування Русі демонструє нам це досить яскраво. З погляду історичного 
важливим фактом є те, що Русь, як велике етнічне утворення, виникає 
в епоху, що збігається з переходом населення Східної Європи від пер- 
вісно-общинного ладу до феодалізму,- тобто, в період появи великих 
середньовічних народів -- тих народів, які десь на переламі І і П тисячо- 
літь нової ери вийшли на арену світової історії і заявили про себе як мо- 
лода, провідна соціальна сила. 


ДАВНЬОРУСЬКИЙ феодалізм |  В-ЇХ ст. процес формування східнослов'ян- 

ї КИЇВСЬКА РУСЬ ського феодалізму в основному завершує- 

ться. Історія Київської Русі, її місце в роз- 

витку Східної Європи визначалося насамперед феодальним характером 

суспільства П73, 329). Феодалізм передбачає поділ суспільства на два 

основні класи -- феодалів, які зосереджували в своїх руках всі основні 

багатства,- і феодально залежних селян, які були головним продуктив- 
нив класом доби. 

Однією з характерних особливостей феодального способу виробни- 
цтва є невідповідність земельної власності і володіння землею. Один 
і той самий клапоть землі може бути одночасно власністю однієї осо- 
би, але перебувати у володінні іншої. Через це утворюється складна 
ієрархія земельних відносин, в основі якої перебуває безпосередній ви- 
робник -- селянин, а нагорі-- верховний власник усіх земель -- Князь, 
король, імператор іт. д. 

При феодалізмі селянин має своє дрібне господарство, що є дже- 
релом його існування. Саме в цій економічній незалежності полягає його 
справжня відмінність від раба, який нічого не мав, працював у госпо- 
дарстві свого пана і існував за рахунок останнього. Але земля -- основ- 
ний засіб виробництва, яким володіє і користується феодально залежний 
селянин,-- становить власність феодала, і це стає головною підвалиною 
панування другого над першим. 

Оскільки наявність дрібного господарства у селянина робить його 
економічно незалежним від визискувача, останній міг забезпечити свої 
класові інтереси лише способом позаекономічного примусу. Цей примус 
практично може набирати і реально набирає різної форми -- залежно 
від конкретних умов тієї чи іншої країни і тієї чи іншої епохи, 


12" 179: 


Початок виникнення феодальної власності на землю у східних сло- 
в'ян припадає десь на середину І тис. н. е. (тобто, саме на той час, коли 
в основному визначаються етнографічні рамки давньоруської народ- 
ності). Очевидно, саме з розвитком феодальних відносин збігається той 
злам у галузі матеріальної культури, про який йшлося в ПІ розділі. 
На ІХ ст. цей процес, як сказано, в основному завершується. Проте в 
ранній період на Русі приватної феодальної власності на землю ще не 
існувало -- було лише приватне землеволодіння. Вся земля вважала- 
ся власністю великого князя, що міг передавати її на тих або інших 
умовах у володіння окремим представникам класу феодалів -- своїм 
вассалам. Така система відносин може бути названа ленною; основним 
шляхом її виникнення на Русі було княже пожалування (бенефіцій). 
До кінця ХІ ст. ця система землеволодіння на Русі залишалася пану- 
ючою |91Ї. 

Однією з характерних рис феодального способу виробництва було 
безроздільне панування натурального господарства. В. І. Ленін, перера- 
ховуючи чотири основні ознаки панщинного (тобто феодального) гос- 
подарства, на перше місце ставить саме його натуральний характер 1. 
Кожний феодальний маєток становив замкнутий, самодостатній світ, що 
міг існувати і розвиватися за рахунок власної внутрішньої динаміки, 
поза зв'язками з іншими подібними господарствами. Ця особливість на- 
кладала певний відбиток і на шляхи етнічного розвитку: жодне фео- 
дальне суспільство завдяки такій господарській структурі не могло 
досягти ступеня повної етнічної консолідації. Для феодалізму характер- 
ною є тенденція до відцентрованої динаміки, до соціальної деструкції. 
Протилежна тенденція діяла в містах, що були головними центрами 
ремесел і торгівлі і, як такі, ламали рамки локальної обмеженості, про- 
диктованої натуральним характером виробництва. Але міста в часи ран- 
нього і розвинутого середньовіччя були ще надто слабкими, аби їх вплив 
на соціальний розвиток суспільства міг мати вирішальне значення. 


зседрдннй Головним цементуючим елементом в цю 

ДАВНЬОРУСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ епоху була політична організація -- держа- 

ва, а також -- сфера культурного, ідеоло- 

гічного життя. Процес об'єднання всіх давньоруських земель в одній 

державі затягнувся на сто років і охоплює все Х століття. Початок йому 

було покладено діяльністю новгородського князя Олега, який вперше 

об'єднав під своєю владою Київ (ІПвденна Русь) і Новгород (Північна 

Русь). У 882 р. Олег організував похід на Київ і здобув його (356, с. 20), 

наказавши убити Аскольда -- останнього представника першої київ- 
ської династії князів (Києвичів) |811. 


1 В. І. Ленін, Твори, т. 3, стор. 156. 


180 


Відтоді починаємо історію об'єднаної Русі -- Русі в масштабах усьо- 
го східного слов'янства. Але номінальне проголошення Києва столицею 
усіх давньоруських земель ще не означало реальної централізації: «пле- 
мінні» княжіння продовжували існувати і протягом усього часу свого 
існування були осередком відцентрованих сил. Тільки зброєю можна 
було утримати їх у стані покори київському князю. Така ситуація зберіга- 
лася на Русі протягом майже усього Х ст., яке сповнене боротьбою двох 
протилежних тенденцій -- великокнязівської, централізаторської, і «пле- 
мінної», спрямованої на відокремлення тих чи інших етнічних земель від 
Київської держави. 

Так, у 883 р. Олег підкорив деревлян |З352, с. 20); в 884 р.-- сіверян 
1352, с. 20), а в 885 р.-- радимичів |352, с. 20). Але в 913--914 рр. його 
спадкоємець ор змушений був підкоряти деревлян вдруге |З352, с. ЗЛ, 
а в 937--940 рр.-- уличів |320, с. 109--110). Облога улицької столиці -- 
Пересічена -- тривала аж три роки. На 945 р. припадає відоме дерев- 
лянське повстання, яке коштувало київському князю життя і яке було 
придушене тільки наступного року його дружиною Ольгою |З52, с. 42-- 
43). В 964 р. Святослав розпочав завоювання в'ятичів -- «племені», яке 
особливо довго чинило опір київській зверхності |352, с. 46--47|. В 982 р. 
їх вдруге довелося підкоряти наступнику Святослава на великокнязів- 
ському столі -- Володимиру |322, с. 561, а в 984 р. він же повинен був ще 
раз іти в похід проти радимичів |322, с. 99). 

Особливості політичного становища Русі негативно впливали на Її 
роль серед інших країн, бо послаблювали державу і відвертали увагу 
від більш актуальних проблем. В 988 р. Володимир Святославич про- 
вів адміністративну реформу, яка ліквідувала місцеві «племінні» кня-, 
жіння і замість того вводила новий адміністративний поділ Русі на об- 
ласті довкола великих міст, куди київський князь мав призначати своїх 
довірених осіб (переважно-- синів та інших членів княжого дому) 
Ї310, с. 546--54Л. 

Так діяльністю Володимира було завершено тривалий процес полі- 
тичної консолідації східнослов'янських племен навколо Києва. 

Цей процес централізації не міг не відбитися так чи інакше на сві- 
домості населення, що протягом усього періоду існування Київської 
Русі (і навіть пізніше, коли Русь лежала в руїнах, заподіяних татаро- 
монгольською навалою) усвідомлювало себе як певну історичну цілість. 
Адже в плані національному Русь протиставлялася не тільки «поганим» 
(тюркам-кочівникам), фінно-уграм, литовцям, хозарам, візантійцям 
та ін.-- але й західним та південним слов'янам (чехам, полякам, болга- 
рам, сербам та ін.). З цим необхідно рахуватися, хоч роль політичного 
та ідеологічного (конкретно, релігійного) моменту в цьому, поза сумні- 
вом, була неабиякою. 





184 


нанійбовонвнайо Однак діалектичну взаємопов'язаність по- 

РУСІ літичної та етнічної структури Русі пере- 

оцінювати не слід. Як і всяка феодальна 

держава, Русь не була державою національною. Виникнення таких дер- 

жав -- справа більш пізнього часу, коли починає формуватися буржу- 

азна система відносин і народність поступово трансформується в націю; 
коли національна свідомість набуває загальноісторичного змісту. 

Політична діяльність древньоруських князів визначалася міркуван- 
нями, зовсім далекими від національних інтересів та проблем. Зрештою, 
в умовах панування натурального господарства, етнічна приналежність 
населення того чи іншого району до уваги не бралася: для феодала було 
абсолютно байдуже, хто були його піддані, які мали забезпечити 
нормальне надходження ренти, -- так само, як для селянина визиск за- 
лишався визиском, незалежно від того, хто був його пан за походженням, 
якою мовою він говорить і якому богу він поклоняється. 

Отже, кордони Київської Русі не дуже точно збігалися з кордонами 
етнічними. І якщо не можемо назвати жодної скільки-небудь значної 
групи східнослов'янського населення поза політичними рамками Київ- 
ської держави, то, навпаки, можемо перелічити чимало неслов'янських 
племен, що входили до Її складу і у зв'язку з цим зазнавали поступової 
асиміляції. 

Зрозуміло, не ці неслов'янські племена і народи становили головну 
рушійну силу в історії Русі. Етнічною основою останньої залишалися 
все ж таки східні слов'яни, що на ХІ ст. займали широчезні простори від 
Білого моря до Чорного і від Сяну і Західної Двіни до Волги та Дону. 
В деяких районах на той час слов'яни жили чересполосно з іншими 
народами, причому не всюди вони становили демографічну більшість. 
Поступове розширення влади київських князів -- реальне чи номіналь- 
не-- означало водночас зовсім не номінальну колонізацію цих земель, 
що була виявом тенденції з боку слов'ян до дальшого розширення своєї 
етнічної території. 

Вживаючи термін «східні слов'яни», маємо на увазі все слов'янське 
населення Східної Європи в рівній мірі. Це необхідно підкреслити у 
зв'язку з наявністю у вітчизняній історіографії концепцій, що намагалися 
обмежити етнічну основу Русі тільки предками російського народу. Йде- 
ться про відому концепцію М. Погодіна та О. Соболевського, За цією 
ція північно-східної околиці Русі (Ростово-Суздальська земля) нібито 
привела до певної перекачки населення у вказаному напрямку (перене- 
сення столиці до Володимира-на-Клязьмі). Татаро-монгольська навала 
призвела до повної ліквідації стародавнього населення Середньої Над- 
дніпрянщини, яке частково було знищене фізично в часи самої навали, 
частково ж під тиском завойовників відійшло на північ та північний 


182 


схід. Утворений цим переселенням демографічний вакуум у наступні 
часи, мовляв, був заповнений українцями (малоросами), які прийшли 
десь із заходу, з району Карпат. Таким чином, український народ 
вважався таким, що не має ніякого відношення до історії Київської Русі, 
а остання етапом в історії тільки російського народу |3941. 

Концепція М. Погодіна зразу ж після її виникнення зустріла рі- 
шуче заперечення з боку передової історіографії; проти неї виступили 
М. О. Максимович |278|, А. А. Котляревський 12081 та ін. дослідники. 

О. І. Соболевський, однак, пішов ще далі і твердив, що населення 
Київщини навіть у ХІМООХУ ст. розмовляло російською мовою |445. 
"Його виступ з цього питання викликав широкий резонанс, причому пере- 
важна більшість дослідників виступала з різкою і нищівною критикою 
(С. Т. Голубєв, П. І. Житецький, В. Б. Антонович, О. І. Левицький, 
І. В. Лучицький, П. В. Голубовський, М. П. Дашкевич, В. П. Науменко, 
Ф. Г. Міщенко). Особливо грунтовно і глибоко критикував теорію Собо- 
левського -- Погодіна А. Кримський |214). Наукова неспроможність тієї 
теорії випливає не тільки з відсутності будь-якої серйозної аргументації, 
не тільки з того, що вона суперечить науковим фактам, але й з теоретич- 
ної неспроможності. Базується вона на невірній думці про тотожність 
кожного конкретного народу самому собі протягом усієї своєї історії. 

В даному випадку основною фундаментальною засадою була теза 
про існування в ІХ--ХПІ ст. цілком сформованих і етнічно чітко розме- 
жованих народів-- російського та українського. Ця ж засада була го- 
ловною тезою"! в буржуазно-націоналістичній концепції української 
історіографії (М. С. Грушевський та його школа), що теж стверджу- 
вали думку про формування сучасних східнослов'янських народів у до- 
київські часи. Відмінність її полягала у тому, що Київську Русь вва- 
жали державою не російського, а українського народу. 

Принципова відмінність нашої концепції полягає в тому, що історія 
Київської Русі оцінюється як спільний період в історії усього східного 
слов'янства. Отже, в певному розумінні, давньоруська держава може і 
повинна вважатися державою водночас і українською, і російською, і бі- 
лоруською. Етнічний субстрат Русі являв собою певну єдність, в якій 
структурні елементи ще не знайшли своєї остаточної кристалізації, а 
формування конкретних східнослов'янських народів на той час ще не до- 
сягло такої стадії, коли з'являється можливість говорити про ці народи 
як про цілком сформовані етнічні реалії. 

Головна засада, що має визначити самий підхід до постановки і роз- 
в'язання проблеми, полягає у визнанні безперечної сталості населення 
Русі (принаймні основної її частини) протягом усього часу її існування. 
Зрештою, ті етнографічні рамки, які характеризують Русь як етнічне 
явище, досить точно визначають і територіальне ядро формування усіх 
трьох сучасних народів -- українців, росіян, білорусів. 


183 


зво інно Суть нашої постановки питання, як читач 

ЕТНІЧНА ЄДНІСТЬ уже міг зрозуміти з усього попереднього ви- 

кладу, полягає в тому, що Русь розглядає- 

ться нами як етап етнічної історії східного слов'янства в процесі його 

становлення. Підкреслюємо це для того, щоб застерегти від спокуси по- 

бачити в ній щось стале, щось таке, що з погляду етнічного могло б роз- 

глядатися як самодостатня (субстанційна) категорія. Власне кажучи, 

епоха Русі відбиває таку стадію в процесі етнічної консолідації східно- 

слов'янського населення, коли попередній «племінний» поділ був уже в 

основному подоланий, а нова структура, що визначається роздільним 

існуванням трьох східнослов'янських народів -- російського, україн- 
ського, білоруського, ще не набула завершеного характеру. 

Отже, Русь в плані етнічному становила єдність не абсолютну, а 

дуже відносну. Без урахування цього самий факт поділу східних слов'ян 
на три народи буде просто незрозумілим. Ця діалектика дуже важка 
для сприймання, тому-то проблема етногенезу кожного з трьох східно- 
слов'янських народів і породжує таку кількість хибних і помилкових 
ідей. Зазначимо, до речі, що дослідник ранньої історії західних та пів- 
денних слов'ян знаходиться в становищі не легшому, оскільки й там про- 
цес консолідації великих племінних груп в народності далеко не зразу 
привів до оформлення сучасної етнічної структури. Подекуди там стано- 
вище видається ще складнішим, оскільки в наявних джерелах лютичі і 
поморяни, скажімо, згадуються поруч з ляхами (отже, поляками), че- 
хами, моравою, сербами 1 т. д. 

Польська, чеська, словацька, сербська, болгарська та інші народ- 
ності виникли в хронологічних рамках раннього середньовіччя, але 
і їх етнічні рамки були визначені в процесі тривалого і складного етного- 
нічного розвитку. Досить згадати труднощі, з якими стикається дослід- 
ник ранньої історії чеського, моравського та словацького народів, форму- 
вання яких відбувалося в надто складних історичних умовах і пройшло 
принаймні через три стадії, визначені утворенням трьох великих полі- 
тичних об'єднань з різною щодо масштабів основою (держава Само, Ве- 
ликоморавське князівство, чеська держава Пшемисловичів). 

Щодо цього завжди реальною є небезпека зміщення дослідницьких 
планів (особливо, коли привносяться політичні моменти); невиправдана 
проекція різних аспектів історичного розвитку; змішування закономір- 
ностей політичного та етнічного характеру і змісту, перенесення одних 
в сферу інших. Адже в часи раннього середньовіччя державні кордони 
дуже рідко збігалися з етнічними, хоч процеси формування конкретних 
народів і конкретних держав завжди були взаємообумовленими і безпо- 
середньо впливали один на одного. 

Реальність Русі, як етнічного явища, виявлялася в тому, що літо- 
писні «племена», про які досить докладно говорилося в попередніх. 


184 


розділах, при всій їх етнографічній визначеності, становили разом з тим 
певну (хоч і відносну) спільність. Само собою зрозуміло, що відмінності 
між, скажімо, деревлянами, і в'ятичами в ІХ--ХПІ ст. були зовсім ін- 
шого порядку, ніж відмінність між тими ж деревлянами і першою-ліп- 
шою етнографічною групою польських слов'ян. Поняття «Русь» в ті часи 
мало далеко не умовний характер, і лише етнічною цементацією можна 
пояснити той, зрештою, добре відомий (але й досі не всім зрозумілий) 
факт, що в період феодального роздріблення ХІП-- ХІПІ ст., і навіть піз- 
ніше-- в умовах роздільного державного існування, населення різних 
частин Русі усвідомлювало себе як структурну частину чогось цілого, 
чия історична реальність була нереалізованим етапом історії. 

Це питання знаходить в спеціальній літературі активну і досить 
різну інтерпретацію. Головна проблема, очевидно, полягатиме у ви- 
значенні етнічної структури Русі. Можна твердити, що ця структура не 
може мати іншої природи, крім генетичної і, отже, повинна становити 
глибоку історичну традицію; Викладене вище дає досить грунтовну базу 
для постановки питання, відштовхуючись від якої, маємо шукати напрям- 
ки дослідження. Це-- «племінний» поділ східного слов'янства в до- 
київський період: навряд чи можемо сподіватися будь-якого серйозного 
етнічного переоформлення в ранньоісторичні часи. Закономірною здає- 
ться й теза Б. О. Рибакова про те, що розпад Київської Русі на локальні 
феодальні володіння в період феодального роздріблення відбувався за 
старою «племінною» схемою; отже, відносний характер єдності Русі так 
чи інакше виявив себе й у цьому |372, с. 148--149). 


Наявний археологічний матеріал дає мож- 
ливість перевести ці міркування з сфери 
більш-менш правдоподібних здогадок до сфери досить точних уявлень. 
Характерно, що хоч літописні «племена» -- поляни, сіверяни, деревляни, 
радимичі, в'ятичі та ін.-- являли собою історичні реалії до київського 
часу, археологічно вони стали відомі нам вперше на підставі матеріалів 
епохи Київської Русі. Ще А. О. Спіцин запропонував карту «племінної» 
(скажімо точніше, етнографічної) структури Русі на підставі саме Кур- 
ганних старожитностей Х-- ХІПІ ст. Пізніше дослідження показали мож- 
ливість і правомірність цієї схеми. А. В. Арциховський, наприклад, на 
підставі ретельного опрацювання матеріалів з курганів в'ятицької землі, 
що датуються ХІ--ХГУ ст. зміг досить повно охарактеризувати етнічне 
лице цього «племені» і не тільки відокремити його від сусідніх «племен», 
але й дуже точно визначити його «племінні» кордони |2Ц. 

Аналогічну розробку старожитностей Х--ХІПІ ст. радимицької землі 
здійснив Б. О. Рибаков |З74|. Не менш чітко виділяються старожитності 
сіверян 41, 42), деревлян ІЇЗ86, 3881, дреговичів 400), кривичів, ільменських 


СТРУКТУРА РУСІ 


185 





словен |401, 402, 538|-- зрештою, всіх «племен», крім, хіба що полян, 
які дійсно загубили своє «племінне» лице задовго до утворення Київ- 
ської держави, або, кажучи точніше, силою історичної долі поширили це 
своє обличчя на всю східнослов'янську Русь. 

Найбільш виразно етнографічні відмінності «племен» виявляються 
в сфері ювелірного ремесла -- серед численних жіночих прикрас. Особ- 
ливо важливими здаються такі категорії знахідок, які відповідають 
принципам ізоморфізму, зокрема, скроневі кільця. Ця категорія речей 
характерна для всієї території Русі, але конкретні типи мають локальний 
характер, причому здебільшого відрізняються настільки виразно один 
від одного, що небезпека сплутати різні типи відпадає повністю. Вияви- 
лося, що майже кожне «нлем'я» має свій, притаманний лише йому, тип 
скроневих кілець. 

Зокрема, так звані ромбощиткові кільця становлять етнографічну 
особливість новгородських словен; перстенеподібні -- кривичів; п'ятипе- 
люсткові -- в'ятичів; п'ятипроменеві - - радимичів; спіралеподібні - - сі- 
верян; каблучкоподібні «у півтора оборота» -- деревлян та дреговичів. 
Тільки поляни не мали свого специфічного типу скроневих кілець, бо 
характерні для них типи (трибусенні та 5-овидні) набрали загально- 
руського характеру. 

Локальний характер мають і деякі інші категорії прикрас, зокре- 
ма-- намисто. Можна твердити, що кожне «плем'я» мало свій специ- 
фічний набір ювелірних виробів, серед яких окремі типи збігалися, але 
в своїй сукупності становили неповторний комплекс, що значною мірою 
визначав етнографічний характер вбрання. Разом з тим дослідники вба- 
чають певні локальні відмінності у погребальному обряді |386, 398, 400, 
448, 449 та ін.|, в домобудівництві тощо. 

Приблизно те саме можна сказати і щодо мови. Проблема мовної 
єдності Русі досі не розроблена через відсутність надійних джерел. 
Спільна для всієї Русі літературна мова так же мало може засвідчити 
цю єдність, як спільність, скажімо, латинської мови для всіх західних 
слов'ян-- Їх мовну єдність. Це -- чужа для Русі (хоч і зрозуміла) ста- 
роболгарська мова, тільки подекуди перероблена!. Живої ж, народної 
мови ІХ--ХПІ ст. ми не знаємо. Посилання на свідчення літописів: «се 
бо токмо словенеск язьк на Руси» |322, с. 131, як це роблять деякі до- 
слідники ЦП 69, с. 53Ї, не розв'язує справу, бо літописці в список «племен», 
що говорять цією «єдиною» мовою, включають не тільки східних, але й 
західних та південних слов'ян. Отже виходило б, що і чехи, морави, 


| «Протягом перших століть існування східнослов'янського письменства літера- 
турна мова, відома на території сучасної України, в переважній більшості своїх ха- 
рактерних ознак виступає в інослов'янській оболонці. Це є поширена в Київській Русі 
традиційна староболгарська (старослов'янська або церковнослов'янська) мова, яку 
в певних жанрах було взято за літературну» ПО6, с. 43). 


187 


серби, хорвати, хорутани, ляхи, лутичі, поморяни, мазовшани -- всі роз- 
мовляли тією ж мовою, що й Русь. Очевидно, рівень спільності тут при- 
ймається зовсім інший: йдеться про споріднені слов'янські мови, зрозу- 
мілі для кожного, хто володіє хоча б однією з них. 

Але в письмових пам'ятках давньої Русі досить яскраво проступають 
діалектні особливості, що, поза сумнівом, мають локальний характер. 
Идеться про відступи від норм (фонетичних і морфологічних) старору- 
ської літературної мови, які виступають в тому чи іншому конкретному 
тексті, а також деякі лексичні явища, що прийшли з живої, народної 
мовної стихії. На ці особливості давно звернули увагу дослідники 
(О. О. Щахматов |542) та ін.), у зв'язку з чим ідея про глибокі корені 
діалектного поділу східнослов'янських племен є загальним місцем в су- 
часній науковій літературі. Вище ми прагнули показати, що цей погляд 
має під собою дуже серйозні підстави, і що сучасна діалектномовна 
структура східнослов'янських народів справді знаходить своє пояснення 
і обгрунтування в матеріалах «племінного» періоду. 

Серед діалектних особливостей, що простежуються на підставі до- 
кументів ХІ--ХПІ ст., є й такі, що у більш пізній час виявилися харак- 
терними для конкретних східнослов'янських мов. Зокрема, за автори- 
тетною думкою Л. А. Булаховського П106|, деякі особливості української 
мови досить виразно виступають в південноруських пам'ятках ХІ-- 
ХПІ ст. (Ізборники Святослава 1073 та 1076 рр., Остромирово Євангеліє, 
Житія Феодосія, Бориса і Гліба з ХІ ст. та ін.). Це такі явища, як реф- 
лексія Б як «і» ї; спеціальна рефлексія «0», «е» в нових закритих скла- 
дах; збіг в одному звуку фонем «у» (ь) та «і»; відсутність пом'якшення 
перед «е»; закінчення давального відмінка на «ови», «еви» і т. п. Вели- 
кий інтерес становить південноруська лексика (тобто, лексика, відсутня 
в пам'ятках північного походження): «болоння», «оболонье»; «верв»; 
«дертиця», «тертиця» (драниця); «криниця»; «пуща»; «рінь» (гравій, 
дрібні камінчики); «комонь»; «вівериця» (вивірка); «кожух»; «глек»; 
«глей» (глина); «пороси» (множ., однина -- «порох» в розумінні «пил»); 
«лагодити»; дієслова з основою «-тят-» («утяти», «потяти», пор. суч. укр. 
«утнути»); службові слова, як-от сполучники «та» («і»), «бо», «аби», 
, «чи», «ож», «оже» («адже») і т. п. Всі ці слова пізніше знайшли своє 
місце в специфічно українській лексиці. 

Таким чином, етнографічні і мовні особливості «племен» не були 
перемелені в процесі формування Русі. Мабуть вони мали досить орга- 
нічний характер, а втім загалом ніяка етнічна спільність ніколи не бу- 
ває цілком монолітною у всіх своїх складових частинах. 


| Ця фонетична особливість засвідчена ще для початкового періоду історії Русі. 
Назва відомого міста «Чернігів» (реконструюється, як " Черн'Бгов) виступає в творі візан- 
тійського імператора Костянтина Багрянородного ( ТЕєруго а ), що жив і писав в сере- 
дині Х ст. 


188 


Спираючися на викладені в попередніх розділах матеріали, можна 
твердити, що складна структура древньоруської народності має під со- 
бою глибокі генетичні основи. По суті, кожне з конкретних літописних 
«племен» має в основі своїй особливий етнічний субстрат: поляни -- 
племена черняхівської культури; деревляни - - мілоградську групу пле- 
мен; сіверяни - - ЮХнівську групу племен; дреговичі -- племена городищ 
штрихованої кераміки; кривичі - племена городищ смоленського типу; 
в'ятичі -- племена мощинської культури; ільменські словени-- певну 
групу племен текстильної кераміки. 

Процес історичного розвитку усіх цих «племен» однією з своїх сто- 
рін мав просторову консолідацію, але розпочавшися в масштабах усієї 
східної слов'янщини, він разом з тим розвивався навколо трьох епіцен- 
трів -- південного, північно-східного та північно-західного. І хоч поді- 
лити просто літописні «племена» на українські, російські чи білоруські 
не вдається (у всякому разі-- не всі) !, значно гіршою помилкою була б 
тенденція взагалі заперечувати всякий зв'язок між обома структу- 
рами -- докиївською та післякиївською. 

Поза сумнівом, головним ядром у формуванні української народ- 
ності був полянський лісостеп; російської -- верхів'я Дніпра, Оки і Вол- 
ги; білоруської -- область дреговичів та полочан. Враховуючи відсутність 
суцільних міграцій протягом ІХ--ХПІ ст. і загальну сталість насе- 
лення, при якій лише в окремих та обмежених хронологічно районах 
мали місце часткові зрушення і переміщення, можна твердити, що в про- 
цесі етнічної агломерації традиція генетичної спадковості мала значення 
основного фактору, і що, отже, предками кожного з трьох сучасних схід- 
нослов'янських народів було передусім населення тих земель, які в піз- 
ніші часи утворили їх етнічні території 2. 

Процеси етнічної інтеграції і диференціації -- взаємозв'язані; один 
не може розвиватися без того, щоб не обумовлювати або поглиблювати 
другий. Спільний в масштабах усього-східного слов'янства центр в ІХ-- 
ХПІ ст. мав переважно політичний характер; він, до речі, приводив і до 
асимілятивних явищ. Етнічна ж консолідація набирала характеру агло- 
мерації навколо трьох епіцентрів, що сформувалися досить рано. 


|! Нащадки деревлян-- на різних етапах розвитку - - брали участь в етногенезі як 
українського, так і білоруського народів; нащадки кривичів - - білоруського та росій- 
ського; а сіверян-- усіх трьох народів. 

2 У зв'язку з цим здається невдалою поширена формула: «давньоруська народ- 
ність-- спільний предок трьох народів - - російського, українського та білоруського». Во- 
на надто спрощує проблему; з неї виходило б, що, скажімо, кривичі або ільменські 
словени були в такій же мірі предками сучасних українців, як поляни чи сіверяни. Тому 
вважаємо більш правильним говорити про те, що Русь становила спільний період (або 
етап) в історичному розвитку трьох східнослов'янських народів. 


189 


зезаненйн В епоху феодального роздріблення етнічна 

ЕТНІЧНОГО РОЗВИТКУ структура Русі почала своєрідно проступати 

крізь політичний аспект, знаходячи свій 

вияв у сфері міжусобної боротьби за владу і землі. Ця боротьба стано- 
вила характерну рису доби і визначалася глибокими соціальними проце- 
сами, що в той час відбувалися в глибині давньоруського суспільства. 

Основу того складного явища, яке ми називаємо феодальним 
роздрібленням, становила приватна феодальна власність на землю, 
вотчинна система землеволодіння, що прийшла на зміну умовному дер- 
жанню (лену). Перемога вотчини (повної спадкової власності на землю) 
на вищих щаблях землеволодіння привела до того, що Русь фактично 
розпалася на ряд великих князівств -- уділів, кожне з яких становило 
таку вотчину, практично незалежну від центральної державної влади. 
Більше того, склалася ситуація, коли кожний більш-менш значний 
удільний князь міг претендувати на великокнязівський престол. Все це 
було причиною нескінченних міжусобних війн, в яких уділи змагалися 
один з одним за належне місце у загальнодержавній системі. 

У радянській науці набрала значного поширення концепція, згідно 
з якою феодальне роздріблення і розпад Київської Русі на ряд фео- 
дальних володінь -- напівдержав потягли за собою і розпад єдиної дав- 
ньоруської народності; поділ її на три сучасні східнослов'янські на- 
роди -- український, російський, білоруський П96, с. 144--150; 273). Цей 
погляд здається принципово невірним, бо тут причина й наслідок помі- 
нялися місцями; тому він зазнав справедливої критики (169). Але проти- 
ставлена йому концепція В. Й. Довженка, що стверджувала абсолютну 
єдність давньоруської народності в період феодального роздріблення, теж 
навряд чи є правильною, оскільки не пояснює, чому замість одного схід- 
нослов'янського народу зараз маємо три. Найбільш правильною здається 
концепція Б. О. Рибакова, за якою поділ Русі на феодальні уділи відби- 
вав етнічну структуру Русі |З72,с. 148, і далії. 

Справді, коли стати на першу точку зору, зовсім незрозумілим 
стане, чому утворилося лише три народи, а не стільки, скільки було кня- 
зівств, причому їх кордони не повністю збігаються з кордонами остан- 
ніх? Чому, скажімо, немає народу, який відповідав би Смоленському, 
Чернігівському, Туровському князівствам? 

Значно важливішим здається інше: взаємини між князівствами 
були різними -- залежно від їх етнічної характеристики, Не випадковим, 
очевидно, є те, що володимиро-суздальські князі прагнули до збере- 
ження свого впливу в Рязаві, Муромі, Ярославлі, претендували на зверх- 
ність над Новгородом, але виявляли цілковиту байдужість до Чернігова, 
Переяслава, Полоцька, не кажучи вже про Галич та Волинь. Натомість 
волинські князі дуже ретельно пильнували Берестя, Туров, Пінськ, доби- 
валися влади над Галичиною й Поділлям, простягали свої претензії аж 


190 


до Києва і Чернігова, але були цілком байдужими до значно ближчих 
Слуцька, Мінська або Полоцька. Сферою ж інтересів полоцьких князів, 
починаючи від виділення Полоцької землі в окремий уділ, були землі 
полочан і дреговичів -- Мінськ, Вітебськ, Слуцьк, Друцьк та ін: 

В нових умовах послаблення центральної влади київського Князя 
і поглиблення нових зв'язків, які мали не тільки політичний, а й етніч- 
ний зміст, виявилися зовсім нові тенденції, принципово відмінні від по- 
передніх. Ранній період феодальної роздрібленості головними дійовими 
силами мав крім Києва (що уособлював загальнодержавну владу) такі 
центри: Чернігів, Переяслав, Волинь, Перемишль, Теребовлю -- тобто 
всі південноруські землі-.-Нолоцьк (разом з Мінськом і Вітебськом) ще 
раніше вийшов із загальноруської гри, зайнявшися власними внутріш- 
німи справами; що ж до Північно-Східної Русі, то вона на той час вхо- 
дила до складу Чернігівського і Переяславського князівств. Новгород 
і Псков, як міста з ясно вираженим торговельним профілем, займали 
зовсім особливе місце в державній структурі Русі; склад їх населення, 
треба думати, був інтернаціональним. 

Натомість з середини ХІ ст. на політичну авансцену Київської Русі 
виступають Смоленськ, Володимир-на-Клязьмі та інші північно-східні 
центри. Разом з тим обстановка докорінним чином змінюється: йдеться 
вже не просто про децентралізаторські тенденції і боротьбу за велико- 
князівський престол, а про складну діалектичну єдність відцентрових 
і централізаторських тенденцій, в яких і ті і другі становили лише різні 
сторони одного процесу. Скажімо, тенденції до відходу Північно-Східної 
Русі від Києва, що дуже активно почали виявлятися починаючи з діяль- 
ності Андрія Боголюбського, були зворотнім виявом не менш активної 
діяльності, спрямованої на посилення центральної влади суздальського 
князя в межах своїх північно-східних земель. 

Аналогічне явище (може в менш бурхливій формі) виявляло себе 
в Полоцькій землі ще в першій половині ХІ ст. 

В російській історіографії ХІХ ст. набула великого поширення теза 
про перенесення в середині ХП ст. столиці з Києва до Володимира-на- 
Клязьмі. Ця теза подекуди набрала характеру офіціальної доктрини в 
монархічній великодержавницькій науці-- за її допомогою російський 
царизм намагався перекинути прямий місток від київської династії кня- 
зів до московського царського дому. На обгрунтування цього погляду 
висувалися сміховинні аргументи -- починаючи від відомого походу ДАн- 
дрія Боголюбського на Київ у 1169 р. і кінчаючи перевезенням Вишго- 
родської ікони Божої матері до Володимира. 

В дійсності, однак, мало місце зовсім інше: очевидний курс володи- 
мирських князів на будівництво окремої, незалежної держави на північ- 


Г Саме ці уділи брали участь у Любецькому з'їзді 1097 р. і були проголошені вот- 
чинами |352, с. 170--17Ї. 


191 


ному сході Русі -- поруч і паралельно Києву. І подібно до того, як поло- 
цькі князі, починаючи з Брячеслава Ізяславича і Всеслава Брячесла- 
вича, не цікавилися загальноруськими проблемами, вступаючи в кон- 
флікти з іншими князями лише відносно тих земель, які надалі утворили 
ядро етнічної території білоруського народу,-- так володимирські князі, 
починаючи від Андрія Боголюбського і Всеволода Велике Гніздо, мало 
цікавилися справами Києва, Чернігова та інших південних земель, тур- 
буючись головним чином про недоторканість власної території і власного 
державного суверенітету -- в межах земель, які пізніше стали територі- 
альним ядром російського народу. 

В цих умовах боротьбу за великокнязівський престол вели або пред- 
ставники південних князівств (Чернігів, Волинь), які, відповідно, ста- 
новили ядро української території, або ж землі, що в географічному 
(і етнографічному) плані займали проміжне місце (Смоленськ), або ж 
малозначні представники васальних володінь, які сподівалися досягти 
успіху за спиною сильних покровителів, ловлячи рибку в каламутній 
воді загальнодержавного безладдя. 

На території Південної Русі виразно намітилася політична колізія, 
яка у найбільш яскравому вигляді промовляла про себе напередодні 
монгольської навали: виявлення в межах майбутньої України двох по- 
літичних інтеграційних центрів -- західного (Галичина й Волинь). і схід- 
ного (Чернігів). Ці два епіцентра протягом кінця ХП -- першої поло- 
вини ХПІ ст. вели між собою наполегливу боротьбу за те, щоб очолити 
об'єднувальні тенденції в межах всієї Південної Русі, яка саме в цей час 
набувала назву «Україна» і де активно відбувався процес формування 
української народності. Головними речниками цих тенденцій виступали 
волинська і чернігівська династії князів -- Романовичі і Ольговичі, що 
являли собою найбільш серии претендентів на честь фундаторів 
української держави. 

Таким чином, ті події, що відбувалися на Русі в другій половині ХІЇ 
і першій половині ХІІ ст., мали досить глибоке коріння -- як соціальне, 
так і етнічне. Тенденції, про які щойно йшлося, мали не чисто політич- 
ний, а значною мірою й етнічний, національний характер. Централіза- 
торський процес діяв у рамках великих етнічних спільностей, що активно 
формувалися в той час, і масштаби яких значно перевищували мас- 
штаби літописних «племен». Це був наступний, дуже важливий етап у 
процесі консолідації східнослов'янських племен, який зрештою привів до 
утворення сучасної етнографічної карти східної слов'янщини, хоч 
детальні границі між етнічними територіями росіян, українців і білору- 
сів не залишалися незмінними і протягом наступних епох. Але тут йде- 
ться вже про уточнення, про часткові зміни, зв'язані з бурхливими 
подіями, що так чи інакше впливали на демографічний фактор історич- 
ного процесу. 


192 


КРРЧИБРЕН Хоч етнічну основу Русі ІХ--ХПІ ст. стано- 

НАРОДИ вили східні слов'яни, що поділялися на 

кілька великих етнографічних груп,-- цим 

не вичерпується загальна складність східноєвропейської (і давньорусь- 

кої) етнографії. Незважаючи на відносну сталість історичного життя 

епохи, етногенетичний процес продовжував діяти і в тому розумінні, що 

до його сфери втягалися все нові й нові групи неслов'янського насе- 

лення. Процес цей поки що слабо досліджений в радянській літературі, 

і, зрештою, надто мало знаходить своє освітлення в наявних джерелах. 

Однак загальна тенденція не може викликати ніяких сумнівів, оскільки 

літописні тексти містять згадки про багатьох неслов'янських племен, що 

входили до складу Русі і які зникли з етнографічної карти країни поза 
сумнівом, внаслідок діяння асиміляційних процесів. 


ФІННО-УГРИ Як уже говорилося вище, основним насе- 
ленням Північно-Східної Русі, що охоплю- 
вала Верхнє Поволжя (включаючи і основну частину Окського ба- 
сейна -- за винятком верхів'я Оки, зайнятого мощинською культурою) 
були фінно-угорські племена. Літописець згадує тут цілий ряд народ- 
ностей чи племінних груп: мерю, мордву, весь, мурому, заволоцьку чудь, 
та ін. За твердженням «Повісті временних літ» всі ці народи входили 
до складу Русі вже на початку її існування: «А се суть иниий язици, иже 
дань дають Руси: чюдь, меря, весь, мурома, черемись, мор»ьдва, пермь, 
печера, ямь, литва, зимигола, корсь, норома, либь: си суть свой язьк 
имуще, от колена Афетова, иже живуть в странах полунощньх» 1352, 
с. 10). 

Тут безумовно йдеться про ту частину фінно- угорського та летто- 
литовського населення, яка не була асимільована слов'янами протягом 
І тисячоліття і продовжувала існувати в політичних рамках Русі як пев- 
ний, чужорідний (з етнічного погляду) елемент. 

Меря являла собою групу фінно-угорських племен, яка займала 
частину Волго-Окського міжріччя (так зване Залісся), ядро Ростовської 
землі |352, с. 18). Масова колонізація цього району слов'янами розпоча- 
лася в ЇХ ст. Це-- одна з тих етнічних груп, що відігравала найбільш 
активну роль в історії Русі. Відомо, зокрема, що меряни брали участь 
в поході Олега на Царгород |З352, с. 241. 

Мурома жили на схід від мері, в Суздальській Русі. Головним міс- 
том був Муром, чия назва має етнонімічний характер |352, с. 19). 

Весь-- група фінно-угорських племен, що займала землі на північ 
від верхньої Волги -- область давньоруського Білозера |352, с. 181. 

До складу Русі меря, мурома, весь увійшли ще в середині ЇХ ст. 
«Повість временних літ», зокрема, згадує їх під 862 р. серед «племен», 


13 1308 193 


які визнавали владу Рюрика |352, с. 18Ї Відтоді почалася активна сло- 
в'янська колонізація їхніх земель і поступова слов'янізація краю. 

Чуддю давньоруські літописи називають предків естонського на- 
роду, які жили у Прибалтиці (про них скажемо нижче). Чудь заволо- 
цька -- якесь плем'я фіннського кореня, що жило «за Волоком», тобто, 
за вододілом між Дніпром і Волгою. Д. С. Ліхачов припускає, що під 
цим іменем літописець, можливо, має на увазі кілька різних племен, які 
мали фіннське походження |352, т. П, с. 211. 

. Менш ясним здається місцеперебування ямі, що була підкорена в 
1042 р. Володимиром Ярославичем |352, с. 103). 

Все це чужорідне для слов'ян населення протягом ІХ--ХІЇ ст. за- 
знало повної асиміляції, послуживши етнічним субстратом слов'янського 
(великоруського) населення центрально-російських земель (Ростово- 
Суздальська Русь). 

Черемиси (марі) і мордва -- фінно-угорські народи, які збереглися 
до наших днів як певні етнічні реалії; їх територія добре відома (Марій- 
ська і Мордовська автономні республіки). Ця область знаходилася поза 
межами інтенсивної слов'янської колонізації і завдяки цьому зберегла 
свою етнографічну відособленість. 

Поряд з цим літопис згадує, як данників Русі, ще предків сучасних 
народів комі (пермь і печора), що населяли Північне Приуралля, і на- 
віть предків мансі і хантів (угра або югра). Отже, ці племена теж визна- 
вали владу київського князя, але їх зв'язки з власне руськими землями 
були не такими тісними і активними; слов'янське розселення їхні землі 
в той час зовсім не зачіпало, отже і асиміляційні процеси зовсім не да- 
вали про себе знати. Цей край аж до ХУ ст. залишався, зрештою, мало 
відомим на Русі. 

Процес асиміляції фінно-угорського населення Верхнього Поволжя 
дуже добре простежується на підставі археологічних джерел. До ІХ-- 
Х ст. включно тут виступає давня «дяківсько-городоцька» традиція куль- 
турного розвитку. Пам'ятки місцевої культури добре представлені, 
зокрема, могильниками рязанського типу, що виразно відрізняються від 
слов'янських. Доживають вони до рубежа І і ІП тисячоліть н. е. Ця ж 
культура характеризує і предтечі давньоруських міст в цьому районі 
(Сарське городище -- попередник Ростова та ін.). Від Х--ХІ ст. тут по- 
ширюється загальновідома давньоруська культура. 


голядь Голядь належала до числа балтських пле- 

мен, причому дослідники схильні відносити 

ії швидше до західнобалтійського, ніж до східно-балтійського коліна. 
В. В. Сєдов, зокрема, зв'язує з Голяддю певний масив гідронімії західно- 
балтійського типу в західній частині Волго-Окського міжріччя |399, 4031. 


194 


Літописні відомості про голядь дуже бідні, цей етнонім згадується 
в текстах лише двічі. Під 1146--1147 рр. це «плем'я» виступає, як жителі 
Смоленської землі -- десь на Оці і Протві (ліва притока Оки): «и шед 
Святослав, и взя люди голядь верх Поротве» |3998, с. 3891. В літературі 
давно висловлена думка, що це ім'я повинно бути співставлене з іменем 
галіндів, відомих ще з античних джерел (Птолемей |Ріо!. ПІ, 5, 91), 
а також -- з середньовічною балтською (пруською) Галіндією, локалі- 
зованою в Прибалтиці. 

У зв'язку з цим поширеною є думка, що голядь не була корінним 
населенням Верхнього Поволжя, а прийшла сюди десь із заходу (мож- 
ливо, з району Прусії)-Ня гіпотеза не може бути категорично запере- 
чена, хоча й довести її справедливість досить важко. Археологічні па- 
м'ятки голяді досі не виділені і, отже, поки що не відомі. В. В. Сєдов 
висунув фантастичну гіпотезу щодо приналежності голяді.. зарубине- 
цької культури (!) |399). Його думка зводиться коротко до такого. 

Зарубинецька культура має західнобалтійське походження (підста- 
вою для цього твердження є концепція Ю. В. Кухаренка про поморську 
культуру доби ла-тен, як головне джерело формування зарубинецької 
культури). В останні століття до н. е. вона проникла в область Прип'ят- 
ського басейну, але довго не втрималася там, а на рубіж н. е. пересуну- 
лася в Середню Наддніпрянщину (Київщину), в Подесення і Посейм'я; 
трохи пізніше-- на верхню Оку. Тут, на зарубинецькому суперстраті, 
сформувалися дві нові культури: почепська (деснянсько- -сейминський 
варіант зарубинецької культури) і мощинська. Вони і і є культурою, ар- 
хеологічним еквівалентом історичної голяді. 

Ця гіпотеза, однак, не витримує ніякої критики, оскільки базується 
на неправильних передумовах. Як вже докладно говорилося вище, не- 
вірно, що зарубинецька культура походить від поморської; неправильно, 
що прип'ятський, деснянсько-сейминський варіанти зарубинецької куль- 
тури і мощинська культура відбивають послідовні етапи переселення 
зарубинецьких племен. В дійсності зарубинецька культура становить 
надзвичайно великий і значний культурно-історичний шар у Східній 
Європі, що сформувався на базі інтеграції різних культур типів попе- 
редньої доби і охоплював досить велику територію. Його локальні 
варіанти є синхронними і в своїй сукупності відбивають генетичну склад- 
ність культури. Мощинська культура, що сформувалася в середині І тис. 
н.е. не може розглядатися як етап у розвитку зарубинецької культури: 
її генетична основа відшукується в пам'ятках типу верхньоокських горо- 
дищ з гладкостінною керамікою, хоча не можна заперечувати відчутний 
зарубинецький вплив на цю культуру. Про все це досить докладно гово- 
рилося в попередніх розділах. 

Отже зв'язувати з голяддю -- незначною племінною групою, яка не 
відігравала в історії Східної Європи будь-якої значної ролі,- таке 


195. 


велике культурно-історичне явище, яким була зарубинецька культура,-- 
щонайменше несерйозно. Гадаємо, саме складність археологічної атри- 
буції цього племені, трудність виділення пам'яток, залишених ним, добре 
кореспондують незначним масштабам самого етнографічного явища. 
Очевидно, голядь, що являла собою чужерідний елемент для Волго- 
Окського міжріччя, і зазнала активної асиміляції з боку місцевого (на 
той час-- поза сумнівом -- слов'янського) населення, просто не має 
свого чітко вираженого археологічного лиця і залишається закритою 
загальним пленером давньоруської культури. 


ЛИТВА Зовсім по-іншому вирисовуються взаємовід- 

носини Русі з балтськими племенами При- 

балтики, конкретно -- в області Литви, частина яких теж входила до 

складу Київської держави. В літописних текстах знаходимо чимало зга- 

док про летто-литовські племена (зимигола, летгола, любь, корсь, пруси, 

ятвяги, нарова; нарешті просто литва) |352, с. 10, 181. З їх числа ямь, 

литва, зимигола, корсь, нарома (нарова) платили Русі данину, отже, 
визнавали владу київського князя |352, с. 131. 

Але сталість етнографічних границь на північному заході була не- 
зрівнянно більш "забезпеченою, ніж на північному сході, на Ростово-Суз- 
дальській околиці Русі. Інтеграційні процеси тут розвивалися переважно 
протягом лише першої половини і середини І тис. н. е., коли східна час- 
тина племен городищ з штрихованою керамікою зазнала асиміляції і 
була слов'янізована. Пізніше будь-яких серйозних змін в етнографічній 
карті цього району не помічаємо: взаємини предків сучасних литовців 
і східних слов'ян мали переважно політичний характер і до певної міри 
відбивали процес формування литовської держави. Останній розвивався 
в хронологічних рамках молодших, аніж процес формування давньо- 
руської держави, і завершився в той період, коли Київська Русь пе- 
реживала період свого розпаду. 


ЧУДЬ Те ж саме Можна сказати і щодо предків 

сучасних естонців, що виступають в літопи- 

сах під назвою чудь. Це ім'я -- Одне з найчастіше згадуваних в літо- 

писних текстах; очевидно, чудь становила народ, з яким у Русі були 

особливо тісні взаємини. Підтвердженням цього є й те, що власні імена 
з коренем «чуд» мали велике поширення на Русі. 

Так, в Києві відомий боярин Чудин мав свій двір на території київ- 
ського Кремля (Город Володимира). Цей боярин і його брат Туки віді- 
гравали помітну роль в суспільному житті Русі ХІ ст. Зокрема, Чудин 
був одним з укладачів так званої «Правди Ярославичів» -- юридичного 
кодексу другої половини ХІ ст. Відомі топоніми з цим же коренем 


196 


(Чудинцева вулиця і Чудинцева брама в Новгороді, село Чудин на Жи- 
томирщині, село Чуднів -- там же, село Чудинівці -- на Вінниччині і т. п.). 
Все це свідчить, що вихідці з чуді відігравали певну роль в історії Русі 
не тільки на північно-західній її околиці, а і на корінних руських 
землях. 

Чудь належала до числа тих неслов'янських племінних груп, що в 
порівняно ранній час увійшли до складу давньоруської держави: вона 
згадується поряд з Руссю ще в легенді про закликання норманських 
князів |352, с. 10. Від того часу її ім'я виступає в літописних текстах 
у зв'язку з найбільш значними подіями в історії Русі (похід Олега на 
Царгород ІЗ352, с. 23|; адміністративна діяльність Володимира Святосла- 
вича |352, с. 84) і т. д.). Як-відомо, ряд давньоруських міст (Юр'їв, ни- 
нішній Тарту, та ін.) виникли в країні чуді. 

Але етногонічний процес тут, так само, як і в Литві, йшов не шля- 
хом асиміляції. Чудь, що була народом західно-фінського походження, 
повністю зберегла своє етнічне лице і кінець-кінцем викристалізувалася 
як сучасний естонський народ. 


акація На південних рубежах Русі східним слов'я- 
ПІВДЕННОРУСЬКИХ СТЕПІВ нам довелося мати справу з численними ко- 
човими племенами, переважно тюркськими 

П30, 215). Епоха великого переселення народів поставила східне сло- 
в'янство в становище мимовільного контрагента багатьох мандрівних 
етнічних угруповань, що змінювали один одного в південноруських сте- 
пах з калейдоскопічною швидкістю. Ми не маємо певних даних про 
характер етнічних взаємин слов'ян з кочовиками середини тисячоліття -- 
гуннами, аварами; племенами, що становили етнічну основу Хозарського 
каганату 110). Всі ці племінні групи зникли з лиця землі, не залишивши 
ло собі генетичних традицій. Можна думати, що якоюсь мірою вони роз- 
чинилися в слов'янській етнічній стихії (хоч, очевидно, не тільки в ній). 
На кінець І тисячоліття н. е. в південноруських степах з'явилися 
племена чорних клобуків (кара-колпаків), що поділялися на дві великі 
гілки -- берендеїв і торків. З появою в середині Х ст. печенігів чорні 
клобуки змушені були піддатися під протекторат Русі і протягом Х-- 
ХІ ст. були поселені в кількох районах південно-руських земель (в По- 
россі, в районі Переяслава, на лівому березі Дніпра в районі Черкас). 
Область поселення берендеїв, зокрема, знаходилася у Верхньому По- 
россі, а частково -- на Південному Бузі. Натомість торки осіли в Серед- 
ньому Пороссі там знаходилося місто Торчеськ, що в ХП ст. було адмі- 
ністративним і політичним центром пороських земель), на Канівщині, 
а також -- на Лівобережжі Дніпра, південніш Переяслава. Ця частина 
поселенців визнавала владу безпосередньо переяславського князя. Русь 
називала берендеїв і торків «своїми поганими»; вони брали активну 


197 


участь у суспільному житті країни; зокрема їхня військова сила широко 
використовувалася давньоруськими князями у воєнних заходах. 

Археологічно осілі чорні клобуки поки що представлені дуже слабо, 
але в післявоєнний час з'явилися деякі матеріали, що, очевидно, мають 
пролити певне світло на це питання. Йдеться про цікаве поселення, до- 
сліджене на території Канівського заповідника КДУ ім. Шевченка, і ві- 
доме як поселення біля підніжжя Великого скіфського городища |67, 
с. 50; 293) Це-- відкрите, нічим не захищене поселення, на території 
якого розкопано кілька жител напівземлянкового типу з печами-кам'ян- 
ками та ряд господарчих ям. Матеріальна культура поселення представ- 
лена переважно уламками глиняного посуду -- дуже грубого і примітив- 
ного, що нагадує так звану «номадську кераміку» (МотадепКегатік), 
характерну для кочового побуту народів епохи великого переселення. 

Автор розкопок, Г. Г. Мезенцева, оцінюючи примітивний характер 
керамічного матеріалу і вважаючи його обов'язково слов'янським (хоч 
для цього немає жодних підстав) датує поселення другою половиною 
І тис. н. е. (МІ1--ІХ ст.). Однак, таке датування викликає сумнів зав- 
дяки знахідкам (причому в цілком безсумнівних комплексах) нечислен- 
них уламків типового гончарного давньоруського посуду Х і навіть ХІ ст. 
1293, с. 96, рис. 51, 42. Отже, поселення в кожному разі існувало ще в 
ХІ ст.-- одночасно з розташованим поруч городищем Княжа Гора (літо- 
писна Родня). Останнє дало матеріал класично давньоруського типу, в 
тому числі-- гончарний посуд, абсолютно подібний до знайденого на по- 
селенні біля підніжжя Великого городища. Ліплений посуд для Княжої 
Гори взагалі не властивий. 

Суттєва різниця в керамічному матеріалі цих одночасних пам'яток 
змушує вважати їх пам'ятками, залишеними етнічно різним населенням. 
Оскільки слов'янська приналежність Княжої гори не викликає сумніву, 
приписувати слов'янам поселення біля підніжжя Великого городища нав- 
ряд чи можливо. Разом з тим, Канівщина є одним з тих районів Порос- 
ся, де слід шукати поселення осілих торків. Отже, можна думати, що 
саме одне з них було досліджено на території заповідника. Зазначимо, 
що ціла серія подібних поселень з такою ж керамікою відома не тільки 
в Нижньому Пороссі, але й на лівому березі Дніпра на південь від Пере- 
яслава (Прохорівка, Келеберда та ін.!), а також-- на Лівобережжі 
проти Черкас 2. 

В середині Х ст. в південноруських степах з'явилися печеніги, які 
дуже скоро затопили весь степ і почали проникати на давньоруські землі 
Наддніпрянщини і далеко на захід-- в область Наддністрянщини. В се- 
редині ХІ ст. на зміну їм прийшли половці. 


! Розвідка автора в 1954 р. (матеріали розвідки не опубліковані). 
2 роботи Кременчуцької археологічної експедиції 1958 р. (Д. Т. Телегін). Посе- 
лення, про які йдеться, не були розкопані. 


198 


Печеніги і половці, на відміну від чорних клобуків, не визнавали 
протекторату київських князів і намагались зберегти політичну незалеж- 
ність. Територіально (як і етнічно) вони були відособлені від Русі, збері- 
гаючи протягом всієї недовгої історії кочовий побут. Але їхні взаємини 
з Руссю були досить тісними (особливо у половців) і багатогранними. 
Вони охоплювали і економічну, і політичну, і культурну, і навіть сімейну 
сферу життя. Відомо, що половецькі хани часто були союзниками русь- 
ких князів; приклади змішаних шлюбів (особливо серед представників 
вищих шарів суспільства) загальновідомі. 

Тісні стосунки між Руссю і тюркськими кочовиками південних сте- 
пів особливо ж родинні зв'язки, обумовлювали певною мірою і етнічне 
зближення, яке зрештою, очевидно, повинно було б привести до повної 
інтеграції, до поглинення кочових племен осілим населенням, що зав- 
жди виявляє більшу етнічну стійкість, отже -- до розчинення тюркського 
елементу в слов'янській етнічній стихії. Але цього не сталося завдяки 
страшному удару, якого завдало і Русі і половцям монгольське нашестя. 
Воно привело до істотних змін у загально-історичній обстановці в Схід- 
ній Європі, в яких половецький масив був зметений і замінений новим 
тюркським компонентом -- татарами, що визначив собою нову етногра- 
фічну ситуацію на південних кордонах колишньої Русі. 

В нових складних історичних умовах, що створилися внаслідок роз- 
паду Київської Русі, татаро-монгольської навали та загарбання частини 
давньоруських земель Польщею, Литвою, Валахією, Угорщиною, в ХІУ-- 
ХУ ст. прискорюється процес оформлення трьох східнослов'янських на- 
родів -- українського, російського, білоруського, а на базі давньоруської 
культури розвивається культура цих народів. 

Київська Русь була спільним періодом у розвитку українського, ро- 
сійського та білоруського народів. З тих прадавніх часів бере свій поча- 
ток усвідомлення єдності походження українського та російського народів, 
за виразом В. І. Леніна, таких близьких і мовою, і місцем проживання, 
і характером, і історією. Це почуття спільності знайшло свій вияв у даль- 
шому розвитку східнослов'янських народів -- у спільній боротьбі трудя- 
щих мас проти класового гноблення та зовнішніх ворогів, у визвольній 
боротьбі українського народу проти польсько-шляхетського панування 
та у возз'єднанні України з Росією в 1654 р. 

В наші дні українці, росіяни і білоруси в братній сім'ї народів СРСР 
успішно будують комунізм. 


ЛІТЕРАТУРА 


.И. Аванесов, Очерки русской диалектологии, М., 1949. 
. А. Авдусин, Гнездовские кургань, Смоленск, 1952. 
. А. Авдусин, Отчет о раскопках Гнездовских курганов в 1949 году, Мате- 
зучению Смоленской области, вьп. І, Смоленск, 1952. 
И. Алексеева, Антропологическая характеристика славянских племен 
Днепра и Оки в зпоху средневековья, росі, антропологиий, вьш. І, М., 1960. 
.Е. Алихова, Авдеевское селище, КС ИЙМК, вип. ХХХУПІ, М.--Л., 1951. 
.Е. Алихова, Авдеевское селище и могильник, МИА СССР, ХМ 108, М., 1963. 
. К. Амброз, К истории Верхнего Подесенья в І тьс. н. з. СА, Мо І, 71964. 
.Анучин, О деформированньх черепах, найденньх в России, Известия Об- 
любителей естествознания и антропологий, т. ХІЇХ, М., 1891. 
.Артамонов, Венедь, неврн и будинь в славянском зтногенезе, Вест- 
ник ЛГУ, Ме 9, 1946. 
10. М. И. Артамонов, История хазар, Л., 1962. 
1. М.И. Артамонов, Венедь и лужицкая культура, Вестник ЛГУ, М» 1947. 
12. М. И. Артамонов, Некоторье итоги пятилетних порлоа ОВАН Юго-По- 
дольской археологической зкспедиции, КС ИА АН УССР, внп. 4, К,, 
І3. М. И. Артамонов, Очерки древнейшей историий хозар, Л., 99 
14. М. И. Артамонов, Славяне и Русь, Тезись докладов научной сессийи ЛГУ 
1955--06 гг. Л., 1956. 
15. М. И. "Артамонов, Спорнье вопрось древней историй славян и Руси, КС 
ИЙМК, виьп. МІ, М.--Л., 1940 
16. М. И. Артамонов, Средневековье поселения на Нижнем Дону, Известия 
ак вь. 131, Л., 1929. 
7. Л.В. Артишевская, Могильник раннеславянского времени на р. Десне, 
МИА боб, Мо 108, М., 1963. 
РУ 18. Л. В. Артишевская, Разведка в верховьях Десни, КС ИИЙМК, вьп. 68, 
1957. 
19. А. В. Арциховский, Археологические даннье о возникновений феодализма 
в Суздальской и Смоленской землях, ПИДО, М» 11--12, 1934. 
20. А. В. Арциховский, В защиту летописей и курганов, СА, т. ІМ, 
М.-- Л., 1987. 
91. А.В. Арциховский, Кургань вятичей, М., 1930. 
22. А. В. Арциховский, Русская дружина по археологическим данньм, Исто- 
рик-марксист, Мо І, 1939. 
23. Атлас гочевских древностей. Приложениєе к дневнику раскопок в окрестностях 
с. Гочева, Обоянського у., Курской губ., М., 1915. 


Д 
і 
Га 
З 
- Че ОКО ме 
о 
ау ІРА 


о 


і 
б» 
О 
р 
о, 


зрорачя 


ществ 


З 


йгу 
6. 
її 
8. 
а 
9. 
Г 


200 


294. В. В. Ауліх, До питання про господарство, соціальні відносини і племінну 
приналежність древньоруського населення Західної Волині, МДАГВ, вип. 2, К., 1959. 
В. Ауліх, Металеві пряжки і прикраси з верхнього горизонта городища 

в с. Зимне, Волинської обл., МДАГІВ, вип. 4, К., 1962. 

26. В. В. Ауліх, Основні результати археологічного дослідження древньоруського 
селища в с. Ріпнів, Львівської обл., Дисертаційний збірник, К., 1958. 

27. В. В. Аулих, Славянское городище МІ--УПІ вв. н. з. у с. Зимно в Западной 
Вольни, Тезись докладов советской делегации на Международном конгрессе славян- 
ской археологий, М., 1965. 

28. В. В. Аулих, Славянское поселение у с. Рипнева (Рипнев 1) Львовской обл., 
МИА СССР, М» 108, М., 1963. 

29. Д. И. Багалей, Обьяснительньй текст к археологической карте Харьковской 
губ., Трудь ХП АС, т. І, М., 1905. 

30. В. Д. Баран, До питання про ліпну кераміку культури полів поховань чер- 
няхівського типу у межиріччі Дністра і Західного Бугу, МДАГВ, вип. 3, К., 1961. 

ЗІ. В. Д. Баран, Общие черть культур римского и раннесредневекового времени 
на территории Северного Прикарпатья и Юго-Западной Вольни, Тезись докладов со- 
ветской делегации на Международном конгрессе славянской археологиий, М., 1965. 

92. В. Д. Баран, Памятники черняховской культурь бассейна Западного Буга 
(раскопки 1957--1960 гг.), МИА СССР, М» 116, М., 1964. 

93. В. Баран, Поселення перших століть нашої ери біля села Черепин, К., 1961. 

34. В. Д. Баран, Поселення І тис. н. е. в с. Ракобути на Західному Бузі, МДАПВ, 
вип. 4, К., 1962. 

35. В. Д. Баран, Раннеславянское поселение у с. Рипнева (Рипнев П) на Запад- 
ном Буге, МИА СССР, М» 108, М., 1963. 

36. В. Д. Баран, Ранньослов'янські пам'ятки Верхнього Подністров'я і Південно- 
Західної Волині, МДАПВ, вип. 5, К., 1964. 

37. В. Д. Баран, Результати вивчення матеріалів розкопок на поселенні першої 
половини І тис. н. е. біля с. Черепин, Дисертаційний збірник, К., 1958. 

38. В. Д. Баран, Розкопки на поселенні І тис. н. е. в с. Ріпневі (Ріпнів П), Львів- 
ської обл., в 1957 р., МДАПВ, вип. 2, К., 1959. 

39. Н. П. Барсов, Очерки русской исторической географий, Варшава, 1885. 

40. В. А. Б ашилов, Раннеславянское жилище на поселении у с. Хански в Мол- 
давий, МИА СССР, М» 108, М., 1963. 

41. Д. Т. Березовец, Археологические памятники летописньх северян, КС ИА 
АН УССР, вип. 2, К., 1953. 

к о Д. Т. Березовець, До питання про літописних сіверян, Археологія,, т. МІНІ, 

43. Д. Т. Березовець, Дослідження на території Путивльського р-ну Сумської 
обл., АП УРСР, т. ПІ, К., 1952. 

44. Д. Т. Березовець, Дослідження слов'янських пам'яток на Сеймі в 1949-- 
1950 рр., АП УРСР, т. У, К., 1955. 

45. Д. Т. Березовец, О датировке черняховской культурь, СА, Ме 3, 1963. 
дій Е Д. Т. Березовец, Поселения уличей на р. Тясмине, МИА СССР, М» 108, 

47. Д. Т. Березовець, Розвідка у верхів'ях р. Південного Бугу, АП УРСР, 
т. ПІ, К., 1952. 

48. Д. Т. Березоведц, Славянские поселения в устье Тясмина, КС ИА АН УССР, 
вип. 8, К., 1959. 

49. Д. Т. Березовець, Слов'яни й племена салтівської культури, Археологія, 
т. ХІХ, К., 1965. 

90. Д. Т. Березовець, Харівський скарб, Археологія, т. МІ, К., 1959. 

51. С. Б. Бернштейн, Балто-славянская язьковая сообщность, Славянская фи- 
лология, т. І, М., 1958. 


201 


52. К. В. Бернякович, Древнеславянские? памятники Закарпатской области 
мо й 5 Агсп, М-2, Міїга, 1957. 
3. К.В.Бернякович, Исследование ДБ зНео ЛЕНАЛЕра поселения УПІ--ІХ вв. 
В г. радо КСИААН УССР, вьп. 3, К., 195 
54. В. Ф. Беспальчев, Поле бр оса в Роменском уезде Полтавской губ, 
Трудь ХІУ АС, т. ПІ, М., 1911. 
55. В. І. Бідзі іля, Залізоплавильні горни середини І тис. н. е. на Південному 
Бузі, Археологія, т. ХУ, К., 1963. 
56. В. І. Бідзіля, Поселення Галліш- Ловачка, Археологія, т. ХУІЇ, К., 1964. 
57. Д. І. Бліфельд, Деснянська археологічна експедиція а р. АП УРСР, 
т. У, Р 1955. 
8. Д. І. Бліфельд, До питання про ремесло та ремісників у Київській Русі 
хх сто Археологія, т. ЇХ, К., 
59. Д. І. Бліфельд, Дослідження в Шестовицях, АП УРСР, т. ПІ, К., 1952. 
60. Д. МИ. ни ЗАОЕННЕРКЄ славянское поселение на Черниговщине, КС 
ИА АН УССР, вьгп. І, К., 195 
61. Д. І. Блі фельд, 5 приводу тлумачення свідчень про антів Псевдо- -Маврикія, 
ниці т. ХТУ, К., 1962. 
2 Д.И.Бли фел ьд, Раскопки курганов в Чернигове, КС ИА АН УССР, вьп.4, 
К., ев 
63. Д. Бліфельд, Розкопки слов ко аці поселення коло с. Дніпровського, Дні- 
пропетровської обл., АП УРСР, т. І, К., 
64. Д. И. Блифельд, ць памятники Черниговщинь по исследованиям 
последних лет, КС ИА АН УССР, вип. 2, К., 195 
65. А. А. Бобринский, Кургань и це ЯРИ археологические находки близ 
местечка Смель, т. П, СПб., 1887; т. ПІ, СПб., 1901. 
66. А. А. Бобринский, Перещепинский клад, МАР, М» 34, СПб., 1914. 
67. В. А. Богусевич, Н.В. Линка, Зарубинецкое поселение на "Пилипенковой 
горе близ г. Канева, МИА СССР, М» 70, М., 
68. А. В. Бодянский, Археологические находки в Днепровском Надпорожьке, 
СА, М» 1, 1960. 
к. обо М.М.Б ондар, Пам'ятки стародавнього минулого Канівського Придніпров'я, 
9. 
70. А. Т. Брайч й і б кая, Изучение славянских памятников Надпорожья, КСИА 
АН УССР, вьп. 4, К., 
"А Бр о зони я, Кузница на Пастерском городище, КС ИА АН УССР, 
ВШ. 8. К., 1960. 
9. А. Т. Бр ПО СОВА Південна межа черняхівської культури на Дніпрі, Ар- 
ПР т. ХІ, К., 195 
73. А. Т.Б райч і вская, Поселение у балки Яцевой в Надпорожье, МИА СССР, 
Мо 108, М., 1963. 
74. А. Т. Б райчевская, Черняховские памятники Надпорожья, МИА СССР, 
Мо 82, М., 1960. 
75. А. Т. Брайчевская, М. Ю. Брайчевский, Раскопки в с. Леськах 
близ Черкасс, б ИА АН УССР, вьп. 8, К., 1959. 
76. М.Ю. Брайчевський, Антський період в історії східних слов'ян, Археоло- 
гія, т. МІП, К., 1952. 
77. М.Ю. Б райчевський, Археологічні матеріали до вивчення культури схід- 
но-слов'янських племен МІ--МПІ ст. Археологія, т. ТУ, К., 195 
78. М. Ю. Брайчевський, Біля джерел слов 'янської державності, К., 1964. 
79. М. Ю. Брайчев з Исследования ШПастьрского городища в 1955 го 
КС ИА АН УССР, вьп. 7, К., 
80. М. Ю. Б р ар К историй лесостепной полось Восточной обі 
в Ітьс.н.з. СА, Мо 3, 1957. 


202 


81. М. Ю.Брайчевський, Коли і як виник Київ, К., 1963. 
89. М. Ю. Брайчевский, Материаль культурь полей погребений из Среднего 


Поросья, Мо Хо 4, 1959. 
88. ю. Б райчевський, На захист Псевдомаврикія, Археологія, т. ХУ, 
К., РУСИ 


84. М. Ю. Брайчевський, Нові розкопки на Пастирському городищі, АП УРСР, 
т. М, К., 1955. 

85. М. Ю. Б райчевский, Об «антах» Псевдо-Маврикия, С9, М» 2, 1953. 

86. М. Ю. Брайчевский, Основнье дна пр ЛоЗДОНЕронЮ изучения антов, 
ном УЇ научной конференции ИА АН УССР, К,, 

87. М. Ю.Брайчевский, Пастьрсекое Раю в связи с проблемой восточно- 
славянских племен, КСИА АНГУССР, вип. 2, К., 1953. 

88. М. Ю. Брайчевський, Пастирське городище, Вісник АН УРСР, М» 10, 1952. 

89. М. Ю.Брайчевськи й, Пастирський скарб 1949 р., Археологія, т. МІЇ, К., 1952. 

90. М.Ю. Бра і б евський, Про етнічну приналежність черняхівської культури, 
Археологія, т. Х, К., Ч 

91. М. Ю. Б ра й - евський, іро початкову форму феодальної експлуатації В 
Київській Русі, Вісник АН УРСР, М» 4, 1 

92. М.Ю. Брайчевский, работь на Пастьрском городище в 1949 г. КС 
ИИМК, внп. ХХХУІЇ, М.-- Л., 1951. 

93. М. Ю. Брайчевський, Римська монета на території України, К., 1959. 

94. М. Ю. Брайчевський, Розвідка слов'янських пам'яток на волино-поділь- 
ському прикордонні, АП УРСР, т. ШІ, К., 1952. 

95. М. Ю. Брайчевский, Ромашки, МИА СССР, М» 89, М., 1960. 

96. М. Брайчевський, Середньодніпрянська гідронімія групи Рос,- ПІ рес- 
публіканська Ономастична (гідронімічна) конференція (тези), К., 1965. 

97. М. Ю. Брайчевський, Стан і завдання вивчення культури древніх слов'ян, 
УЇЖ, ри 6, 1958. 

8. М. Ю. Брайчевский, Д. Т. Березовец, К истории древнеславянского 

за ремесла, КС ИЙМК, вьгп. 53, М., 

99. М. Ю. Брайчевський, Н. М. Кравченко, Дослідження ранньослов'ян- 
ської культури на Україні, УЇЖ, Мо 3, 1961. 

100. Н. Е. Бранденбург, Кургани Южного Приладожья, МАР, М» 18, СПб. 

101. В. Брим, Племенное название «анть», Яфетический сборник, т. У, Л., 1927. 

102. В. А. Брим, Происхождение термина «Русь», Сборник «Россия и Запад», 
Л., 1923. 

103. В. А. Брим, Путь из варяг в греки, Известия АН СССР, отд. общественньх 
наук, МІЇ серия, Ме 2, 1931. 

104. А. Брюсов, Археологические культурь и зтнические общности, СА, 
т. ХХУП, М., 1956. 

105. Д. В. Бубрих, О названий анть и связанньх с ним названиях, Известия 
АН СССР, отделение литературь и язька, т У, вьп. 6, 1946. 

106. Л.А. Б улаховський, Питання походження української мови, К., 1956. 

107. Н.И. Бульчев, Журнал раскопок по части водораздела верхних притоков 
Волги и Днепра, М., 

108. Н.И. Бульч ев, Журнал раскопок 1898 г. по берегам Оки, М., 1899. 

109. Н.Й. Булиьчев, Раскопки по части водораздела верхних притоков Днепра 
и Волги, М., 1903. 

ПО. Е. В. Веймарн, С. Ф. Стржелецкий, К вопросу о славянах в Крьму, 
ВИ, Мо 4, 1952. 

НІ. М.С. Великанова, К антропологии средневековьх славян Прутско-Днест- 
ровского междуречья, С, Мо 6, 1964. 

12.М. С. Великанова, К зтнической антропологиий Прутско-Днестровского 
междуречья в І тьс. н. 3., КСИА "АН СССР, вип. 105, М., 1965. 


203 


113. М. С. Великанова, Палеонтропологический материал из могильников чер- 
няховской культурь Молдавий, Антропологический сборник, т. ПІ, Трудь И2, т. ХХІ, 
М., 1961. 

14. Ю. С. Виноградский, о ПА о Лорарно мо работь  Сосницкого историко- 
краеведческого музея, КС ИА АН УССР, внп. 5, К., 

115. Ю. С. Виноградский, Байнославяноме б аб в окрестностях г. Сос- 
ница, КСИАД АН УССР, вип. 1, К., 195 

116. І. С. Винокур, повна но пам'ятки Житомирщини, Житомир, 1956. 

117. И. С.Винокур, Древности Восточной Вольни, КСИА АН СССР, вип. 81, 
М., 1960. 

118. І. С. Винокур, Старожитності Східної Волині першої половини І тис. н.е., 
Праці комплексної експедиції Чернівецького Держ. Університету, т. МИЇ, вип. 1, Чер- 
нівці, 1960 

9. М.В. Воеводский, Важнейшие итоги Деснинской зкспедиции 1946 года, 
КС ИИЙМК, вьт. ХХ, М.--Л., 1948. --- 

190. М. В. Воеводский, Городаців Верхней Десни, КС ИИЙМК, вип. ХХІУ, 
М.-- Л., 1949. 

1291. М. Воєводський, Городища Десни, АП УРСР, т. ПІ, К., 1947. 

122. М. В. Воеводский, Деснинская археологическая зкспедиция 1940 года, 
КС ИИМК, вип. ХІШ, М.-Л., 1946. 

123. М. В. Воеводск и й, Результать работ Деснинской зкспедиции, КС ИЙМК, 
ВЬП. ХХІ, М.-- Л., 1947. 

124. Р. И. Внезжев, ла ЦО ЗрОООВННИ на территории Украйнской 
ССР в 1954 г. КСИА АН УССР, вип. 5, К., 

195. С. С. Гамченко, Раскопки в оре р. Случи (между м. Мирополь и 
с. ан рун ХІ АС, т. , М. 1901. 

. М. Гапусенко, "Боротьба східних слов'ян за вихід до Чорного моря, 
К., б 
7. А. Я. Гаркави, Сказания мусульманских писателей о славянах и русских, 
СПб, півте. 

198. Ю.Г.Г ендуне, Городище Дуна, СПб., 1903. 

129. Л. А. Голубева, Киевский некрополь, МИА СССР, М 1, М.--Л., 1949. 

130. П. Голубовский, Печенеги, торки й половць до нашествия татар, К., 1884. 

У К. Гончаров, Археологічна розвідка по р. Роставиці в 1946 р., АП УРСР, 
т. 1, 49. 

132. В. К. Гончаров, Лука-Райковецкая, МИА СССР, Ме 108, М., 1963. 

133. В. К. Гончаров, Посад і сільські поселення коло Райковецького городища, 
АП чо Б І, К., 1949. 

В. К.Гончаров, Райковецкое городище, К., 1950. 

РУ В. К. Гончаров, Розкопки древнього Любеча, АП УРСР, т. ПІ, К., 1952. 
й оо В. К. Гончаров, Роботи Волинської експедиції 1948 р. АП УРСР, т. ПІ, 

137. Б. В. Горнункг, К дискуссий о балто-славянском язьковом и зтническом 
единстве, Вопрось язькознания, Хо» 4, 1958 
М п В. А. Городцов, Болотное Огубское городище, Трудь ГИМ, вип. І, 

139. Е. И. Горюнова, Об зтничЧческой принадлежности населення Березняков- 
ского городища, КС ИИМК, вип. 65, М., 1956. 

140. Е. И. Горюнова, Зтническая история Волго-Окского междуречья, МИА 
СССР, М» 94, М., 1961. 

141. Ю. В. Готьє, Железньй век в Восточной Европе, М.-- Л., 1930. 

142. В. И. Гошкевич, Древние городища по берегам Низового Днепра, ЙАК, 
вьш. 47, СПб., 1913. 

143. В. И. Гошкевич, Кладь и древности Херсонской губерний, Херсон, 1903. 


204 


144. Б. Д. Греков, Борьба Руси за создание своего государства, М.-- Л., 1945. 

145. Б. Д. Греков, Генезис феодализма в России, в кн. «Киевская Русь», Госпо- 
литиздат, 1953. 

146. Б. Д.Греков, Киевская Русь, Госполитиздат, 1993. 

147. Б. Д.Греков, Культура Киевской Руси, М.--Л., 1934. 

148. В. А. Грінченко, Пам'ятка МШ ст. коло с. Вознесенки на Запоріжжі, Др- 
хеологія, т. ПІ, К., 1950. 

149. Г. П. Гроздилов, Раскопки в Старой Ладоге в 1948 г., СА, т. ХІУ, М.-- Л., 
1950. ; 

150. М.С.Грушевський, Анти, Зап. НТІ, т. ХХІ, Л., 1898. 

151. М.С. Грушевський, Історія України -- Русі, т. б, К. 1913. 

152. М. С. Грушевский, Киевская Русь, М., 1911. 

153. Л.Н.Гумилев, Открьтие Хозарий, М., 1966. 


154. Ф. Д. Гуревич, Верхнее Понеманье в І тис. и начале ПП тьс. н. 3. КС 
ИММК, вьгп. 81, М., 1960. 

155. Ф.«Д. Г У ревич, Древности белорусского Понеманья, М.-- Л., 1962. 

156. Ф. Д.Гуревич, О длинньх и удлиненньх курганах в Западной Белоруссиий, 
КС ИИМК, вип. 79, М., 1958. 

157. В. Е. Данилевич, Раскопка курганов около с. Буд и хут. Березовки, Ах- 
тьірского у. Харьковской губ., Трудь ХІІ АС, т. І, М., 1908 

158. В. М. Даниленко, Дослідження пам'яток підгірського та бобрицького ти- 
пів на Київщині в 1950 р., АП УРСР, т. УІ, К., 1956. 

159. В. Н. Даниленко, Памятники ранней порь железного века в южной части 
Полесья УССР, Докладь УЇ научной конференции Института археологи АН УССР, 


К., 1953. 

160. В. зош о и й памятники І тьс. н. 3. в бассейне Днепра, 
КС б б УССР. вип. 4, К., 

. Дебец, пре ВО СССР, Трудь ИЗ, т. ІМ, М., 1948. 

162. ї. С Державин, Об зтногенезе древнейших народов Днепровско- Дунай- 
ского бассейна, ВДИ, Же І, 1939. 

163. Н. С. Державин, Происхождение русского народа, М., 1943. 

164. Г. О. Дзис- Райко, Розкопки слов'янського селища Бранешти І, МАПП, 
вип. ПІ, Одеса, 1960. 

165. Дневник раскопок в окрестностях с. Гочева, Обоянского у. Курской губ., про- 
изведенньх про за Д. Я. Самоквасовнм, М., 1915. 

166. До б ровольский, Древниє земледельческиє поселения по берегам 
Ингульца, зро ОКК, ч. 2--3, Одеса, 1925. 

167. А. В. Добровольський, Землеробське поселення перших століть н. е. на 
р. Пнкуле це, Археологія, т. ПІ, К., 1950. 

168. В. И. Довженок, Землеробство древньої Русі, К., 1961. 

169. В. И. Довженок, К вопросу о сложениий древнерусской со рОднеєти. До- 
кладь УЇ зарано конференции Института археологии АН УССР, К., 
зоб б ром .Довженок, Прогрес землеробства в древній Русі, гуни АН УРСР, 

І71.В.И. Довженок, задані древнерусских памятников на Роси в 1956 году, 
КС ИА АН УССР, внп. 8, К., 

чию і Довженок, зон біля с. Волинцевого Сумської обл. АП УРСР, 

т. 

173. В. И. Довженок, М. Ю. Брайчевский, О времени сложения феода- 
лизма в древней Руси, ВИ, М» 8, 1950. 

174. В. И. Довженок, Н. В. Линка, Раскопки раннеславянских поселений в 
нижнем течении р. Рось, МИА СССР, М» 70, М., 1959. 

175. С. А. Дубінскі, Досьледн культур железнаго пзрьмоду на БССР у 1929 г., 
Праць Археолегічнай камісії БАН, т. П, Менск, 1930. 


205 


176. Дналекталагічнь атлас Беларускай мовь, Мінск, 1963. 

177. В. Д. Дяченко, Антропологічний склад українського народу, К., 1965. 

1783. В. Д. Дяченко, Наслідки роботи У Рроне ної антропологічної експедиції 
1956 р., Матеріали з антропології України, т. І, К., 196 

179. П.П.Е фименко, К историий Западного Поволжкя в І тьіс. н. 3. по архео- 
логическим источникам, СА, т. П, М.--Л., 1937. 

180. П. П. Ефименко, Раннеславянскиє поселения на Среднем Дону, Сообще- 
ния пен М» 2, 1931. 

181. П.Е Ф именко, Рязанские могильники, Материаль по зтнографий, т. ПІ, 
вьш. 1, М., Го, 

189. П. П.Е фименко, П. Н. Третьяков, Древнерусские поселения на Дону, 
МИА СССР, М» 8, М.-- Л., 

183. Ф. Т. Жилко, Нариси з діалектології української мови, К., 1959. 

184. И.Е.Забелин, История русской жизни, ч. І, М., 

185. Ф. М. Заверняєв, Археологические находки возле города Почепа, КС 
ИМЙМК, вип. 53, М., 1954. 

186. Ф. М. За верняєв, Почепское селище первьх веков н. 3.,, СА, Хо 4, 1961. 

187. Ф. М. Заверняєв, "Селища бассейна р. Судости, СА, М» 3, 1960. 

188. В. 3. Завитневич, Вторая археологическая зкскурсия в Припетское По- 
лесье, Чтения в ЙОНЛ, кн. УЇ, К. 1892. 

189. В. 3. Завитневи ч, Область дреговичей как предмет археологического ис- 
следования, Труди КДА, М» 8, К., 1886. 

190. Ю. М. Захар ук, О.О. - б тич, Слов'янське поселення біля с. Ріпнів Львів- 
ської області, АП УРСР, т. У, К., 195 

191. Г. П. Зиневич, Очерки З абваньіноївань Украйнь, К., 1967. 

192. В. В. Иванов, В. Н. Топоров, К постановке вопроса о древнейших отно- 
ато балтийских и славянских язьков, ГУ международньй Сьезд славистов, Докладь, 

з 8. 

193. Д. Иловайский, Разьскания о начале Руси, М., 1876. 

194. В. А. Ильинская, А И. Тереножкин, Новая находка блях с змалями 
на Киевщине, КС ИЙМК, вип. 60, М., 1955. 

195. История СССР, т. І, М., 1966. 

196. Історія Української РСР, т. І, К., 1953. 

197. А. 3. Каваленя і С. С. Шут ау, Матар'яль з дагісторні Тураушчиьнь, 
Праць археолегічнай камісії БАН, т. ПП, Менск, 1930. 

193. М. К. Каргер, Древний Киев, т. І, М.--Л., 1958. 

199. Е. Ф.Карский, Белоруссь. Введение к изучению язька и народной словес- 
ности, т. І, Вильно, 1904. 

200. М. Кишваси-Комша, Некоторье исторические вьводь в связи с несколь- 
кими археологическими памятниками УЇ--ХІЇ вв. н. з. на территории РНР, Расіа, 
п. у. І, Висигез5ії, 1957. 

201. Л. С. Клейн, Вопрось происхождения славян в сборнике докладов УЇ науч- 
Ной поршеренцни ИА АН УССР, СА, т. ХХІ, М., 1955. 

.В. 0. Ключевский, Курс русской истории, ч. І. Соч., т. І, М., 1956. 

2. Б. А. Колчин, К итогам работ Новгородской археологической зкспедиции 
(1951--1962 гг.), КСИА АН СССР, вьп. 99, М., 1964. 

204. Т. С. Кондукторова, Палеоантропологический материал из могильника 
полей погребальньх урн Херсонской обл. Советская антропология, Мо 2, 1958. 

205. Ф. Копилов, Посульська експедиція 1945--46 рр., АП УРСР, т. І, К., 1949. 

906. Г. Ф. Корзухина, К истории Среднего Поднепровья в середине Ї тьс. н. 9., 
СА, т. ХХІ, М., 1955. 

907. А. Р. "Корсунский, Государство и зтнические общности в ранне-феодаль- 
ньй период в Западной Европе, Научно-координационное совещание «Итоги и задачи 
изучения генезиса феодализма в Западной Европе», (тезись докладов), М., 1966. 


206 


208. А. А. Котляревский, Били ли малоруссь исконньми обитателями Полян- 
ской земли или пришли из-за Карпат в ХІУ веке, Основа, кн. ЇХ, 1862. і 

209. Н. М. Кравченко, Косановский могильник, История и археология юго-за- 
падньх областей СССР начала н. 3., М., 1967. 

210. Л.Крживицкий, Последниє моменть неолитической зпохи в Литве, Сбор- 
НИК В честь 70-летия Д. Н. Анучина, М., 1913. 

211. В. В. Кропоткин, Кладь римских монет на территории СССР, САДИ СССР, 
ВЬП. Г--4-нй. М., 1961. 

21231. К рушельницька, Дослідження вера арІВ поселення біля с. Бов- 
шів, Івано- рак обл. у 1961 р., МДАПВ, вип. 5, К., 

213. Л. І. Крушельницька, Нові матеріали до б дей карти Верхнього 
подай роко МДАПВ, вип. 4, К., 1962. 

4. А. Крьмский, Филология и Погодиновская гипотеза, КС, 1898, МоМ» 6, 7; 
1899, Зак І, б 9. 

915. К. Кудряшов, Половецкая степь, М., 1948. 

216. Ю. В, Кухаренко, Вольнская группа полей погребений, СА, М» 4, ве 

217. Ю. В. Кухаренко, Зарубинецкая культура, САЙ СССР, вьп. Д--31-99 
М., 1965. 

918. Ю. В. Кухаренко, К вопросу о происхождений зарубинецкой культури, 
СА, М» І, 1960. 

919. Ю. В. Кухаренко, К вопросу о славяно-скифских и славяно-сарматских 
отношениях, СА, т. ХІХ, М., 
й пет Ю. В. Кухаре НК 0,  Могильник Брест-Тришин, КСИА АН СССР, вьп. 100, 

221. Ю. В. Кухаренко, Могильники полей погребений в Верхнем Поднепровье, 
КС ИИМК, вьюп. 53, М., 1954. 

222. Ю.В. Кухаренко, Памятники зорусннеокой культурь в области Верхнего 
Поднепровья, МИХ СССР, Ме 70, М.-- Л., 

223. Ю. В. Кухаренко, Памятники пражского типа на территорий Придне- 
провья, Зіауіа знана, і МИ, Рогпай, 1960. 

224. Ю. В. Куха ренко, Полесье и его место в процессе зтногенеза славян, Те- 
Ззись докладов советской делегаций на Международном конгрессе славянской археоло- 
гий, М., 1965. 

995. Ю. В. Кухаренко, Поселение и могильник полей погребений в с. Приволь- 
ном, СА, т. ХХІЇ, М., 1955. 

996. Ю. В. Кух аренко, Раскопки на городище и селище Хотомель, КС МИМК, 
вьг. 68, М., 1957. 

997. Ю.В.К ухаренко, Славянские древности У--ЇХ вв. на территории Припят- 
ского Полесья, КС ИЙМК, вьгп. 57, М., 1955. 

998. Ю. В. Кухаренко, Средневековье памятники Полесья, САЙ СССР, вьп. 
Е--1--57, М., 1961. 
ва 299. Ю. В. Кухаренко, Чаплинский могильник, МИА СССР, М» 70, М.--Л., 


230. М. П. Кучера, кову рная керамика дофеодального времени из раскопок 
древнего Плиснеска, СА, Мо І, 19 
231. М. П. Кучера, Древній Пліснеськ, АП УРСР, т. ХП, К., 1962. 
к. Б П. Кучера, Основні етапи розвитку стародавнього Пліснеська, МДАПВ, 
вип. 
З б М. її Кучера, Раскопки городища Плиснеск, КС ИА АН УССР, внп. 4, 
234. В. П. Левенок, Археологичебкие работь Трубчевского музея, КС ИИМК, 
вьш. Х, М.-- Л., 1941. 
і зе. В. П. "Левенок, Городища Юхновской культури, КСИА АН УССР, вип. 7, 


207 


236. В. П. Левенок, Юхновская культура (ее происхождение и развитие), СА, 
М» 3, 1963. 
237. Н.В. Лінка, Роботи експедиції «Великий Київ» за 1947 р. АП УРСР, т. ПІ, 
К., 1952. 
938. Н.В. Лінка, Розвідка в Канівському районі, АП УРСР, т. ПІ, К., 1952. 
939. Н.В. Линка, А. М.Шовкоплягс, Раннеславянское поселение на Тясмине, 
МИА СССР, Ж» 108, М., 1963. 
240. М. В. Ломоносов, Замечания на диссертацию Г.-Ф. Миллера «Происхо- 
ждение имени и народа российского», Полн. собр. соч., т. 6, М.-- Л., 
241. І. Луцкевич, Матеріали до карти поширення пам'яток культури полів по- 
ховань на території Харківської обл., Археологія, т. П, К., 1948. 
242. І. М. Луцкевич, Сарматські кургани біля с. "Нещеретово, Ворошиловград- 
ської обл., Археологія, т. МІЇ, Кк. 1952. 
943. И. И. Ляп ушкин, Археологические памятники в бассейне р. Ворскль, КС 
фі аг ХІХ, М.--Л., 1948. 
.И. И. Ляпушкин, Археологические памятники зпохи железа в бассейне 
ве течения р. Ворскль, КС ИЙМК, вьш. ХУМП, М.-- Л., 1947. 
245. И. И. Ляпушкин, Городище Новотроицкое, МИА СССР, М» 74, М.--Л., 1958. 
246. И.И. Ляпушкин, Днепровский левобережньй отряд Южнорусской зкспе- 
диции, б ИИЙМК, Мо 79, М., 1960. 
947. И.И. Ляпушкин, Днепровское Левобережье в зпоху железа, МИА СССР, 
М» 104, М Л., 1961. 
948. І. І. Ля пушкін, Дослідження Дніпровської Лівобережної експедиції 
1947--48 рр., АП УРСР, т. ПІ, К., 1952. 
249. И.И. Ляпушкин, Йз истории Левобережной Украйнь в зпоху железа, СА, 
т. ХІ, М.--Л., 1949. 
250. И. Й. Ляп ушкин, Итоги полевьіх но ан 1945 г. в бассейне р. Ворскль 
и некоторне вьводь из них, СА, т. ХУ, М.--Л., ; 
251. Ляпушкин, К вопросу о рана ко единстве славян, Исследования 
по археологий СССР (сборник в честь М. И. Артамонова), Л., 
252. М. И. Ляпушкин, К вопросу о памятниках вольнцевского типа, СА, 
т. ХХІХ--ХХХ, М., 1959. 
953. Й. И. Ляп ушкин, Материаль к изучению юго-восточньх границ восточньх 
славян в МПЇ--Х вв., КС ИЙМК, вьп. ХІІ, М.--Л., 1946 
294. И.И. Ляпушкин, Место роменско-боршевских памятников среди славян- 
ских древностей, Вестник ЛГУ, Мо 20, 1956. 
255. И. И. Ляпушкин, Некоторме вопрось из предьсторий вОосточньх славян, 
КС ИА АН СССР, вьп. 100, М., 
956. Й. И. Ляп ушки Н, о датировке городищ роменско-боршевской культури, 
СА, т. ІХ, М.--Л., 1947. 
257.И. И. Ляпушкин, О жилищах восточньх славян Днепровского Левобе- 
режья МІШ--Х вв., КС ИИМК, вьш.. 68, М., 1957. 
258. И. И. Ляпушкин, Памятники культурь полей погребений Левобережья 
Днепра, КС ИИМК, вьп. ХХХПІ, М.-- Л., 1950. 
299. И.И. Ляпушкин, Памятники культурь полей погребений первой половинь 
І тьс. н. з. Днепровского лесостепного Левобережья, СА, т. ХПІ, М.-- Л., 1950. 
0. И.И. Ляпушкин, Памятники салтово-маяцкой культурь в бассейне р. До- 
на, МИА СССР, М 62, М.- л. 1958. 
261. И. И. Ляпушкин, Раннеславянские поселения Днепровского лесостепного 
Левобережня, СА, т. ХУІ, М.-- Л., 1952, 
262. И. И. Ляпушкин, Славяно- -русские поселения ІХ--ХІЇ ст. на Дону и Та- 
мани по археологическим памятникам, МИА СССР, Ме 6, М.-- Л., 
263. И.И. Ляпушкин, Славянскоє поселение на хут. Ближняя Мельница, МИА 
СССР, М» 62, М.-- Л., 1958. 


208 


964. И.И. Ляпушкин, Славянские памятники второй половинь! Ї тьс. н. з. верх- 
него течения р. Деснь, КС ИЙМК, вип. 74, М., 19959. б, 

965. І. Ляпушкін, Старослов'янське поселення УПІ--ХПІ ст.ст. на території 
м. Полтави, АП УРСР, т. І, К., 1949. 

966. А. Н. Ляуданскі, Археолдгічнья досьледь у Смаленшцчьне, Праць сзкцьї 
Археолігії БАН, т. ПІ, Менск, 1932. М 

2967. А.Н. Ляуданскі, Археолегічнья досьледь у вадазборах рр: Сажа, Дняпра 
і Касплі у Смаленскай губ. Праць Археолбгічнай камісії БАН, т. Й, Менск, 1930. 

958. А.Н. Лявданский, Археологические исследования в БССР после Октябрь- 
ской революции, Сообщения ГАЙМК, М» 7--8, 1932. 

269. А. Н. Лявданский, Материаль для археологической карть Смоленской 
губ., Трудь Смоленских Гос. Музеев, вьп. І, Смоленск, 1924. 

970. А. Н. Лявданский, Некоторьме даннье о городищах Смоленской губ., На- 
учнье известия Смоленского Гос. университета, т. ПІ, вьп. 3, Смоленск, 1926. 

271. А. Н. Ляуданскі, К. М. Палікарпович, Да гісторні железнай про- 
мьсловасьці на Беларусі па даньх археолегії, Савецка країна, 1932, Хо 5. 

979. В. В. Мавродин, Образование древнерусского государства, Л., 1945. 

273. В. В. Мавродин, Основнье зтапь зтнического развития русского народа, 
ВИ, М» 4, 1950. 

974. Н. Е. Макаренко, -Археологические исследования 1907--1909 гг. ЙАК, 
вьп. 43, СПб., 1911. 

975. М. Макаренко, Городище «Монастирище», Науковий збірник за рік 1924, 
Записки Українського наукового товариства в Києві, К., 1925. 

276. Н.Е. Макаренко, Отчет об археологических исследованиях в Полтавской 
губ. в 1906 г., ИАК, вьп. 22, СПб., 1907. 

277. Н.Е. Макаренко, Отчет об археологических исследованиях в Харьковской 
и Воронежской губ. в 1905 г., ЙАК, вип. 19, СПб., 1906. 

278. М. А. Максимович, О мнимом запустении Украйнь в нашествие Батнево 
и населений ее новопришльм народом, Русская беседа, кн. МІ, 1897. 

279. Є. В. Махно, Кантемирівське поселення і могильник культури полів похо- 
вань, АП УРСР, т. ПІ, К., 1952. | 

280. Є. В. Махно, Пам'ятки культури полів поховань черняхівського типу, Архео- 
логія, т. ГУ, К., 1950. 

281. Е. В. Махно, Памятники черняховской культурь на территории УССР, МИА 
СССР, М» 82, М., 1960. 

282. Є. Махно, Поселення Культури полів поховань на північно-західному Пра- 
вобережжі, АП УРСР, т. І, К., 1949. 

283. Е. В. Махно, Раннеславянские (зарубинецко-корчеватовские) памятники в 
Среднем Поднепровье, СА, т. ХХІ, М., 1955. 

284. Е. В. Махно, Раскопки Бериславского поселения и могильника в 1952-- 
53 гг. КСИА АН УССР, вьп. 4, К., 1955. 

285. Е. В. Махно, Раскопки зарубинецких поселений в Киевском Приднепровье 
в 1950 г. МИА СССР, Ж» 70, М.-- Л., 1959. 

286. Є. В. Махно, Розкопки на поселеннях першої половини І тис. н. е. у верх- 
ній течії Сули, АП УРСР, т. У, К., 1955. 

287. Є. В. Махно, Ягнятинська археологічна експедиція, ДП УРСР, т. ПІ, К., 1952. 

288. Є. В. Махно, Рец: М. Ю. Смішко, Карпатські кургани першої половини 
І тис. н. е. Археологія, т. ХПІ, К., 1961. 

289. Є. В. Махно, В. А. Мізин, Бериславське поселення та могильник перших 
століть н. е. АП УРСР, т. Х, К., 1961. 

290. Е. В. Махно, И. М. Самойловский, Зарубинецкие памятники в лесо- 
степном Приднепровье, МИА СССР, М» 70, М., 1959. 

291. Д. А. Мачинский, К вопросу о происхождениий зарубинецкой культурмь, 
КС ИА АН СССР, вьп. 107, М., 1966. 


209 


292. Д. А. Мачинский, О соотношений пшеворской и зарубинецкой культур 
(к вопросу о славянах на рубеже н.3.), Тезись Докладов советской делегации на Меж- 
дународном конгрессе славянской археологии, М., 

3. Г.Г. Мезенцева, Канівське поселення полян, К., 1965. 

994. О. Н. Мельниковская, Древнейшие городища Южной Белоруссии, КС 
ИИЙМК, вип. 70, М., 1957. 

296. О. Н. Мельниковская, Клад браслетов с городища в д. Горошков, ВДИ, 
Мо 1, 1956. 

997. О., Н. Мельниковская, О взаймосвязи милоградской и зарубинецкой 
культур в Южной Белоруссии, СА, Мо 1, 1963. 

298. О. Н Мельниковская, Памятники раннего железного века юго-востОч- 
ной Белоруссии, КС ИА АН СССР, вьп. 94, М., 

299. Г. Митрофанов, Городище В Вязьнке, Материаль по археологий 
БССР, т. І, Минск, 1957. 

300. А. Г.Мит рофанов, К истории населения средней Белоруссии в зпоху ран- 
него железа (автореферат диссертации), Л., 1955. 

301. Б. Митря, Некоторне даннье о могильниках с трупосожжением из Сату- 
Ноу (Добруджа), Материаль и исследования по археологий Юго-Запада СССР и РНР, 
Кишинев, 196 

309. (А. В. Мишулин), Древние славяне в отрьвках греко-римских и византий- 
ских писателей по МІЇ в. н.3. ВДИ, Хо І, 194 

303. А. В. Мишулин, Древние славяне и судьбь Восточноримской империй, 
ВДИ, Мо 1, 1939. 

304. Х. А. Моора, Вопрось сложения зстонского народа и некоторьжх соседних 
народов в свете данньх археологийи, Вопрось  зтнической истории зстонского народа, 
Таллин, 1956. 

Ю 305. Х. А. Моора, О древней территории расселения балтийских племен, СА, 
о 2, 1963. 

306. А. Н. Москаленко, Архангельское (Голишевское) городище, КС ИЙМК, 
ВП. ХІМІЇ, М., 1952. 

307. А.Н. М оскаленко, Городище Титчиха, Воронеж, 1965. 

308. А. Н. Москаленко, Некоторьме итоги работ на Архангельском городище 
Воронежской обл. в 1952--53 гг. «Из историй Воронежской обл.», Воронеж, 1954. 

309. А. Н. Москаленко, Раскопки на Архангельском городище в 1952--53 гг., 
КС ИЙМК, вип. 62. 

310. Нариси стародавньої історії Української РСР, К., 1957. 

311. А. Н. Насонов, «Русская земля» и образование территории древнерусского 
государства, М., 1951. 

312. Г. Ф. Никитина, Населениєе лесостепной полось Восточной Европь в пер- 
вой половине Ї тьс. н. 9. (автореферат диссертации), М., 1965. 

313. Т. Н. Никольская, Археологические исследования в Орловской обл. КС 
ИИЙМК, вьп. 53, М., 1954. 

314. Т. Н. Никольская, Городище у д. Никола Ленивец, СА, М» 1, 1962. 

М. о ЗР. Никольская, Городище у д. Свинухово, КС ИИМК, ВП. ХІІХ, 

316. Т. Н. Никольская, Культура племен бассейна верхней Оки в І тьс. н. 2., 
МИА п М» 72, М., 

317. Т. Н. Никольска я, Огубское городище, КС ЙМИМК, вип. ХІЇХ, М., 1953. 

318. Т. Н. Никольская, Шуклинское городище, КС ИЙМК, вь. 79, М., 1958. 

319. В. А. Никонов, Исчезнувшиє язьки їоочья, Вопросьт язьткознания, М» 5, 


920. Новгородская І летопись старшего и младшего изводов, М.-- Л., 1950. 


321. С. Н. Орлов, Могильник в Старой Ладоге, Ученне Записки ЛГУ, серия исто- 
рических наук, вьп. 10, Л, 


210 


322. Очерки по истории СССР. Первобьтно-общинньй строй и древнейшие госу- 

парекна на территории СССР, М., 1956. 
323. Очерки по историий СССР. ПІ--ІХ вв. М., 1958. у 

394. В. А. Падин, Поселения домонгольского времени в районе Трубчевска, КС 
ИМЙМК, вьп. ХХПЇ, М.-- Л., 1948. 

325. В. А. Падин, Раннеславянскиє поселения и могильник в районе Трубчевска, 
СА, М» 3, 1960. 

326. В. А. Падин, Роменское поселение в Трубчевском районе, КС ИИМК, вип. 
ХІІ, М., 1951. 

397. В. А. Па рхоменко, У истоков русской государственности, Петроград, 1924. 

328. Я. Пастернак, Коротка археольогія західно-українських земель, Львів, 
1932. 

329. В. Пашуто, Л. Черепнин, О периодизации истории России зпохи феода- 
лизма, ВИ, 12, 1951. 

330. В. Г. Петренко, Культура племен правобережного Среднего Приднепровья: 
в ТУ--ПІ вв. до н. з, МИА СССР, Ж» 96, М., 

931. В. П. Петров, Балтика і славіка в гідронімії України, ПІ республіканська 
ономастична (гідронімічна) конференція (тези), К., 

332. В. П. Петров, Гідронімія Верхнього ррнан нн Територіальні діалекти 
і власні назви, К., 1965. 

333. В. П. Петро в, Давні слов'яни М--МПІЇ ст. УІЖ, М» 2, 1966. 

334. В. П. Петров, Давні слов'яни та Їх походження, УЇЖ, Ме 4, 1963. 

335. В. П. Петров, До методики дослідження власних імен в епіграфічних па- 
м'ятках Північного Причорномор'я, Питання топонімики та ономастики, К., 1962. 

936. В. П. Петров, До питання про пада кераміку городищ но Подні- 
пров'я П ст. дон.е., АП УРСР, т. Х, К., 

337. В. П. Петров, бий дорів МИА СССР, М» 70, М.--Л., 1959. 

338. В. П. Петров, Зарубинецько- корчуватівська культура Середнього Подні- 
пров'я і синхронні культури суміжних територій, Археологія, т. ХІЇ, І 

939. В. П. Петров, Из топонимики и ономастики Северного "Причерноморья, 
МАСП, т. ТУ, Одесса, 1962. 

340. В. П. Петров, Масловский могильник, МИА СССР, ХМ» 116, М., 1964. 

341. В. П. Петров, Памятники корчакского типа, МИА СССР, Хе 108, М., 1963. 

342. В. П. Петров, Про заміну археологічних культур на території України В 
М-ЗМП ст. н. е., Археологія, т. ХУПІ, К., 1965. 

343. В. П. Петров, Ранньослов'янські пам'ятки корчацького типу, Археологія, 
т. ХІМ, К., 1962. 

344. В. П.П етров, Стецовка, поселение третьей четверти Ї тьгс. н.з. МИА СССР, 
ХМ 108, М. 1963. 

345. В. П. Петров, Черняховский могильник, МИА СССР, Хе 116, М., 1964. 

346. Н.В. Пигулевская, Имя «Рус» в сирийском источнике УЇ века Н. з. Акад. 
Б. Д. Грекову ко дню 70-летия, М., 1952. 
б я сб Плетнева, Керамика Саркела-- Белой Вежи, МИА СССР, Ме 75, 

348. С. А. Плетнева, Средневековье поселения верховьев Северского Донца, 
КС ИМЙМК, вьгп. 79, М., 1960. 

349. Л. Д. Поболь, Белорусское Поднепровье в І тьсячелетиий н. 3., Тезись до- 
пд дЮк советской делегаций на Международном конгрессе славянской археологий, М., 


350. Л. Д. Побаль, Населення і могільник зарубинецкой культурь у Чапліне, 
Весці АН БССР (серия громад. наук), М» 3, 1959. 

951.Л. Д. Поболь, Поселение и могильник, зарубинецкой культурь в Чаплине 
(автореферат диссертацин), М., 1960. 

352. Повесть временньх лет, т. І--П, М.-- Л., 1950. 


211 


353. А. Л. Погодин, Зпиграфические следь славянства, Сборник статей по ар- 
хеологий и зтнографиий, СПб., 1902. 
354. М. П. Погодин, Записка о древнем язьке русском, Известия Академий 
наук по отделению русского язька и словесности, т. У, вьт. 2, СПб., 1856. 
355. Е. Ф. Покровская,Г. Т. Ковпаненко, Раскопки около сел Калантаєева 
и Стецовки на Тясмине в 1956 г. КСИА АН УССР, вьп. 8, К., 1959. 
356. Ф. В. Покровский, К исследованию бассейна Вилли в РрА ологнакеког 
отношений, Трудь Х АС, т. І, М., 1899. 
357. Ф.В. По кровский, Кургань на границе современной Литвь и Белоруссии, 
Трудь ІХ АС, т. І, М., 1895. 
358. Полное собрание русских летописей, т. 2, М., 1962. 
359. О. І. Попов, До найдавнішої історії слов'янства, Археологія, т. ЇХ, К., 1954. 
360. В. И. Равдоникас, Старая Ладога, ч. П, СА, т. ХП, М.-- Л., 1950. 
361. О. Равич, Розкопки слов'янського поселення коло с. Дніпровського, Дніпро- 
петровської обл. АП УРСР, К., 1949. 
362. П. А. Раппо порт, К вопросу о системе оборонь Киевской земли, КС ИА 
АН УССР, вьп. 3, К., 1954. 
363. А. А. Ратич, Древнерусский могильник в с. Копачинцах Станиславской об- 
ласти, КСИА АН УССР, вьп. 4, К., 1955 
364. О. О. Ратич, Підсумки досліджень древньоруських археологічних пам'яток 
на території Галицької і Волинської земель, Наукові Записки Інституту суспільних наук 
АН УРСР, т. П, К., 1954. 
365. 0. О. Ратич, Результати досліджень древньоруського городища Замчиська 
в м. Судова Вишня Львівської обл. в 1957--1959 рр. МДАПВ, вип. 4, К., 1962. 
366. Б. А.Рьибаков, Анть и Киевская Русь, ВДИ, Мо 1, 1939. 
367. Б. А. Рибаков, Древние русь, СА, т. ХМП, М., 1953. 
368. Б. А. Рибаков, Древности Чернигова, МИА СССР, Мо 11, М.--Л., 1949. 
369. Б. А. Рибаков, К вопросу об уран древнерусской народности, Те- 
зись докладов и вьступлений сотрудников ИИМК АН СССР, подготовленньх к сове- 
щанию по методологий зтногенетических исследований, и 1951. 
370. Б. А. Рьбаков, Начало русского государства, Вестник МГУ, Ме 4--5, 1955. 
371. Б. А. Рибаков, Новий Суджанский клад антского времени, КС ИИМК, 
вь. ХХМІЇ, М.--Л., 1949. 
372. Б. А.Рьибаков, Первье века русской историй, М., 1964. 
373. Б. А. Рьбаков, Поляне и северяне, СО, т. МІ--УП, М., 1947. 
374. Б.А.Рьбаков, Радзімічь, Праць сзкцьі археології БАН, т. ПІ, Менск, 1932. 
975. Б. А. Рьбаков, Ранняя культура восточньх славян, ИЖ, ХМ» 11--12, 1943. 
376. Б. А. Рибаков, Раскопки в Любече в 1957 г. КС МИМК, вьп. 79, М., 1960. 
977. Б. А. Рьбаков, Ремесло древней Руси, М., 1948. 
978. Б. А. Рибаков, Русь и Хозария, Сборник акад. Б. Д. Грекову ко дню 70- 
летия, М., 1952. 
319. Б. А. Риб аков, Уличи, КС ИЙМК, вип. ХХХУ, М.--Л., 1950. 
380. 9. А. Рикман, Могильник первьх столетий н. 3. у с. Будешть в Молдавий, 
СА, Мо 1, 1958. 
381. 9. А. Рикман, Раскопки селищ первьх веков н. з. в ШПоднепровье, КС 
і РН 68, М., 1957. 
«А.Рикма н, И. А. Рафалович, К вопросу о соотношениий черняховской 
И раннесланкої культур в Днестровско- Днепровском междуречье, КСИА АН СССР, 
вь 
383. Розкопки в Києві на горі Киселівці в 1940 р., Археологія, т. І, К., 1947. 
384. Е. Р. Романов, Археологический очерк Гомельского уезда, Записки Северо- 
Западного отделения Русского Географического общества, кн. І, Вильно, 1910. 
А Рудинський, Кантемирівські могили римської доби, Записки ВУАК, 
т. І, К., і 


212 


386. И. П. Русанова, Археологические памятники второй половинь Ї тьїс. н. 3. 
на территории древлян, СА, Ме 4, 1958. 

387. Й. П. Русанова, Поселение у с. Корчак на р. Тетереве, МИА СССР, 
М» 108, М., 1963. 


388. И. П. Русанова, Территория древлян по археологическим данньм, СА, 
Хо 1, 1960. 
389. И. М. Самойловский, Корчеватовский могильник, МИА СССР, Хе 70, 
М.-- Л., 1959. 
390. І. Самойловський, Корчоватський могильник, Археологія, т. 1, К., 1947. 
3991.И.М. Самойловский, Субботовский могильник, КС ИА АН УССР, віп. 
; С 


92. Д.Я. Самоквасов, История русского права, т. П, Варшава, 1884., 
| зе Д. Я. Самоквасов, Могильнье древности Северянской Черниговщинь, 
М., 1917. | 

394. Д.Я. Самоквасов, Могиль русской земли, М., 1908. 

395. Д. Я. Самоквасов, О происхождений русских и польских славян и при- 
ло олете вня кладов римских-монет в земле древних Руссов и Ляхов, Трудь МИ АС, 
т. ПІ, М., і 

396. Д. Я. Самоквасов, Раскопки северянских курганов в Чернигове во время 
ХІУ Археологического С»езда, М., 1916. 

397. Сборник документов по социально-зкономической истории Византий, М., 1951. 

398. І. Свєшніков, Поховання ХІ ст. н. е. в Смільниці коло Старого Самбора, АП 
УРСР, т. І, К., 1949. 

399. В. В. Седов, Гидронимия голяди, ПІ республіканська Ономастична (гідро- 
німічна) конференція (тези), К., 1965. 

400. В. В. Седов, Дреговичи, СА, М» 3, 1963. 

401. В. В. Седов, Кривичи, СА, М» 1, 1960. 

402. В. В. Седов, Кривичи и словене (автореферат диссертации), М., 1954. 

403. В. В. Седов, Славяне Верхнего Поднепровья и Подвинья (до ХІМ в.), авто- 
реферат докторской диссертации, М., 1966. 
зріз У В. Седов, Славянские курганнье черепа Верхнего Поднепровья, С29, 


405. І. А. Сербоу, Археолегічнья абсьледованьні у вадазборах рзк Проні-- 
Ухлясьці у бьл. Магилеушчьне, Праць секцні археолегії БАН, т. ПІ, Менск, 1932. 

406. Б. А. Серебренников, О некоторьх следах исчезнувшего индоевропей- 
ского язька в центре европейской части СССР, близкого к балтийским язькам, Трудьш 
АН Лит. ССР, серия А, т. І, 1957. 

407. С. М. Середонин, Русская историческая география, Петроград, 1916. 

408. Г. П. Сергеев, Раскопки средневекового славянского поселения в Кобуска- 
Веке (Молдавская ССР), Материаль и исследования по археологийи Юго-Запада СССР 
и РНР, Кишинев, 1960. 
ба 409. В. И. Сизов, Длиннье кургань в Смоленской губ., Трудь ХІ АС, т. П, М., 

01. - 
Ж доз В. И. Сизов, Дьяково городище близ Москвь, Труди ІХ АС, т. ІЇ, 

411. 9. А.Сьмонович, Глиняная тара для хранения запасов на поселениях чер- 
няховской культурь, СА, т. ХХУІ, М., 1956. 

412. 9. А. Сьмонович, Городище Колочин І на Гомельщине, МИА СССР, 
М» 108, М., 1963. 

413. 93. А. Сьмонович, Итоги исследований черняховских памятников в Север- 
по ІНГОНОНОВЕЯ История и археология юго-западньх областей СССР начала н. 3., 

414. 9. А. Сьмонович, Новне работь в селе Черняхове, История и археоло-- 
гия юго-западньх областей СССР начала н. з. М., 1967. 


213: 


415. 3. А. Сьмонович, Об единстве и различиях памятников черняховской 
культурь, СА, т. ХХІХ--ХХХ, М. 1959. 

416. 9. А Симонов и Ч, О датировке поселения первьх веков н. 3. в Луке-Вруб- 
левецкой, о ИЙМК, вип. 97, М. 

417.9. А. Снмонович, Памятники черняховской культурь степного Подне- 
провин, СА, т. ХХТУ, М., 1955. 

8. З. А. Симонович, Погребения У--УІЇ вв. н. 3. у с. Данилова Балка, КС 
нимк, вп. ХІМИЇ, М., 1952. 
9.9. А. Симонович, Поселения культурь полей погребений в районе 
п зазна История и археология юго-западньх областей СССР начала 
н. 3. М., 1967 

490. Е. О. Симонович, Про культуру полів по ово на Поділлі (в зв'язку з 
розкопками у с. Луці- Врублівецькій), Археологія, т. У, К., 

21. 9. Сьмонович, Раннечерняховскоє з у с. Ломоватого возле 
Черкасс, КС ИА АН УССР, вип. 8, К., 1959. 

422. 9. А. Сьимонович, Раскопки городища Колочин І в Южной Белоруссии, 
КС ИИЙМК, вьп. 77, М., 1959. 

493. З. А. Сь мон ович, Северная граница памятников черняховской культури, 
МИА СССР, Ж» 116, М., 1964. 

494. 3. А. Скмонович, Стекляннье кубки из Журовки, КС ИА АН СССР, 
вьш. 102, М., 1964. 

495. Синопсис, 8-е изд., СПб., 1798. 

426. А. Т. Сміленко, Глодоські скарби, К., 1965. 

421. А. Т. Смиленко, М. Ю. Брайчевский, Черняховское поселение в селе 
Леськи близ короля Черкассн, История и археология юго-западньх областей СССР 
начала н. 2., 

428. А. П. "Смир нов, К вопросу об истоках Приазовской Руси, СА, Ме 2, 1958. 

429. І. Смірнова, ОУН досліджень верхніх шарів Незвиського  посе- 
лення, я МДАПІВ, вип. 2, К., 

430. Г.Й. С мирно - рак западно-украйнской зкспедиции в 1954 году, КС 
ИИЙМК, вьп. 67, М., 1957. 

431. Г.И. Смирнова, Раннеславянское поселение у с. Незвисько на Днестре, 
Рашаїку агспеоієїске, В. І, б. 1960. 

432. М. Ю. Смішко, Археологічні ДО, ПІД НЕННЯ в західних областях України за 
роки радянської влади, МДАПВ, вип. 2, К., 

433. М. Ю. Смішко, Відносно пн про германську належність культури 
полів поховань, МДАПВ, вип. 3, К., 1961. 

434. М. Ю. Сміш ко, Два курганні могильники в околицях с. Ізи Закарпатської 
обл., АП УРСР, т. ПІ, К., 195 

435. М. Смішко, доб полів поховань в західних областях УРСР, Археологія, 
т. П, ЮК 1948. 

436. М. Ю. С мішко, Дослідження пе ою культури полів поховань в західних 
областях УРСР в 1947 р., АП УРСР, т. ПІ, К., 

437. М. Смішко, Звіт про дослідження селища періоду «полів поховань» в Не- 
слухові в 1946 р., АП УРСР, т . Т, К., 1949. 

438. М.Ю. С мішко, Каблатнькі кургани 1-ї половини І тис. н. е., К., 1960. 

439. М. Ю. Смишко, Раннеславянская культура Поднестровья в свете новьх 
археологических данньх, КС ИИМК, вьп. ХІЛУ, М., 1959, 

440. М. Ю. Смишко, Раннеславянские памятники на территории западньх обла- 
стей Украйнской ССР, Доклади УЇ научной конференции ИЙА АН УССР, К., 1953. 

441. М. Ю. Смішко, Раннєслов'янська культура нрнаненкого Підгір'я, Наукові 
записки інституту суспільних наук АН УРСР, вип. 1, К., 

442. ; Смішко, Селище доби полів поховань у ні Великих, Археологія, 
т. І, К., 1947. 


214 


443. П. Смолічев, Розкопки Бо ПАНЕНОВ могил в с. Шестовиці на Чернігів- 
щині улітку 1925 р., Україна, кн. І, К., 
444. ХА. И. Соболевски Й, ен особенность старого псковского говора, Рус- 


ский а ДНОВ вестник, т. ХП, 1909 
445. А. И. Соболевский, Как говорили в Киеве в ХІУ и ХУ вв.?, Чтения в 


ионл. кн. П, К., 1888. 

446. С. М. Соловьев, История России, т. І, М. 

447. Г. Ф. Соловьева, О восточной границе дреговичей, КС ИА АН СССР, 
вьп. 110, М., 1967. 

448. Г. Ф. Соловьева, Славянские племеннье союзь по археологическим дан- 
ньм (вятичи, радимичи, северяне) (автореферат диссертации), М., 1953. 

449. Г. Ф. Соловьева, Славянские союзь племен по археологическим матери- 
алам МІПЇІ--ХТУ вв. н. з. (вятичи, радимичи, северяне), СА, т. ХХУ, М., 

450. И.Г.Спасский, Русская монетная система, Л., 1962. 

451. (А. А. Спицьн), Городища Дьякова типа, ЗОРСА, т. У, вьп. І, СПб., 1903. 
Я б . А. Спициь ь--Древности антов, Сборник в честь А. Соболевского, 

453. А. А. Спицьюн, Новье сведения о городищах дьякова типа, ЗОРСА, т. МИ, 
в. 1, СПб., 1905. 

454. А. А. Спицьгнн, Поля погребальньх урн, СА, т. Х, М.-- Л., 1948. 

455. А. А. Спицьн, ШПредметь с внемчатой змалью, ЗОРСА, т. У, вьп. І, 
СПб., 1903. 

456. А. А. Спицьщю, Расселение древнерусских племен по археологическим дан- 
НЬМ, о вн, УП, 1899. 

7. А.А. Спицьн, Удлиненнье и длиннье русские кургань, ЗОРСА, т. У, вьп. 

І, спе. оба 
МР на ее з Станкевич, Керамика нижнего горизонта Старой Ладоги, СА, т. ХІУ, 

459. Я. В. Станкевич, К историй населения Верхнего Подвинья в І и начале 
П тьсячелетия н. 3, МИА СССР, М» 76, М.--Л., 1960. 

460. Я. В. Станкевич, "Классификация керамики древнего культурного слоя 
Старой Ладоги, СА, т. ХУ, М.-- Л., 1951. 

461. Я. В. Станкевич, Славянскиє о рано серединь І тьс. н. 3. в верхнем 
течений Западной Двинь, КС ИЙМК, вьп. 72, М., 
ла Р Я. В. Станкевич, Шестовицкиєе бо нена КС ИМИМК, вьп. ХХІ, М.- 


оно В. Станкевич, Шестовицька археологічна експедиція 1946 р. АП УРСР, 
т.1,К., Я 
і Ро Старчук, Розкопки городища Пліснеська в 1947--48 рр. АП УРСР, 
б: 
465. І. Старчук, Розкопки на городищі Пліснесько, АП УРСР, т. І, К., 1949. 
к. ве І. Д. Старчук, Розкопки на городищі Пліснесько в 1949 р, АП УРСР, т. У, 
467. С. А. Тараканова, Длиннне и удлиненнье кургань, СА, т. ХІХ, М., 1954. 
468. С. А. Тараканова, Новне материаль по археологий Пскова, КС ИИЙМК, 
вьш. ХХХІ, М.-- Л., 1950. 
469. С. А. Тараканова, О происхождений и времени возникновения Пскова, 
КС ИИЙМК, вьп. ХХХУ, М.-- Л., 1950. 
РО БЦ А. Таракано В а,  Псковские городища, КС ИИЙМК, внп. 69, 


її Бі б до Тараканова, Раскопки древнего Пскова, КС ИЙМК, вьп. ХХМІЇ, 
472. В. Р. Тарасенко, Раскопки на городище «Барсучья горка», КС ИИМК, 
вьшт. ХУ, М.-- Л., 1947. 


215 


473. Д. Я. Телегин, Археологические работь на территории Каневской ГЗФС 
в 1960 г. КС ИА АН УССР, внп. 12, К., 1962. 
474. Д. Я. Телегин, Находки раннеславянского времени на Северском Донце, 


КС ИИМК, вьп. 68, М., 1957. 
475. Н.В. о Городище Дуна близ Лихвина, Известия Калужской ученой 


архивной комиссии, вьп. 1, Калуга, 1899. 
476. А. И. Терено жки н, К вопросу об зтнической ен лесостепньх 
племен Северного Причерноморья в скифское время, СА, т. ХХІУ, М., 5. 
477. А. И. Тереножкин, Предскифский период в гран лесостепном 
Правобережье (автореферат докторской диссертации), М., 1958. 
8. Б. А. Тимощук, Археологічні пам'ятки с. Василева, Чернівецької обл. АП 


УРСР, т. ПІ, К., 1952. 
4179. Б.А. Тим ощук, Древнерусские поселения Северной Буковинь, КС МИМК, 


вип. 57, М., 1955 
480. Б. А. Тимощук, Подкарпатские кургань ПІ--ГУ вв. н. з. КС ИИМК, вип. 


52, М., 1953. 

481. Б. А. Тимощук, Славянские поселения ІХ--Х вв. на территории Северной 
Буковинь, КС ИЙМК, вьт. 53, М., 1954. 

482. М. А. Тиханова, О локальних вариантах черняховской культурь, СА, 
Мо 4, 1957. 

483. М. А. Тиханова, Поселение культурь ма оПОВреомина в Луке-Врубле- 
вецкой, Хмельницкой обл., КС ИА АН УССР, внп. 4, К., 

484. М. А. Тиханова, Раскопки поселения перрі і н. 3. в Луке-Врублевецкой 
одне КС ИИЙМК, вьп. ХХУП, М.--Л., 1949. 

5. М. Тиханова, Розкопки верхніх горизонтів поселення в с. Лука-Врубліве- 

цька, А УРСР, т. І, К., 1949. 

486. М.Н. Тихоми р ов, Древнерусские города, М., 1956. 

487. С. П. Толстов, Из предистории Руси, С9, т. МУІ--МІЇ, М.--Л., 1947.: 

488. С. П. Толстов, «Нарць» и «волохи» на Дунає, с5 п 2, 1948. 

489. В. Н. Топоров, О. Н. Трубачев, Лингвистический анализ гидронимов 
Верхнего Поднепровня, М., 1962. 

490. ГІ. Н. Третьяков, Анть и Русь, СО, Мо 4, 1947. 

491. П. Н. Третьяков, Археологическиє памятники восточнославянских племен 
в связи с проблемой зтногенеза, КС ИЙМК, вип. ІП, М.-- Л., 1939. 

492. П. Н. Третьяков, Археологические памятники древнерусских племен, Уче- 
нье записки ЛГУ (серия исторических наук), вьп. 13, Л., 1949. 

493. П. Н. Третьяков, Восточнославянскиє племена, 2-е издание, М., 1953. 

494. П. Н. Третьяков, Восточнославянские племена в свете археологических 
исследований последних лет, КС ЙИМК, вип. ХПІ, М.-- Л., 1946. 

495. П. Н. Третьяков, Восточнославянские черть в биту населения Придунай- 
ской Болгариий, СО, Мо 2, 1948. 

496. П. Н. Третьяков, Городища-святилища Левобережной Смоленщинь, СА, 


Мо 4, 1958. 

497. П. Н. Третьяков, Днепровская зкспедиция, КС ИИМК, вип. ХХІ, М.- 
Л., 1947. 

498. П. Н. Третьяков, Древние городища Смоленщинь, в кн. П. Н. Треть- 
яков, Е. А. Шмидт, Древние городища Смоленщинью, М.-- Л., 

499. П. Н. Т ретьяков, Древлянские градьн, Сборник акад. Б. Д. Грекову ко 


дню 70-летия, М., 1952. 
500. П. Н. Т ретьяков, Итоги археологического изучения восточнославянских 


племен, Исследования по славянскому язькознанию, М., 1961. 
501. П. Н. Третьяков, К истории племен Верхнего Поволжья в І тьс. н. 3., 


МИА СССР, М» 5, М.-- Л., 1941. 


мо 


216 


502. П. Н.Тьр етьяков, Локальнье групль верхнеднепровских городищ и зару- 
бинецкая культура, СА, Хо І, 1960. 

503. П. Н. Третьяков, Моховское 1 городище, КС ИА АН СССР, внп. 81, 
М., 1960. 

504. П. Н. Третьяков, Некоторьме вопрось зтногоний вОСТОоОЧчНОГгО славянства, 
КС ИЙМК, вьп. У, М.--Л., 1940. 

505. П. Н. Третьяков, Новне археологические даннье по зтнической историй 
восточно-славянских племен в І тьс. н. з. Тезись докладов советской делегации на 
Международном конгрессе славянской археологии, М., 1965. 

506. П. Н. Третьяков, Об зтническом составе населения Волго-Окского между- 
речья, СА, б 2, 1957. 

507. Н. Третьяков, О м серединь и третьей четверти І тьс. ВЮЖ- 
ньх частях зр Поднепровья, СА, М» 4, 19 

508. П. Н. Третьяков, Работь Верхнеднепровской археологической зкспедиции, 
КС ИИЙМК, внп. 79, М., 1960. 

509. П. Н. Третьяков, Расселение древнерусских племен по археологическим 
данньм, кн т. ТМ, М.-- Л., 1937. 

510. Н. Третьяков, Севернье восточнославянские племена, МИА СССР, 
Мо 6,М.- і. 1941. 

511. П. Н. Третьяков, Славянская (Днепровская) зкспедиция 1940 г. КС 
ИИЙМК, вьп. Х, М.-Л., 194. 

512. П. Н. Третьяков, Спорнне вопрось зтнического развития восточньх сла- 
вян, Тезись докладов на сессий Отделения исторических наук и Пленуме ЙИИМК, по- 
священньх итогам археологических исследований 1955 года, М.--Л., 1956. 

3. П. Тр о з Стародавні слов'янські городища у верхній течії Ворскли, 
Археологія, т. І, К., 

514. П. Н. бос бо Финно-угрь, балть и славяне на Днепре и Волге, М. 
Л., 1966. 

515. П. Н. Третьяков, Чаплинское городище, МИА СССР, Ж» 70, М-- Л., 1959. 

516. Т. А. Трофимова, Кривичи, вятичи и славянские племена на Поднепровье, 
СЗ, Мо І, 1946. 

517. Н. В. Трубникова, К вопросу о Юхновском городище, Трудь ГИМ, 
т. МІ, М 1938. 

518. А. Д. Удальцов, Начальньй период восточнославянского зтногенеза, ИЖ, 
М 1--19, 98. 

9. А. Д. Удальцов, Основньие вопрось зтногенеза славян, СО, т. МІ--МІЇ, 


520. А. Д. Удальцов, Племена Европейской Сарматий П в. н. з. С,» 2, 1946. 

521. А. В. Успенская, Белорусское Полесье в Х--ХПІ вв. (к историм древне- 
русской деревни) (автореферат диссертации), М., 1953. 

522. А. В. Успенская, Курганьн Южной Белоруссий Х--ХПІ вв. Трудь ГИМ, 
т. 22, М., 1953. 

523. І. Фабриці ус, Літопис Херсонського музею (1917--27 рр.), вип. 8, Херсон, 


594. Г. Б. Федоров, Древние славяне и их соседи в Молдавий, Ученье записки 
Института истории, язька и литературн МФ АН СССР. 

929. Г. Б. Федоров, Итоги трехлетних работ в Молдавиий в области славяно- 
русской археологии, КС ИЙМК, вип. 56, М., 1954. 

526. Г. Б. Федоров, Население Прутеко- Днестровского междуречья в І тьгс. 
н. 3., МИА СССР, М» 89, М., 1960. 
аб се Б. Федор ов, О двух обрядах погребения в черняховской культуре, СА, 

928. Г.Б. Федоров, Работа славяно-днестровской зкспедиции, КС ИИЙМК, вьп. 
ХІТУ, М., 1952. 


217 


599. Г. Б. Федоров, Работь Прутско-Днестровской зкспедиции, КС ЙА АН 
СССР, вьп. 81, М., 1960. 

530. Г.Б. Федоров, Тиверць, ВДИ, Ж» 2, 1952. 

531. Ф. П. Филин, Образование язька восточньх славян, М.--Л., 1962. 

532. П. И. Хавлюк, Первая находка зооморфного изображения мартьновского 
типа на славянском поселениий, Сообщения гос. Зрмитажа, внп. 19, Л., 1960. 

533. П. И. Хавлюк, Раннеславянскиє поселения в средней части Южного По- 
бужья, СА, М» 3, 1961. 

534. П.Й. Ха влюк, Раннеславянские поселения Семенки и Самчинць в среднем 
теченни Южного Буга, МИА СССР, М» 108, М., 1963. 

535. В. В. Хвойка, Городища Среднего Приднепровья, Трудь ХП АС, т. Ї, 
М., 1905. 

536. В. В. Хвойка, Древние обитатели Среднего Приднепровья и их культура 
в доисторические времена, К., 1913. 

537. В. Хвойка, Поля погребений в Среднем Приднепровье, Записки РАО, 
т. ХП, вьп. 1-9, СПб, 1901. 

538. Н. Н. Чернягин, Длиннье кургань и сопки, МИА СССР, Ме 6, М.-- Л., 
1941. 

539. И. Т. Черняков, Памятники черняховской культурь в приморской части 
междуречья Дуная и Днестра, История и археология юго-западньх областей СССР на- 
чала н. 3. М., 1967. 

540. П. и. Ша фарик, Славянские древности, т. І, кн. І, М., 1848. 

541. А. А. Шахматов, Древнейшие судьбь русского племени, Петроград, 1919. 

542. А. А. Шахматов, К вопросу об образований русских наречий и русских 
народностей, ЖМНП, СССХХИ, СПб., 1899. 

543. А. А. Шахматов, К вопросу о польском влияний на древнерусские говорн, 
Русский филологический вестник, т. ХІХ, 

544. Е. А. Шмидт, Археологические памятники второй половинь І тьс. н. 9. на 
территории Смоленской области, Материаль по изучению ЄСмоленской обл. Смо- 
ленск, 1963. 

545. Е. А. Шмидт, Городище у д. Новье Батеки, в кн.: П. Н. Третьяков, 
Е.А. Шм в д т, Древние городища Смоленщинь, М.-- Л., 1963. 

546. Е. А. Шмидт, Длиннье кургань у д. Слобода Глушица, в кн. П. Н. Тре- 
тьяЯкоВв, Б. А. Шмидт, Древние городища Смоленщинь, М.-- Л., 1963. 

з ой Е. А. Шмидт, Длиннке кургань у д. Цурковки в Смоленском р-не, СА, 
о 3, 1958. 

М з іа Ш м и дт, Могильник у д. Козичина около Смоленска, МИА СССР, Же 70, 
г Л., : 

549. Е. А. Шмидт, Некоторье археологические памятники Смоленщинь второй 
половинь І тьс. н.3. МИА СССР, М» 108, М., 1963. 

550. Е. А. Шмидт, Племена верховьев Днепра и некоторьіх смежньх территорий 
в то веке (УПІ в. до н. 3.- ПІ--ТГУ вв. н. 3.) (автореферат диссертации), 

551. А. М. ма ЗдовнО Керамический комплекс горь Киселевки в Киеве, КС 
ИА АН УССР, вьп. 7, К., 

552. И. Штр ль урриння византийских историков, обьясняющие российскую 
историю древних времен и переселения народов, тт. І--ПІ, СПб., 1770--1774. 

М 1, од Здинг, Зкспедиционная работа московских археологов в 1937 г. ВДИ, 

554. В. Л. Янин, Денежно-весовье системь русского средневековья, М., 1956. 

555. 7. АгпеїПп, Діе апіїкеп Соід- цпі 5Прег-Мопитепіє Кк. Мйпа- шпі Апіїкеп- 
СабіпеНез іп Жіеп, ХМіеп, 1850. 

ля 9. Вагдасі, Нізіогіа райзіча і ргача роїізкієєо, с2. І, 1042 -- Магзга- 
ма, 


218 


597. М. Вегпаї, Мстезпобгедпіоміесспе степіаггузко сіаїораїпе ху тіеізсомобсі 
Міедгурогом, ХУіадотобсі агспеоіорістпе, Р. ХХІЇ, 2. І, Х/агзгама, 1955. 

958. К. Віеїепіп, ЗіагороїзКкіе Даєїеріе 26іахпе, Ррампа Кийига, пг. 3, 1956. 

559. К. Віеїепіп, Уїагодуїпе тіеїіегге зчліеноктгузкіеро риїпісіча 2ес|аза, Клмаг- 
башік НКМ, пг. 3, 1959. 

5 ба К. Віеїепіп, Зіагогуїпе ріесе Пийїпісге ху Лаєїерів Зіагороїзкіт, ДОМУ, 

2.2, 1958. 

561. К. Віеіепіп, 2 Бадай пад 5іагогуїпа ргодиКсіа 2еіага м Маїороізсе, Ярга- 
у02дапіа агспеоїоєісяпе, ї. ПІ, 1957. 

562. ). Вогкомз8ку, Меізіаг5і зіоуапз5ка КегатіКа ге 5ітедпісп Сесії. Рап. Агей., 
Р. ХІПІ, Ргара, 1936--38. 

963. 1. ВогКоузКу, Зіагозіоуапака Кегатіка уе 5іїедпі Еугорб6, Ргапа, 1940. 

564.Н. Серак--Ноіцрьоміз8гожма, Ргорпе муКораїзКа м ром/іесіе збатакіт, 
МА, ії. ХТУ, Магсгама, 1936. 

565. М. Срізуаві-Сотва, Зіамії де гавагії ре іегібогіці КРК зі раїгипдегеа 
еіетепіціці готапіс іп Моідоуа ре раса д4аїеїог агреоіобісе, 5СІУ, пг. І, 1958. 

566. М. Срізуазі-Сотва, Опеїве сопсіцгії ізіогісе ре фага сегатісі діп 
5ес. МІ--ХІП, 5СТУ, пг.-1--4; 1957. 

567. М1. ретеїгуКіемісх, Розгикімапіа агспеоїоєїсспе ху рожм. ігетромтіеї!- 
5кіт, МАЛЕ, 5. ТУ, 1900. 

568. М. Огем Ко, М/сгезпобгедпіомівсспе Кигпапу сіаїораїпе ме мі ІГірзКко, ром. 
Сатоб5б, 5рг. РМА, 1. У, Магагама, 1953. 


569. І. Еізпет, Викоубі зіоуап5Ке агспеоїоєіе, Ргапа, 1966. 

970. ). Біїїр, Робаїку зіоуап5кепо обійіепі у СезкозіоуепзКи, Ргаба, 1946. 

571.1. СаіемзкКі, Вадапіа пай огеапігасіа ргодцісії багпсаг5Кіе| 2 оКгеби 
ггуштяКівро ху Ісоїоті, Атеі. РоїізКі, і. ПІ, 2. І, Магагама, 1959. 

972. І.. РР Зргамогдапіє 2 Бадай іегепоусй ху Ісоїоті га гок 1956, 
Зрг. Агср., ї. У, 195 

573. 1. Са і бю 7 фрадай апа мувресіайсомапут  єагпсагзімет  оКгези 
рбзпоіаїепзКіеро і ггутяківво ху доггести Єбгпер М/і5їу, Зргам. Агсп., У, 1959., 

974. А. Сагфау 5Кі, Ріетіопа Киїигу іглсіпіескіе) м Роїзсе, Маї. 51. 8. У, 
У агзгама, 1959. 

575. С. Гео ргиева, Средовековното селище над развалините на античние град 
Абритус. Известия на Археологич. Институт, т. ХХГУ, София, 1961. 

576. А. Сіеі5гіог, Сепега райзіма роїзкіеєо м/ 5міейе помусп Бадай, Ку/агі. 
Нізі., пг. І, 1954. 

5977. 5. СготпісКі, Зргамогдапівб 2 Бадай м» Раїемісасп, ром. Ргоз8г0жмісе, 
ху г. 1957, Зрг. Агср., і. МІП, 1959. 

5783. К. НадасгекК, Киїшга доггесга РДпіезіги му еросе сезаг5їма ггупізКіеро, 
МАЛЕ, 1. ХІІ, Кгакбту, 1912. 

579. М. Непз5еї, Рогпай му 8кагодуїпобсі і у/е мусгезпупі 5гедпіоміеєсси, РЛасі., 
Р. ЇХ, 2. 6--8, Рогпай, 1953. 

980. ХУ. Неп 5е1, Везеагспез оп Не Огієїп ої Ше Роії5п 5іаїе, Раїеоіоєіа, мої. У, 
Мо ЗЕ 1957. 

581.Ж/ 1. НоїцЬомісх, Сагпсаг5імо  міер|зкіє хасрподпісп іегепбм Віаїоги5і, 
Тогип, 1950. 

582. Е. Ниїпаєєй, Еіпе 5іедипє дег Сиіїепіаєег Киїиг іп Недмієзіеіп, Кт. Ко- 
5епретеє, А51., В. ЇХ, Вгезіай, 1940. 

583. К.)ахдлемзкі, АНаз до ргайгіе|бу 5іоміап, 2642, 1949. 

584. К. а? до ем 8Кі, Мгаіетпу зіозипек еЇетепібу зіоміайькісй і вегтапзкіс 
ху Еигоріе ЗгодКомеі м ставів од па|бсіа Ппипбом а? до ц5адоміепіа 5іе амагобху пай 5год- 
Комут Рипаїет, РМ МАЇЄ м фодгі, пг. 5, 1.642, 1960. 

585. А. КагріпзкКа, Кигапу 2 оКкгезц ггупі5кієро м Роїзсе хе з2с2еєбіпут 
иугеЇедпіепіет фури зіедіетійзкіево, Рохпай, 1926. 

219 


586. Ї. КорегпісКкі, РозгиКкімапіа агспеоїобісспе му Ногодпісу пай ЮДпіезігет 
доКопапе м гоКи 1877, 2МАК, ії. П, КгаКкожм, 1878. 

587. 2. а ен Од тегоїйи до окгеви уедгбмек Ішібм, ЕпсуКіоредіа 
РоізКа, ТУ, 1, 5, Кгакбу, 1939--1948. 

588. .:. Козіггежмзкі, ХМіеїкороїзка ми ргадгіє|асп, Магзгама -- М/госіам, 1955. 

5989. ). Козкіггзем8кі М. Сптіеіемзякі, К. 7а24дгемзякі, Ргадгіеіе 
РоїізКі, Мгосіам -- М агзгама -- Кгакот, 1965. 

590. Т. Гебрг-З5ріаміпзкі, О ріегмоїпусп УМепеіасі, Іпіег Агта, Кгакобм, 1946. 
ав 5991. Т. ГеРрг-З5ріамійп 8Кі, О росподгепіц і ргаоісгу?піе віоміап, Рогпай, 

592. К. Мауемз8кКі, Копіакіу ріетіоп гатіе52Кціасусіп гіетіе роізкіе 2 ргоміп- 
сіаті ггутзкіті м ріегмузгусп міекасі п. е., І 5езіа агспеоїоєїсспа ІНКМ, Магзгама -- 
ХУгосіа»м, 1957. 

593. ). Магсіпіуак, РггусгупКкі до гаєадпіепіа сіаєїобсі озайпісіма па гіетіасі 
роїзкісп м" 5міейе Бадай муКораїїзкомусп ху 7іоїєї ху ром. запдотіег5кіт, МА, Р. ХМІ, 
У агзгама, 1939--1948. 

594. К. МозгупзкКкі, Ріегуошпу хазіає |егука ргазіоміайзківєо, ХУгосіам -- 
Кгакбм, 1957. 


595. /. Мезфіог, Ца песгороїє З5Іауе д'єродце апсіеппе де БЗагаїа -- Мопіеоги, 
Пасіа, 5. п., мої. І, Вцсагез5і, 1957. 


м М М 

596. ). Мез5іог 51 Е. ДСабагіа, Зараїигіїв? де Іа Загаїа -- Мопіеоги, Маїегіа!е 
3і сегсеїагі де агпеоіоєїе, уоі. ГУ, 1957; мої. У, 1959; уоі. МІ, 1959; уоі. МІЇ, 1961. 

597. І. Міедегіе, КиКоуєї 5іоуап5КусП зіагодуіїпобії, РгаНна, 1953. 

598. 1. Міедегіеє, З5Іоуапзке зіагодіїпо5і, Її. І, 5. 2, Ргарна, 1924. 

599. 51. МозекК, Сарадпіепіе ргазіоміайзгссуспу ху 5міебіе ргерізіогії, Зміаїомії, 
РЕ. ХІХ, Магятама, 1947. 

600. С. Озз5зомз8кі, Зргамохдапіе дгиріе 7 тусієс2кі раїеоеїпоїоєїсспе| ро Са 
Шсуї му г. 1890, 7МАК, Ктакбм, 1891. 

601. ). Рахфиг, Клиф ока па ргорбіетаїуке і теїоду Бадай м Іузброг8кіт оКгерн 
зіагогуїпеєо пипісіма, Кумагіаштік НКМ, пг. 4, 1960. 

602. БЕ. Ріцігепгеїіїег, Еіпе 5іедіипє дег СиНепіаєвг Киїиг іп Бог5і Коз8сПпеп- 
Нп, Кт. І мбііпіеї;, АБІ., В. ЇХ. Вгезіай, 1940. 

603. ). РіазКомз8кі, Меіїаїогпамсте Брадапіа дамПусі паггедгі гоіпісгусп гпаїе- 
гіопусп м КгаКкоміе -- Моме| Нисіе, МА, 1. ХХУПІ, 7. І, ХМ агагама, 1962 

604. ). Ріа5Комз8кі, Меіаїогпамсте Бадапіа мугорбохм 2еіагпусп 72 оКгезц рб7- 
поіаїейз5Ккіеєо і ггутзківєро гспаїегіопусп па Доіпут 51а5Ки, 5іїезіа Апіїцца, ї. У, М/го- 
сам -- Магзгама -- КгаКдб», 1962. 

605. ). РіазКомз8кКі, Меваїогпамсте радапіа мугоббум 2еіагпусіп 2 озаду м Ма- 
50524 Сфгпут, рох. КіорисК, МА, і. ХХУПІ, 2. 3, Магзгама, 1962 

606. ). РіазкКомз8кі, Меїаїцгеуа 2еіатза м/ оКгезіе Таїей5Кіт і ггутякіт Ж фдог- 
тесги рбгпе| М/ізїу му 5міебїе радай теїаїогпамстусі, 2 Фгіером зіагогуїпе| тефаїйгеії 
па гіетіасп Роїз5Кі роїшапіомеі, Кгакбу -- Мома Ниіа, 1956. 

7. 9. РоціїК, Музісдку уузкитц па уеїЇкотогаузкет ігадізії ,Маїу" ц Мікиїсбіс, 

Рат, Агсй., ї. Х.МПІ, з. 2, Ргара, 1957. 

608. М. Кадмап, Іпіегргеїасіа одзіопіеїусі тіеїеггу 5міеіокггувкісп, Куагіаїпік 
НКМ, пт. 3, 1959. 

609. М. Вадмап, Ріегуоїпе риїпісбмо 2еїахпе па рбіпоспут 27рости Їузоєдтг, 
7іетіа, і. ХХУІ, 1936. 

610. Її. Каціці, 5їидїіа і таїегіаїу до Бізфогії зкагодуїпеєо і мсгезпобгедпіоміесо- 
пеєо Пиїпісіма 2еіага му Роізсе, 5їи4іа 2 дФгіерібму єбгпісіма і риїпісіма, 8. І, Магяга- 


зга, 1957. 
611. Р. БеіпесКе, Аиз дег гиззізсреп агспдоїобізспеп Ііегаїцг, Маїпгег 7еїїй- 


зсргій,, 1, 1906. 
220 


612. Т. Кеутап, Ріесе бєагпсаг5Кіе іабгусспе) озаду м" Тгорізгомівб 2 оКге5и 
рбгпоггутзкіеєсо, 2 оїспіапі міеком, 1934, 2. 3-- 

613. Т. Кеутап, Ргоріет сегатікКі 5імер па Коїе іосгопе| па Не одКгус у єбгпут 
доггесаи Мі81у, МА, Р. ХТУ, Магягажта, 1936. 

614. Р. У. ВБозеїфіі, З5ієФипееп дег Каїзеггеії цпа Убікегмапдегипезгеїї Беї 
ВиКагезі, Сегтапіа, В. 18, Н. 3, 1934. 

615. М. 5 тіз Ко, Кціїцгу мсгезперо окгези ероКі сезаг5їма ггутзківєо м Ма- 
іороізсе Мзсподпіе), Ілибм, 1932. 

616. М.О. 5фтуіуКомзякі, Кгопіка роїзКка, Шіемзка, 2гпийока і м8гузіКіві Ки5і, 
ї. Т, Кгбіеміес, МОРІ ХХХІ. 

617. М. ЗгиКіемісх, СтепіаггузКко сіаїораїпе ріазкіе рой мз5іа Масга м ром. 
На2Кіт, Ратіеїпік Рігіовтайїсапу, 1. ХХІ, 1913. 

618. Н. Сіаз гуп, Ргаор|ссугпа зіоміап, 1.047, 1959. 

619. М. Ма5 тег, Веійгаєє? 7иг різіогівспеп Удікегкипде Озіецгораз; І. Діе Овзі- 
єгепге дег раШізсеп 5ійтте, Вегіїп, 1932. 


620. К. Миїре, Зараїшгіїв Фе Їа Роієпе5ії діп 1949, Маїегіаїе агреоїоєісе ргіміпа 
ізбогіа уеспе а КРК, мої. 5 Висигебзії, 1953. 

621. ). МіеТоміеу5кі, Рггетіапу єовродагс2о -- звроіесгпе Іціпобсі роїціпіоме| 
РоїзКі му оКгезіе рбгпоіаїейзкіт і ггутзкіт, Маї. 51., М агзгама, 1960. 

622. К.М ігспожм, ОДерег Сгарегіеїдег ипа Вигеху де фег Міедегіацгії; фез йРего- 
Дегізсреп Сербієїевз, Вегіїп, 1872. 

623. Н. Вьжарова, Славянски и славянобьлгарски селтища в Бьлгарските 


земли МІ--ХІ век, София, 1965. 


222 


СПИСОК СКОРОЧЕНЬ 


АН БССР -- Академія Наук Білоруської РСР. 

АН Лит. ССР -- Академія Наук Литовської РСР. 

АН УРСР -- Академія Наук Української РСР. 

АП УРСР -- Археологічні пам'ятки Української РСР. 

АС -- Археологический сьезд. 

БАН -- Беларуская Академія Навук. 

ВДИ -- Вестник древней истории. 

ВУАК -- Всеукраїнський археологічний комітет. 

ВИ -- Вопрось истории. | 

ГАЙМК -- Государственная академия истории материальной культурм. 
ГИМ -- Государственньй Исторический музей (Москва). 
ЖМНП -- Журнал министерства народного просвещения. 
Зап. НТШ -- Записки Наукового товариства ім. Шевченка. 


ЗОРСА -- Записки Отделения русской и славянской археологий Рус- 
ского археологического общества. 


ИА АН УССР -- Інститут археології АН УРСР. 

ИАК -- Известия археологической комиссии. 

ИЖ -- Исторический журнал. 

ИЙМК АН СССР -- Інститут історії матеріальної культури АНСРСР. 
ИОНА -- Историческое общество Нестора-летописца. 

ИЗ -- Інститут етнографії АН СРСР. 

КДА -- Киевская духовная академия. 

КС -- Киевская старина. 

КС ИА АН СССР -- Краткие сообщения ИА АН СССР. 

КС ИА АН УССР -- Краткие сообщения ИА АН УССР. 

КС ИИЙМК -- Краткие сообщения ИЙМК. 

ЛГУ -- Ленінградський державний університет. 

МАПП -- Матеріали з археології Північного Причорномор'я. 

МАР -- Материаль по археологиий России. 

МГУ -- Московський державний університет. 

МДАПВ -- Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. 


МИА СССР -- Материаль и исследования по археологий СССР. 

МФ АН СССР -- Молдавський філіал АН СРСР. 

НТШ -- Наукове товариство ім. Шевченка. 

ОКК -- Одеська комісія краєзнавства. 

ПИДО -- Проблемь историий докапиталистических обществ. 

РАО -- Русское археологическое общество. 

РНР -- Румунська Народна Республіка. 

СА -- Советская археология. 

САЙ СССР -- Свод археологических источников СССР. 

СЗ -- Советская зтнография. 

УІЖ -- Український історичний журнал. 

Атсп. РоїізКі - - Агспеоїоріа РоїзкКі. 

АЗІ, -- Аївсбіезіеп. 

НКМ -- Нізбогіа Ккийигу таїегіаїпеї. 

ІНКМ -- Іп8їуфиї бізфогії кийигу таїегіаїпеї. 

ТОЗРЕ -- Ізсгіріопез Огає Зеріепігіопаїів Ропії Еихіпі. 

Коуагі. Ні85Р -- Км агіаштік Нізіогусспу. 

МАЛЕ -- Маїегіаїу апігороїорісгпо-агспеоїорісспе і еїпоєтайїстпе. 

Маї. 5:-- Маїегіаїу зіагогуїпе. 

Рат. Агсп.-- РатаїКу агсреоіоріске. 

РМ МАЄ -- Ргасу і таїегіаїу Мигейцт агспеоїорісгперо і еїпортаїіса- 
песо м 104271. 

Р/асі.-- Рггеріай СДасподпі. 

5 Агесп.-- ЗіоуепзКа агсреоібеіа. 

Зрг. Агсі.-- Зргамогдапіа агспеоїоєістпе. 

Зрг. РМА -- 5ргамогдапіа Райз омеєо Мизейт агспеоіоєіссперо. 


ЗСТУ -- 5ішдіі 5і сегсефагі де і5фогіе уесПе. 

МА -- Міадотобсі агсреоїорісапе. 

ДОМУ -- 7 оїсріапі міеКкбу. 

МАК -- 7Ьібг міадотобсі до апігороїоє|! Кгад|омеї. 
Соп5і. Рогрі.- Сопзіапіїпі Рогрругосепеїї Де адйтіпізігапдо ітрегіо. 
Дійо.-- Оіцеоб7, Нізбогіа Роїіопіса. 

Негод.-- Негодойз Нізіогіа. 

Тогд.-- ТЇогдапіз Сейпіса. 

Меп.-- Мепапагіз Ргофвесіогів5 Егартепіає. 

Ргос. Апес.-- Ргосорії Апесдоба. 

Ргос. ВС -- Ргосорії Ре рейо Собпісо. 

Рзеца.-- Рєеидотайгісії 5ігаїеєїсит. 

РіоЇї-- Ріоіетаєі Сеоєтарнііїа. 

Тпеоріп.- - Треорпапіз СПгопоєтаріїа. 

ТО. 5іш.-- Трпеорпуіасії ЗітосаНає Нізіогіає, 

208.-- ДХоз8іті Нізіогіав Мома. 


ЗМІСТ 


Вступ 


Історія питання . . . . . . . . . 
Теоретичні засади етногенічних студій 


Розділ 1. Соціально-економічний розвиток східноєвропейських 
племен у І тисячолітті н. е. Нр РР У ДЕ НОРНО И Р 


Розділ 2. Етнографічна карта Східної Європи в першій полови- 
ні І тисячоліття н.е. . . . . . . . . . . . . . . .- 


Розділ 3. Локальні групи східноєвропейських пам'яток другої 
половини І тисячоліття н. е. ол, де КА СЯ 


Розділ 4. Літописні племена 
Розділ 5. Русь . . . . . . 
Розділ 6. Русь у ІХ--ХППІ ст. 
Література 

Список скорочень 


109 
149 
178 


200 
222